Постанова

від 10.08.2023 по справі 627/907/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 627/907/21

Номер провадження 22-ц/818/805/23

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2023 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Мальованого Ю.М.,

суддів Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Супрун Я.С.,

представника позивача Метенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 23 січня 2023 року в складі судді Бугаєнко І.В. у справі № 627/907/21 за позовом Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» до ОСОБА_1 , третя особа - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нива» про встановлення сервітуту,

в с т а н о в и в:

У вересні 2021 року Приватне акціонерне товариство «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» (далі- ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нива»(далі- СТОВ «Нива») про встановлення сервітуту.

Позов мотивовано тим, що ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» є користувачем нафтогазоносними надрами та власником спеціального дозволу № 6349 від 10 липня 2019 року на користування надрами Сахалінського нафтогазоконденсатного родовища (далі -Сахалінського НГКР) для видобування корисних копалин, що мають загальнодержавне значення.

В межах Сахалінського НГКР розташована свердловина № 42, спецдозвіл на розробку якої належить товариству. Вказана свердловина знаходиться, зокрема, на земельних ділянках, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2

15 грудня 2020 року з ОСОБА_2 було укладено договір про встановлення земельного сервітуту № ВЗ-85 на земельну ділянку загальною площею 7.2417 га, вартість встановленого земельного сервітуту, з урахуванням всіх податків і зборів, склала 1000 грн. на рік; землевласнику було гарантовано відшкодування реальних прямих збитків, в разі їх виникнення у результаті встановлення та/або користування сервітутом, та встановлено термін дії договору на весь час дії спеціального дозволу на користування надрами № 6349 до 05 лютого 2030 року.

Крім того, з метою врегулювання землевпорядних питань, щодо користування під`їзним шляхом та лініями електропередач до свердловини № 42, що проходить через земельні ділянки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з відповідними землевласниками було укладено договори про встановлення земельних сервітутів, проведено їх державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. Сторонами погоджено, що оскільки земельна ділянка знаходиться в межах дії Спецдозволу, то сервітут встановлено на всю площу земельної ділянки, відповідно до Державних актів на право власності на землю, а розрахунок плати за встановлення земельного сервітуту розраховується на площу земельної ділянки, яка фактично зайнята під свердловиною, під`їзним шляхом, лініями електропередач тощо.

З урахуванням Схеми розташування земельної ділянки свердловини № 42 Сахалінського НГКР на території Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області, земельна ділянка відповідача за кадастровим номером 6323582200:02:000:0112 необхідна підприємству для належної експлуатації свердловини № 42, яка розташована в межах такої ділянки.

Листом вих. № 08/01-242 від 17 грудня 2020 року ОСОБА_1 було запропоновано встановити платний земельний сервітут терміном на 10 років щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323582200:02:000:0112 шляхом укладення договору, для розміщення та обслуговування свердловини № 42 Сахалінського НГКР. При цьому підприємство зобов`язалося відшкодувати відповідачу (як власнику земельної ділянки) збитки та втрати, завдані внаслідок користування такою земельною ділянкою відповідно до мети користування за Спецдозволом.

За аналогією закону і права розмір плати за встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку під свердловиною № 42 розраховано на підставі положень які регулюють визначення орендної плати за землю, використано максимальну процентну ставку передбачену п. 288.5.2 ПК України в розмірі 12% на рік від нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування та експлуатації свердловини № 42, яка становить 1392,63 грн. в рік. З огляду на складну економічну ситуацію в країні, за власної ініціативи було прийнято рішення про збільшення річного розміру плати за встановлення земельного сервітуту з розрахунку 20 000,00 грн. за гектар в рік та, відповідно, відповідачу було запропоновано оплату за встановлення земельного сервітуту в розмірі 6 200 грн. в рік.

Проте відповіді на пропозицію від ОСОБА_1 отримано не було.

