Постанова

від 11.08.2023 по справі 300/2554/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/2554/21 пров. № А/857/17354/21Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Курильця А.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глянц» про застосування заходів реагування у вигляді зупинення та заборони експлуатації будівель (споруд, приміщень) автозаправної станції, шляхом опечатування вхідних дверей, окрім виконання робіт, пов`язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки,-

суддя (судді) в суді першої інстанції Тимощук О.Л.,

справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без виклику сторін,

місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту судового рішення: не зазначена,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Глянц», в якому просило застосувати заходи реагування у вигляді зупинення та заборони експлуатації будівель (споруд, приміщень) автозаправної станції, шляхом опечатування вхідних дверей, окрім виконання робіт, пов`язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Рішенням від 11 серпня 2021 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд у задоволенні позову відмовив повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДСНС в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення норм матеріального права, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що на час ухвалення судом рішення ряд порушень, що становлять загрозу для життя і здоров`я людей, та слугували підставою для звернення ГУДСНС України в Івано-Франківській області до суду із позовом залишилися не усуненими.

У зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), колегія суддів відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що посадовими особами Надвірнянського районного відділу Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, на підставі наказу позивача "Про проведення позапланових перевірок" №НС-64/54 від 15.03.2021 та додатків до нього (а.с.7-10), в період з 05 по 09 квітня 2021 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства з питань цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки Товариства з обмеженою відповідальністю Глянц, розташованого за адресою: вул. Грушевського, буд. 232, с. Назавизів, Надвірнянський район, Івано-Франківська область. За результатами проведеного заходу контролю перевірки в акті перевірки щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки за №13 від 09.04.2021 встановлено ряд порушень правил пожежної безпеки в Україні (а.с.12-19 та зворотна сторона), серед яких, зокрема:

1. не забезпечено проведення технічного обслуговування автоматичної пожежної сигналізації (Пункт 1.4 глави 1 розділу V наказу МВС від 30.12.2014 №1417);

2. не проведено технічне обслуговування вогнегасників (пункт 3.17 глави 3 розділу V наказу МВС від 30.12.2014 №1417);

3. не відремонтовано автоматичну пожежну сигналізацію (пункт 1.1 глави 1 розділу V наказу МВС від 30.12.2014 №1417);

4. не визначено наказом та не обладнано спеціально відведене та облаштоване місце для куріння (пункт 10.3 глави 10 розділу VI наказу МВС від 30.12.2014 №1417);

5. не вивішено на АЗС на видимих місцях плакати, які містять обов`язки водія під час заправляння автотранспорту, а також інструкції про заходи пожежної безпеки (пункт 10.4 глави 10 розділу VI наказу МВС від 30.12.2014 №1417);

6. не оснащено АЗС гучномовним зв`язком (пункт 10.5 глави 10 розділу VI наказу МВС від 30.12.2014 №1417);

7. не забезпечено працівників об`єкта засобами колективного та індивідуального захисту) (пункт 2 частини 1 статті 20 КЦЗУ);

8. не створено об`єктовий матеріальний резерв для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (пункт 18 частини 1 статті 20 КЦЗУ);

9. не забезпечено АЗС адресним вказівником (назва вулиці, номер будинку) освітлюваними у темний час доби (пункт 2.22 глава 2 розділу ІІІ наказу МВС від 30.12.2014 №1417);

10. не забезпечено всі приміщення сертифікованими вогнегасниками (пункт 3.6. глава 3 розділу V наказу МВС від 30.12.2014 №1417);

11. не укомплектовано пожежний щит необхідним пожежним інвентарем до якого входять: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2х2 м - 1 шт., гаки - 3 шт., лопати - 2 шт., ломи - 2 шт., сокири - 2 шт. 09.04.2021 року (пункт 3.11.глава 3 розділу V наказу МВС від 30.12.2014 №1417);

12. не забезпечено АЗС зовнішнім протипожежним водопостачанням (виходячи з вимог будівельних норм та інших нормативних документів) (пункт 2.1. глава 2 розділу V наказу МВС від 30.12.2014 №1417).

З метою зобов`язання відповідача усунути виявлені порушення позивачем 09.04.2021 складено припис №10, яким ТОВ Глянц у строк до 09.07.2021 зобов`язано усунути усі вищеописані порушення вимог протипожежного законодавства. Примірник припису представник відповідача отримав 09.04.2021, що підтверджується власним підписом останнього (зворотна сторона а.с.21).

Як вбачається з матеріалів адміністративного позову, наявність саме вказаних порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції керувався тим, що переважну більшість встановлених під час перевірки порушень відповідач усунув, а решта порушень, що залишилися не усунутими, не створюють загрозу життю та здоров`ю людей, оскільки самі по собі не створюють безпосереднього ризику виникнення і розвитку пожеж, а тому не викликають необхідності застосування судом заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації певних будівель, споруд і приміщень відповідача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями частини 7 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V) на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

За правилами пункту 12 частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України (далі КЦЗ) до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема, звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Частиною 2 статті 68 КЦЗ передбачено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

У частині 1 статті 70 КЗЦ зазначено підстави для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, якими є:

1) недотриманні вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами;

2) порушенні вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення;

3) випуску і реалізації вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки;

4) нездійсненні заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій;

5) відсутності на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи;

6) невідповідності кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність;

7) порушенні правил поводження з небезпечними речовинами;

8) відсутності або непридатності до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій;

9) відсутності на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовності до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту;

10) неготовності до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання;

11) проведенні робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Згідно із частиною 2 статті 70 КЦЗ повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі аналізу наведених правових норм та з урахуванням усталеної практики Верховного Суду у цій категорії адміністративних справ, суд апеляційної інстанції наголошує, що застосування таких заходів реагування як повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів можливе тільки на підставі судового рішення адміністративного суду.

З огляду на завдання адміністративного судочинства такий механізм реалізації владних повноважень покладає на адміністративний суд обов`язок, окрім іншого, запобігти неправомірному обмеженню прав та інтересів конкретних суб`єктів господарювання суб`єктами владних повноважень. З іншого боку суд повинен зважати на підстави, які змушують контролюючий орган звертатися з позовом про застосування заходів реагування, у даному випадку повне зупинення експлуатації приміщень.

З аналізу наведених вище приписів КЦЗ слід дійти висновку, що застосування заходів реагування, про які просить позивач, пов`язані з виявленням порушень, які створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. А отже для правильного вирішення цього спору обов`язковому встановленню підлягають саме такі обставини.

При цьому суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що захід реагування у виді повного зупинення роботи з експлуатації приміщень є виключним заходом, який застосовується лише за наявності таких порушень пожежної та техногенної безпеки, які безумовно створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей (персоналу підприємства і особам, які будуть здійснювати гасіння виниклої пожежі).

Тому для правильного вирішення публічно-правового спору, що розглядається, необхідно серед виявлених контролюючим органом порушень пожежної та техногенної безпеки виокремити такі, які свідчать про наявність на час ухвалення судом рішення реальної загрози життю та здоров`ю людей, а отже про наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Окрім того, апеляційний суд враховує те, що на час виникнення спірних правовідносин у суб`єкта господарювання, щодо якого застосовано заходи реагування, відсутня можливість подати заяву про їх скасування у випадку усунення, а прийняття судом рішення про зупинення без всебічного та повного вивчення матеріалів справи призведе до повного зупинення роботи автозаправної станції ТОВ «Глянц».

Водночас ухваленню судового рішення щодо можливості застосування заходу реагування у виді повного зупинення експлуатації приміщень передує розгляд справи, під час якого суд має провести аналіз наявних у матеріалах справи доказів із наданням таким відповідної оцінки щодо їх належності, допустимості та достатності для задоволення позовних вимог чи їх відхилення.

Таким чином, суд оцінює як акт позивача, що складений за результатами контрольного заходу і в якому зафіксовано відсутність або наявність порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки, так і інші докази, надані відповідачем на підтвердження відсутності або усунення виявлених порушень (акти виконаних робіт на встановлення певного обладнання, на приведення споруд, обладнання до чинних вимог, правил, інструкцій тощо; первинні документи, що свідчать про купівлю необхідного обладнання; різного роду договори про надання певних послуг, наявність яких є обов`язковою, і таке інше).

Отже, у разі якщо правовідносини між суб`єктом господарювання та органом державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки стали спірними та перейшли у площину судового спору, то акт перевірки органу державного нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки, що складений за результатами контрольного заходу, є лише одним із доказів, оцінку якому дає суд поряд з іншими доказами. У іншому випадку (якщо б лише акт органу нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки свідчив про виконання чи невиконання відповідачем вимог правил, інструкцій, ДБН тощо) функція суду була б нівельована, оскільки такий не здійснював би судочинство, а фактично затверджував би акт органу нагляду у сфері техногенної та пожежної безпеки своїм рішенням.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 826/19328/16, від 04 червня 2020 року у справі № 826/13895/16, від 16 вересня 2020 року у справі № 816/4755/15, від 19 січня 2021 року у справі № 640/5571/20, які в силу приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення цього спору.

Разом із тим, аналізуючи наявність підстав для застосування заходу реагування у виді повного зупинення експлуатації приміщень відповідача, апеляційний суд враховує висновки, що містяться у постановах Верховного суду у справі № 420/5156/18 від 19 травня 2020 року та у справі № 826/10169/18 від 24 листопада 2020 року, відповідно до яких під час прийняття судового рішення мають бути враховані не лише обставини і підстави, які спонукали позивача як суб`єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але й ті, які існують на час ухвалення судового рішення. У іншому випадку застосування заходів реагування, як виключного заходу, у судовому порядку поширюватиметься на всіх суб`єктів господарювання, відносно яких проведено перевірку і встановлено порушення, які за оцінкою спеціально уповноваженого органу, створюють реальну загрозу життю та/або здоров`ю людей. Втім, за своїм змістом і суттю застосування такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров`ю людей (частина 5 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), у зв`язку із чим його застосування після усунення виявлених порушень втрачає той сенс, який законодавцем покладений як основа і правова підстава його застосування.

Як зазначено у частині 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На переконання суду апеляційної інстанції, за позовами про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) позивач має обґрунтувати наявність підстав для цього, вказавши не тільки виявлені у діях (бездіяльності) відповідача порушення у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, а й необхідність застосування певного заходу реагування залежно від характеру порушень та ступеню їх небезпеки.

Окрім того, апеляційний суд наголошує на тому, що захід реагування у вигляді повного зупинення об`єкту до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки є крайнім заходом, обрання якого є доцільним лише у разі, якщо допущенні порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Вжиття заходів реагування на порушення тих чи інших правил пожежної безпеки слід оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи.

Так, суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що позивач усунув переважну більшість порушень, які слугували підставою для звернення позивачем до суду. Водночас не усунутими залишилися наступні порушення: недоукомплектування працівників засобами індивідуального захисту, непідтвердження остаточного облаштування місця для куріння та непідтвердження створення об`єктового матеріального резерву для запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що такі порушення самі по собі не створюють безпосереднього ризику виникнення і розвитку пожеж, а тому, за умови фактичного усунення ТОВ Глянц решти суттєвих порушень, не викликають необхідності застосування судом заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації певних будівель, споруд і приміщень відповідача.

Наявність інших порушень, на які покликається апелянт в апеляційній скарзі, не підтверджені жодними доказами та позивач не скористався своїм правом провести контрольну перевірку ТОВ «Глянц» на предмет усунення порушень, вказаних в акті та приписі.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що підстави для застосування до ТОВ «Глянц» заходу реагування у вигляді зупинення та заборони експлуатації будівель (споруд, приміщень) автозаправної станції шляхом опечатування вхідних дверей, окрім виконання робіт, пов`язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки відсутні, а отже підстав для задоволення позову ГУ ДСНС немає.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вжив усіх заходів для всебічного і повного дослідження обставин справи та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року у справі №300/2554/21 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 11.08.2023