Рішення

від 11.07.2023 по справі 915/120/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року Справа № 915/120/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.,

при секретарі судового засідання Дюльгер І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" (54017, м. Миколаїв, вул. Громадянська, 40, ідентифікаційний код 23399393, е-mail: kanc@energy.mk.ua)

до відповідача: Вознесенської міської ради (56543, Миколаївська обл., м. Вознесенськ, площа Центральна, 1; ідентифікаційний код 38016400, е-mail: vozmer2@gmail.com)

про: визнання права власності за набувальною давністю

Представники учасників справи в судове засідання не з`явилися

У С Т А Н О В И В:

30.01.2023 Акціонерне товариство "Миколаївобленерго" звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 01.01/01-22-499 від 27.01.2023 (вх. №1102/23) до Вознесенської міської ради, в якій просить суд визнати за позивачем право власності за набувальною давністю на будівлю закритої трансформаторної підстанції - ЗТП 10/0,4 кВ № 8, літера "А-1", площею 31,2 кв.м, яка розташована по вул. Соборності, 55 "а" у м. Вознесенську Миколаївської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2023 автоматизованою системою документообігу суду визначено головуючого суддю у справі № 915/120/23 - Адаховську В.С.

Ухвалою суду від 07.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.03.2022 о 10:00; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

09.02.2023 від позивача до суду надійшло клопотання № 01.01/01-22-692 від 08.02.2023 (вх. № 1548/23) щодо виправлення технічних помилок в п. 16, 17, 44, 55 додатку позовної заяви.

Підготовче засідання у даній справі, яке було призначено на 09 березня 2023 року о 10:00, не відбулося у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності головуючого у справі судді Адаховської В.С.

Ухвалою суду від 23.03.2023 призначено підготовче засідання на 11.04.2023 о 13:00.

Ухвалою суду від 11.04.2023, занесеною до протоколу судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 04 травня 2023 року о 10:30.

12.04.2023 від відповідача до суду надійшла заява № 502/01/01-02/11 від 28.03.2023 (вх. № 4504/23) про розгляд справи без участі представника, в якій міська рада проти позовних вимог не заперечує та просить розглядати справу без участі представника відповідача за наявними в справі матеріалами.

Ухвалою суду від 04.05.2023, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.05.2023 об 11:30. Однак судове засідання не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді.

24.05.2023 від позивача до суду надійшли заяви № 01.01/01-22-2731 від 23.05.2023 (вх. № 6545/23) та № 01.01/01-22-3525 від 10.07.2023 (вх. № 9023/23) про розгляд справи без участі позивача, в яких акціонерне товариство підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить розглянути справу по суті без участі позивача за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвалою суду від 06.07.2023 призначено судове засідання на 11.07.2023 о 13:00.

За приписами п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомленні про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Господарським судом також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов`язковою.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 11.07.2023 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Зі змісту статуту Акціонерного товариства "Миколаївобленерго", затвердженого 27.06.2022 позачерговими загальними зборами такого товариства, вбачається, що позивач є юридичною особою із новим найменуванням, у результаті проведення державної реєстрації змін до статуту Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго", у відповідності до Закону України "Про акціонерні товариства" №514-VІ від 17.09.2008.

Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" було новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго", створеного шляхом перетворення з державної акціонерної Енергопостачальної компанії "Миколаївобленерго" відповідно до Закону України "Про господарські товариства" та рішення Загальних зборів акціонерів. Відкрите акціонерне товариство Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" було перейменовано у Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" відповідно до вимог №514-VІ від 17.09.2008 Закону України "Про акціонерні товариства".

Позивач зазначає, що Акціонерне товариство "Миколаївобленерго" є правонаступником Державної акціонерної енергопостачальної компанії (ДАЕК) "Миколаївобленерго", заснованої у процесі корпоратизації на базі державного енергопостачального підприємства (ДЕП) "Миколаївобленерго" у відповідності до наказу Міністерства енергетики та електрифікації України №170 від 31.08.1995 "Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії "Миколаївобленерго" та Указу Президента України №282/95 від 04.04.1995 "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України", наказу Міністерства економіки України №75 від 14.06.1995 "Про внесення змін та доповнень до переліків підприємств, що підлягають корпоратизації, та графіків її проведення".

З метою проведення корпоратизації на підприємстві було створено комісію з корпоратизації ДЕП "Миколаївобленерго" (далі - Комісія з корпоратизації) та на підставі наказу керівника ДЕП "Миколаївобленерго" №1 від 19.06.1995 у строк з 01.07.1995 по 15.07.1995 проведено інвентаризацію згідно Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються, а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №158 від 02.03.1993.

Відповідно до п. 10 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 508 від 05.07.1993 (далі - Положення № 508), Комісія з корпоратизації підготувала акт оцінки вартості майнового комплексу "Миколаївобленерго", що підлягало корпоратизації.

До акту оцінки вартості майнового комплексу "Миколаївобленерго" додано матеріали щодо визначення оціночної вартості майна згідно передаточного балансу, зокрема відомості, розрахунки та переліки об`єктів, що не підлягають приватизації (перелік об`єктів (основні засоби), які не підлягають приватизації по "Миколаївобленерго" від 15.07.1995; об`єкти цивільної оборони та культури, що не підлягають приватизації по "Миколаївобленерго" від 15.07.1995), які складені Комісією з корпоратизації.

Згідно п. 10 Положення № 508, Комісія з корпоратизації подає засновнику у двомісячний термін з дня затвердження її складу акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства, що підлягає корпоратизації, проект плану розміщення акцій та проект статуту відкритого акціонерного товариства, розроблений відповідно до Закону України "Про господарські товариства", з урахуванням вимог передбачених Указом Президента України № 210/93 від 15.06.1993 "Про корпоратизацію підприємств".

На виконання зазначених норм Комісією з корпоратизації направлено до Міністерства енергетики і електрифікації України акт оцінки вартості майнового комплексу "Миколаївобленерго".

Пунктом 1 наказу Міністерства енергетики та електрифікації України № 170 від 31.08.1995 затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу ДЕП "Миколаївобленерго", а пунктом 5 встановлено "вважати ДАЕК "Миколаївобленерго" правонаступником ДЕП "Миколаївобленерго".

Суд зауважує, що в акті оцінки вартості майнового комплексу, конкретизований перелік майна, що увійшов в процесі корпоратизації до статутного фонду (капіталу) позивача, не визначався.

При цьому, відповідно до п. 15 Положення № 508, з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства. Акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов`язків корпоратизованого підприємства.

У подальшому Державна акціонерна електропостачальна компанія "Миколаївобленерго" перейменована у Відкрите акціонерне товариство (ВАТ) "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго".

У квітні 2011 року відповідно вимог Закону України "Про акціонерні товариства" та на підставі рішення загальних зборів акціонерів Відкрите акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Миколаївобленерго" перейменоване в Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго", а у квітні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Миколаївобленерго" перейменовано в Акціонерне товариство "Миколаївобленерго".

За даними позивача, у Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" на даний час відсутній перелік майна, що увійшло до статутного капіталу позивача у процесі корпоратизації, та інвентаризаційні описи основних фондів, складені на дату оцінки об`єкта у 1995 році.

З метою пошуку вказаних документів позивач звертався до Міністерства енергетики та захисту довкілля України, AT "Одесаобленерго", Державного архіву Одеської області, Відокремленого підрозділу "Південна електроенергетична система" Приватного акціонерного товариства "НЕК "Укренерго", Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Фонду державного майна України.

У відповідях зазначених організацій (лист Міністерства енергетики та захисту довкілля України №26/1.1-19.3-9266 від 09.04.2020, листи Акціонерного товариства "Одесаобленерго" №101/03/03-1024 від 03.03.2020, №101/10/03-7080 від 02.11.2018, лист Державного архіву Одеської області №709/05-20 від 20.03.2020, лист Відокремленого підрозділу "Південна електроенергетична система" Національної енергетичної компанії "Укренерго" №05/8018 від 27.02.2020, лист Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №12/02/2516/нк від 10.02.2015, лист Фонду державного майна України №10-21-1645 від 26.01.2018) вказано про відсутність у них переліку майна, що увійшло до статутного капіталу позивача, та інвентаризаційних описів основних фондів, складених на дату оцінки об`єкта у 1995 році.

