Постанова

від 11.08.2023 по справі 520/9619/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Сагайдак В.В.

11 серпня 2023 р. Справа № 520/9619/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою представника відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Халабурдіна Святослава Володимировича на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року по справі за адміністративним позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

В с т а н о в и в:

04.11.2022 року позивач Головне управління Держпродспоживслужби в Харківській області (далі - ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області) звернулось до суду з позовом, в якому просить:

- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) штраф за порушення Закону України від 03.07.1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу» (далі - Закон № 270/96-ВР) у розмірі 6783, 00 грн. до державного бюджету України.

В обґрунтування позовних вимог ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області зазначає, що було виявлено розміщення зовнішньої реклами, два щити на фасаді, з інформаційним полем «ХИМЧИСТКА TWIST…..» за адресою: АДРЕСА_1 , з ознаками порушення ч. 1 ст. 6 Закону України від 03.07.1996 року № 270/96-ВР «Про рекламу» (далі - Закон № 270/96-ВР), відповідно до приписів якої, мовою реклами є державна мова. Головним управлінням було надано запит від 02.08.021 року № 5.2-890НС21 до Харківської міської ради щодо надання відомостей про суб`єкта господарської діяльності, яким було розміщено вищевказану рекламу. Листом від 03.09.2021 року № 1313/0/172-21 від Харківської міської ради отримано відомості про те, що вищезазначену рекламу розміщує ФОП ОСОБА_1 з порушенням законодавства про рекламу та благоустрою населених пунктів. На юридичну адресу ФОП ОСОБА_1 було надано вимогу від 04.01.2021 року № 7.4-3728НС-21 про надання документів, усних та/або письмових пояснень, необхідних для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, а також інформації щодо вартості реклами. Вимогу не було отримано засобом поштового зв`язку та повернуто до Головного управління у зв`язку із закінченням терміну зберігання. В порушення ч. 2 ст. 26 Закону № 270/96-ВР ФОП ОСОБА_1 не було надано запитувані документи та інформації щодо вартості розповсюдженої реклами. Головним управлінням було складено протокол про порушення законодавства про рекламу від 15.10.2021 року № 381, а також прийнято рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу від 12.11.2021 року № 404. Окрім того, було складено протокол про порушення законодавства про рекламу від 08.11.2021 року № 408, а також прийнято рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу від 07.12.2021 року № 422. Листами від 19.11.2021 року вих. № 7.3-5727НС-21 та від 20.12.2021 року вих. № 7.4-7322НС-21 було направлено повідомлення про засідання щодо розгляду справи порушення законодавства про рекламу, але на юридичній адресі, яка офіційно зазначена в Єдиному державному реєстрі, лист отримано не було та повернуто до головного управління за закінченням терміну зберігання. На підставі зазначеного та протоколів засідання від 25.01.2022 року № 46, № 47 прийнято рішення від 25.01.2022 року № 45, № 46 про накладення штрафів на рекламодавця ФОП ОСОБА_1 , загальна сума штрафів становить 6783,00 грн. (5083,00 грн. + 1700,00 грн.) На даний час рішення від 25.01.2022 року № 45, № 46 відповідачем не оскаржено, у добровільному порядку штраф не сплачено.

Відзив на позов від відповідача не надходив.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 року задоволено адміністративний позов ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області.

Так, судовим рішенням стягнуто з ФОП ОСОБА_1 штраф за порушення Закону № 270/96-ВР у розмірі 6783, 00 грн. до державного бюджету України.

Висновок суду вмотивований тим, що вимогою заявленого позову є стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій за порушення законодавства, у зв`язку з чим предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення відповідної заборгованості в судовому порядку: дотримання суб`єктом владних повноважень встановленої процедури прийняття рішення про застосування штрафних санкцій; узгодження визначеного у рішенні грошового зобов`язання; сплата узгоджених грошових зобов`язань у встановлений законом строк.

Оскільки припис не оскаржений; штраф у добровільному порядку не сплачено, факт вчинення правопорушення підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Не погоджуючись із судовим рішенням, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, в апеляційній скарзі представник відповідача ФОП ОСОБА_1 - адвокат Халабурдіна С.В., просить скасувати судове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник відповідача ФОП ОСОБА_1 - адвокат Халабурдіна С.В. зазначає, що позивач, як орган, що здійснює контроль за дотриманням законодавства України про рекламу, має керуватися під час здійснення повноважень контролю Законом України від 05.04.2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V). За результатами перевірки позивачем не було складено та надіслано ФОП ОСОБА_1 акту перевірки та припису щодо усунення порушень, виявлених під час перевірки. Припис, який містить в матеріалах справи, складений 25.01.2022 року, тобто того самого числа, що і рішення про накладення штрафів.

Крім того, представник відповідача зазначає, що реалізація повноважень позивача щодо контролю за дотриманням законодавства України про рекламу має місце лише у тому випадку, коли такою рекламою завдано шкоди правам або інтересам певної особи чи групи осіб саме як споживачів у розумінні Закону України від 12.05.1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII) у зв`язку з використанням, наприклад, недобросовісної чи прихованої реклами. Таким чином, враховуючи зазначене, у даному випадку відсутні порушення законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів реклами, що відноситься до сфери повноважень Держпродспоживслужби.

Також, зазначає, що відповідачем не було порушено ні вимоги щодо змісту реклами, ні порядок розповсюдження реклами. Закон № 270/96-ВР не містить відповідальності за порушення вимог щодо мови реклами. При цьому, позивач не є уповноваженим органом у сфері функціонування державної мови, тобто накладаючи штраф за порушення вимог щодо реклами, позивач вийшов за межі своїх повноважень. Орган уповноважений накладати штраф за порушення, що стосується мови, та порядок накладання штрафів за такі порушення регулюються Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».

Крім того, представник відповідача ФОП ОСОБА_1 - адвокат Халабурдіна С.В. зазначає, що відповідача не було повідомлено належним чином про розгляд справи, відповідачу не надходили жодні матеріали та рішення по справі, у результаті чого відповідач був позбавлений можливості подати відзив на позов та викласти свою позицію проти заявлених вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду, - без змін.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності.

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України).

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

За приписами ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 317 КАС України слід скасувати, з наступних підстав.

Судом встановлено, Юридичним департаментом Харківської міської ради листом № 5250/9-21 від 22.06.2021 року направлено за належністю до ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області звернення ОСОБА_2 щодо усунення порушень норм Закону про мову внаслідок розміщення російськомовних вивісок на території міста Харкова для їх розгляду та надання відповіді заявнику (а.с. 43) .

02.08.2021 року ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області листом № 5.2-890НС-21 просив Харківську міську раду надати відомості про суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням юридичної адреси, номеру договору, номеру дозволу, терміну дії зовнішньої реклами з інформаційним полем «ХИМЧИСТКА TWIST…..» за адресою: АДРЕСА_1 , з ознаками порушення ч. 1 ст. 6 Закону № 270/96-ВР (а.с. 41 зворот).

За результатами розгляду листа ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області листом № 5.2-890НС-21 від 02.08.2021 року, Департаментом контролю міської ради листом від 03.09.2021 року № 1313/0/172-21 повідомлено позивача, що зовнішня реклама з «ХИМЧИСТКА TWIST…..» розміщена ФОП ОСОБА_1 з порушенням вимог п. 6.10.8 Правил благоустрою території міста Харкова, затверджених рішенням 1 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 16.11.2011 року № 504/11, а саме без застосування спеціальних конструкцій шляхом нанесення плівкового матеріалу на вікна будівлі (а.с. 41).

У відповідності до ч. 2 ст. 26 Закону № 270/96-ВР ГУ, Держпродспоживслужби в Харківській області направлено ФОП ОСОБА_1 вимогу № 7.4-3728НС-21 від 04.10.2021 року, прибути до Головного управління або направити уповноважену особу за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 45, у триденний термін з дня отримання листа для ознайомлення зі зверненням та наданням завірених належним чином копії документів свідоцтва про державну реєстрацію, або виписки з ЄДРПОУ, договір оренди приміщення, дозвіл на розміщення зовнішньої реклами (за наявністю), договір з розміщувачем (рекламодавцем) реклами, актів виконаних робіт до нього, документів щодо вартості розповсюдженої реклами, та/або виготовлення реклами, та/або вартості розповсюдження реклами, документів, що підтверджують факт оплати за виготовлену рекламу (макетів реклами тощо), акти виконаних робіт, інші документи та пояснень необхідних для розгляду звернення (а.с. 39 зворот-40).

Вимога № 7.4-3728НС-21 від 04.10.2021 року не була отримано ФОП ОСОБА_1 засобом поштового зв`язку та повернута до Головного управління у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

На підставі протоколів про порушення законодавства про рекламу від 15.10.2021 року № 381 та від 08.11.2021 року № 407 посадовою особою позивача складено рішення про початок розгляду справи про порушення законодавства про рекламу від 12.11.2021 року № 404 та від 07.12.2021 року № 417 (а.с.32).

У відповідності до ч. 2 ст. 26 Закону № 270/96-ВР ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області направлено ФОП ОСОБА_1 вимогу № 7.3-5727НС-21 від 19.11.2021 року про надання документів, усних та/або письмових пояснень, необхідних для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, а також інформації щодо вартості реклами, а також повідомлено, що розгляд справи відбудеться 17.12.2021 року о 11 год. (а.с. 36-37)

Вимогу № 7.3-5727НС-21 від 19.11.2021 року ФОП ОСОБА_1 не отримував, що не заперечується позивачем.

У відповідності до ч. 2 ст. 26 Закону № 270/96-ВР ГУ, Держпродспоживслужби в Харківській області направлено ФОП ОСОБА_1 вимогу № 7.4-7322НС-21 від 20.12.2021 року про надання документів, усних та/або письмових пояснень, необхідних для розгляду справи про порушення законодавства про рекламу, а також інформації щодо вартості реклами, а також повідомлено, що розгляд справи відбудеться 25.01.2021 року о 12 год. (а.с. 33-34)

Відомості щодо отримання відповідачем вимоги № 7.4-7322НС-21 від 20.12.2021 року відсутні, що не заперечується позивачем.

Протоколом засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу № 47 від 25.01.2022 року вирішено, у зв`язку з доведенням факту порушення ч. 1 ст. 6 Закону № 270/96-ВР запропонувати в.о. начальнику ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області прийняти рішення про накладення штрафу у відповідності до ч. 7 ст. 27 Закону № 270/96-ВР та Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 693 від 26.05.2004 року (далі - Порядок № 693) (а.с. 53 зворот - 54).

Рішенням ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області № 46 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 25.01.2022 року на підставі матеріалів справи та протоколу засідання від 25.01.2022 року № 47 встановлено, що рекламодавцем ФОП ОСОБА_1 розміщувалась зовнішня реклама щит на фасаді з інформаційним полем «ХИМЧИСТКА TWIST…..» не на державній мові, за адресою: АДРЕСА_1 , з ознаками порушення ч. 1 ст. 6 Закону № 270/96-ВР, та накладено на відповідача стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5083 грн. (а.с. 51 зворот -52)

Відомості щодо отримання ФОП ОСОБА_1 протоколу № 47 від 25.01.2022 року та рішення № 46 від 25.01.2022 року відсутні.

Протоколом засідання стосовно справи про порушення законодавства про рекламу № 46 від 25.01.2022 року вирішено, у зв`язку з доведенням факту порушення ч. 2 ст. 26 Закону № 270/96-ВР запропонувати в.о. начальнику ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області прийняти рішення про накладення штрафу у відповідності до ч. 6 ст. 27 Закону № 270/96-ВР та Порядку № 693 (а.с. 55-56).

Рішенням ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області № 45 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 25.01.2022 року на підставі матеріалів справи та протоколу засідання від 25.01.2022 року № 46 встановлено, що рекламодавцем ФОП ОСОБА_1 не було надано документів, пояснень необхідних для здіснення повноважень щодо контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу, щодо розміщення зовнішньої реклами щит на фасаді з інформаційним полем «ХИМЧИСТКА TWIST…..» не на державній мові, за адресою: АДРЕСА_1 , що є порушенням абз. 1 ч. 2 ст. 26 Закону № 270/96-ВР, та накладено на відповідача стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. (а.с. 52 зворот -53)

Відомості щодо отримання ФОП ОСОБА_1 протоколу № 46 від 25.01.2022 року та рішення № 45 від 25.01.2022 року відсутні.

ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області винесено припис № 43 про усунення порушень від 25.01.2022 року у відповідності до ч. 2 ст. 26 Закону № 270/96-ВР (а.с. 57 зворот), який ФОП ОСОБА_1 не був отриманий.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами, є Закон № 270/96-ВР .

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 270/96-ВР, контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами.

Питання накладення уповноваженими особами Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) регулює Порядок № 693.

На підставі п. 8 Порядку № 693 накладати штрафи на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами мають право голова Держспоживінспекції, його заступники, начальники територіальних органів Держспоживінспекції та їх заступники.

Пунктом 20 Порядку № 693 визначено, що сума штрафів за порушення законодавства про рекламу сплачується добровільно або стягується в судовому порядку відповідно до законодавства.

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" № 442 від 10.09.2014 року утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - Держпродспоживслужба, Служба відповідно), реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фітосанітарну службу і приєднавши до Служби, що утворюється, Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу та поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються.

Таким чином, на Держпродспоживслужбу покладено функції, зокрема, у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами, в тому числі щодо накладення штрафів на рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами та стягнення штрафів у судовому порядку.

Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів" № 1092 від 16.12.2015 року реорганізовано територіальні органи Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та Державної санітарно-епідеміологічної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Держпродспоживслужби за відповідним переліком.

На підставі розпорядження Кабінету Міністрів України "Питання Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів" № 260-р від 06.04.2016 року Держпродспоживслужба приступила, крім іншого, до виконання функцій і повноважень Державної інспекції з питань захисту прав споживачів.

Колегія суддів звертає увагу, що у постанові від 23.09.2021 року у справі № 826/24133/15, предметом спору у якій було питання правомірності рішення Держспоживінспекції України від 21.09.2015 року № 0005 про накладення штрафу за порушення ст. 22 Закону №270/96-ВР, Верховний Суд дійшов такого висновку:

«Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України "Про рекламу" від 03.07.1996 №270/96-ВР (далі - Закон №270/96-ВР), "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон № 481/95-ВР), "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон № 877-V), Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №693 (далі - Порядок № 693)».

Таким чином, Верховний Суд визнав, що на правовідносини у сфері контролю реклами та накладення штрафу за порушення ст. 22 Закону №270/96-ВР поширюється, зокрема, Закон №877-V.

Колегія суддів вважає цей висновок застосовним і до справи, що розглядається.

Колегія суддів додатково звертає увагу, що відповідно до преамбули Закону № 877-V він визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до ст. 2 цього Закону його дія поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Таким чином, предметом правового регулювання цього Закону є відносини у сфері здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Незважаючи на те, що іншими законами та підзаконними актами, що діяли раніше, було врегульовано наглядові та контрольні правовідносини, з дня набрання чинності Законом № 877-V саме він підлягає застосуванню як спеціальний.

Водночас, Закон № 877-V у ст. 2 передбачає коло правовідносин, на які його дія не поширюється. Зокрема, на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.

Контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності".

Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Перелік наглядових та контрольних правовідносин, на які не поширюється дія Закону № 877-V, є вичерпним.

Колегія суддів звертає увагу, що норми вказаного Закону № 877-V не містять обмежень щодо поширення його дії на перевірки у сфері контролю за додержанням законодавства про рекламу.

Водночас, Закон № 270/96-ВР не містить правових норм, що встановлюють спосіб, порядок та форми здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням законодавства про рекламу. Ці правовідносини можуть бути врегульовані виключно законом (п. 4 ст. 1 Закону № 877-V).

То ж посилання суду першої інстанції на Порядок № 693 як підставу здійснення контролю за додержанням законодавства про рекламу, є помилковим.

До того ж, Порядок № 693 регулює порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, а не відносини у сфері державного нагляду (контролю).

Зважаючи на це, колегія суддів погоджується із доводами відповідача про те, що діяльність відповідача з контролю за додержанням законодавства про рекламу є видом державного нагляду (контролю), а отже відповідач зобов`язаний дотримуватися вимог Закону № 877-V.

Позивач не довів дотримання ним вищезазначених вимог Закону № 877-V, а тому проведений ним контрольний захід не є правомірним.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.06.2022 року у справі № 810/3148/17, яка є обов`язковою для врахування судом в силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу, що підставою для звернення позивача ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області з позовом про стягнення з відповідача суми штрафів послугував висновок позивача про недотримання відповідачем встановлених Законом (ч. 1 ст. 6, ч. 7 ст. 27 Закону України «Про рекламу») вимог щодо змісту реклами.

Відповідно до ст. 1 Закону № 270/96-ВР реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Частиною першою ст. 16 Закону № 270/96-ВР передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною сьомою ст. 8 Закону № 270/96-ВР розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці, не вважається рекламою.

Відповідно до частини першої ст. 9 Закону № 270/96-ВР реклама має бути чітко відокремлена від іншої інформації, незалежно від форм чи способів розповсюдження, таким чином, щоб її можна було ідентифікувати як рекламу.

Нормою частини шостої ст. 9 Закону № 270/96-ВР визначено, що вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення, не вважається рекламою.

Пунктом 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 23.12.2003 року № 2067 визначено, що:

спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та неназемні (повітряні), плоскі та об`ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами;

вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб`єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.

З матеріалів справи вбачається, що на фасаді будинку АДРЕСА_1 розміщений щит з інформаційним полем «ХИМЧИСТКА TWIS приемный пункт 2 этаж» (а.с. 42), який не містить закликів до отримання послуг, інформація не формує та не підтримує обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуг), що поставляється/надається, а тому не є рекламою.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у позивача підстав для притягнення позивача до відповідальності за порушення законодавства про рекламу.

Що стосується посилань відповідача на факт не оскарження позивачем ФОП ОСОБА_1 рішень про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу від 25.01.2022 року № 45 та 46, колегія суддів зазначає, що всі дії ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області як під час опрацювання листа юридичного департаменту Харківської міської ради від 22.06.2021 року № 5250/9-21, так і під час розгляду справи про порушення законодавства про рекламу були проведені без участі відповідача ФОП ОСОБА_1 . В матеріалах справи відсутні данні щодо вручення відповідачу копій означених вище рішень.

Щодо покликання позивач на практику Верховного Суду у справі № 815/4420/17 то колегія суддів зазначає про нетотожність обставин означеної справи із справою, що розглядається. Так, у справі № 815/4420/17 відповідачка була обізнаною з результами проведеної перевірки та не скористалась наданим їй правом на оскарження постанови про накладення на неї штрафних санкцій у встановлені строки, тоді як у цій справі, ФОП ОСОБА_1 жодного разу не був сповіщений про розгляд справи, необхідність надання документів, усних та/або письмових пояснень, необхідних для розгляду справи, а також про прийняті рішення № 45 та № 46 за результатами розгляду справи.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що розгляд цієї справи відбувся в порядку письмового провадження і рекомендоване відправлення (у якому у тому числі позивачеві надсилалась позовна заява ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області), скероване судом на адресу відповідача, повернуто суду з позначкою відділення АТ «УКРПОШТА» - «за закінченням терміну зберігання».

За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги представника відповідача ФОП ОСОБА_1 - адвоката Халабурдіна С.В., скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 року з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).

Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміні рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Халабурдіна Святослава Володимировича задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року скасувати з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні вимог адміністративного позову Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова