Ухвала

від 11.08.2023 по справі 910/12654/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

11.08.2023Справа №910/12654/23Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М., розглянувши без виклику представників сторін

заяву Приватного підприємства «Лідер», м. Київ

про забезпечення позову до подання позовної заяви

ВСТАНОВИВ:

10.08.2023 Приватне підприємство «Лідер» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом:

- накладення арешту кошти у розмірі ціни позову в розмірі 9 491 200,00 грн, які обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гулянецький Щебзавод»;

- накладення арешту на рухоме майно, належне Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гулянецький Щебзавод».

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2023 року матеріали №910/12654/23 передано на розгляд судді Морозову С.М.

Згідно з ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану Приватним підприємством «Лідер» заяву про забезпечення позову, суд встановив наступне.

Приписами ч. 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову").

Тобто, з метою збалансування інтересів сторін у справі законодавцем визначено умови, за яких постановлення ухвали про забезпечення позову є правомірним, а саме - наявність обставин, які прямо свідчать, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення. А тому відсутність доказів на підтвердження таких умов та вжиття заходів до забезпечення позову на підставі лише припущень матиме наслідком порушення прав та інтересів особи, щодо якої вжиті такі заходи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" №16 від 26.11.2011.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Так, предметом позовних вимог Приватного підприємства «Лідер» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гулянецький Щебзавод» з якими заявник має намір звернутись до суду, є стягнення коштів у сумі 9 491 200, 00 грн.

Як на підставу для забезпечення позову заявник вказує на те, що між ним (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гулянецький Щебзавод» (продавець) було укладено Договір купівлі-продажу №77 від 17.12.2021 (договір).

Відповідно до п 1.1. договору, продавець зобов`язується передати у власність покупця щебеневу продукцію в асортименті (продукція), а покупець зобов`язується попередньо оплатити продукцію та прийняти її на умовах даного договору.

Заявник вказує, що він належним чином виконав свої зобов`язання за договором, шляхом оплати продукції на суму 9 940 000, 00 грн за такими платіжними дорученнями:

- платіжне доручення від 28.01.2022 №263 на суму 240 000, 00 грн;

- платіжне доручення від 13.01.2022 №61 на суму 1 400 000, 00 грн;

- платіжне доручення від 30.12.2021 №5178 на суму 8 300 000, 00 грн.

Однак в платіжних дорученнях №5178 від 30.12.2021, №61 від 13.01.2022 та №263 віл 28.01.2022 у полі «Призначення платежу» помилково зазначено про оплату по договору №29122021 від 29.12.2021, тоді як оплата здійснювалась за Договором №77 від 17.12.2021.

У зв`язку з вищезазначеною помилкою, заявник надіслав до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гулянецький Щебзавод» лист №28/01 від 28.01.2022 про зміну призначення платежу за вищевказаними платіжними дорученням в якому просить в платіжних дорученнях № 5178 від 30.12.2021 року на суму 8 300 000,00 грн, № 61 від 13.01.2022 року на суму 1 400 000,00 грн, №263 від 28.01.2022 року на суму 240 000,00 грн, вважати правильним призначенням платежу «Оплата по договору №77 від 17.12.2021 р., у т.ч. ПДВ 20%».

Відповідно до листів НБУ від 09.06.2011 р. № 25-111/1438-7141, від 26.09.2005 р. № 25-113/1506-9580 питання внесення змін до реквізиту «Призначення платежу» після зарахування коштів на рахунок одержувача необхідно вирішувати в порядку, погодженому між платником та одержувачем коштів.

Тому Приватним підприємством «ЛІДЕР» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гулянецький Щебзавод» було уточнено призначення платежу за платіжними дорученнями №5178 від 30.12.2021, №61 від 13.01.2022 та №263 від 28.01.2022 та складено між обома сторонами Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 01.04.2022, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гулянецький Щебзавод» визнало надходження коштів за Договором № 77 від 17.12.2021 р. у розмірі 9 940 000, 00 грн.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гулянецький Щебзавод» здійснило поставку продукції на загальну суму в розмірі 14 800 000, 00 грн за наступними видатковими накладними:

- видаткова накладна від 20.12.2021 №411 на суму 1 886 700,00 грн.;

- видаткова накладна від 21.12.2021 №412 на суму 1 976 700,00грн.;

- видаткова накладна від 22.12.2021 №413 на суму 1 817 800,00 грн.;

- видаткова накладна від 23.12.2021 №414 на суму 1 885 300,00грн.;

- видаткова накладна від 24.12.2021 №415 на суму 1 797 500,00 грн.;

- видаткова накладна від 28.12.2021 №416 на суму 1 854 000,00 грн.;

- видаткова накладна від 29.12.2021 №417 на суму 1 746 000,00 грн.;

- видаткова накладна від 30.12.2021 №418 на суму 1 836 000,00 грн.

Після поставки продукції, Приватне підприємство «Лідер» здійснило повернення, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гулянецький Щебзавод» прийняло продукцію на суму 14 351 200, 00 грн за наступними зворотними накладними:

- зворотна видаткова накладна від 20.03.22 №1 на суму 1 437 900,00 грн.;

- зворотна видаткова накладна від 21.03.22 №2 на суму 1 976 700,00 грн.;

- зворотна видаткова накладна від 22.03.22 №3 на суму 1 817 800,00 грн.;

- зворотна видаткова накладна від 23.03.22 №4 на суму 1 885 300,00 грн.;

- зворотна видаткова накладна від 24.03.22 №5 на суму 1 797 500,00 грн.;

- зворотна видаткова накладна від 28.03.22 №6 на суму 1 854 000,00 грн.;

- зворотна видаткова накладна від 29.03.22 №7 на суму 1 746 000,00 грн.;

- зворотна видаткова накладна від 30.03.22 №8 на суму 1 836 000,00 грн.

Також як вказує заявник, в видаткових та зворотних накладних було вказано наступні реквізити договору: №77 від 20.12.2021, оскільки мала місце технічна помилка допущена в управлінському обліку заявника, що потягла за собою неправильність заповнення видаткових та зворотних накладних.

До бази даних було помилково внесено не дату укладання договору купівлі-продажу 17.12.2021, а дату внесення договору купівлі-продажу в базу управлінського обліку 20.12.2021.

Однак, Приватне підприємство «Лідер» зазначає, що за весь період співпраці з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гулянецький Щебзавод» не висувалось жодних заперечень щодо неправильності заповнення видаткових та зворотних накладних та вони підписані власноручно директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гулянецький Щебзавод» - Гмирею Сергієм Івановичем.

Враховуючи вищевикладене, покупцем було замовлено продукцію на суму 14 800 000, 00 грн, з яких оплачено на умовах передоплати продукцію на суму 9 940 000, 00 та замовлено на умовах післяоплати продукції на суму 4 860 000, 00.

Однак в подальшому, покупець здійснив повернення продукції на суму 14 351 200, 00 грн, а тому продавцем було виконано свої зобов`язання в частині поставки продукції на суму 448 800, 00 грн.

Таким чином, сума неповернутої попередньої оплати за непоставлений товар станом на день подання даної заяви за договором складає 9 491 200, 00 грн.

У зв`язку з чим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гулянецький Щебзавод» направило продавцю претензію №08/06/01 від 08.06.2023, в тому числі щодо Договору купівлі-продажу №77 від 17.12.2021 про повернення передоплати у сумі 9 941 200, 00 грн, яка була отримана останнім та залишена без відповіді.

Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гулянецький Щебзавод» ухиляється від своїх зобов`язань за договором та не повертає грошові кошти в розмірі 9 491 200, 00 грн, заявник змушений звернутися до суду з даною заявою, відповідно до якої просить забезпечити позовом шляхом накладення арешту на кошти у розмірі ціни позову - 9 491 200, 00 грн, які обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ"ГУЛЯНЕЦЬКИЙ ЩЕБЗАВОД" (ідентифікаційний код 42585947; місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, буд. 6) р/р НОМЕР_1 в АТ «ОТП Банк» у м.Києві МФО 300528; р/р НОМЕР_2 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у м. Києві МФО 305299.

Окрім того, за твердженнями заявника, з інформації наявної у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розмір статутного (складеного) капіталу у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гулянецький Щебзавод» складає 1000,00 грн., що аж ніяк не покриє збитки завдані йому неповерненням суми за попередньо оплачену продукцію у разі задоволення позовної заяви у розмірі 9 491 200, 00 грн.

У Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гулянецький Щебзавод» відсутні наявні боргові зобов`язання перед бюджетом, а також і перед іншими контрагентами, фізичними та юридичними особами.

У Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гулянецький Щебзавод» відсутні інші судові провадження.

Також заявнику відомо з інформації, що міститься в Державному реєстру речових прав на нерухоме майно, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гулянецький Щебзавод» відсутнє нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Разом з тим відомо, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гулянецький Щебзавод» є спеціальна техніка, якою він проводить спеціальні роботи, а тому заявник також просить накласти арешт на рухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гулянецький Щебзавод» у розмірі ціни позову 9 491 200, 00 грн.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України:

- господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову; забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду (стаття 136);

- позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини (частина перша статті 137). Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

У рішенні Європейського Суду з прав людини "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін. Не може бути й мови, щоб закріплені в пункті 1 статті 6 процесуальні гарантії, що надаються сторонам, - справедливий, відкритий та швидкий судовий розгляд - не передбачали виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно доступу до суду та провадження у справі, скоріш за все призвело б до виникнення ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, який держави зобов`язалися поважати, підписавши Конвенцію. Таким чином, виконання рішення, постановленого судом, мало вважатися невіддільним складником "судового розгляду", передбаченого у статті 6.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Дослідивши подану Приватним підприємством «Лідер» заяву про забезпечення позову, надані до неї докази, судом встановлено обґрунтованість обставин необхідності накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гулянецький Щебзавод» та належне йому рухоме майно.

У відповідності до п. 7.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.11. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат.

Можливість обмеження права розпоряджання рахунком установлено ст. 1074 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 59 Закону України "Про банки та банківську діяльність" арешт на майно банку (крім коштів, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку), арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду. Зупинення видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, якщо арешт накладено без встановлення такої суми або якщо інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження. З огляду на викладене, суд вважає, що співмірним та адекватним заходом із позовними вимогами, направленим на ефективне поновлення в правах, є саме накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову.

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Аналогічний висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22.

При зверненні із позовом про стягнення грошових коштів саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить у суду позивач. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.10.2022 у справі № 905/446/22 та від 14.12.2022 у справі №922/1369/22.

Окрім того, у пункті 24 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, Верховним Судом зроблено висновок, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову. При цьому, обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ніш. Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для Позивача додатковою гарантією того, іцо рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та Позивач отримає задоволення своїх вішог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матіше безумовну можливість розрахуватись із Позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Дослідивши наведені заявником обставини та докази в обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку, що не вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гулянецький Щебзавод» та належне йому рухоме майно під час розгляду справи істотно ускладнить чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Приватного підприємства «Лідер», за захистом яких він має намір звернутись з позовом до суду, у зв`язку з чим заява Приватного підприємства «Лідер» про забезпечення позову підлягає задоволенню.

За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При цьому, як наголошує Європейський суд з прав людини у рішенні "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, що відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Згідно з ч. 1 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Крім того, положеннями статті 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З приводу зустрічного забезпечення, суд зазначає, що застосування означених заходів у відповідності до ч. 1 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов`язком суду для реалізації якого, у даному випадку, у господарського суду достатні підстави відсутні.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-140 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву про забезпечення позову задовольнити.

2. Вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- накладення арешту на грошові кошти кошти у розмірі ціни позову - 9 491 200 (дев`ять мільйонів чотириста дев`яносто одна тисяча двісті) грн. 00 коп., які обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гулянецький Щебзавод» (код ЄДРПОУ 42585947; адреса: 01133, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, буд. 6) р/р НОМЕР_1 в АТ «ОТП Банк» у м. Києві МФО 300528; р/р НОМЕР_2 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у м. Києві МФО 305299.

- накладення арешту на рухоме майно належне Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гулянецький Щебзавод» (код ЄДРПОУ 42585947; адреса: 01133, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, буд. 6).

3. Ухвала про забезпечення позову має силу виконавчого документу, набирає законної сили з моменту її підписання (11.08.2023 року) та може бути пред`явлена до виконання у строк до 11.08.2026 року.

4. Стягувачем у виконавчому провадженні за цією ухвалою є Приватне підприємство «Лідер» (код ЄДРПОУ 31563452, адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 34, оф 310).

5. Боржником у виконавчому провадженні за цією ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Гулянецький Щебзавод» (код ЄДРПОУ 42585947; адреса: 01133, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, буд. 6)

6. Ухвала може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені ст. ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Сергій МОРОЗОВ