Ухвала

від 11.08.2023 по справі 953/190/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/190/22

н/п 1-кс/953/6145/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2023 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021222010000239 від 26.10.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України про арешт майна,

ВСТАНОВИВ:

10серпня 2023року доКиївського районногосуду м.Харкова надійшлоклопотання прокурораКиївської окружноїпрокуратури містаХаркова ОСОБА_3 у кримінальномупровадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №42021222010000239від 26.10.2021за ознакамикримінального правопорушення,передбаченого ч.1ст.197-1КК Українипро арештмайна,в якомупросить накластиарешт намайно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення цивільного позову, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2147767563101 (частка власності 100%).

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає наступне.

В провадженні СД Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження за №42021222010000239 від 26.10.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , будучи ФО-П «Наріжний Ю.М.», всупереч встановленому законом порядку, а саме: в порушення вимог ст. 14 Конституції України, згідно з якою земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, за відсутності будь яких підстав набуття права на землю, передбачених ст. 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону, нехтуючи вимогами ч.1 ст. 81 Земельного кодексу України, згідно з якими громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю), всупереч вимогам ст. ст. 125-126 Земельного Кодексу України, відповідно до яких право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки, виникають з моменту державної реєстрації цих прав та оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", при відсутності відповідного рішення вчинив проступок у сфері земельних відносин за наступних обставин.

Так, в період часу з 01.04.2011 по 26.10.2021, більш точної дати в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав для зайняття земельної ділянки, яка розташована біля буд. АДРЕСА_2 (відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру України), що відноситься до земель житлової та громадської забудови, яка використовується в комерційних цілях та межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136600:09:016:0039, переслідуючи корисливиймотив, достовірно знаючи, що він не має постійного або тимчасового права на зайняття, володіння, користування та розпорядження зазначеною земельною ділянкою, площею 0,3541 га, встановленої відповіднодо проведеної10.02.2022геодезичної зйомки, не маючи відповідних рішень державних органів та органів місцевого самоврядування, самовільно зайняв вказану Ділянку, яка огороджена та має один в`їзд, облаштував пропускний пункт та за грошову винагороду надавав послуги з паркування транспортних засобів, порушивши таким чином інтереси Територіальної громади м. Харкова у галузі правомірного використання, відтворення та охорони земель.

Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_4 територіальній громаді м. Харкова відповідно до висновку судової економічної експертизи Харківського НДЕКЦ МВС України № СЕ-19/121-23/10363-ЕК від 22.05.2023, якою підтверджено розрахунок розміру шкоди в сумі 696 708,79 гривень, заподіяної внаслідок самовільного зайняття вищевказаної земельної ділянки площею 0,3541 га, що здійснений Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області відповідно до «Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання» затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. №963, спричинена матеріальна шкода на загальну суму 696 708 грн. 79 коп., яка більш ніж у сто разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та відноситься до значної шкоди.

27.07.2023 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Харкова, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, який є фізичною особою-підприємцем, неодруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 та фактично мешкає та за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого, відповідно до ст. ст. 36, 40, 42, 276, 277, 278, 279, 481 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України.

Встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 має право власності (згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта) на наступне нерухоме майно: квартира 1-кімнатна у будинку готельного типу, загальною площею 24,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2147767563101 (частка власності 100%).

Крім того встановлено, що внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_4 територіальній громаді м. Харкова відповідно до розрахунку Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управлінням Держгеокадастру в Харківській області відповідно до «Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання» затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 р. №963, спричинена значна матеріальна шкода на загальну суму 696708 грн. 79 коп.

Процесуальним керівником у вказаному кримінальному провадженні підготовлено та вручено підозрюваному позов про стягнення завданої шкоди, який у подальшому буде спрямовано до суду з обвинувальним актом для розгляду по суті. Ціна позову визначена у розмірі завданих збитків, а саме 696 708 грн. 79 коп.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт на майно підозрюваного/обвинуваченого допускається з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Необхідність накладення арешту на майно, власником якого є ОСОБА_4 обґрунтовано сукупністю підстав вважати, що таке майно може бути використане для забезпечення цивільного позову, у випадку прийняття в подальшому відповідного рішення судом. А ризиком, для запобігання якого необхідне накладення арешту, є можливість його відчуження, реалізації (зміни власника), що в подальшому унеможливить відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення у повному обсязі, що підтверджує існування потреби у такому заході забезпечення кримінального провадження.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про місце, дату та час розгляду клопотання повідомлявся у встановленому законом порядку. Через канцелярію суду надійшла заява про розгляд клопотання без його участі. Клопотання підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.

Власник майна у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, заяв, клопотань не подавав.

Неприбуття в судове засідання власника майна, слідчого, прокурора відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України не перешкоджає розгляду клопотання.

На підставі ст. 107 ч. 4 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснюється у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб.

Слідчий суддя, дослідивши витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання та інші матеріали, якими прокурор обґрунтовує доводи клопотання, доходить висновку про його задоволення з наступних підстав.

27 липня 2023 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди..

Відповідно до ч. 6, 8 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження. Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 20.07.2023 року № 3339838156, ОСОБА_4 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2147767563101 (розмір частки 1).

Враховуючи, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, належить на праві приватної власності підозрюваному ОСОБА_4 та з урахуванням того, що арешт спрямований на забезпечення цивільного позову, слідчий суддя вважає наявними передбачені ч. 2 ст. 170 КПК України підстави для арешту належного на праві власності підозрюваному майна.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Так, прокурором доведено необхідність арешту зазначеного в клопотанні майна. Слідчий суддя вважає, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження. На даній стадії слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майна, а тому вважає розумним та співрозмірним обмеження права власності завданням кримінального провадження

Враховуючи викладене, з метою забезпечення цивільного позову, слідчий суддя вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора про накладення арешту на зазначене в клопотанні майно шляхом заборони відчуження зазначеного майна, що відповідає вимогам ч.1 ст.170 КПК України, та є найменш обтяжливим способом арешту майна, який не позначиться на інтересах власника майна та інших осіб.

Керуючись ст. ст. 98, 131, 170-175 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021222010000239 від 26.10.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України про арешт майна задовольнити.

Накласти арешт шляхом встановлення заборони відчуження та розпорядження майном, що належить на праві власності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на:

квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2147767563101 (частка власності 100%).

Ухвала про арешт майна виконується слідчим, прокурором негайно.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1