Позивач також зазначає, що 03.03.2017 набрав чинності Порядок підтвердження державними органами приватизації факту передачі державного майна до статутного капіталу господарських товариств, утворених у процесі приватизації (корпоратизації), затверджений наказом Фонду державного майна України № 17 від 12.01.2017 (далі - Порядок № 17), у відповідності до п. 5 якого для підтвердження факту передачі державного майна до статутного капіталу господарського товариства, утвореного у процесі приватизації (корпоратизації), заявник подає до державного органу приватизації, зокрема, дані інвентаризаційних описів основних фондів (зведений акт інвентаризації, перелік необоротних активів), складених на дату оцінки об`єкта.

У Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" не збереглися інвентаризаційні описи основних фондів (зведений акт інвентаризації, перелік необоротних активів), складених на дату оцінки об`єкта у 1995 році.

При цьому, позивач звертався до Фонду державного майна України з листом № 01/16-4272 від 26.07.2017, з яким надав адресату усі наявні додаткові документи та інформацію, необхідні для підтвердження факту передачі державного майна до статутного капіталу позивача, крім даних інвентаризаційних описів основних фондів, складених на дату оцінки об`єкта.

Листом № 10-21-1645 від 26.01.2018 Фонд державного майна України повідомив позивача, що наданий пакет документів є недостатнім для підтвердження факту передачі державного майна до статутного капіталу Публічного акціонерного товариства "Миколаївобленерго".

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що згідно з балансовою довідкою бухгалтерії Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" № 01.01/01-22-413 від 24.01.2023 на балансі товариства з 01.05.1963 обліковується: будівля закритої трансформаторної підстанції ЗТП-10/0,4 кВ № 8, м. Вознесенськ, вул. Соборності, 55 "а" (інвентарний № 51167), балансовою вартістю 14253,10 грн, а також розподільний пристрій - РУ-0,4 кВ (інвентарний №51168), розподільний пристрій - РУ-10 кВ (інвентарний № 51170), трансформатор силовий ТМ-250 (інвентарний № 51169).

Позивач зазначає, що Акціонерне товариство "Миколаївобленерго" у розумінні Закону України "Про ринок електричної енергії" є оператором системи розподілу, тобто юридичною особою, відповідальною за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності. У відповідності до п. 82 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" система розподілу електричної енергії - система ліній, допоміжного обладнання, обладнання для трансформації та перемикань, що використовується для розподілу електроенергії.

При цьому, позивач зауважує, що ЗТП 10/0,4 кВ № 8 є енергооб`єктом, що використовується товариством при здійсненні господарської діяльності з розподілу електричної енергії в межах закріпленої території Миколаївської області.

Так, до ЗТП 10/0,4 кВ № 8 приєднані споживачі (юридичні та фізичні особи), що мають укладені з Акціонерним товариством "Миколаївобленерго" договори про постачання електричної енергії, договори про користування електричною енергією, договори споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, а саме:

1) 8 точок обліку непобутових споживачів (юридичних осіб), що підтверджується довідкою №08.07/062-43 від 09.01.2023 щодо переліку юридичних споживачів, електрозабезпечення яких здійснюється через ЗТП 10/0,4 кВ № 8 у м. Вознесенську Миколаївської області;

2) 172 точки обліку побутових споживачів: мешканців будинків розташованих по вул. Бузьких Козаків, вул. Маріїнська, вул. Михайлівська, вул. Пушкінська, вул. Соборності у м. Вознесенську Вознесенського району Миколаївської області, що підтверджується довідкою №08.07/062-42 від 09.01.2023 щодо переліку побутових споживачів, електрозабезпечення яких здійснюється через ЗТП 10/0,4 кВ № 8 у м. Вознесенську Миколаївської області.

Крім наведеного, позивач звертає увагу суду на те, що умовами договорів, укладених між ним та споживачами електричної енергії, що живляться від ЗТП 10/0,4 кВ № 8, а також актами розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (визначення точки продажу електричної енергії), які є невід`ємними додатками вищевказаних договорів, визначено межі балансової належності електромереж та установок. Згідно вказаних актів межі балансової належності електромереж встановлені на наконечниках кабелю живлення від ЗТП 10/0,4 кВ № 8 в РЩ-0,4 будинків споживачів, або на ізоляторах будинку споживача.

Позивач також зазначає, що для обслуговування ЗТП 10/0,4 кВ № 8 позивачем 17.06.1997 складено паспорт № 34 будівлі понижуючої трансформаторної підстанції, в якому зазначено технічні характеристики ЗТП та встановленого в ній енергетичного обладнання, а також інформація щодо проведених ремонтно-відновлювальних робіт від 29.09.1997. У вказаному паспорті № 34 зазначено, що ЗТП 10/0,4 кВ № 8 розташована по вул. Леніна у м.Вознесенську. На підставі розпорядження Вознесенського міського голови № 136-р від 25.11.2015 вул. Леніна було перейменовано на вул. Соборності.

Крім того, для обслуговування ЗТП 10/0,4 кВ № 8 позивачем 06.03.2005 складено паспорт № 7 понижуючої трансформаторної підстанції, в якому зазначено технічні характеристики ЗТП та встановленого в ній енергетичного обладнання, а також інформація щодо проведених ремонтно-відновлювальних робіт. З метою недопущення виникнення аварійних ситуацій на енергетичному обладнанні та відключення від живлення споживачів електричної енергії, Позивач здійснює проведення ремонтно-відновлювальних робіт ЗТП 10/0,4 кВ № 8, що підтверджується відповідними записами у паспорті № 7 понижуючої трансформаторної підстанції з 10.07.2002.

У подальшому, 06.06.2018 позивачем складено новий паспорт № 7 понижуючої трансформаторної підстанції, в якому фіксується проведення ремонтних робіт, остання дата заповнення 18.05.2021.

З метою недопущення виникнення аварійних ситуацій на енергетичному обладнанні та відключення від живлення споживачів електричної енергії, позивач здійснює проведення ремонтно-відновлювальних робіт ЗТП 10/0,4 кВ № 8, що підтверджується листками огляду (перевірки) ТП напругою 6-10/0,38 кВ від 23.03.2017, 20.08.2018, 02.04.2019, 29.08.2021, актами приймання виконаних робіт № 1756 від 13.02.2018, № 7233 від 07.06.2018, № 7238 від 08.06.2018, № 7236 від 08.06.2018, № 14701 від 19.11.2018, № 9145 від 13.08.2020.

На замовлення позивача 16.12.2006 Комунальним підприємством "Вознесенське міжміське бюро технічної інвентаризації" виготовило технічний паспорт на нежитловий об`єкт: ЗТП 10/0,4 кВ № 8 (інвентаризаційна справа № 2004), який позначено літерою "А-1" та має площу 31,2 кв.м.

В матеріалах справи також міститься договір оренди землі № 028/2020 від 28.05.2010, укладений між територіальною громадою міста Вознесенська в особі Вознесенської міської ради та позивачем для обслуговування ЗТП 10/0,4 кВ № 8, яка розташована по вул. Соборності, 55 "а" у м. Вознесенську, кадастровий № 4810200000:11:021:0035, строк дії договору оренди землі до 28.05.2025.

З наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.01.2023, листа Фонду державного майна України № 10-15-3082 від 16.02.2022, Миколаївської обласної ради № 2719-11-05-21 від 05.11.2021, Виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області № 2646/01/01-02/19 від 23.11.2021, також вбачається, що будівля ЗТП 10/0,4 кВ № 8 не обліковується: як майно, яке не увійшло до статутного капіталу Акціонерного товариства "Миколаївобленерго" від суб`єктів управління, у т.ч. Міністерства енергетики України; як об`єкт спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Миколаївської області; як власність Миколаївської обласної ради; як комунальна власність територіальної громади міста Вознесенська.

На переконання Акціонерного товариства "Миколаївобленерго", наведене свідчить, що єдиним користувачем та володільцем ЗТП 10/0,4 кВ № 8 та встановленого у ній енергетичного обладнання, є позивач до мереж якого приєднано вищевказане електротехнічне обладнання. Фактично позивач добросовісно, відкрито, безперервно володіє зазначеним нерухомим майном, починаючи з 1963 року по теперішній час, тобто протягом 60 років, що, в свою чергу, свідчить про наявність підстав для визнання за АТ "Миколаївобленерго" права власності на ЗТП 10/0,4 кВ № 8 за набувальною давністю в порядку ст. 344 ЦК України.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача щодо набуття права власності на будівлю закритої трансформаторної підстанції за набувальною давністю.

За приписами ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до приписів ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом ст. 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до ст. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абз. 2 ч. 3 ст. 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (ч. 2 ст. 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість, володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

За приписами ч. 1 ст. 344 ЦК України, добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Наведене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17.

З огляду на вищевказане, суд зазначає, що аналізуючи поняття "добросовісність володіння" як ознаку набувальної давності за ст. 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений в тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Враховуючи вищезазначене, дослідженню судом підлягають наступні обставини: чи може спірне майно бути об`єктом набувальної давності; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність; відсутність інших осіб, які претендують на це майно; відсутність титулу (підстави) у позивача для володіння майном та набуття права власності.

За наявними в матеріалах даної справи доказами судом встановлено наступні обставини:

- будівля ЗТП 10/0,4 кВ № 8 не належить до категорій майна, вилучених із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння є законним та може бути об`єктом набувальної давності;

- позивач добросовісно заволодів нерухомим майном з метою забезпечення потреб юридичних та фізичних осіб в отриманні електричної енергії; добросовісний характер володіння підтверджується тим, що позивач не був обізнаний на час заволодіння майном, що воно належить не йому та правомірно вважав, що мав набути це майно під час корпоратизації у складі майна цілісного майнового комплексу "Миколаївобленерго";

- позивач відкрито володіє спірним нерухомим майном, що підтверджується: визначенням балансової належності у договорах, які укладено позивачем зі споживачами електричної енергії, що живляться від ЗТП 10/0,4 кВ № 8, наявністю технічного паспорту на спірний нежитловий об`єкт, а також договором оренди землі, на якій розташований спірний об`єкт;

- позивач безперервно володіє спірним нерухомим майном починаючи з 1963 року по теперішній час, тобто протягом 60 років, а також здійснює його ремонт та обслуговування, що підтверджується актами приймання виконаних робіт, паспортом енергооб`єкта, листками огляду; позивач також несе витрати на утримання спірного майна та отримує доходи від використання цього майна у власній господарській діяльності;

- у відповідності до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.01.2023, листа Фонду державного майна України № 10-15-3082 від 16.02.2022, Миколаївської обласної ради № 2719-11-05-21 від 05.11.2021, Виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області № 2646/01/01-02/19 від 23.11.2021; будівля ЗТП 10/0,4 кВ № 8 в зазначених органах не обліковується; відповідачем також не спростовано відсутності осіб, які претендують на спірне нерухоме майно; право власності на будівлю за жодною особою не зареєстровано;

- у позивача відсутній титул (підстава) для володіння майном та набуття права власності, оскільки ним не укладалося з жодною особою правочинів (договорів купівлі-продажу, оренди тощо), які б регулювали форму речових прав позивача стосовно спірного майна; в акті оцінки вартості майнового комплексу ДЕП "Миколаївобленерго", який складено та затверджено у процесі корпоратизації 31.08.1995 Міністерством енергетики та електрифікації України, конкретизований перелік майна, що увійшло в процесі корпоратизації до статутного капіталу позивача не визначався. Матеріали інвентаризації, що складалися під час корпоратизації відсутні. Докази того, що спірне майно увійшло до статутного капіталу позивача в процесі корпоратизації у 1995 році, у тому числі згідно Порядку №17, відсутні. У зв`язку з цим у позивача відсутні правоустановчі документи на спірне нерухоме майно, а право власності згідно вимог чинного законодавства не зареєстровано, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В силу приписів п. 4 ч. 3 наведеної норми змагальність сторін є однією з засад (принципів) господарського судочинства.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч. 3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В силу приписів ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, а відповідачем, як повноважним представником Вознесенської міської територіальної громади, не спростовано та не заперечено наявність всіх підстав, встановлених вимогами чинного законодавства, для набуття АТ "Миколаївобленерго" права власності за набувальною давністю на будівлю закритої трансформаторної підстанції - ЗТП 10/0,4 кВ № 8, літера "А-1", площею 31,2 кв.м, яка розташована по вул.Соборності, 55 "а" у м.Вознесенську Миколаївської області.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вимоги щодо відшкодування судових витрат, понесених позивачем на оплату судового збору, останнім не заявлялись, а тому суд не вирішує питання про їх розподіл між сторонами.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати за Акціонерним товариством "Миколаївобленерго" (54017, м.Миколаїв, вул.Громадянська, буд.40; ідентифікаційний код 23399393) право власності за набувальною давністю на будівлю закритої трансформаторної підстанції - ЗТП 10/0,4 кВ № 8, літера "А-1", площею 31,2 кв.м, яка розташована по вул.Соборності, 55 "а" у м.Вознесенську Миколаївської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 21.07.2023.

Суддя В.С. Адаховська