Під час роботи свердловини необхідно проводити закачування інгібітору корозії в затрубний простір свердловини, а до його закачування в свердловину, необхідно здійснювати відбір проб води для визначення вмісту іонів заліза, марганця, густини води, рН тощо. У разі не проведення комплексу робіт та досліджень, які необхідно проводити для безпечної експлуатації та обслуговування свердловин, можуть мати місце значні негативні наслідки екологічного, економічного та техногенного характеру.

Таким чином, відсутність належного (достатнього) фізичного доступу надрокористувача до свердловини № 42 може бути як підставою для тимчасового призупинення дії чи анулювання Держгеонадрами Спеціального дозволу на користування надрами, так і мати негативні наслідки для екології, населення тощо у зв`язку з незабезпечення належної експлуатації свердловини № 42 Сахалінського НГКР та Сахалінського родовища в цілому.

Фактичною відмовою від оформлення земельного сервітуту відповідач порушує право товариства на приведення земельних відносин у відповідність до норм чинного законодавства, тобто відповідач безпідставно та протиправно перешкоджає встановленню земельного сервітуту, укладення/встановлення якого пропонувалося встановити на умовах та в порядку вищезазначених Земельним Кодексом України (далі- ЗК України ), та яке гарантоване позивачу відповідно до Закону України «Про нафту і газ».

Враховуючи характер та зміст обов`язків позивача з експлуатації та обслуговування свердловини № 42 Сахалінського НГКР, товариство вважає, що єдиним способом для врегулювання порушеного питання є застосування саме інституту земельного сервітуту.

Посилаючись на вказані обставини, ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» просило:

встановити на свою користь земельний сервітут щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6323582200:02:000:0112. площею 6.8394 га, яка належить ОСОБА_1 , на весь час дії спеціального дозволу на користування надрами № 6349 від 10 липня 2019 року, а саме до 05 лютого 2030 року, з правом користування земельною ділянкою для розміщення та обслуговування свердловини № 42 Сахалінського НГКР;

визначити істотні умови земельного сервітуту: Власник - ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ). Особа на користь якої встановлюється сервітут - ПРИВАТНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ВИДОБУВНА КОМПАНІЯ «УКРНАФТОБУРІННЯ» (ЄДРПОУ 33152471). Земельна ділянка, на якій встановлюється земельний сервітут: земельна ділянка площею 6.8394 га із кадастровим номером 6323582200:02:000:0112 поза межами населених пунктів Краснокутської селищної ради Богодухівського району. Об`єкт сервітутного права (площа земельної ділянки, на яку поширюється земельний сервітут, строк дії земельного сервітуту, межі та конфігурація земельного сервітуту, вид сервітуту): Площа земельного сервітуту - 6.8394 га. Межі та конфігурація земельного сервітуту: відповідно до Державного акту на право власності на землю серії ХР № 018712 від 06 грудня 2004 року: від точки А до точки Б на відстані 297,21 м; від точки Б до точки В на відстані 116,11 м; від точки В до точки Г на відстані 104,51 м; від точки Г до точки Д на відстані 342,04 м; від точки Д до точки А на відстані 215,77 м. Строк дії земельного сервітуту - з дати набуття (державної реєстрації) права земельного сервітуту до 05 лютого 2030 року. Вид сервітуту: право обслуговування, розміщення та обслуговування свердловини № 42 Сахалінського НГКР, у тому числі із правом проходу персоналу, під`їзду транспортних засобів та спеціальної техніки, зняття та перенесення родючого шару ґрунту, формування відвалів, рекультивації земель, влаштування тимчасової під`їзної дороги та майданчика зі збірних залізобетонних плит, розміщення установки для підземного ремонту свердловини, влаштування шахти колонної головки свердловини, спорудження факельного амбару, прокладання викидних ліній, прокладання трубопроводу для підключення свердловини. Плата за користування сервітутом: вартість земельного сервітуту, з урахуванням всіх податків та зборів становить 6200 грн. 00 коп. за рік строку дії земельного сервітуту. Порядок внесення оплати за встановлення земельного сервітуту: 6200 грн. 00 коп. протягом 30 календарних днів з дати набуття права (державної реєстрації) земельного сервітуту. Кожний наступний платіж у розмірі 6200 грн. 00 коп. щорічно до останньої календарної дати закінчення попереднього року строку дії сервітуту.

