Рішення

від 26.07.2023 по справі 910/14313/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.07.2023Справа № 910/14313/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.

при секретарі судового засідання - Жалобі С.Р.

розглянувши у судовому засіданні матеріали

позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр на московському"

до Київської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про визнання додаткової угоди укладеною,

за участю представників: згідно протоколу судового засідання;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоцентр на московському" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про визнання додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки укладеною.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 09.02.2023.

31.01.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Київської міської ради надійшов Відзив на позовну заяву.

08.02.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр на московському" надійшла Відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 22.03.2023

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 на підставі статті 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та відкладено підготовче засідання на 20.04.2023.

24.03.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр на московському" надійшло клопотання про долучення документу до матеріалів справи.

17.04.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр на московському" надійшло клопотання про долучення доказу до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2023 відкладено підготовче засідання на 01.06.2023.

24.05.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надійшли письмові пояснення.

01.06.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоцентр на московському" надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.06.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2023 відкладено розгляд справи по суті на 26.07.2023.

У судовому засіданні 26.07.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, викладені у позовній заяві. Представник третьої особи заперечував проти задоволення позовних вимог позивача та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином та у встановленому законом порядку, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечив, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направив.

Судом враховано, що представник третьої особи був належним чином повідомлений про дати, час та місце кожного судового засідання, що відбувалися у межах цієї справи.

У даному випадку суд відзначає, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Згідно з частини 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

У судовому засіданні 26.07.2023 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автоцентр на московському" (далі - Позивач/Орендар) та Київською міською радою (далі - Відповідач/Орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 420 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 24.04.2018 № 651/4715 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або Земельна ділянка), визначену цим Договором, для будівництва, експлуатації та обслуговування демонстраційно-торговельного центру з комплексом супутніх послуг. Земельна ділянка, яка є об`єктом оренди, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер запису про право власності 12511070 від 07.12.2015, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 803792180000).

Згідно пункту 2.1. Договору об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 24.04.2018 № 651/4715 та цього Договору є Земельна ділянка з наступними характеристиками: кадастровий номер - 8000000000:78:191:0040; місце розташування - проспект Степана Бандери, 22 в Оболонському районі м. Києва; цільове призначення - 03.07 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; ??вид використання - для будівництва, експлуатації та обслуговування демонстраційно-торговельного центру з комплексом супутніх послуг; ??розмір (площа) - 1,7744 га.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що Договір укладено на 10 (десять) років.

У відповідності до пункту 4.1. Договору орендна плата за Земельну ділянку становить платіж, який Орендар самостійно розраховує та вносить Орендодавцеві за користування Земельною ділянко у грошовій формі.

Згідно до пункту 4.2. Договору річна орендна плата за Земельну ділянку встановлюється у розмірі 5 (п`яти) відсотків від її нормативної грошової оцінки. У випадку, коли розташовані на Земельній ділянці будівлі, споруди або їх частини здаються в оренду іншим суб`єктам, орендна плата за Земельну ділянку встановлюється у розмірі 6 (шести) відсотка від і нормативної грошової оцінки пропорційно орендованій площі будівель, споруд або їх частин. Обчислення розміру орендної плати за Земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством. Згідно з розрахунком розміру орендної плати за Земельну ділянку від 06.11.2018 № Ю-45788 (за формою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 № 1724) річна орендна плата за Земельну ділянку становить 5 903 296,97 грн. на рік.

Пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що у випадку, якщо протягом п`яти місяців з моменту набрання чинності рішенням Київської міської ради, зазначеним у п.п. 1.1. цього Договору, Орендарем не вчинено необхідних та достатніх дій, спрямованих на укладення цього Договору згідно з чинним законодавством, то розмір річної орендної плати (зазначений у п.п. 4.2. Договору) на період, аналогічний терміну прострочення укладання договору оренди землі, встановлюється у подвійному розмірі, але не більше дванадцяти відсотків від нормативної грошової оцінки Земельної ділянки.

Згідно пункту 4.6. Договору розмір орендної плати може змінюватись за згодою сторін шляхом прийняття рішення Київською міською радою про внесення змін до цього Договору і укладення договору про внесення відповідних змін до цього Договору та з урахуванням п.п. 4.7. даного Договору.

Відповідно до пункту 4.7. Договору розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених Договором, зміни граничних розмірів орендної пати, визначених Податковим кодексом України, погіршення стану орендованої Земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами, та у інших випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік. Після прийняття рішення Київської міської ради про внесення змін до цього Договору в частині розміру річної орендної плати Орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату відповідно до нової орендної ставки.

Згідно до пункту 11.1. Договору всі зміни та/або доповнення до цього Договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням орендодавця на зміни та/або доповнення до цього договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.

Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. 27.12.2018 за № 420.

13.09.2022 Київською міською радою прийнято рішення № 5449/5490, яким внесено зміни до п. 19.13 рішення Київської міської ради від 09.12.2021 № 3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік", зокрема, пунктом 1.3 рішення від 13.09.2022 № 5449/5490 установлено, що з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотка.

17.10.2022 позивач звернувся до відповідача з листом за вих. № 4, у якому просив укласти додаткову угоду до Договору оренди земельної ділянки від 27.12.2018 № 420, зокрема, в частині внесення змін щодо розміру орендної плати на період з 01.03.2022 по 31.05.2022 за земельну ділянку в розмірі 0 відсотка від її нормативної грошової оцінки. До вказаного листа позивачем додано проект додаткової угоди, підписаної зі сторони позивача.

У відповідь на вказаний лист позивача Департаментом земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зазначено, що вказані вище рішення Київської міської ради не містять обов`язку вносити відповідні зміни до договору оренди. Крім того, вказано на необхідність нотаріального посвідчення вказаного договору. У зв`язку з чим, пропозиція про підписання додаткової угоди не може бути задоволена (лист № 05716-13724 від 11.11.2022).

Позовні вимоги обґрунтовані прийняттям відповідачем рішення про зміну розміру плати за оренду земельної ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва та відмовою Київської міської ради вносити відповідні зміни до договору шляхом підписання додаткової угоди, з огляду на що позивач просить суд визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 27.12.2018.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2004 від 01.12.2004 під охоронюваними законом інтересами необхідно розуміти прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, охоронюваний законом інтерес є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 3-649гс15.

Відповідно до статті 13, 19 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 3 Земельного кодексу України, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Як визначено частиною 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Крім того, суд зазначає, що спеціальним законодавчим актом для регулювання відносин, пов`язаних з орендою землі, є Закон України "Про оренду землі" (далі - Закон), відповідно до якого оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статті 2 Закону, відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Як визначено частиною 1 статті 5 Закону, орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Як установлено частиною 5 статті 6 вказаного Закону, право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до статті 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі статтею 14 Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Власник земельної ділянки може встановити вимогу нотаріального посвідчення договору оренди землі та скасувати таку вимогу. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на земельну ділянку та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Як визначено статтею 15 Закону, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.

Як встановлено в статті 21 Закону, орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

При цьому, як визначено частиною 3 статті 24 Закону, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого надавати податковому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний податковий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно зі статтею 30 Закону, зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до частини 1 статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Як визначено частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Як установлено статтею 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 1 статті 181 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як визначено частиною 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому, як встановлено пунктом 14.1.136. статті 14 Податкового кодексу України орендна плата для цілей розділу XII цього Кодексу - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Згідно з пунктом 14.1.147 вказаної статті, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Як визначено пунктом 288.4 вказаної статті, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

При цьому, згідно із частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказав, що рішення Київської міської ради від 13.09.2022 № 5449/5490 не містить обов`язку внесення змін до раніше укладених договорів оренди земельних ділянок.

Проте, суд не погоджується з такими доводами відповідача, оскільки Київською міською радою як орендодавцем, зокрема, за договором оренди земельної ділянки від 16.11.2018, прийнято нормативний акт, яким, серед іншого, встановлено нову ставку орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, що застосовується за період з 01.03.2022 по 31.05.2022, при цьому таке рішення прийнято відповідачем 13.09.2022, тобто, після погодження сторонами в договорі розміру орендної плати.

Суд зазначає, що згідно з наведеними вище нормами законодавства України підставою для сплати орендної плати, зокрема, за земельні ділянки комунальної власності є саме договір, а не рішення органу місцевого самоврядування.

Разом з тим, саме таке рішення органу місцевого самоврядування є підставою для внесення змін до умов договору.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19.

Також рішенням Київської міської ради від 13.09.2022 за № 5449/5490 внесено зміни до рішення Київської міської ради від № 3704/3745, яким, у свою чергу, встановлено мінімальні розміри орендної плати за земельні ділянки комунальної власності міської територіальної громади міста Києва при укладанні та внесенні змін до договорів оренди земельних ділянок згідно з додатком 11 до цього рішення.

За вказаних обставин, суд вважає доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, необґрунтованими, оскільки позивачем доведено факт його звернення до відповідача з пропозицією щодо внесення змін до умов договору оренди земельної ділянки від 27.12.2018 та наявність визначених законодавчо підстав для внесення змін до умов договору про зменшення розміру орендної плати на підставі прийнятого відповідачем рішення від 13.09.2022 за № 5449/5490.

Крім цього, суд зазначає, що рішенням Київської міської ради від 20.04.2023 за № 6311/6352 "Про уточнення механізму реалізації пільг зі сплати орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва", з метою приведення у відповідність істотних умов договорів оренди земельних ділянок, зокрема, вирішено: враховуючи, що підпунктом 19.13 пункту 19 рішення Київської міської ради від 09 грудня 2021 року № 3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік" встановлено, що з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотка, орендарям земельних ділянок комунальної власності територіальної громади міста Києва забезпечити укладення відповідних додаткових угод до договорів оренди земельних ділянок комунальної власності територіальної громади міста Києва (пункт 1 рішення).

Вказане рішення відповідача від 20.04.2023 за № 6311/6352 підтверджує факт необхідності укладення додаткових угод до договорів оренди, однак доказів укладення такої додаткової угоди з позивачем до договору оренди земельної ділянки від 16.11.2018 матеріали справи не містять, хоча рішення відповідачем прийняте майже три місяці тому.

Щодо заперечень відповідача, викладених у листі № 05716-13724 від 11.11.2022, адресованому позивачу, стосовно недодержання нотаріальної форми укладення договору про внесення змін, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 209 Цивільного кодексу України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Власник нерухомого майна має право встановити (скасувати) вимогу нотаріального посвідчення договору (внесення змін до договору), предметом якого є таке майно чи його частина, крім випадків, якщо відповідно до закону такий договір підлягає нотаріальному посвідченню. Встановлення (скасування) вимоги є одностороннім правочином, що підлягає нотаріальному посвідченню. Така вимога є обтяженням речових прав на нерухоме майно та підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному законом.

Відповідачем не доведено, що він погоджувався на внесення змін до умов договору в цілому, крім того, наявні в матеріалах справи докази, а також заперечення, викладені у відзиві на позов, спростовують факт погодження відповідача на внесення змін до умов договору.

Крім того, відповідачем не вказано дату та час, в які він погоджується з`явитись до нотаріуса для нотаріального засвідчення договору про внесення змін, при цьому сам договір посвідчено нотаріально та, як убачається з пункту 14.2 Договору, витрати, пов`язані з його нотаріальним посвідченням, сплачує орендар (позивач).

Як зазначено вище, відповідачем не вказано про його згоду на внесення змін до умов договору та погодження з позивачем дати та часу його нотаріального посвідчення, витрат, які будуть понесені на посвідчення такої додаткової угоди, оскільки у випадку його нотаріального посвідчення має перевірятись також дієздатність осіб, які підписують відповідні зміни, справжність їх підпису тощо.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими підстави для внесення змін до умов Договору оренди земельної ділянки від 27.12.2018, адже саме договором регулюється питання розміру орендної плати.

Також відповідачем не надано суду доказів того, що органом місцевого самоврядування подано до відповідного податковому органу за місцезнаходженням земельної ділянки інформацію про зміну розміру сплати орендної плати за земельну ділянку згідно з Договором оренди земельної ділянки від 27.12.2018 за період з 01.03.2022 по 31.05.2022.

З викладеного вбачається порушення права позивача як орендаря вказаної земельної ділянки, оскільки розмір орендної плати є істотною умовою договору оренди та її розмір встановлюється саме в договорі.

Позивач просить суд визнати укладеним додаткову угоду до договору в запропонованій ним редакції, яка й надсилалась відповідачу листом за вих. № 4 від 17.10.2022.

Водночас, суд зазначає, що така редакція була розроблена стосовно змін в договорі на підставі згоди сторін, поряд з цим, спір у даній справі вирішується в судовому порядку, що унеможливлює визнання укладеної додаткової угоди в редакції, запропонованій позивачем, яка містить посилання на те, що: сторони дійшли взаємної згоди; додаткова угода набирає чинності з дня її підписання уповноваженими представниками сторін; додаткова угода складена в трьох оригінальних примірниках, враховуючи таке.

Відповідно до статей 188 Господарського кодексу України та 653 Цивільного кодексу України, якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Редакція такого договору не складається, а затверджується в резолютивній частині рішення суду.

Враховуючи викладене вище, суд вважає позовні вимоги про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди обґрунтованими в частині необхідності внесення змін до договору щодо розміру орендної плати, проте не в запропонованій позивачем редакції, яка передбачає внесення змін за взаємною згодою сторін.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги - задовольнити частково.

2.Визнати укладеною додаткову угоду між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоцентр на Московському» (код ЄДРПОУ 39647272, місцезнаходження: м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 22) та Київською міською радою (код ЄДРПОУ 22883141, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, буд.36) до Договору оренди земельної ділянки від 27.12.2018, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 420, площею 1,7744 Га, яка розташована у Оболонському районі м. Києва по проспекту Степана Бандери, 22 (кадастровий номер 8000000000:78:191:0040) замінивши пункт 1 та 2, в наступній редакції:

« Додаткова угода

до Договору оренди земельної ділянки від 27 грудня 2018 року

м. Київ «___»

---

2023 р.

Київська міська рада, код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України 22883141, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, буд.36, далі - «Орендодавець», в особі Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, зареєстрованого за адресою: м. Київ, б-р Л.Українки, буд.21, кв.8, який діє на підставі ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року №280/97-ВР - з однієї сторони, та

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВТОЦЕНТР НА МОСКОВСЬКОМУ», код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України 39647272, місцезнаходження: м. Київ, проспект Степана Бандери, буд. 22, далі - «Орендар», в особі Директора Білого Юрія Анатолійовича, зареєстрованого за адресою: м. Київ, вулиця Повітрофлотська, буд.39а, який діє на підставі Статуту - з іншої сторони, надалі разом іменуються Сторони, а кожний окремо - Сторона, керуючись рішенням Київської міської ради від 13.09.2022 №5449/5490 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 09 грудня 2021 року №3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік», уклали цю додаткову угоду до Договору оренди землі від 27 грудня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №420 (надалі - Договір) про наступне:

1. Доповнити пункт 4.2. розділу 4 Договору «Орендна плата» новими підпунктом 4.2.1. наступного змісту:

« 4.2.1. З 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року застосовується ставка орендної 4 плати за Земельну ділянку у розмірі 0 (нуль) відсотків від її нормативної грошової оцінки.».

2. Ця Додаткова угода набирає чинності з моменту набрання рішенням суду законної сили та є невід`ємною частиною Договору.

3. Усі інші умови Договору, не змінені та не доповнені умовами цієї Додаткової угоди, залишаються чинними та обов`язковими до виконання.

ПІДПИСИ СТОРІН: ОРЕНДОДАВЕЦЬ: Київський міський голова

---

В.В. КличкоОРЕНДАР: Директор

---

Ю.А. Білий »

3.Стягнути з Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код: 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр на Московському» (04073, місто Київ, проспект Бандери Степана, будинок 22; ідентифікаційний код: 39647272) 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 10.08.2023.

Суддя І.В. Приходько