Рішення
від 11.08.2023 по справі 554/3671/23
ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 11.08.2023Справа № 554/3671/23 Провадження № 2/554/6491/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2023 Октябрський районний суд м. Полтави в складі :

головуючого судді : Г.В. Андрієнко

за участю секретаря : О.Ю. Звігольської

розглянуши в спрощеному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавського фахового кооперативного коледжу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні ,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 27.04.2023 р. звернулася до суду з позовом до Полтавського фахового кооперативного коледжу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В заяві вказала , що вона з 14.08.1974 р. по 25.08.2016 р. працювала в Полтавському професійно-технічному училищі, після перейменування у Полтавському кооперативному технікумі. На даний час Полтавський кооперативний технікум перейменовано у Полтавський фаховий кооперативний коледж.

25.08.2016 р. вона звільнилася за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України.

Вже після звільнення нею було виявлене допущене працедавцем відносно неї порушення з оплати праці, що полягало у невиплаті їй матеріальної допомоги на оздоровлення , яка мала бути їй виплачена при наданні щорічної відпустки за 2012\2013, 2013\2014 , 2014\2015, 2015\2016 навчальні роки.

З метою захисту своїх трудових прав вона звернулася до суду та постановою Полтавського апеляційного суду від 18.01.2022 р. позов був задоволений та стягнута з Полтавського фахового кооперативного коледжу на її користь матеріальна допомога на оздоровлення за 2012\2013, 2013\2014 , 2014\2015, 2015\2016 навчальні роки у розмірі 9120,57 грн. за вирахуванням з цієї суми передбачених законодавством податків та зборів з доходів з фізичних осіб.

Полтавський фаховий кооперативний коледж Постанову Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2022 р. по справі № 554\6666\21 виконав 27 лютого 2022 р. При цьому компенсацію втрати частини доходів , у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати заробітної плати з вини власника , Полтавський фаховий кооперативний коледж їй не виплатив.

Вона знову звернулася до суду з позовом та рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20.12.2022 р. справа № 554\1471\22 стягнуто з Полтавського фахового кооперативного коледжу компенсацію у розмірі 11224,23 грн.

Перерахувавши 30.01.2023 р. компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати , відповідач не перерахував суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

За підрахунком позивача середньоденний заробіток складав на час звільненні 599,99 грн.

Затримка з розрахунком сталася на 1608 робочих днів .1608 робочих днів х599,99 грн. =964783,92 грн.

Враховуючи судову практику , що склалася у спорах з цим відповідачем, як правило суди задовольняють суму середнього заробітку від 10 до 20 % , позивач заявляє вимогу про стягнення 15 % від належного середнього заробітку за час затримки з розрахунком в сумі 144717,59 грн. ( 964783,92х15%).

Прохала стягнути з Полтавського фахового кооперативного коледжу на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з дня звільнення по день фактичного розрахунку у загальному розмірі 144717,59 грн. за вирахуванням з цієї суми передбачених законодавством податків та зборів з доходів фізичних осіб. Судові витрати покласти на відповідача.

02.05.2023 р. ухвалою судді Октябрського районного суду м. Полтави відкрито спрощене провадження по справі без повідомлення сторін , за наявними у справі матеріалами.

05.06.2023 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву від Полтавського фахового кооперативного коледжу.

Зазначили ,що не погоджуються з вимогами ОСОБА_1 ОСОБА_1 взагалі не враховує підстави застосування компенсаційного механізму стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. ОСОБА_1 у 2016 р. звільнилася за власним бажанням та не пред`являла претензій будь-якого матеріального характеру.

Вважають , що позивачем пропущений строк звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку .Вважають , що для ОСОБА_1 перебіг строку позовної давності розпочався з моменту винесення постанови Полтавським апеляційним судом в січні 2022 р.

16.06.2023 р. ОСОБА_1 направила до суду відповідь на відзив.

Зазначила , що відповідач не спростував її розрахунок середньоденної заробітної плати .

