Рішення

від 09.08.2023 по справі 903/518/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 серпня 2023 року Справа № 903/518/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Малашевської І.Ю., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу № 903/518/23

за позовом Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Ковельське лісове господарство державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, м. Ковель

до Товариства з обмеженою відповідальністю Старовижівське Паливо-Торф, смт. Стара Вижівка, Сраровижівського району, Волинської області

про стягнення 289525,21 грн.,

за участю представників:

від позивача: Багацький Є.Г. адвокат (ордер серії АС №1063546),

від відповідача: н/з,

в с т а н о в и в:

22.05.2023 до Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №199 від 04.05.2023 Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Ковельське лісове господарство державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Старовижівське Паливо-Торф 289525,21 грн., з них: 252662,50 грн. заборгованості за передану лісопродукцію на підставі договору поставки №2/КП/2023 від 06.01.2023; 30689,35 грн. пені, 4332 грн. збитків, завданих інфляцією, 1841,36 грн. процентів річних.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №2/КП/2023 від 06.01.2023 щодо своєчасної оплати за передану лісопродукцію.

У позовній заяві позивач просить розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні за участю представника позивача.

Ухвалою суду від 23.05.2023 було прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 21.06.2023; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 19.06.2023.

13.06.2023 від відповідача надійшов відзив №11 від 09.06.2023 на позовну заяву, в якому відповідач не заперечує наявність перед позивачем заборгованості за переданий товар на суму 252662,50 грн.; просить зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій (пені).

Також у відзиві №11 від 09.06.2023 на позовну заяву відповідач просить розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Ухвалою суду від 21.06.2023 було відкладено підготовче засідання на 05.07.2023; постановлено позивачу подати суду до 03.07.2023 письмові пояснення на клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

03.07.2023 на електронну адресу суду надійшли пояснення №02/233-2023 від 03.07.2023 за підписом директора філії про те, що позивач не заперечує щодо прийняття судом відповідного рішення згідно із чинним законодавством за наявності обставин, які будуть визнані судом достатніми й обгрунтованими, для зменшення розміру штрафних санкцій.

В судове засідання 05.07.2023 представник відповідача не з`явився. Ухвала суду від 21.06.2023 надсилалась на електронну адресу відповідача.

В судовому засіданні 05.07.2023 представник позивача висловив думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 05.07.2023 було закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті на 09.08.2023. Ухвалу суду від 05.07.2023 надіслано сторонам на їх електронні адреси.

09.08.2023 спір відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України було вирішено судом за відсутності представника відповідача, зважаючи на те, що відповідач був повідомлений про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами.

У процесі судового розгляду встановлено, що 06.01.2023 між Державним спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Ковельське лісове господарство як постачальником і Товариством з обмеженою відповідальністю «Старовижівське паливо-торф» як покупцем було укладено договір поставки № 2/кп2023 (надалі договір), згідно з п. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця лісопродукцію, зазначену у п.3.2. цього договору, а покупець - прийняти та оплатити визначену продукцію.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим договором, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), визначаються окремо за кожною партією продукції в товаро-транспортних накладних або актах прийому-передачі продукції.

У п.3.3. договору сторони узгодили, що оплата продукції покупцем здійснюється не пізніше п`яти робочих днів шляхом перерахування грошей на поточний рахунок продавця.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв лісопродукцію на загальну суму 347662,50 грн., що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних №1 від 10.01.2023, №2 від 10.01.2023, №6 від 11.01.2023, №4 від 11.01.2023, №5 від 12.01.2023, №6 від 13.01.2023, №КО26 від 18.01.2023, №КО27 від 19.01.2023, №КО28 від 20.01.2023, №КО39 від 30.03.2023, №КО30 від 23.01.2023, №7 від 13.04.2023, №8 від 16.07.2023, №9 від 17.01.2023, №КО від 24.01.2023, №КО97 від 25.01.2023, №КО98 від 26.01.2023, №КО99 від 24.01.2023, №КО100 від 24.01.2023, №КО101 від 25.01.2023, №КО102 від 20.02.2023, №КО103 від 21.02.2023, №КО104 від 23.02.2023, №КО1353 від 27.02.2023, №КО1354 від 28.02.2023.

Зазначені товаро-транспортні накладні містять підпис відповідальної особи відповідача про прийняття лісопродукції, на товарно-транспортних накладних міститься відтиск печатки відповідача.

Проте, отримавши лісопродукцію, відповідач оплатив її частково на загальну суму 95000 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за передану за договором лісопродукцію на час розгляду справи становить 252662,50 грн.

До позовної заяви позивач приєднав акт звіряння розрахунків, згідно з яким заборгованість відповідача перед позивачем за період січень 2023 року лютий 2023 року становить 252662,50 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач підтвердив наявність у нього заборгованості перед позивачем на суму 252662,50 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 599 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором купівлі-продажу.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У зв`язку із неоплатою відповідачем вартості отриманої лісопродукції у повному обсязі вимога позивача про стягнення з відповідача 252662,50 грн. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.

У зв`язку із порушенням відповідачем строку оплати товару, визначеного договором поставки, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 30689,35 грн. пені за період з 19.01.2023 по 08.05.2023, 4332 грн. збитків, завданих інфляцією, за період лютий 2023 року березень 2023 року, 1841,36 грн. процентів річних за період з 19.01.2023 по 08.05.2023.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із статтями 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Дослідженням розрахунку пені, приєднаного позивачем до позовної заяви встановлено, що він є арифметично правильним, відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору.

Враховуючи порушення відповідачем строків виконання зобов`язання з оплати вартості лісопродукції, визначених п. 3.3. договору, підлягає до задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача 30689,35 грн. пені за період з 19.01.2023 по 08.05.2023.

Згідно із ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідженням розрахунку суми процентів річних, збитків, завданих інфляцією, приєднаних позивачем до позовної заяви, встановлено, що розрахунки є арифметично правильними, відповідають вимогам чинного законодавства та умовам договору.

Отже, стягненню з відповідача у зв`язку із порушенням ним строку виконання зобов`язання з оплати вартості переданої лісопродукції підлягає 1841,36 грн. процентів річних за період з 19.01.2023 по 08.05.2023, 4332 грн. збитків, завданих інфляцією, за період лютий 2023 року березень 2023 року.

У відзиві на позов відповідач просить зменшити розмір нарахованих штрафних санкцій (пені). На обгрунтування зменшення розміру пені посилається на відсутність ознак навмисного ухилення відповідача від виконання зобов`язання; погіршення умов господарювання з моменту введення воєнного стану; діяльність відповідача потерпає від значних негативних наслідків: порушення логістичних зв`язків, відсутність замовлень на продукцію, відсутність сировини для виготовлення продукції, внаслідок чого відповідач несе значні збитки, у зв`язку з чим погіршився його економічний стан та фінансова платоспроможність. Внаслідок цього відповідач був змушений зупинити роботу своїх виробничих цехів, що призвело до зупинення господарської діяльності та унеможливило реалізацію (збут) готової продукції.

Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до задоволення не підлягає.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Як передбачено ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм права вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення тощо.

Водночас зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Позивач у вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій не заперечував щодо прийняття судом рішення згідно із чинним законодавством.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу Україну сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З матеріалів справи вбачається, що договір № 2/КП/2023 від 06.01.2023 підписаний представниками обох сторін, посвідчений печатками обох сторін, тобто сторонами узгоджено умови договору, в тому числі й розмір штрафних санкцій, щодо яких відповідач не висловлював будь-яких заперечень, про що свідчить відсутність у матеріалах справи протоколів розбіжностей.

Тобто, відповідач погодився з умовами договору, уклав його, на підставі цього договору у сторін виникли певні господарські правовідносини, які засновані на юридичній рівності учасників. Своєчасне виконання зобов`язання кожною із сторін договору є безумовною умовою стабільності господарського обороту в цілому.

Оцінивши доводи сторін по справі, взявши до уваги обставини, які мають істотне значення у цій справі для вирішення питання про зменшення пені, суд дійшов висновку про відсутність виключних обставин для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, нарахованих на підставі договору № 2/КП/2023 від 06.01.2023, оскільки відповідач не довів об`єктивної неможливості вчасного та належного виконання договірних зобов`язань.

Посилаючись на запровадження в Україні воєнного стану та наявність у зв`язку з цим форм-мажорних обставин, відповідач не подав жодних доказів про те, яким чином запровадження воєнного стану вплинуло на його господарську діяльність, на виконання зобов`язання з оплати за отриману лісопродукцію, не подав жодних доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається на обгрунтування клопотання про зменшення пені, зокрема, щодо відсутності замовлень на продукцію, щодо відсутності сировини для виготовлення продукції, заподіяння внаслідок цього відповідачу збитків, доказів на підтвердження погіршення його економічного стану та фінансової платоспроможності.

Сам по собі факт введення воєнного стану не свідчить про неможливість виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, й, зокрема, щодо оплати.

Відсутність доказів понесення збитків позивачем у зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем не є визначальною обставиною у цій справі.

Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 76, частини 1 статті 78, частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення ( рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.

З огляду на викладені обставини, зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати переданої лісопродукції, відсутні правові підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

У зв`язку із задоволенням позову на підставі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Старовижівське Паливо-Торф, смт. Стара Вижівка, Старовижівського району, Волинської області (44400, Волинська обл., Старовижівський р-н, смт. Стара Вижівка, вул. Незалежності, буд. 91, ЄДРПОУ 25093304) на користь Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Ковельське лісове господарство державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України, м. Ковель (45006, Волинська обл., м. Ковель, вул. Холмська, 46, ЄДРПОУ 45101582)

- 252662 грн. 50 коп. заборгованості;

- 30689 грн. 35 коп. пені,

- 1841 грн. 36 коп. процентів річних.

- 4332 грн. збитків, завданих інфляцією,

- 4342 грн. 89 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено і підписано 11.08.2023.

СуддяІ. О. Якушева