Відшкодувати понесені позивачем судові витрати.

18 листопада 2021 року ОСОБА_1 подав відзив, в якому позов просив залишити без задоволення.

Відзив мотивовано тим, в листопаді-грудні 2020 року йому зателефонував представник ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» Чернотицький Р.М. з пропозицією зустрітися для вирішення питання щодо підписання договору про встановлення земельного сервітуту на частину його земельної ділянки. Під час особистої зустрічі з Чернотицьким Р.М. , останній повідомив, що довіреності від ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» на вчинення будь-яких дій та повноважень щодо обговорення умов договору у нього немає, його завдання полягало лише в тому щоб передати для ознайомлення документи (договір та акт приймання-передачі). Під час розмови було зазначено, що для встановлення земельного сервітуту відповідачеві необхідно надати згоду на отримання земельної ділянки лише площею 0,3100 га в межах земельної ділянки за кадастровим номером 6323582200:02:000:0112, загальна площа якої складає 6,8394 га. Проте, в самому проекті Договору як об`єкт сервітуту була вказана вся земельна ділянка за кадастровим номером 6323582200:02:000:0112, загальною площею 6,8394 га, а вартість земельного сервітуту за користування всією площею земельної ділянки була запропонована на рівні 6200 грн. 00 коп. за рік.

24 грудня 2020 року він направив електронний лист, в якому не погоджувався з істотними умовами договору, зокрема, розміром оплати вартості земельного сервітуту, відсутністю конкретних координат земельної ділянки, на якій планується проведення бурових робіт, заходів щодо рекультивації земельної ділянки тощо. Проте, він зазначав, що не змінив наміру передати частину земельної ділянки розміром 0,3100 га або всю ділянку розміром 6,8394 га в тимчасове або постійне користування, та розглядає варіанти зміни власника вказаної земельної ділянки, але, тільки на взаємовигідних умовах.

Встановлення земельного сервітуту є для нього обтяжливим, оскільки між ним та СТОВ «Нива» 15 травня 2005 року укладено Договір оренди земельної ділянки за цільовим призначенням, відповідно до умов якого він не має права вчиняти дії, які б перешкоджали орендареві користуватися земельною ділянкою, а тому укладання договору сервітуту з позивачем суперечитиме вимогам договору оренди зі СТОВ «Нива».

Також зазначив, що позивачем не надано доказів, що саме на його земельній ділянці мають бути проведені бурові роботи. Крім того, в договорі про встановлення земельного сервітуту відсутня така істотна умова як порядок встановлення збитків та порядок їх відшкодування, про що прямо зазначено в ст. 403 ЦК України та ст.ст. 98, 99 ЗК України.

Позивачем не доведено, що суміжні земельні ділянки знаходяться у власності (користуванні) позивача, оскільки у випадку встановлення сервітуту з відповідачем, сервітут не буде реалізований через те, що позивач не має доступу до суміжних земельних ділянок.

Зазначає, що позивач намагається без дотримання належної процедури нав`язати йому договір земельного сервітуту, який значно обмежує його права передбачені чинним законодавством та протирічить його інтересам.

Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 09 грудня 2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Сільськогосподарське підприємство з обмеженою відповідальністю «Нива», місце знаходження: Харківська область, Богодухівський район, с. Китченківка, вул. Хальзова, 22.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 23 січня 2023 року позов ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» задоволено.

Встановлено на користь ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» земельний сервітут щодо земельної ділянки під кадастровим номером 6323582200:02:000:0112, яка належить ОСОБА_1 , площею 6.8394 га, на весь час дії спеціального дозволу на користування надрами № 6349 від 10 липня 2019 року, а саме до 05 лютого 2030 року, з правом користування земельною ділянкою для розміщення та обслуговування свердловини № 42 Сахалінського НГКР.

Визначено істотні умови земельного сервітуту:

Власник - ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ).

Особа на користь якої встановлюється сервітут - ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» (ЄДРПОУ 33152471).

Земельна ділянка, на якій встановлюється земельний сервітут: земельна ділянка площею 6.8394га із кадастровим номером 6323582200:02:000:0112 поза межами населених пунктів Краснокутської селищної ради Богодухівського району.

Об`єкт сервітутного права (площа земельної ділянки, на яку поширюється земельний сервітут, строк дії земельного сервітуту, межі та конфігурація земельного сервітуту, вид сервітуту):

Площа земельного сервітуту - 6.8394га.

Межі та конфігурація земельного сервітуту: відповідно до Державного акту на право власності на землю серії ХР № 018712 від 06 грудня 2004 р.:

від точки А до точки Б на відстані 297,21 м;

від точки Б до точки В на відстані 116,11 м;

від точки В до точки Г на відстані 104,51 м;

від точки Г до точки Д на відстані 342,04 м;

від точки Д до точки А на відстані 215,77 м.

Строк дії земельного сервітуту - з дати набуття (державної реєстрації) права земельного сервітуту до 05 лютого 2030 року.

Вид сервітуту: право обслуговування, розміщення та обслуговування свердловини № 42 Сахалінського НГКР, у тому числі із правом проходу персоналу, під`їзду транспортних засобів та спеціальної техніки, зняття та перенесення родючого шару ґрунту, формування відвалів, рекультивації земель, влаштування тимчасової під`їзної дороги та майданчика із збірних залізобетонних плит, розміщення установки для підземного ремонту свердловини, влаштування шахти колонної головки свердловини, спорудження факельного амбару, прокладання викидних ліній, прокладання трубопроводу для підключення свердловини.

Плата за користування сервітутом: вартість земельного сервітуту, з урахуванням всіх податків та зборів становить 6200 грн. 00 коп. за рік строку дії земельного сервітуту.

Порядок внесення оплати за встановлення земельного сервітуту: 6200 грн. 00 коп. протягом 30 календарних днів з дати набуття права (державної реєстрації) земельного сервітуту. Кожний наступний платіж у розмірі 6200 грн. 00 коп. щорічно до останньої календарної дати закінчення попереднього року строку дії сервітуту.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» судовий збір в розмірі 2270 грн. 00 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна земельна ділянка перебуває в межах дії Спеціального дозволу № 6349 від 10 липня 2019 року, у зв`язку з чим ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» з метою здійснення господарської діяльності, відповідно до ч. 4 ст. 66 ЗК України, має передбачені законом підстави для отримання спірної земельної ділянки у сервітутне користування. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення відповідача прав володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, запропонований позивачем варіант сервітуту передбачається встановити способом, найменш обтяжливим для відповідача, а тому наявні підстави для задоволення позову.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в яких просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про залишення позову ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що спірна земельна ділянка перебуває в оренді, за договором оренди орендар СТОВ «Нива» мало здійснювати господарську діяльність щодо вирощування товарної сільгосппродукції. 30 листопада 2018 року між ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» та СТОВ «Нива» без відома та поза волею власника земельної ділянки укладено Угоду № 42-У про користування земельною ділянкою, відповідно до якої ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» отримало у користування частину Ділянки для проведення розвідувальних робіт пов`язаних з бурінням. 20 грудня 2020 року ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» звернулось до нього з проектом Договору сервітуту, що є порушенням його прав.

У Договорі оренди земельної ділянки відсутнє право орендаря змінювати цільове призначення землі, передавати ділянку або частину Ділянки у користування іншим особам без згоди власника. Оцінка землекористування (суборенда, сервітут, суперфіцій, емфітевзис тощо) передбачає початкову згоду, погодження власника на подальшу передачу земельної ділянки у користування третій особі. Крім того, відповідні права підлягають державній реєстрації.

Суд першої інстанції неповно з`ясовував наслідки укладення Договору сервітуту, які є обтяжливими у порівняні з його становище за Договором оренди, оскільки привабливість його земельної ділянки з її цільовим призначення з обмеженням сервітутом фактично нівелюється.

Позивачем не надано доказів, що саме на спірній земельній ділянці мають бути проведені бурові роботи для видобування корисних копалин, що мають загальнодержавне значення.

