Рішення

від 06.08.2023 по справі 908/1178/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/155/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.2023 Справа № 908/1178/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ІСТ СОЛЮШН ГРУП (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 160, прим. 17.1; адреса для листування: 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 160, а/с 17, ідентифікаційний код 41932936)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Герасімова Анатолія Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю Мадера Девелопмент (01021 м. Київ, вул. Грушевського Михайла, буд. 9-Б, ідентифікаційний код 41419790)

про стягнення 5790 грн 57 коп.

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю ІСТ СОЛЮШН ГРУП про стягнення з ОСОБА_1 5582 грн. 57 коп. основного боргу, 208 грн. 00 коп. 3 % річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2023 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1178/23 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми 5 790 грн 57 коп., беручи до уваги те, що справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку про розгляд поданої позовної заяви у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 17.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1178/23, присвоєно справі номер провадження 27/155/23 та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Згідно з ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 250 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами загального або спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 3 ст. 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч. 3 ст. 252 ГПК України).

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторонами заявлено не було.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 17.04.2023 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 19.05.2023.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

В матеріалах справи міститься оригінал рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення Фізичній особі-підприємцю Герасімову Анатолію Олександровичу, а саме ухвали суду про відкриття провадження у справі від 17.04.2023, яка отримана відповідачем 10.05.2023.

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України : //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1178/23.

Таким чином, суд дійшов висновку, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Положеннями ст. 178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У зв`язку з вищезазначеним, справа розглядається у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 07.08.2023.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

21.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю ІСТ СОЛЮШН ГРУП (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю Мадера Девелопмент (Орендодавець) укладено договір оренди № 6/2/20-ІСГ.

Об`єкт оренди - будівля (нежитлові приміщення) Торговельного комплексу (надалі - ТК), розташованого за адресою: місто Маріуполь, вул. Купріна, буд. 2. Право власності на Торговельний комплекс належить Орендодавцю.

Відповідно до п. 1.1 договору Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування Об`єкт оренди.

Об`єкт оренди передається Орендарю з метою здійснення наступної господарської діяльності: передача окремих частин Об`єкта оренди в суборенду (надалі - Цільове призначення). При цьому Сторони домовились, що частини Об`єкту оренди можуть передаватися Орендарем в суборенду третім особам для здійснення ними господарської діяльності відповідно до Профілю господарської діяльності, узгодженого Сторонами у Додатку № 2, що є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2 договору).

Згідно п. 1.3 договору площа Об`єкту оренди становить 24 502,2 газ. м.

Відповідно до п. 6.1.2 Орендар має право без попередньої згоди Орендодавця передавати частини Об`єкта оренди в суборенду третім особам на власний розсуд але з дотриманням профілю господарської діяльності (додаток № 2 до Договору).

21.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю ІСТ СОЛЮШН ГРУП (Орендар) та Фізичної особою-підприємцем Герасімовим Анатолієм Олександровичем (Суборендар) укладено договір суборенди № ІСГ-6/2/944-С.

Відповідно до п 1.1 договору Орендар передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування об`єкт суборенди (лот № 6/2.1.13), розташований у торговельному комплексі: частина нежитлового приміщення, розташованого в торговельному комплексі за адресою: м. Маріуполь, вул. Купріна, буд. 2, право власності на яке належить ТОВ «МАДЕРА ДЕВЕЛОПМЕНТ»; внесено в базу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 273831214123 (Об`єкт суборенди).

Торговельний комплекс - нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: місто Маріуполь, вул. Купріна, буд. 2, складовою частиною якого є Об`єкт суборенди (надалі - Торговельний комплекс або ТК).

Крім того, місцезнаходження об`єкту суборенди у Торговельному комплексі визначено у Поверховому плані, що є невід`ємною частиною цього договору (Додаток № 1).

Відповідно до п. 2.2 договору суборенди об`єкт суборенди вважається переданим у тимчасове платне користування після підписання сторонами Акту приймання-передачі об`єкта суборенди у користування, згідно з умовами цього договору.

21.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю ІСТ СОЛЮШН ГРУП (Орендар) та Фізичною особою-підприємцем Герасімовим Анатолієм Олександровичем підписано Акт приймання-передачі Об`єкта суборенди.

Згідно п. 3.2 договору суборенди цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2022 (включно).

Відповідно до п. 4.1 договору суборенди протягом строку суборенди (п. 3.2 Договору) Суборендар зобов`язаний здійснювати на користь Орендаря наступні платежі: орендна плата.

Всі платежі за Договором здійснюються в безготівковому порядку. Рахунки-фактури на оплату платежів за Договором виставляються Орендарем шляхом їх направлення в електронному вигляді на адресу електронної пошти Суборендаря, зазначену в Договорі, або за допомогою засобів електронного документообігу, Суборендар підтверджує, що рахунки-фактури, виставлені і отримані у зазначений спосіб, є достатньою підставою для оплати.

Згідно п. 4.1.1 договору у період з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі об`єкта суборенди у користування та протягом строку суборенди Суборендар здійснює платежі за договором в розмірі 3 006 грн 00 коп.

Відповідно до п. 4.2.1 договору орендна плата сплачується Суборендарем шляхом внесення повної попередньої оплати за місяць. Рахунок-фактура на оплату орендної плати виставляється Суборендарю не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця за наступний. Орендна плата сплачується Суборендарем в строк до 25 (двадцять п`ятого) числа поточного місяця за наступний.

Строк оплати орендної плати не залежить від отримання Суборендарем рахунку-фактури. У випадку якщо Суборендар з будь-яких причин не отримав відповідний рахунок-фактуру, оплата здійснюється Суборендарем на підставі умов цього Договору.

У період з 01.01.2022 по 28.02.2022, відповідно до умов Договору, Орендарем були виставлені Суборендарю наступні рахунки на оплату: № 0294 від 01.01.2022 на суму 3 006 грн 00 коп., № 0654 від 01.02.2022 на суму 2 576 грн 57 коп.

Відповідно до п. 6.2.1 договору суборенди суборендар зобов`язується добросовісно виконувати усі свої обов`язки за цим Договором та виконувати його умови, а також не здійснювати та не допускати здійснення будь-яких дій, які можуть викликати незручність або труднощі з реалізації Орендарем його прав за цим Договором.

Згідно п. 6.2.4 договору суборенди Суборендар зобов`язався належним чином здійснювати оплату орендної плати, компенсацію плати за комунальні послуги, інших платежів по Договору на умовах і в строки, встановлені у даному Договорі.

Свої зобов`язання з оплати платежів, передбачених договором, у період з 01.01.2022 по 28.02.2022, Суборендарем не було виконано в повному обсязі, про що свідчить Акт взаємних розрахунків станом за період 21.12.2020-09.03.2023.

Відповідач не здійснив оплату у повному обсязі орендної плати в розмірі 3 006 грн 00 коп. та 2 576 грн 57 коп. заборгованості за прострочення відшкодування вартості спожитих відповідачем комунальних послуг.

Позивач у позовній заяві, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором суборенди складає 5 582 грн 57 коп., в том числі ПДВ.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договорами оренди та суборенди.

Частина 1 ст. 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як передбачено п. 4.1 договору суборенди протягом строку суборенди (п. 3.2 Договору) Суборендар зобов`язаний здійснювати на користь Орендаря наступні платежі: орендна плата.

Суд звертає увагу, що станом на час розгляду даної справи договір суборенди ІСГ-6/2/944-С від 21.12.2020 не визнаний недійсним та не є припиненим/розірваним ані в односторонньому порядку, ані в судовому.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вже було зазначено, відповідно до п. 4.1 договору суборенди протягом строку суборенди (п. 3.2 Договору) Суборендар зобов`язаний здійснювати на користь Орендаря наступні платежі: орендна плата.

Всі платежі за Договором здійснюються в безготівковому порядку. Рахунки-фактури на оплату платежів за Договором виставляються Орендарем шляхом їх направлення в електронному вигляді на адресу електронної пошти Суборендаря, зазначену в Договорі, або за допомогою засобів електронного документообігу, Суборендар підтверджує, що рахунки-фактури, виставлені і отримані у зазначений спосіб, є достатньою підставою для оплати.

Згідно п. 4.1.1 договору у період з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі об`єкта суборенди у користування та протягом строку суборенди Суборендар здійснює платежі за договором в розмірі 3 006 грн 00 коп.

Відповідно до п. 4.2.1 договору орендна плата сплачується Суборендарем шляхом внесення повної попередньої оплати за місяць. Рахунок-фактура на оплату орендної плати виставляється Суборендарю не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця за наступний. Орендна плата сплачується Суборендарем в строк до 25 (двадцять п`ятого) числа поточного місяця за наступний.

Строк оплати орендної плати не залежить від отримання Суборендарем рахунку-фактури. У випадку якщо Суборендар з будь-яких причин не отримав відповідний рахунок-фактуру, оплата здійснюється Суборендарем на підставі умов цього Договору.

Відповідно до п. 6.2.4 договору, суборендар зобов`язується добросовісно здійснювати оплату орендної плати, інших платежів по договору на умовах і в строки, встановлені у даному договорі.

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Таким чином, укладений між сторонами договір суборенди № ІСГ-6/2/944/С від 21.12.2020 є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов`язань.

Згідно ст. 276 ГК України відповідач зобов`язаний був оплатити відпущену теплову енергію у встановлений термін за встановленими цінами.

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов`язки.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов`язання і сплати суми орендної плати у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

14.07.2022 за вих. № 6.2/5-ІСГ позивач надіслав відповідачу претензію про сплату заборгованості в розмірі 5 582 грн 57 коп.

Відповіді на претензію матеріали справи не містять.

Як свідчать матеріали цієї господарської справи, відповідач у строк передбачений договором суборенди взятих на себе договірних зобов`язань належним чином не виконав в частині розрахунків, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість по орендній платі в розмірі 3 006 грн 00 коп., яка заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 576 грн 57 коп. вартості комунальних послуг.

Позивач у позовній заяві зазначає, що у період з 01.01.2022 по 28.02.2022, відповідно до умов договору, орендарем були виставлені суборендарю наступні рахунки: № 0294 від 01.01.2022 на суму 3 006 грн 00 коп. та № 0654 від 01.02.2022 на суму 2 576 грн 57 коп..

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що ідентифікують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до частиною 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву підприємств від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2. 2.4, 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 (із змінами та доповненнями) (надалі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, фактом підтвердження отримання товару або послуг є виключно первинні документи, які відображаються в регістрах бухгалтерського обліку відповідно до вимог діючого законодавства.

Однак, до матеріалів справи відповідні рахунки не додані позивачем у справі.

Разом з тим, суд зазначає, що умовами договору, а саме відповідно до п. 4.1 договору суборенди суборендар протягом строку суборенди (п. 3.2 Договору) зобов`язаний здійснювати на користь орендаря наступні платежі: орендна плата.

Тобто, сторонами погоджено в договорі, що суборендар зобов`язаний здійснювати на користь орендаря лише платежі з орендної плати.

Отже, на відповідача (суборендаря) не покладено обов`язок щодо сплати комунальних платежів.

На підтвердження розміру комунальних послуг позивач жодних доказів не наддав, як і не надав обґрунтування та підтвердження за які саме комунальні послуги.

Правовідносини з надання/споживання/оплати комунальних послуг та послуг з утримання нерухомого майна мають розрахунково-фактичний характер, а виконання відповідного обов`язку - позадоговірний. Тобто, за відсутності доказів факту наданння/отриманння та розміру отриманої (спожитої) орендарем відповідної послуги обов`язок з її оплати не виникає.

Отже, для встановлення розміру цього обов`язку суборендаря нерухомого майна (вартості спожитих послуг) визначальним є не факт оренди конкретного нерухомого майна, а факт споживання відповідної послуги орендарем та її розмір.

А тому, за відсутності доказів на підтвердження розміру фактично спожитої у відповідному періоді послуги (послуг) у суборендаря не виникає обов`язку оплачувати ці послуги.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, стверджуванні позивачем обставини щодо споживання відповідачем відповідних послуг в орендованому приміщенні на заявлену суму покладають на позивача тягар доказування (обов`язок довести) факту та розміру спожитих відповідачем відповідних послуг у заявлених у спірних правовідносинах періодах.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, Верховним Судом у постанові від 28.01.2021 у справі № 910/17743/18.

Відтак, позивачем у розумінні статтей 73, 74 ГПК України не доведено належними та допустимими доказами оплату позивачем комунальних послуг, а також не доведено обґрунтованість заявлених до стягнення сум комунальних послуг, зазначених в рахунку, та доказів їх оплати позивачем саме в такому розмірі, що заявлений до стягнення з відповідача.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належними, допустимими та достатніми доказами правових підстав для стягнення з відповідача 2 576 грн 57 коп. заборгованості за комунальні послуги.

Сам факт виставлення разунку № 0654 від 01.02.2022 на суму 2 576 грн 57 коп. (ячкий також не наданий позивачем суду) за відсутності доказів на підтвердження зобов`язань відповідача щодо їх оплати в заявленому розмірі не створює правових підстав для стягнення з відповідача спірної заборгованості.

За таких обставин суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення 2 576 грн 57 коп. заборгованості за комунальні послуги, у зв`язку з їх недоведеністю.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії).

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ІСТ СОЛЮШН ГРУП до Фізичної особи-підприємця Герасімова Анатолія Олександровича задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Герасімова Анатолія Олександровича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІСТ СОЛЮШН ГРУП (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 160, прим. 17.1; адреса для листування: 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 160, а/с 17, ідентифікаційний код 41932936) 3 006 (три тисячі шість) грн. 00 коп. заборгованості з орендної плати, 1 445 (одна тисяча чотириста сорок п`ять) грн 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено 11.08.2023.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.