Остаточний обсяг вимог був визначений виходячи з дати повного розрахунку (сплати належних сум при звільненні ), які відповідач провів лише 30.01.2023 р. , виплативши компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати з вини власника , у тому числі ту її частину , яку мав виплатити в день звільнення. Позовна заява була подана вчасно у межах 3-х місячного строку після проведення відповідачем повного розрахунку , а саме -27.04.2023 р. Відповідач , заперечуючи позовні вимоги , вказує у відзиві , що позивач повторно стягує середній заробіток за час затримки з розрахунком. Однак , предмети 3-х позовів були різні. В першому позові ставилася вимога про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення , в другому стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати з вини власника , а підстава позову невиплата компенсації , у тому числі і тієї частини , яка мала бути виплачена у день звільнення. В даному позові предмет позову стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні , а підстава є несвоєчасна виплата такої компенсації , у тому числі і тієї частини , яка мала бути виплачена у день звільнення та яка була виплачена у повному обсязі лише 30.01.2023р.

Суд, дослідивши матеріали справи , дійшов висновків про те , що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено , що ОСОБА_1 з 14.08.1974 р. по 25.08.2016 р. працювала в Полтавському професійно-технічному училищі, після перейменування у Полтавському кооперативному технікумі. На даний час Полтавський кооперативний технікум перейменовано у Полтавський фаховий кооперативний коледж.

25.08.2016 р. ОСОБА_1 звільнилася за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України.

Вже після звільнення нею було виявлене допущене працедавцем відносно неї порушення з оплати праці, що полягало у невиплаті їй матеріальної допомоги на оздоровлення , яка мала бути їй виплачена при наданні щорічної відпустки за 2012\2013, 2013\2014 , 2014\2015, 2015\2016 навчальні роки.

З метою захисту своїх трудових прав вона звернулася до суду та постановою Полтавського апеляційного суду від 18.01.2022 р. позов був задоволений та стягнута з Полтавського фахового кооперативного коледжу на її користь матеріальна допомога на оздоровлення за 2012\2013, 2013\2014 , 2014\2015, 2015\2016 навчальні роки у розмірі 9120,57 грн. за вирахуванням з цієї суми передбачених законодавством податків та зборів з доходів з фізичних осіб.

Полтавський фаховий кооперативний коледж Постанову Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2022 р. по справі № 554\6666\21 виконав 27 лютого 2022 р. При цьому компенсацію втрати частини доходів , у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати заробітної плати з вини власника , Полтавський фаховий кооперативний коледж їй не виплатив.

ОСОБА_1 знову звернулася до суду з позовом та рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20.12.2022 р. справа № 554\1471\22 стягнуто з Полтавського фахового кооперативного коледжу компенсацію втрати частини доходів у розмірі 11224,23 грн.

30.01.2023 р. вищевказана компенсація за рішенням суду була перерахована позивачу.

Оскільки остаточний розрахунок з позивачем був проведений лише 30.01.2023 р., то вона має право на стягнення середнього заробітку за час затримки з розрахунком.

Норми законодавства ,які необхідно застосувати у даному спорі.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки , визначені в статті 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум , що належать йому від підприємства , установи , організації , проводиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги по розрахунок. При нарахуванні суми, належні працівникові при звільненні , власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки , зазначені в статті 116 цього Кодексу , при відсутності спору про їх розмір підприємство , установа , організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за 6 місяців.( стаття 117 КЗпП України в редакції Закону № 2352-ІХ від 01.07.2022 р. ).

Відповідно до ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті , міського чи міськрайоного суду в тримісячний строк з дня , коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права , а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 4-рп\2012 від22.02.2012 р. у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, суд дійшов висновків , що невиплата звільненому працівникові всіх сум , що належать йому від власника або уповноваженого ним органу , є триваючим правопорушенням , а отже , працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення , яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Враховуючи те , що остаточний розрахунок з позивачкою був проведений 30.01.2023 р. , а з позовом звернулася до суду 27.04.2023 р. , то суд відхиляє доводи відповідача про пропуск 3 місячного строку звернення до суду.

Середньоденний заробіток позивачки за її підрахунками складав 599,99 грн. Відповідач не надав іншої довідки про середній заробіток позивача та не спростував підрахунки позивачки в частині визначення розміру середнього заробітку .

Таким чином , суд визначає середньоденний розмір заробітку позивача 599,99 грн.

Затримка з розрахунком сталася 1608 робочих днів.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України середній заробіток стягується не більше ніж за 6 місяців.

Враховуючи те , що робочих днів за місяць випадає 22 , то за 6 місяців робочих днів випадає 132 дні.

За 132 робочих днів середній заробіток складає 79198,68 грн. ( 132 дні х599,99 грн.).

Фактично відповідачем на користь позивача не були сплачені суми 9120,57 грн. та 11224,23 грн.

Суд вважає необхідним зменшити розмір середнього заробітку , що підлягає стягненню на користь позивачки виходячи з наступного.

ВП ВС у справі № 761\9584\15-ц , провадження № 14-623цс18 від 26 червня 2019 року зробила висновок про можливість зменшення середнього заробітку за час затримки з остаточним розрахунком. Зазначили , що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченогостаттею 117 КЗпП України.

Верховний Суд України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16 дійшов висновку, що право суду зменшити розмір середнього заробітку, який має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначеністаттею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв`язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначеністаттею 116 цього Кодексу. Водночас, Верховний Суд України зауважив, що разом із тим при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати. Велика Палата Верховного Суду погоджується з таким висновком у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченогостаттею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Водночас виходячи з мети відшкодування, передбаченогостаттею 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити, Велика Палата Верховного Суду вважає, що, з одного боку, не всі чинники, сформульовані у зазначеному висновку, відповідають такій меті. Так, сама лише наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум; момент виникнення такого спору, прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника, істотність розміру недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника не впливають на розмір майнових втрат, яких зазнає працівник у зв`язку з простроченням розрахунку. З іншого боку, істотним є період такого прострочення, хоча такий чинник у згаданій постанові Верховного Суду України не сформульований.

З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненнівідповідно достатті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

-період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- Інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах,співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуваннямконкретних обставин справи,які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 про те, щоправо суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначеністаттею 116 КЗпП України.

У разі, коли Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду , згідно з частиною шостоюстатті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»суди враховують висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду, навіть якщо аналогічні висновки Верховний Суд сформулював також при розгляді інших справ (див. пункти 50, 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №161/12771/15-ц).

Суд вважає необхідним зменшити розмір відшкодування виходячи з наступних обставин. Позивачка після звільнення звернулася до суду вперше у липні 2021 р. , тобто через 5 років після звільнення.

Позивачка зазначала про те , що при звільненні не пред`являла вимог про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення та компенсацією у зв`язку з порушенням встановлених строків виплати заробітної плати .Таке право позивачка реалізувала , подавши позов у липні 2021 р. та лютому 2022 р. до суду. Відповідач заперечував проти права позивача на отримання даних сум , а тому факт порушення цього права та сума відповідної компенсації були встановлені лише під час судового розгляду.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі , що дорівнює стягнутим за рішеннями судів , а саме 20344,80 грн.

Оскільки позов задовольняється частково , то судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина першастатті 141 ЦПК України).З відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1073,60 грн.

На підставі вищевикладеного , керуючись ст. ст.10, 60, 141, 263-265, 268 ЦПК України , ст. ст 116,117, 233 КЗпП України , суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Полтавського фахового кооперативного коледжу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Полтавського фахового кооперативного коледжу ( код ЄРДПО 01788094, м. Полтава , вул. Небесної Сотні 9\17, розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в ПРУ КБ « Приватбанк « , м. Полтава , МФО 331401 ) на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( прож. АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 виданий Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 30.10.1996 р. ) середній заробіток за час затримки з остаточним розрахунком в сумі 20344 ( двадцять тисяч триста сорок чотири ) грн. 80 .

( вісімдесят ) копійок за вирахуванням з цієї суми передбачених законодавством податків та зборів з доходів фізичних осіб.

Стягнути з Полтавського фахового кооперативного коледжу на користь держави судовий збір в сумі 1073 ( тисяча сімдесят три ) гривні 60 ( шістдесят ) копійок.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( прож. АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 виданий Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 30.10.1996 р. )

відповідач: Полтавський фаховий кооперативний коледж ( код ЄРДПО 01788094, м. Полтава , вул. Небесної Сотні 9\17, розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в ПРУ КБ « Приватбанк « , м. Полтава , МФО 331401

Повний текст рішення виготовлений 11 серпня 2023 р.

Суддя Г. В. Андрієнко

СудОктябрський районний суд м.Полтави
Дата ухвалення рішення11.08.2023
Оприлюднено14.08.2023
Номер документу112776039
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них про спонукання виконати або припинити певні дії

Судовий реєстр по справі —554/3671/23

Рішення від 11.08.2023

Цивільне

Октябрський районний суд м.Полтави

Андрієнко Г. В.

Ухвала від 02.05.2023

Цивільне

Октябрський районний суд м.Полтави

Андрієнко Г. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні