Рішення

від 10.08.2023 по справі 910/6985/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2023Справа № 910/6985/23

За позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДА"

про стягнення 786 719,96 грн,

Суддя Борисенко І.І.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства "Київський метрополітен" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДА" про стягнення 786 719,96 грн неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за час прострочення з 10.01.2022 по березень 2023 (включно).

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди нежитлових приміщень № 14-Упр(Ор)-10 від 20.04.2010 щодо вчасного повернення орендованого майна. В зв`язку з чим, відповідачу нараховано неустойку у розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за час прострочення, відповідно до ч. 2ст.785 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6985/23, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Судом встановлено, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляду справи.

Ухвала суду була відправлена за адресою місцезнаходження відповідача, що визначена в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд 26, кв.53.

Проте, поштовий конверт № 04201 08670842 було повернуто суду 21.06.2023 з відміткою пошти: за закінченням терміну зберігання.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з`явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Правом на подання відзиву відповідач не скористався та заперечення на позов не подав.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідачем без поважних причин відзив на позовну заяву у встановлений строк до суду не подано.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

Розглянувши надані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

20.04.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДА" (орендар) та Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (орендодавець) укладено договір оренди № 14-Упр(Ор)-10 (далі - Договір), за умовами якого орендодавець на підставі рішення Київради від 18.12.2008 № 860/860 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно - частину вестибюлю (переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря за адресою: станція метро "Нивки" (східний вестибюль) для торгівлі непродовольчими товарами.

Договір оренди № 14-Упр(Ор)-10 підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відбитками печаток наведених юридичних осіб.

За умовами пункту 2.1 Договору об`єктом оренди є частина вестибюлю (переходу), визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасово огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 42 м2 згідно з викопіюванням зі Схеми тимчасового розташування МАФ, що складає невід`ємну частину цього Договору.

Згідно з пунктом 2.3 Договору опис технічного стану об`єкта оренди та дату передачі його орендареві, його склад зазначаються в акті приймання-передачі об`єкта оренди, що є невід`ємною частиною цього договору (Додаток № 1).

За умовами п. 2.4 Договору об`єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі КП "Київський метрополітен" .

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору орендодавець передав, а орендар прийняв частину переходу станції метро "Нивки" (вестибюль № 1), визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) загальною площею 42 м2, на підтвердження чого 20.04.2010 року між орендодавцем та орендарем без жодних зауважень було підписано та скріплено печатками відповідний акт приймання-передачі майна в оренду (Додаток № 1 до Договору), копія якого наявна в матеріалах справи.

За умовами пункту 9.1 Договору останній вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення Київської міської ради від 18.12.2008 № 860/860 діє з 20.04.2010 до 18.04.2013 (2 роки 364 дні).

Пунктом 9.5 Договору передбачено, що цей правочин припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Комунальне підприємство "Київський метрополітен" посилалося на те, що вищенаведений Договір з 19.04.2013 року є припиненим, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. У пункті 7.5 Договору сторонами було узгоджено, що у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об`єкт оренди на момент передачі його в оренду з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта оренди без заподіяння шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Згідно п. 8.5.6 Договору, у разі припинення дії цього Договору, Орендар звільняє орендовану частину приміщення вестибюлю (переходу) станції метро "Нивки" в термін, визначений п. 4.14 Договору протягом 10 календарних днів від своїх тимчасових огороджуючих конструкцій.

Зважаючи на те, що всупереч умовам Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "ДА" орендоване ним за цим правочином майно у встановлений строк по акту приймання-передачі орендодавцеві не повернуло та продовжує користуватися частиною переходу станції метро "Нивки" (вестибюль № 1) загальною площею 42 м2 для здійснення підприємницької діяльності, Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулося до господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з орендаря 786 719, 96 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за час прострочення з 10 січня 2022 року по березень (включно) 2023, відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.

Суду доведено, що судова справа №910/32807/15 щодо виселення та демонтування тимчасових огороджуючих конструкцій (кіоски), які знаходяться в частині переходу за адресою: : ст. метро "Нивки" (східний вестибюль), загальною площею 42,0кв.м. тривала майже три роки.

12.06.2019 старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Норкою Є.В. відкрито виконавче провадження з виконання Наказу Господарського суду міста Києва №910/32807/15 щодо виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "ДА" з нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Київ, ст. метро "Нивки" (східний вестибюль), загальною площею 42,0кв.м.

На час звернення позивача до суду, рішення про виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "ДА" не виконано, відповідач продовжує здійснювати господарську діяльність.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 47 Цивільного кодексу України та § 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

За приписами частини 1 статті 762 Цивільного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Разом із тим, за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

За змістом частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Приписами частини 4 статті 284 Господарського кодексу України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Частиною 2 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII (чинного на момент укладення та виконання Договору) було передбачено, що договір оренди припиняється у тому числі в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Як було зазначено вище, згідно з пунктом 9.1 Договору останній вступає в силу з моменту підписання його сторонами і відповідно до рішення Київської міської ради від 18.12.2008 № 860/860 діє з 20.04.2010 до 18.04.2013 року (2 роки 364 дні).

Після закінчення строку дії цього Договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради (пункт 9.3 Договору).

Водночас, рішенням господарського суду міста Києва від 19.02.2019 року в справі № 910/17172/18 за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Да" про стягнення заборгованості за Договором було встановлено, що останній припинив свою дію з 19.04.2013 року, у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, та відсутністю доказів продовження строку дії даного правочину.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Суд зазначає, що обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов`язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків суб`єктів спірного матеріального правовідношення.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Враховуючи наведене, суд вважає встановленим факт припинення строку дії спірного Договору оренди з 19.04.2013 року. При цьому, вказаний факт відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України є преюдиційним і повторному доказуванню не підлягає.

Зважаючи на викладене, суд звертає увагу на те, що правові наслідки припинення договору оренди визначаються приписами Цивільного кодексу України щодо регулювання договору найму.

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов`язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку і обов`язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором оренди у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Після спливу строку дії договору оренди невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 року в справі № 910/11131/19.

З матеріалів справи вбачається та позивачем не заперечується, що Договір є припиненим з 19.04.2013 року.

Відповідно до умов пункту 7.5 Договору у разі закінчення строку дії Договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об`єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії Договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об`єкта оренди на дату повернення.

Матеріали справи не містять жодних доказів підписання сторонами акту приймання-передачі орендованого майна з оренди в порядку статті 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII та пунктів 4.14, 7.5 Договору, а також належних та допустимих доказів звільнення відповідачем орендованої частини вестибюлю станції метро "Нивки" від своїх огороджуючих конструкцій.

Натомість, у матеріалах справи наявний складений представниками Комунального підприємства "Київський метрополітен" акт проведення огляду об`єкта оренди від 19.04.2023 року, яким встановлено факт використання відповідачем орендованого майна (частини переходу станції метро "Нивки") та здійснення торгівельної діяльності.

Суд зазначає, що після припинення договору оренди користування майном стає неправомірним.

Так, за змістом статей 610-612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 Цивільного кодексу України та статті 216 Господарського кодексу України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

За умовами частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, якщо орендар не повертає майно після закінчення строку договору оренди орендодавець вправі звернутися до суду з позовом про стягнення з орендаря неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина друга статті 785 Цивільного кодексу України), в межах розгляду якого орендар вправі спростувати доводи щодо неповернення ним цього майна чи наявності вини у такому неповерненні.

Так, неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.

Суду доведено, що у розділах 2-7 Договору сторони узгодили об`єкт оренди, розмір орендної плати, права і обов`язки сторін, відповідальність сторін, умови відновлення об`єкта оренди та його повернення тощо.

Так, відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору за користування об`єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 18.12.2008 № 860/860 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 № 34/91, та на дату підписання Договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати становить: 167,63 грн. за 1 м2 орендованої площі, що в цілому за об`єкт оренди станом на квітень 2010 року складає 7040,63 грн. без ПДВ. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Згідно з пунктом 3.4 Договору додатково орендар сплачує орендодавцю разом з орендною платою податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України.

Відповідно до пункту 3.5 Договору всього сума по договору з урахуванням ПДВ 20 % з розрахунку на квітень 2010 р. складає 8 448,75 грн. Оплата проводиться орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при повернення об`єкта оренди орендодавцеві.

Позивачем наданий розрахунок неустойки відповідно до ч.2 ст. 785 ЦК України відповідно до якого сума орендної плати по договору за грудень 2021 року з індексом інфляції (відповідно до рішення КМР від 24.12.2020 №25/25) складає 12 342,96грн., а сума неустойки нарахувана відповідно договору з ПДВ з врахуванням індексу інфляції дорівнює 24 685,92грн.

Відповідно до розрахунку наданого Позивачем, сума неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за час прострочення за заявлений позивачем період з 10 січня 2022 року по березень (включно) 2023, за розрахунком позивача складає 786 719, 96 грн.

Зважаючи на викладені обставини, а також враховуючи предмет та підстави пред`явленого Комунальним підприємством "Київський метрополітен" позову про стягнення з орендаря 786 719, 96 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за час прострочення за період з 10 січня 2022 року по березень 2023 (включно), суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених вимог.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевказані встановлені судом фактичні обставини справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 786 719, 96 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за час прострочення підлягає задоволенню.

За встановлених обставин, позовні вимоги судом визнаються доведеними та обґрунтованими, та відповідно такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Київський метрополітен" задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДА" (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд 26, кв.53, код ЄДРПОУ 24595438) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, пр. Перемоги,35, код ЄДРПОУ 03328913) 786 719 (сімсот вісімдесят шість тисяч сімсот дев`ятнадцять)грн. 96 грн. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування річчю за час прострочення з 10.01.2022 по березень 2023 (включно) та судовий збір у розмірі 11 800 (одинадцять тисяч вісімсот) грн.80коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І. Борисенко