Судом не враховано, що сервітут може бути встановлений за наявності сукупності підстав, а саме доведення позивачем факту, що нормальне використання його земельної ділянки неможливе без обтяження сервітутом чужої сусідньої земельної ділянки; потреби особи, в інтересах якої встановлюється сервітут, не можуть бути задоволені будь-яким іншим способом, зокрема, менш обтяжливим для власника, ніж встановлення сервітуту; між зацікавленими сторонами були перемови щодо укладення сервітуту за договором, між тим, за їх наслідками не досягнуто згоди, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

У суді першої інстанцій він зазначив про наявність у нього оригіналу електронного доказу, а саме листа від 24 грудня 2020 року з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 , проте судом першої інстанції зазначені обставини не досліджені.

Також зазначав про відсутність повноважень у ОСОБА_7 укладати правочини від імені підприємства.

23 червня 2023 року ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що договір № 42-У від 30 листопада 2018 року не стосується спірних правовідносин та втратив чинність до моменту виникнення спірних правовідносин між сторонами. Вказаний договір укладено відповідно до ст.97 ЗК України як договір про користування земельною ділянкою, а тому він не є договором оренди. Також договір № 42-У від 30 листопада 2018 року не оскаржувався відповідачем в судовому порядку.

ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння», як користувач нафтогазоносних надр, володіє всіма правами, наданими законом, на видобування вуглеводнів на Сахалінському родовищі, тобто на його промислову експлуатацію, а отже, як власник Спеціального дозволу на користування надрами (Сахалінське родовище) має право на користування земельною ділянкою відповідача, в межах якої знаходяться свердловина № 42.

Судове рішення є окремою формою сервітуту, підставою для якої є саме відсутність домовленості сторін, а тому доводи ОСОБА_1 про обов`язкову необхідність його згоди є необґрунтованими.

Відповідачем не заперечується, що на етапі перемовин ним було отримано примірник Договору № ВЗ-83 про встановлення земельного сервітуту від 14 грудня 2020 року та Акту приймання-передачі (спірної) земельної ділянки з зазначенням площі земельної ділянки, щодо якої має бути встановлено сервітут. Як на етапі перемовин сторін, так і при зверненні до суду з позовом ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» розмір площі земельної ділянки, щодо якої позивач має намір встановити земельний сервітут є сталим та становить 6,8394 га, що буловідомо відповідачеві.

Доводи відповідача про невигідні умови договору є необґрунтованими, оскільки запропонована плата за встановлення земельного сервітуту, з розрахунку 20 000 грн за 1 га, є значно вищою у порівнянні з розміроморендної плати, яку сплачує відповідачеві СТОВ «Нива» на підставі Договору оренди землі від 15 травня 2005 року, з розрахунку 3684,53 грн за 1 га. Відповідач, не погоджуючись з розміром плати по Договору про встановлення земельного сервітуту не надав суду будь-якого обґрунтованого розрахунку бажаного розміру плати за встановлення земельного сервітуту

З метою врегулювання землевпорядних питань, щодо користування під`їзним шляхомта лініями електропередач до свердловини № 42, з відповідними землевласниками було укладено договори про встановлення земельних сервітутів та проведено їх державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, що було підтверджено в суді першої інстанції та спростовує доводи ОСОБА_1 про неможливість використання сервітуту внаслідок відсутності права користування суміжними земельними ділянками.

Надходження 24 грудня 2020 року на електронну адресу ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» ( info@unb.ua ) листа з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_1 не дає можливості ідентифікувати відправника електронного повідомлення як ОСОБА_1 , зміст такого документа не захищений від внесення правок та викривлення або підміни тощо, оскільки вказаний лист не містить електронного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Ведення переговорів ОСОБА_7 із ОСОБА_1 не свідчить про нікчемність проекту, оскільки дії не призвели до укладання правочину між ними. Сам проект договору провстановлення земельного сервітуту із ОСОБА_1 був підписаний зі сторони Позивача іншими уповноваженими на це особами - Заступником фінансового директора Дороганом В.В. та Заступником Голови Правління - Комерційним директором Кацнельсоном М., що виключає сумніви в частині його легітимності та дійсності.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилися, надіслав до суду клопотання про слухання справи у його відсутність.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача, явка якого у судове засідання обов`язковою не визнавалась, оскільки відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Метенко Т.І. , який проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з такого.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаними вимогам виходячи з такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 6.8394га із кадастровим номером 6323582200:02:000:0112 поза межами населених пунктів Краснокутської селищної ради Богодухівського району (том 1, а.с.23,24). Вказана земельна ділянка межує з земельними ділянками ОСОБА_9 , ОСОБА_4 та землями Китченківської сільської ради.

15 травня 2005 року між СТОВ «Нива» та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого відповідач передав в оренду вказану земельну ділянку строком на 25 років.

За пунктом 26 вказаного Договору оренди землі на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження у вигляді охоронної зони ГВТ (том1, а.с. 208-214).

Додатковою угодою від 25 грудня 2016 року строк дії Договору оренди продовжено до 15 травня 2040 року ( том 3, а .с.12-16, 17-18).

30 листопада 2018 року між ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» та СТОВ «Нива» було укладено Угоду № 42-У про користування земельною ділянкою, відповідно до якої СТОВ «Нива» передало у користування на рік земельні ділянки кадастрові номери 6323582200:02:000:0117, 6323582200:02:000:0124, 6323582200:02:000:0113, 6323582200: 02:001:0110, 6323582200:02:001:0653, 6323582200:02:000:0112 загальною площею 3,5 га, розташовану за межами населених пунктів на території Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області для проведення розвідувальних робіт пов`язаних з бурінням, облаштуванням та експлуатацією свердловини № 42 Сахалінського НГКР, розміщення під`їзного шляху та ЛЕМ. Відповідно до пункту 3.2 угоди у разі, якщо за один місяць до закінчення Строку дії Угоди жодна зі сторін не заявить намір про її розірвання, дана Угода пролонгує свою дію на строк вказаний в пункті 4.1 цієї Угоди (т.2, а.с.193-196).

10 липня 2019 року ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» надано спеціальний дозвіл № 6349 на користування надрами Сахалінського НГКР строком до 05 лютого 2030 року, вид користування надрами - видобування, мета користування надрами - видобування вуглеводнів. Державою в особі Державної служби геології та надр України, відповідно до зазначеного спеціального дозволу на користування надрами, ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» надано право на видобування у межах Сахалінського родовища вуглеводнів (нафти, газу природного, газу, розчиненого у нафті, конденсату, супутніх корисних компонентів - етану, пропану, бутану, гелію), тобто корисних копалин відповідно до переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827(том 1 а.с. 56-57).

Відповідно до підпунктів 5.3.6, 5.3.11 пункту 5.3. Угоди № 6349 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин (вуглеводні) від 10 липня 2019 року при виконанні робіт, відповідно умов цієї Угоди, надрокористувач, тобто ПрАТ «ВК «Украфтобуріння», зобов`язаний проводити роботи у терміни та в межах, зазначених у Програмі робіт; використовувати надра відповідно до мети, для якої їх було надано.

Згідно з п. 2, 5 Програми робіт з видобування корисних копалин (вуглеводні) Сахалінського родовища, яка є Додатком №2 до Угоди від 10 липня 2019 року № 6349, Державною службою геології та надр України надано право ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» на буріння глибоких свердловин із подальшим облаштуванням та введенням в експлуатацію, строком до I кварталу 2030 року, а також на видобуток вуглеводнів згідно з затвердженими проектними документами стосовно розробки (при необхідності - корегування показників), на весь строк дії Спецдозволу (т.1 а.с.66-80).

17 грудня 2020 року з метою забезпечення належної експлуатації свердловини № 42, ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» звернувся до відповідача ОСОБА_1 з пропозицією укласти договір про встановлення земельного сервітуту щодо земельної ділянки за кадастровим номером 6323582200:02:000:0112. Відповідачу було запропоновано підписати та направити на адресу позивача два оригінали примірника протягом 20-ти робочих днів з моменту отримання ним зазначеного листа. Проект Договору № ВЗ-83 про встановлення земельного сервітуту від 14 грудня 2020 року та акт приймання-передачі були вручені відповідачеві особисто під підпис. (т.1 а.с.58).

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічне положення міститься й у статті 321 ЦК України.

Відповідно до частини 1 статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб які не можуть бути задоволені іншим способом.

Частина 1 статті 402 ЦК України та частини 1, 2 статті 100 ЗК України передбачають можливість встановлення сервітуту договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Згідно із статтею 403 ЦК України сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном і може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Особа, яка користується сервітутом, зобов`язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом, рішення суду.

Сервітут не позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння, користування та розпорядження цим майном.

Частина 1 статті 404 ЦК України, встановлює способи встановлення, в тому числі, можливостей земельного сервітуту, серед яких: право проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо.

Відповідно до статті 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Згідно з частиною четвертою цієї ж статті ЗК України, земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Статтею 99 ЗК України визначено наступні види земельних сервітутів: а) право проходу та проїзду на велосипеді; б) право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; в) право на розміщення тимчасових споруд (малих архітектурних форм); г) право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; ґ) право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; д) право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; е) право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; є) право прогону худоби по наявному шляху; ж) право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд; з) інші земельні сервітути.

Відповідно до статті 100 ЗК України сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Особливості встановлення земельних сервітутів для потреб нафтогазової галузі передбачені Законом України «Про нафту і газ».

Статтею 18 Закону України «Про нафту і газ» передбачено, що надання земельних ділянок у користування для потреб нафтогазової галузі здійснюється у порядку, встановленому земельним законодавством України.

Земельні ділянки усіх форм власності та категорій надаються власникам спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами для будівництва, розміщення і експлуатації об`єктів нафтогазовидобування та облаштування родовища шляхом встановлення земельних сервітутів без зміни цільового призначення цих земельних ділянок, крім земель природно-заповідного фонду, оздоровчого призначення, рекреаційного призначення, історико-культурного призначення та водного фонду.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки та втрати, завдані внаслідок користування земельними ділянками для потреб нафтогазової галузі.

Фінансування робіт із землеустрою та державна реєстрація сервітуту здійснюються за рахунок коштів осіб, на користь яких встановлюється сервітут. Власник спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами може виступати замовником робіт із землеустрою для встановлення сервітутів у межах визначеної спеціальним дозволом ділянки надр.

Для встановлення земельного сервітуту власник спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами письмово звертається до власника (користувача) земельної ділянки з пропозицією укласти договір про встановлення земельного сервітуту та додає до звернення проект такого договору із зазначенням, серед іншого, запропонованого розміру плати за встановлення земельного сервітуту та її індексації. Друга сторона розглядає звернення, підписує договір або надає письмову мотивовану відмову у його укладенні протягом 15 днів з дня отримання відповідного звернення.

У разі недосягнення згоди щодо укладення договору про встановлення земельного сервітуту для потреб нафтогазової галузі спір про встановлення земельного сервітуту вирішується у судовому порядку з урахуванням вимог цієї статті.

Рішення суду про встановлення земельного сервітуту є підставою для державної реєстрації права земельного сервітуту. У такому разі оплата за встановлення земельного сервітуту здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок власника (користувача) земельної ділянки або внесення грошових коштів на депозит нотаріуса в порядку, встановленому законом, за місцем розташування земельної ділянки.

Дія сервітуту, встановленого відповідно до цієї статті, зберігається у разі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлено сервітут, до іншої особи, а також у разі зміни осіб, на користь яких встановлено сервітут. У таких випадках до раніше укладених договорів про встановлення сервітутів можуть вноситися відповідні зміни, якщо інше не передбачено договором.

