Рішення

від 11.08.2023 по справі 904/2198/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2023м. ДніпроСправа № 904/2198/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

дослідивши матеріали справи № 904/2198/22

за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПЕЦТЕХПРО"

до ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "УКРСЕРТ"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПЕЦТЕХПРО" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "УКРСЕРТ" про стягнення 33.450,00 грн, з яких 7.500,00 грн попередньої оплати за договором №421-22 від 22.02.2022 про надання консалтингових послуг із оцінки відповідності продукції та 25.950,00 грн штрафу, з урахуванням письмових пояснень позивача щодо природи заявлених ним штрафних санкцій.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/2198/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2023.

Ухвалою від 04.05.2023 позовну заяву залишено без руху. Позивачу запропоновано надати до господарського суду документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви листом з описом вкладень.

Через відділ документального забезпечення 10.05.2023 від позивача надійшла заява від 09.05.2023 б/н про виконання вимог ухвали суду разом з документами, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної вимоги з додатками.

Ухвалою від 15.05.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (у порядку письмового провадження).

Через відділ документального забезпечення 26.05.2023 від відповідача надійшов відзив.

Через систему «Електронний суд» 30.05.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Через відділ документального забезпечення 09.06.2023 від відповідача надійшли заперечення проти позову.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

Між сторонами був укладений договір консалтингових послуг із оцінки відповідності продукції, на виконання якого позивач перерахував на користь відповідача грошові кошти в якості передплати. Оскільки відповідач консалтингові послуги не надав позивач просить повернути суму передплати.

Позивач у відповіді на відзив зазначає, що порушення зобов`язання у період після 24 лютого 2022 року сталося саме з вини відповідача. А з 18.05.2023 до дня подання позовної заяви позивач не отримав ані результат робіт, ні повернення коштів.

Стислий виклад позиції відповідача

Приватне підприємство «УКРСЕРТ» просить відмовити у стягненні повної суми передоплати та штрафних санкцій, відповідач визнає укладання договору №421-22 від 22 лютого 2022 року, отримання передоплати за договором в розмірі 7.500 грн, отримання від позивача листа №11 від 18.05.2022 з проханням «повернути грошові кошти у зв?язку з відсутності потреби у сертифікації продукції», листування у Viber, що надав позивач, а саме пропозицію директора ПП «УКРСЕРТ» від 30 червня 2022 року щодо повернення частини передоплати у розмірі 3 тисячі грн та право позивача на повернення частини передоплати.

Щодо вимог про повернення повної передоплати, то відповідач заперечує. Відповідач стверджує, що роботи вже були розпочаті 22 лютого в день отримання передоплати та були виконані приблизно наполовину.

Щодо нарахування штрафних санкцій відповідач заперечує оскільки роботи були призупинені 24 лютого 2022 за обставин непереборної сили - збройної агресії РФ проти України.

Відповідач зазначає, що роботи зупинені з 18 травня 2022 року не з вини виконавця, a у зв?язку із отриманням повідомлення від замовника про «відсутність потреби сертифікації продукції». Відповідач на цей час не отримував належним чином оформленої претензії в порядку досудової реалізації господарсько-правової відповідальності.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладання договору; оплати товару; надання послуг; наявності чи відсутності підстав для повернення суми передплати; правомірності заявлених позовних вимог.

Суд встановив, що 22 лютого 2023 року між позивачем (далі позивач, замовник) та відповідачем (далі відповідач, виконавець) був укладений договір про надання консалтингових послуг із оцінки відповідності продукції №421/22 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов`язується надати замовнику консалтингові послуги: складення, погодження декларацій (3 декларації) про відповідність продукції замовника технічним регламентам України та реєстрація їх в акредитованому органі з оцінки відповідності.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що замовник зобов`язується сплатити послуги виконавця та надати всю необхідну інформацію для виконання ним своїх зобов?язань.

Відповідно до п. 1.3 Договору строк виконання робіт відповідачем становить 3 робочих дні після отримання передплати у розмірі 7.500,00 грн та вхідної інформації.

Загальна вартість робіт, зазначена у п. 1.1 договору, складає 7.500,00 грн (п.2.1. договору).

Відповідно до п. 2.2. договору замовник оплачує виконавцю роботи у вигляді повної передоплати.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що виконавець несе відповідальність перед замовником за несвоєчасне виконання своїх зобов`язань у вигляді штрафу у розмірі 1 відсотка від вартості робіт за кожен день прострочення.

Згідно з п. 5.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов`язань сторонами.

Позивач за рахунком №421.22 від 22.02.2022 сплатив 7.500,00 грн передплати, що підтверджується платіжним дорученням №18 від 22.02.2022.

Таким чином строк виконання робіт настав 25.02.2022.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому неодноразово подовжувався та триває станом на сьогодні.

В червні 2022 року позивач листом №11 від 18.05.2022 звернувся до відповідача з проханням повернути передоплату у зв`язку з відсутністю потреби сертифікації продукції.

Вказані обставини визнаються позивачем та відповідачем, а тому не підлягають доказуванню. (Відповідно до ч. 1 чт. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників).

Суд також враховує, що відповідач незгоди щодо вчасного отримання від позивача вхідної інформації у відзиві не висловив. Згідно ж з приписами ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Станом на день розгляду спору позивач не отримав жодних послуг, які є предметом договору. Суму передоплати відповідач позивачу не повернув.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення 33.450,00 грн, з яких 7.500,00 грн попередньої оплати за договором №421-22 від 22.02.2022 про надання консалтингових послуг із оцінки відповідності продукції та 25.950,00 грн штрафу.

Право вимоги вказаної заборгованості позивач набув в результаті невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором у зв`язку із не наданням консалтингових послуг у строк, визначений в укладеному між сторонами договорі, з огляду на таке.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Факт укладення договору сторонами визнається.

Договір у встановленому порядку не оспорено, не розірвано, не визнано недійсним.

Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним та обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому сторони у договорі ототожнюють поняття послуг і робіт та переважно зазначають, що предметом договору є виконання робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Позивач за рахунком №421.22 від 22.02.2022 сплатив 7.500,00 грн передплати, що підтверджується платіжним дорученням №18 від 22.02.2022.

Таким чином строк виконання робіт настав 25.02.2022.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому неодноразово подовжувався та триває станом на сьогодні.

В червні 2022 року позивач листом №11 від 18.05.2022 звернувся до відповідача з проханням повернути передоплату у зв`язку з відсутністю потреби сертифікації продукції.

Таким чином станом на другу половину травня 2022 року позивач втратив інтерес до виконання робіт, які мали бути виконані протягом трьох днів у строк до 25.02.2022, що є очевидним.

При цьому посилання відповідача на те, що він розпочав виконання робіт суд відхиляє, оскільки відповідно до статті 526 ЦК України такі роботи мали бути виконані саме у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас відповідно до ч. 3. ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Частиною 2 статті 693 ЦК України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.

Визначене право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем з поставки товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Виходячи з аналізу положень ст. 693 ЦК України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеній до продавця.

Відповідно до ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки законом не визначено порядок та форму повідомлення про відмову від договору позивач може реалізувати своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до відповідача з претензією, так і шляхом пред`явлення через суд позову у визначеній законом формі.

Листом №11 від 18.05.2022 позивач звернувся до відповідача з проханням повернути передоплату у зв`язку із істотною зміною обставин та втрати інтересу до послуг за договором.

Однак такий лист не можна вважати відмовою позивача від позову, оскільки позивачем до матеріалів справи також долучено лист №85 від 15.09.2022, у якому він пропонує відповідачу розірвати договір та повернути передплачені кошти в повній мірі та долучає до листа додаткову угоду №1 від 15.09.2023 до договору №421-22 та фіскальний чек від 16.09.2022 про направлення рекомендованого листа ПП «Укрсерт» (а.с.17,18,20).

Тобто станом на 15.09.2022 та моменту подачі позову (02.05.2023) позивач фактично визнавав чинність договору.

Надаючи оцінку діям позивача суд дійшов висновку, що позивач правомірно скористався правом відмовитися від договору та вимагати повернення суми попередньої оплати шляхом пред`явлення через суд позову у визначеній законом формі.

З урахуванням встановленого господарський суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача 7.500,00 грн попередньої оплати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно форс-мажорних обставин (військової агресії) суд відзначає, що відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Таким чином, в той час як форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов`язання в цілому, істотна зміна обставин змінює рівновагу стосунків за договором, суттєво обтяжуючи виконання зобов`язання лише для однієї із сторін.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021р. у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

На думку суду, воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

Щодо вимог про стягнення штрафу

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що виконавець несе відповідальність перед замовником за несвоєчасне виконання своїх зобов`язань у вигляді штрафу у розмірі 1 відсотка від вартості робіт за кожен день прострочення.

Позивач нарахував відповідачу 25.950,00 грн штрафу за період з 18.05.2022 до 28.04.2023.

За змістом ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. (Постанова Верховного Суду від 20.10.2021 у справі № 910/8396/20).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19.

Враховуючи причини та наслідки невиконання спірного зобов`язання, розмір нарахованих штрафних санкцій (кратне перевищення розміру основної заборгованості), суд дійшов висновку про те, що обґрунтованим є зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу до 7.500,00 грн, позаяк саме таке зменшення суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "УКРСЕРТ" (49066, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ЮНИХ ЛЕНІНЦІВ, будинок 28, квартира 130; ідентифікаційний код 37622110) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СПЕЦТЕХПРО" (61204, Харківська область, місто Харків, пр. Перемоги, будинок 66Е; ідентифікаційний код 44466183) 7.500,00 грн (сім тисяч п`ятсот грн 00 к.) попередньої оплати, 7.500,00 грн (сім тисяч п`ятсот грн 00 к.) штрафних санкцій, 2.684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн 00 к.) судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог (про стягнення пені у розмірі 18.450,00 грн) відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк