Постанова

від 09.08.2023 по справі 922/1832/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/1832/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г.М. - головуючого, Краснова Є.В., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання Лихошерст І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 (колегія суддів: Гребенюк Н. В. - головуючий, Слободін М. М., Склярук О. І.) та рішення Господарського суду Харківської області від 03.06.2020 (суддя Буракова А. М.)

за позовом заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області

до: 1) ОСОБА_1 ,

2) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області,

3) Сільськогосподарського фермерського господарства «Вертіївка»

про визнання наказу незаконним, договорів недійсними, скасування їх реєстрації та повернення земельних ділянок,

за участю:

відповідача-1: Надьон О. В. (адвокат),

відповідача-3: Надьон Р. А. (адвокат)

прокурора: Голуб Є. В. (посвідчення)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1 Заступник керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач-1, ОСОБА_1), Головного управління Держгеокадастру у Харківської області (далі - відповідач-2, Управління), Сільськогосподарського фермерського господарства «Вертіївка» (далі - відповідач-3, Господарство), у якому просив:

- визнати незаконним та скасувати наказ відповідача-2 від 01.03.2016 № 1432-СГ "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду" (далі - Наказ);

- визнати недійсним договір оренди землі від 27.04.2016, який укладений між відповідачем-2 та відповідачем-1 (далі - Договір оренди);

- визнати недійсним договір суборенди землі від 23.03.2017, який укладений між відповідачем-1 та відповідачем-3; (далі - Договір суборенди);

- скасувати рішення про державну реєстрацію від 14.05.2016 № 29599155, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди № 14504941 від 14.05.2016 про реєстрацію права оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320887500:02:001:0759) за відповідачем-1;

- скасувати рішення про державну реєстрацію від 23.03.2017 № 34506153, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право суборенди № 19692776 від 23.03.2017 про реєстрацію права суборенди на земельну ділянку (кадастровий номер 6320887500:02:001:0759) за відповідачем-3;

- зобов`язати відповідача-1 повернути державі земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення площею 75,1487 га, кадастровий номер 6320887500:02:001:0759 (далі - Земельна ділянка).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Наказ, оспорювані договори та рішення про державну реєстрацію є незаконними, оскільки вони вчинені з порушенням вимог законодавства, тому позов підлягає задоволенню.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1 Справу господарські суди розглядали неодноразово.

2.2 Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.06.2020 в позові відмовлено.

2.3 Судове рішення мотивовано тим, що відсутні порушення вимог земельного законодавства відповідачем-2 під час видачі Наказу, а враховуючи його чинність, прокурор не довів підстави для визнання недійсними спірних договорів.

2.4 Оскаржуваною постановою Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2023, ухваленою в частині позовних вимог, щодо вирішення яких справу постановою Верховного Суду від 15.02.2023 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, рішення Господарського суду Харківської області від 03.06.2020 в частинах про визнання недійсними Договору оренди, Договору суборенди та зобов`язання відповідача-1 повернути державі Земельну ділянку, скасовано. Ухвалено в цих частинах нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

2.5 Суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріалами справи доведено факт наявності порушень ОСОБА_1 та Управлінням порядку отримання та передачі у користування земельної ділянки державної форми власності, а також встановлено обґрунтованість доводів заяви відповідача-1 щодо пропуску прокурором передбаченого законом строку позовної давності і відсутності поважності причин їх пропуску.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вищевказані судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги прокурор посилається на неправильне застосування судами положень статей 123, 124, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 1, 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 23 ,24 Закону України «Про прокуратуру» та неврахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

3.3 Відповідач-1 у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на її необґрунтованість, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - без змін.

3.4 Від адвоката відповідача-3 через підсистему «Електронний суд» 31.07.2023 надійшов відзив на касаційну скаргу прокурора, у якому представник також просив поновити пропущений процесуальний строк на подання цього відзиву у зв`язку з технічними проблемами.

3.5 Вказане клопотання не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

3.6 В ухвалі про відкриття касаційного провадження від 10.07.2023 визначено, що відзив на касаційну скаргу має бути поданий до Касаційного господарського суду у строк до 25.07.2023.

3.7 Згідно з частиною 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

3.8 Отже, строк на подачу до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу встановлюється судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження, що і було зроблено судом.

3.9 Відповідно до статті 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

3.10 Частиною 1 статті 119 вказаного Кодексу визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

3.11 У частині 2 наведеної статті вказано, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

3.12 Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку (частина 1). Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина 2).

3.13 За вказаних обставин виходячи із вимог, викладених адвокатом відповідача-3 у поданому клопотанні, враховуючи наведені положення частини 2 статті 119 ГПК України, на підставі вимог статті 118 цього Кодексу, вказане клопотання адвоката суд залишає без розгляду.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що пунктом 2 Наказу відповідачу-1 надано в оренду Земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення фермерського господарства, розташовану за межами населених пунктів на території Сазоно-Баланівської сільської ради Богодухівського району Харківської області, строком на 20 років.

4.2 Між відповідачем-1 (орендар) та відповідачем-2 (орендодавець) на підставі Наказу був укладений Договір оренди, за умовами якого орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства строком на 20 років.

4.3 26.08.2016 був зареєстрований відповідач-3.

4.4 Між відповідачем-1 та відповідачем-3 був укладений Договір.

4.5 Суди також встановили, що у користування ОСОБА_1 вже виділялись земельні ділянки за рахунок земель державної власності для введення фермерського господарства на підставі розпоряджень голови Богодухівської районної державної адміністрації, що підтверджується договорами оренди від 11.10.2012, укладеними між відповідачем-1 та Богодухівською районною державною адміністрацією, строком на 25 років, згідно яких ОСОБА_1 надано в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення: загальною площею 2,2 га, розташована за межами населених пунктів Сухининської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області кадастровий номер 6320888100:02:001:0242; загальною площею 1,4 га, розташована за межами населених пунктів Червононивської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області кадастровий номер: 6320888800:02:001:0243; загальною площею 17,5 га, розташована за межами населених пунктів Червононивської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області кадастровий номер: 6320888800:02:001:0178; загальною площею 28,7060 га, розташована за межами населених пунктів Червононивської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області кадастровий номер: 6320888800:01:001:0278; загальною площею 17,1 га, розташована за межами населених пунктів Червононивської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області кадастровий номер: 6320888800:01:001:0175; загальною площею 11,8 га, розташована за межами населених пунктів Червононивської сільської ради на території Богодухівського району Харківської області кадастровий номер: 6320888800:01:001:0176.

4.6 За твердженням прокурора, відповідач-1 фактично отримав від відповідача-2 земельні ділянки на позаконкурсній основі в абсолютно необґрунтованих розмірах. Дана обставина додатково вказує на те, що земельні ділянки від держави ОСОБА_1 отримала для здійснення сільськогосподарського виробництва вже існуючого підприємства.

4.7 За таких обставин прокурор звернувся з позовом у цій справі.

4.8 При цьому ОСОБА_1 подала клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності.

4.9 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.10 Основні доводи прокурора, викладені в касаційній скарзі, зводяться до того, що ОСОБА_1 у даному випадку могла отримати у користування спірну Земельну ділянку лише на земельних торгах, на конкурентних засадах. ОСОБА_1 не мала правомірних очікувань на отримання землі в оренду поза конкурсом, адже останній вже надавались в оренду (поза конкурсом) земельні ділянки саме для ведення фермерського господарства. Враховуючи, що Земельна ділянка передана відповідачу-1 з порушенням встановленого порядку, вказане, за твердженням прокурора, є підставою для визнання спірних договорів недійсними.

4.11 Перевіряючи доводи прокурора в цій частині, Суд виходить з такого.

4.12 Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (абзац перший частини першої, частина 2 статті 116 ЗК України).

4.13 Згідно з частиною 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

4.14 Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу (частина 2 статті 127 ЗК України у редакції, чинній на час укладення спірного Договору).

4.15 Земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті (частина перша статті 134 ЗК України у вказаній редакції).

4.16 Згідно з частинами 1 і 2 статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

4.17 Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 24.04.2019 по справі № 525/1225/15-ц вказала, що: «З урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Враховуючи, що ОСОБА_2 є засновником ФГ «Сапфир», який отримав земельну ділянку для створення фермерського господарства у 2007 році, його звернення у 2014 році до ГУ Держземагенства у Полтавській області з клопотанням про відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства на позаконкурсній основі суперечить зазначеним правовим нормам.».

4.18 У постанові від 29.09.2020 зі справи № 688/2908/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила: « 85. Оскільки договір оренди землі від 1 липня 2015 року № 6, укладений між ГУ Держземагентства у Хмельницькій області та ОСОБА_3 без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної власності, то він відповідно до частин першої, другої статті 228 ЦК України є нікчемним. 86. Водночас Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що якщо правочин є нікчемним, то позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. Близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90 цс 19, пункт 72), від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18, пункти 69, 70).».

4.19 В іншій справі № 922/1830/19 за позовом заступника керівника Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, Фермерського господарства «Скосогорівка» про визнання недійсним договору та повернення ділянок, за участю Прокуратури Харківської області Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.10.2022 вказала: « 9.26. Обмежившись посиланням на відсутність прямої заборони на отримання громадянином земельної ділянки для ведення фермерського господарство повторно, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що землі фермерського господарства мають особливий статус і надаються громадянам на пільговій (позаконкурентій) основі з певною метою, а тому в кожному конкретному випадку орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника з метою недопущення зловживанням громадянином такими пільговими умовами.».

4.20 Із наведеного вбачається, що якщо існує зловживання громадянином такими пільговими умовами, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування повинен не допустити надання йому земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, однак якщо і орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування не перешкоджає такому зловживанню, то ці особи (громадянин та відповідний орган) створюють незаконні передумови для отримання громадянином земельної ділянки на пільговій (позаконкурентій) основі, а правочин, укладений за наслідками таких діянь, спрямований на отримання земельної ділянки без дотримання конкурентних засад, спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою державної чи комунальної власності, то він відповідно до частин першої, другої статті 228 ЦК України є нікчемним.

4.21 Оскільки спірний Договір за відсутності для цього підстави, визначеної в абзаці другому частини другої статті 134 ЗК України, укладений без дотримання конкурентних засад, тобто спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності, такий договір згідно з частинами першою та другою статті 228 ЦК України є нікчемним (близькі за змістом висновки щодо нікчемності договору через порушення конкурентного порядку набуття земельної ділянки викладені у постанові від 20.07.2022 зі справи № 923/196/20).

4.22 Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Аналогічну норму містять положення частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

4.23 Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

4.24 За вказаних обставин у спірних правовідносинах, про які зазначає скаржник, висновок Великої Палати Верховного Суду у справах № 688/2908/16-ц та № 923/196/20 має суттєве значення для вирішення спору та для єдності судової практики і, відповідно, має бути у такому випадку врахований.

4.25 За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої вказаної статті).

4.26 Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні за змістом висновки викладено у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).

4.27 Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України). Отже, якщо недійсність певного правочину встановлена законом, вимога про визнання його недійсним за загальним правилом не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

4.28 Отже, у разі, коли сторона правочину вважає його нікчемним, вона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи вимоги його нікчемністю.

4.29 У контексті зазначених обставин колегія суддів вважає за необхідне врахувати і правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 11.01.2023 у справі № 924/820/21, у якій, у свою чергу, врахований висновок Великої Палати Верховного Суду (постанова від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц) про те, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина 2 статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина 2 статті 152 ЗК України). Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

4.30 З наведеного слідує, що звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження.

4.31 При цьому на негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, поки існують правовідносини та правопорушення.

4.32 Беручи до уваги викладене, а також зважаючи на підстави та зміст позову, встановлені судами обставини справи, обраний прокурором спосіб захисту не відповідає належному способу захисту, не призводить до відновлення порушених прав держави, оскільки є неефективним; спосіб захисту порушеного права у наведеному випадку, який відповідає вимогам закону і є одночасно ефективним, передбачає звернення з негаторним позовом.

4.33 Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням предмета та підстав позову, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову, проте помилково виходив з інших мотивів (пропуску прокурором передбаченого законом строку позовної давності і відсутності поважності причин їх пропуску), у зв`язку з чим оскаржувану постанову необхідно змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

4.34 Беручи до уваги викладене, а також ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Суд вважає, що доводи, викладені прокурором у касаційній скарзі, щодо отримання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки з порушенням встановленого порядку, отримали часткове підтвердження.

4.35 Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

4.36 Згідно з частиною 4 статті 311 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

4.37 З огляду на наведене постанова апеляційного господарського суду підлягає зміні в її мотивувальній частині, а касаційна скарга прокурора - частковому задоволенню.

4.38 Враховуючи висновок Верховного Суду про зміну мотивувальної частини оскаржуваної постанови із залишенням без змін її резолютивної частини, відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 311, 315, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 у справі № 922/1832/19 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині постанову Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

І. С. Міщенко