Згідно статей 20, 37 Закону України «Про нафту і газ» власник спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами має право використовувати надану йому ділянку нафтогазоносних надр для здійснення виключно того виду діяльності, що зазначений у спеціальному дозволі на користування нафтогазоносними надрами. Під час здійснення промислової розробки родовищ нафти і газу користувачі нафтогазоносними надрами зобов`язані, зокрема, забезпечувати повне і своєчасне виконання умов спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами та угоди про умови користування нафтогазоносними надрами.

Приписами ст. 46 Закону України «Про нафту і газ» ліквідацію аварійних викидів газу, нафти чи пластової води зі свердловини здійснюють користувачі нафтогазоносними надрами, які проводять буріння розвідувальних та експлуатаційних нафтових і газових свердловин, а також розробку нафтових і газових родовищ та експлуатацію підземних сховищ газу.

Відповідно до ст. 24 Кодексу України про надра користувачі надр мають право здійснювати на наданій їм ділянці надр геологічне вивчення, комплексну розробку родовищ корисних копалин та інші роботи згідно з умовами спеціального дозволу; розпоряджатися видобутими корисними копалинами тощо.

У пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснено, що види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що нормальне використання своєї власності неможливе без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому необхідно довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити будь-яким іншим способом.

Тлумачення цих норм свідчить про те, що умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб. Отже, передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв`язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 08 грудня 2021 року у справі № 686/18456/18 (провадження № 61-18819 св 20), від 12 квітня 2022 року у справі № 306/612/20 (провадження № 61-14169 св 21), від 01 лютого 2023 року справа № 345/4572/20 (провадження № 61-7577 св 22).

Згідно із частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах 1 та 2 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, умовою для встановлення сервітуту є збереження за власником (користувачем) можливості використання земельної ділянки за цільовим призначенням. Але зміст позовної заяви та додані матеріали не містять відомостей про те, чи не призведене встановлення сервітуту до неможливості використання земельної ділянки, розташованої в межах цієї зони, за цільовим призначенням, тобто позивач не довів підстав позову про встановлення земельного сервітуту відповідно до вимог статті 100 ЗК України.

Також не доведено належними та допустимими доказами і факт відмови власника (користувача) земельної ділянки від узгодження умов та укладення договору про встановлення земельного сервітуту.

Крім того, земельна ділянка, кадастровий номер 6323582200:02:000:0112, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , перебуває у строковій оренді СТОВ «Нива» до 15 травня 2040 року.

Оскільки рішення суду за вимогами про встановлення земельного сервітуту прямо впливає на обсяг прав та обов`язків, а питання про можливість використання земельної ділянки за цільовим призначенням залежить від характеру господарської діяльності саме цього суб`єкта, СТОВ «Нива» є учасником спірних правовідносин, а тому має бути і стороною у спорі. Притягнення СТОВ «Нива» до участі у справі в якості третьої особи не може забезпечити права та інтереси належного землекористувача.

Третя особа відповідно до статті 53 ЦПК України не має права на визнання позову (повністю або частково) та укладення мирової угоди, тоді як встановлення земельного сервітуту обмежує саме права належного землекористувача, покладає на нього певні обов`язки та надає право на дострокове розірвання договору оренди.

Залучення до участі у справі належного відповідача на стадії апеляційного розгляду справи процесуальними нормами не передбачено.

Отже, судом першої інстанції, в порушення вимог статті 51 ЦПК України не вирішено питання щодо складу осіб, які мають брати участь у розгляді справи, а апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості усунути такі недоліки.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення позову ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння».

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

Отже, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про залишення позову ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

При зверненні до суду ОСОБА_1 сплачено 3405 грн за подання апеляційної скарги, а тому з позивача на користь відповідача підлягають стягненню вказані судові витрати.

Керуючись ст. ст. 367, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 23 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» до ОСОБА_1 , третя особа - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нива» про встановлення сервітуту залишити без задоволення.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Видобувна компанія «Укрнафтобуріння» (м. Київ, вулиця Московська, буд. 32/2, 01010, код ЄДРПОУ 33152471) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3405 (три тисячі чотириста п`ять) грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 11 серпня 2023 року.

Головуючий Ю.М. Мальований

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова