Постанова

від 09.08.2023 по справі 915/86/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 915/86/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуючої, Краснова Є. В., Мачульського Г. М.,

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,

представників учасників справи:

Офісу Генерального прокурора - Голуба Євгена Валерійовича,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2023

(судді Разюк Г. П., Колоколов С. І., Савицький Я. Ф.)

у справі за позовом виконуючого обов`язки керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації)

до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Чорноморської сільської ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України",

про визнання незаконним та скасування наказів, скасування державної реєстрації земельної ділянки.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Миколаївська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) звернулася до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - Управління, Держгеокадастр) та Чорноморської сільської ради, в якому просила:

- визнати незаконним і скасувати наказ Управління від 25.04.2018 №2484/0/14-18-СГ в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, на підставі якої сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200;

- визнати незаконним і скасувати наказ Управління від 05.06.2018 №3561/0/14-18-СГ в частині передачі територіальній громаді в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області у комунальну власність земельної ділянки площею 44,4127 га з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200;

- скасувати вчинену 24.04.2018 у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 площею 44,4127 га.

1.2. На обґрунтування позову прокурор зазначив, що спірна земельна ділянка належить до земель державного лісового фонду та з постійного користування ДП "Очаківське лісомисливське господарство" уповноваженою на те особою не вилучалася, тому відповідні накази та державна реєстрація є незаконними і підлягають скасуванню.

2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. Наказом Управління від 25.04.2018 № 2484/0/14-18-СГ затверджена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, розташованих на території Чорноморської сільської об`єднаної територіальної громади Очаківського району Миколаївської області загальною площею 520,1319 га.

2.2. Наказом Управління від 05.06.2018 № 3561/0/14-18-СГ передані територіальній громаді в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності згідно з переліком загальною площею 649,6882 га, які розташовані в межах території Миколаївської області.

2.3. Відповідно до вказаного наказу та переліку, який до нього додавався, та акта приймання-передачі від 06.06.2018 у комунальну власність Чорноморської сільської ради Очаківського району передана, серед інших, земельна ділянка площею 44,4128 га з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200.

2.4. Ці накази, на думку прокурора, прийняті з порушенням положень земельного законодавства, зокрема статей 116, 141, 149 Земельного кодексу України, що і стало підставою для звернення з цим позовом.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. Господарський суд Миколаївської області рішенням від 06.04.2023 відмовив у задоволенні позову.

3.2. Рішення мотивував тим, що письмові докази, на які посилається прокурор на підтвердження викладених у позові обставин, є такими, що одержані з порушенням закону, оскільки отримані прокурором з інших джерел, ніж від Миколаївської обласної державної (військової) адміністрації, та з порушенням порядку здійснення прокурорських запитів.

3.3. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 22.06.2023 скасував рішення суду першої інстанції та задовольнив позов.

3.4. Зазначив, що оскаржувані накази Управління прийняло з порушенням вимог статей 6, 14, 19 Конституції України, статей 3,15-2, 17, 20, 56, 57, 84, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент їх прийняття), статей 31, 33, 57 Лісового кодексу України, оскільки землі лісогосподарського призначення не могли передаватися у користування для інших потреб без їх вилучення у постійних користувачів.

3.5. Колегія суддів зазначила про помилковість висновку суду першої інстанції щодо недопустимості наданих на підтвердження позовних вимог доказів, оскільки стаття 23 Закону України "Про прокуратуру" не містить вказівок про направлення запитів виключно обраному у майбутньому позивачу, а надає право прокурору отримувати інформацію від суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені такі повноваження, та який володіє такою інформацією на законних підставах.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

4.1. Управління подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2023, в якій просить скасувати постанову повністю, направивши справу на новий розгляд судом апеляційної інстанції з урахуванням висновку суду касаційної інстанції.

4.2. Підставами касаційного оскарження зазначене неправильне застосування судом апеляційної інстанції статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та порушення частини другої статті 77, частини другої статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Наведене, на думку скаржника, свідчить про те, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України), отриманих з порушенням умов реалізації права прокурорського запиту.

4.3. Крім того, у касаційній скарзі Управління зазначає про те, що правова позиція Верховного Суду щодо застосування положень абзацу 4 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" не сформована.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві прокуратура просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що позиція Управління щодо неможливості надання прокурором доказів, отриманих не від позивача (Миколаївської обласної державної адміністрації), порушує принципи господарського судочинства, такі, як верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

6. Позиція Верховного Суду

За частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

Щодо сторін спору у цій справі

6.2. За змістом статті 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах. У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

6.3. У постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 Велика Палата Верховного Суду констатувала таке: "…у разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов`язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (пункти 6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, пункти 4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 915/478/18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019, справа № 761/3884/18). Такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.

Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.

Водночас в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.

У цій справі прокурор пред`явив, зокрема, вимогу про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагентства у Харківській області, відповідачем визначив ГУ Держгеокадастру у Харківській області. Отже, в частині цієї позовної вимоги позов фактично пред`явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області).

Зазначене не відповідає частині першій статті 45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору.

Подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла в постанові від 13.11.2019 у справі № 826/3115/17.

Разом з тим позивач у межах розгляду справи може посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного наказу без заявлення вимоги про визнання його незаконними та скасування, оскільки такі рішення за умови їх невідповідності закону не зумовлюють правових наслідків, на які вони спрямовані (див. пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 922/614/19. Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, також у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18)".

6.4. Звертаючись із позовом в інтересах держави, зокрема в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації), прокурор також не зважив на те, а суди не надали оцінку тому, що позов пред`явлений до Держгеокадастру як до відповідача за вимогами про визнання недійсними наказів.

6.5. Отже, у частині вимог прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) про скасування наказів, звернених до Держгеокадастру, цей позов є позовом держави до неї самої.

6.6. За таких підстав, ураховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду, у задоволенні позову в зазначеній частині слід відмовити з огляду на те, що такі позовні вимоги є спрямованими державою до себе самої.

Щодо позовної вимоги про скасування вчиненої у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки

6.7. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

6.8. Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

6.9. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

6.10. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

6.11. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зроблено висновок, що "Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та багатьох інших. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98)".

6.12. Спосіб захисту опосередковується позовною вимогою, яка втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

6.13. Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

6.14. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

6.15. Згідно із частиною першою статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

6.16. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених цим Законом (частина сьома статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр").

6.17. Згідно із частиною першою статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття поземельної книги на таку ділянку.

6.18. Відповідно до частини десятої статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

6.19. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності).

6.20. Згідно з підпунктом 3 абзацу 1 пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2017 № 509 застосовується з 01.10.2017, державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

6.21. Абзацом 6 пункту 114 Порядку передбачено, що відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

6.22. Зі змісту наведеного убачається, що у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки її державна реєстрація скасовується, а відомості про таку земельну ділянку набувають статусу архівних та відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи.

6.23. Однак суди не врахували набуття у такому разі спірною земельною ділянкою статусу архівної та з огляду на викладене залишили поза увагою, що обраний прокурором спосіб захисту є неефективним, оскільки задоволення таких позовних вимог не призведе до поновлення порушених прав позивача без його звернення до суду з іншим позовом.

6.24. Належним способом захисту прав позивача може бути звернення до суду з вимогами про витребування землі із чужого незаконного володіння, за умови доведеності, що позивач був позбавлений права володіння (користування) земельною ділянкою, або усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном, у разі, якщо буде доведено, що позивачу чиняться перешкоди в реалізації цих прав.

6.25. Натомість задоволення позовних вимог про скасування запису в поземельній книзі та про визнання незаконними та протиправними дій Держгеокадастру не може привести до захисту або відновлення порушеного речового права позивача (у разі його наявності) (аналогічний за змістом висновок викладений Верховним Судом у постанові від 26.04.2023 у справі №727/2415/22).

6.26. Оскільки обрання неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові, колегія суддів не вважає за необхідне давати відповідь на кожен аргумент касаційної скарги з огляду на висновки ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" "Руїз Торіха проти Іспанії" (хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент).

7. Висновки Верховного Суду

7.1. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

7.2. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

7.3. За частиною першою статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

7.4. Враховуючи вищевикладене, постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, рішення суду першої інстанції змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. З цих підстав касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

8. Судові витрати

8.1. З огляду на висновок Верховного Суду про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення про відмову у позові з мотивів, викладених у цій постанові, відповідно до приписів статті 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на прокуратуру.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.06.2023 у справі № 915/86/23 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 06.04.2023 змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В решті рішення залишити в силі.

4. Стягнути з Миколаївської окружної прокуратури (54006, м. Миколаїв, вул.Бузький Бульвар, 15, код 02910048) на користь Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, пр. Миру, 34, код 39825404) 16 104 (шістнадцять тисяч сто чотири) грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський