Рішення

від 11.08.2023 по справі 320/6263/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2023 року м. Київ № 320/6263/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Панової Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс»

до Київської митниці ДФС,

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» (далі позивач, декларант) із позовом до Київської митниці ДФС (далі відповідач, митний орган), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA125110/2019/00436 від 08.11.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при митному оформленні товару, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом за ціною договору (контракту), заявлено цей показник у відповідній тимчасовій митній декларації ІМ40ТН №UA125110/2019/422059 від 08.11.2019 та нараховано (визначено) митні платежі з урахуванням найбільшої ставки митних платежів із тих, під яку могли підпадати товари позивача відповідно до частини третьої статті 260 та частини другої статті 308 Митного кодексу України (далі МК України).

На думку позивача, митний орган безпідставно відмовив йому в митному оформленні (випуску) товарів за тимчасовою митною декларацією, вимагаючи застосування не лише найбільшої ставки митних платежів із тих, під які могли підпадати товари, але й найбільшої величини вартості товарів.

Позивач зазначає про необґрунтованість картки відмови Київської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Вважає дії митного органу неправомірними та такими, що не відповідають положенням МК України.

Київським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до розгляду та призначено підготовче судове засідання.

Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що в спірному випадку позивача повинна була застосовуватися найбільша ставка митних платежів з тих, під яку може підпадати товар, та найбільша величина вартості товарів.

Відтак, відповідач вважає, що оскаржувана позивачем до суду картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення прийнята відповідачем з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 закрито підготовче провадження у справі № 320/6263/19 та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.03.2020.

У судове засідання, призначене у справі на 03.03.2020 сторони не з`явились, хоча були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, явку уповноважених представників до суду не забезпечили.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання про здійснення судового розгляду даної справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з частиною дев`ятою статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про здійснення подальшого розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.08.2022 задоволено клопотання Київської митниці про заміну відповідача на правонаступника, замінено в адміністративній справі №320/6263/19 відповідача Київську митницю Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359), на правонаступника Київську митницю (код ЄДРПОУ 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А).

Розглянувши подані документи й матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» зареєстровано в якості юридичної особи 15.08.2006, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 20.01.2020, який наявний у матеріалах справи.

Між Kausar Processing Industries (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистан, (далі продавець), та ТОВ «Віта-Текс» був укладений договір купівлі-продажу № KPI/786/1112/19 (далі договір), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини й текстильні товари виробництва Ісламської Республіки Пакистан, а також інших країн на умовах, визначених договором та/або відповідними додатками до договору.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 3.1 та 4.1 договору продавець і позивач погодили, що найменування, вартість і кількість товару може змінюватися згідно з додатками до договору, які є невід`ємною частиною договору, якщо інше не передбачено договором.

Товар відвантажується морським транспортом на умовах CFR м. Одеса, Україна (відповідно до Incoterms 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.

Сторони домовилися, що в ціну товару включаються також його вартість, упаковка, маркування й доставка, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.

Оплата за товар буде здійснюватися позивачем шляхом внесення 100% (ста відсотків) вартості товару, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.

Між продавцем та позивачем був укладений додаток № KPI/786/1112/19/1 від 27.09.2019 до договору (далі додаток), відповідно до пункту 1 якого продавець поставив, а позивач прийняв наступну тканину виробництва Ісламської Республіки Пакистан (далі товар): тканина вибивна полікотон (52% поліестер та 48% бавовна), сток, 30х30/76х68, завширшки 220 см, у кількості 24 854,1 кг, 95 973 погонні метри, за ціною 3,05 долари США за 1 (один) кг.

Загальна вартість товару згідно з пунктами 1-3 додатку та інвойсом № KPI/786/9186/2020 від 30.09.2019 склала 86 989,35 доларів США, а його поставка відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна (Incoterms 2010). Вантажовідправником товару є продавець.

Матеріали справи свідчать, що 06.11.2019 позивач із метою переміщення товару через митний кордон України подав попередню митну декларацію ІМ40ЕЕ № UA125000/2019/956891, у графі 31 якої позивач задекларував товар.

07.11.2019 Одеська митниця ДФС провела митний огляд товару та склала акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500030/2019/4814.

07.11.2019 Одеською митницею ДФС у ході проведення огляду товарів, задекларованих позивачем у попередній митній декларації ІМ40ЕЕ №UA125000/2019/956891 від 06.11.2019, відібрано проби та зразки товарів позивача, про що складено акт про взяття проб (зразків) товарів №962.

08.11.2019 позивачем до Київської митниці ДФС, правонаступником якої є відповідач (Київська митниця), було подано тимчасову митну декларацію ІМ40ТН № UA125110/2019/422059, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар.

Судом встановлено, що декларантом обрано основний метод визначення митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) та вказано ціну товару 86 989,35 долари США.

Відповідно до графи 47 тимчасової митної декларації ІМ40ТН №UA125110/2019/422059 від 08.11.2019 позивачем було нараховано (визначено) митні платежі з урахуванням найбільшої ставки митних платежів для товару (8%), а саме: мито в розмірі 170 609,19 грн. (86 989,35 доларів США х 24,515816 х 8%) та податок на додану вартість у розмірі 460 644,82 грн. ((86 989,35 доларів США х 24,515816 + 170 609,19 грн.) х 20%).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом разом із тимчасовою митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/422059 від 08.11.2019 надано до митного органу, зокрема наступні документи: пакувальний лист продавця на товар б/н від 30.09.2019; рахунок-фактура №KPI/786/9186/2019 від 30.09.2019; коносамент №AFI01445595 від 08.10.2019; автотранспортна накладна №А806179 від 07.11.2019; сертифікат про походження товару №PTEA/CO/20-02567 від 30.09.2019; акт Одеської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500030/2019/4814 від 07.11.2019; прайс-лист продавця б/н від 30.09.2019; додаток; договір; акт Одеської митниці ДФС про взяття проб (зразків) товарів №962 від 07.11.2019.

08.11.2019 Київська митниця ДФС, розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в тимчасовій митній декларації ІМ40ТН №UA125110/2019/422059 від 08.11.2019 митної вартості товару, нарахованих (визначених) позивачем митних платежів до сплати з урахуванням найбільшої ставки митних платежів із тих, під яку міг підпадати товар позивача, прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00436, якою відмовила позивачу в митному оформленні (випуску) товарів за тимчасовою митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/422059 від 08.11.2019.

Обґрунтовуючи підстави для прийняття відповідачем картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00436 від 08.11.2019 митний орган в особі головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Західний» Київської митниці ДФС Орленко Ліани Анатоліївни зазначив, що у відповідності до статті 256, частини сьомої статті 269 МК України, пункту 34 Постанови Кабінету Міністрів України №450 від 21.05.2012, Постанови Кабінету Міністрів України №344 від 24.04.2019 та Наказу Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012 тимчасова митна декларація не може бути оформлена у митному відношенні, оскільки згідно зі статтею 260 МК України якщо декларант не володіє точними відомостями про характеристики товарів, можливе подання тимчасової декларації. При цьому застосовується найбільша ставка мита з тих, під яку може підпадати товар, та найбільша величина вартості товарів (товар №1 5,16 доларів США за 1 кг).

Не погоджуючись із карткою відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

МК України від 13.03.2012 № 4495-VІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини третьої статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).

У силу приписів частини першої статті 257 цього Кодексу декларування товарів здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Частинами сьомою та восьмою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України в силу приписів статті 49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначено статтею 53 МК України.

Згідно з частиною першою статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, в силу частини другої цієї статті, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).

Цією ж статтею передбачено, що вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, забороняється.

Дана норма кореспондується з приписами статті 318 МК України, якими визначено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає положенням пунктів 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» від 15.02.2011 № 3018-VI, якими запроваджено наступні стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 54 МК кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Так, згідно з частиною першою статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою цієї статті передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Такими додатковими документами, відповідно до частини третьої статті 53 МК України є: договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписка з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, право митного органу на витребування у декларанта або уповноваженої ним особи додаткових документів за наведеним вище переліком виникає виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті (тобто основні документи), містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноваженої ним особи зобов`язані протягом 10 календарних днів надати за наявності такі додаткові документи.

Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої-шостої статті 54, статті 58 МК України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

За стандартним правилом, визначеним пунктом 3.17 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, у випадках, коли окремі підтверджуючі документи не можуть бути представлені разом з декларацією на товари з причин, які визнані митною службою обґрунтованими, вона дозволяє подачу таких документів протягом визначеного періоду часу.

Як зазначалося вище, частиною третьою статті 53 МК України визначено, що додаткові документи (за наявності) подаються декларантом протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги органу доходів і зборів.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частинами першою, третьою, восьмою, дев`ятою та десятою статті 260 МК України передбачено, що якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов`язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

Для випуску товарів відповідно до заявленого митного режиму за тимчасовою митною декларацією застосовуються курси валют, визначені відповідно до статті 3 1 цього Кодексу, заходи тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, чинні на дату прийняття органом доходів і зборів тимчасової митної декларації для оформлення. Якщо декларант не володіє точними відомостями, необхідними для визначення ставок митних платежів, для нарахування сум митних платежів за тимчасовою митною декларацією застосовується найбільша ставка митних платежів з тих, під яку може підпадати товар.

Орган доходів і зборів не має права відмовити в прийнятті тимчасової або періодичної митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.

Відмова органу доходів і зборів в прийнятті тимчасової або періодичної митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.

Оформлення органом доходів і зборів тимчасової або періодичної митної декларації передбачає необхідність виконання вимог цього Кодексу, передбачених для поміщення товарів в обраний митний режим та сплати митних платежів або забезпечення їх сплати відповідно до розділу X цього Кодексу.

Приписами статті 308 МК України встановлено, що розмір фінансової гарантії визначається митним органом виходячи з суми митних платежів, що підлягає сплаті при випуску товарів для вільного обігу на митній території України або при вивезенні товарів за межі цієї території у митному режимі експорту.

Якщо при визначенні розміру фінансової гарантії неможливо точно визначити суму митних платежів, що підлягає сплаті, внаслідок ненадання митному органу точних відомостей про характер, найменування, кількість, країну походження, митну вартість та код таких товарів згідно з УКТ ЗЕД, розмір фінансової гарантії визначається виходячи з найбільшої величини ставок податків, вартості та/або кількості товарів, що можуть бути визначені на підставі наявних відомостей.

Відповідно до статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 29 Положення про митні декларації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №450 від 21.05.2012 (далі Положення 450), декларування партії товарів, ввезених на митну територію України, або партії товарів, що вивозяться за межі митної території України, може бути здійснено з використанням тимчасової митної декларації за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи у разі, коли декларант не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, зокрема коли: точні відомості про код товару згідно з УКТЗЕД або характеристики, які впливають на оподаткування товару, зокрема особливими видами мита, можуть бути встановлені після проведення їх дослідження; у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару згідно з УКТЗЕД виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТЗЕД, розв`язання яких вимагає додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо; відомості про кількісні характеристики товарів можуть бути встановлені після навантаження товарів на транспортний засіб або вивантаження товару з транспортного засобу; ціна товарів визначається за формулою.

Якщо в рамках процедур митного контролю та оформлення товарів, ввезених на митну територію України, за поданою митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа посадовою особою митного органу відбиралися проби (зразки) товарів, за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи декларування таких товарів може бути здійснено з використанням тимчасової митної декларації. Випуск таких товарів до одержання результатів відповідних досліджень (аналізу, експертиз) здійснюється митним органом за таких умов: товари не підпадають під дію встановлених законодавством заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України відповідно до частини двадцять першої статті 356 Митного кодексу України; усі митні платежі, що можуть підлягати сплаті під час поміщення товарів у митний режим, сплачені за найбільшими ставками з тих, під які може підпадати товар, відповідно до частини третьої статті 260 Митного кодексу України, без урахування податкових пільг у разі, коли результати досліджень можуть вплинути на застосування таких пільг; якщо митним органом не визнано заявленої митної вартості товарів згідно із частиною третьою статті 54 Митного кодексу України, митному органу надається відповідно до розділу X Митного кодексу України забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою виходячи з найбільшої величини вартості таких товарів, час імпорту яких в Україну збігається з часом імпорту задекларованих товарів або є максимально наближеним до нього, що визначається митним органом на підставі наявних відомостей відповідно до статті 308 Митного кодексу України.

У разі прийняття митним органом рішення про відмову у митному оформленні у зв`язку з неправильним розрахунком суми фінансової гарантії інформація про найбільшу величину вартості таких товарів, час імпорту яких в Україну збігається з часом імпорту задекларованих товарів або є максимально наближеним до нього, для розрахунку такої суми зазначається митним органом у рішенні про відмову у митному оформленні згідно із статтею 256 Митного кодексу України.

Тимчасова митна декларація підтверджує взяття декларантом або уповноваженою ним особою зобов`язання подати митному органу додаткову декларацію у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації.

Отже, декларант або уповноважена ним особа має право випустити товари у вільний обіг до одержання результатів дослідження взятих проб (зразків) таких товарів шляхом подання тимчасової митної декларації та внесення фінансової гарантії, виходячи з найбільшої величини ставок податків, вартості та/або кількості товарів, що можуть бути визначені на підставі наявних відомостей.

Судом досліджено договір, додаток, в пункті 2.1 якого є посилання на інвойс, та сам інвойс № KPI/786/9186/2019 від 30.089.2019, зі змісту яких слідує, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CFR м. Одеса, Україна, а сама вартість товару в розмірі 86 989,35 доларів США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 тимчасової митної декларації IM40ТН №UA125110/2019/422059 від 08.11.2019, тобто вартість та кількість товару позивача можна було визначити на підставі поданих ним до митного оформлення документів.

Суд не погоджується з твердженням відповідача, наведеним в оскаржуваній картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та у відзиві на позовну заяву, про необхідність позивача нараховувати (визначати) митні платежі, виходячи з найбільшої ставки митних платежів із тих, під яку міг підпадати товар позивача, та найбільшої величини вартості товарів, адже відповідно до пункту 29 Положення 450 застосування найбільшої величини вартості товарів вимагається у випадку коригування митної вартості зі сторони митного органу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.01.2023 (справа №320/6091/19).

Судом встановлено, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідачем не було визнано заявленої позивачем у тимчасовій митній декларації IM40ТН №UA125110/2019/422059 від 08.11.2019 митної вартості товару в розмірі 86 989,35 доларів США.

Відтак, позивачем у силу приписів частини третьої статті 260 та частини другої статті 308 МК України, пункту 29 Положення 450 правильно було нараховано (визначено) митні платежі з урахуванням найбільшої ставки митних платежів для товару в тимчасовій митній декларації IM40ТН №UA125110/2019/422059 від 08.11.2019.

Ураховуючи викладене, суд визнає, що відповідачем протиправно було відмовлено в митному оформленні (випуску) товарів позивача за тимчасовою митною декларацією, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправною та скасування картки відмови Київської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00436 від 08.11.2019 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 1 921,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2317 від 11.11.2019 на суму 1 921,00 грн.

Відтак, оскільки позовні вимоги позивача задоволено повністю, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1 921,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправною та скасувати картку відмови Київської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00436 від 08.11.2019.

3.Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А) суму судового збору в розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» (код ЄДРПОУ 34483946; місцезнаходження: 03194, м. Київ, бульв. Кольцова, 17В).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.