Рішення

від 07.08.2023 по справі 522/5297/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/5297/21

Провадження № 2/522/1096/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2023 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Кріцької Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДВ-ПОЛЮС», ОСОБА_5 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморська крюінгова компанія «Оскар» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

ВСТАНОВИВ:

26 березня 2021 року позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДВ-ПОЛЮС», ОСОБА_5 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморська крюінгова компанія «Оскар» про стягнення заборгованості по заробітній платі.

В обгрунтування позову, позивачі вказують, що уклали Контракт про найм на судно з Компанією «DIRECTORS NETVORK CORPORATION» («ДИРЕКТОРС НЕТВОРК КОРПОРЕЙШН» резидент ОСОБА_6 ), від імені якої виступав її директор ОСОБА_7 . Контракт укладався за посередництва Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморська крюінгова компанія «Оскар».

Позивачі вказують, що відповідачі мають заборгованість перед ними відповідно до умов контракту по сплаті заробітної плати, за вироблену продукцію та заборгованість з оплати відповідачів повернення працівника до місця проживання.

31 березня 2021 року провадження у справі відкрито та призначено справу до судового розгляду.

Суд вирішив за необхідне направити відповідачу ОСОБА_5 » судове доручення з метою вручення відповідачу копії позовної заяви з доданими до неї документами та їх допиту по суті позову. Так, ухвалою суду від 02 листопада 2021 року Провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю « ОДВ-ПОЛЮС», Directors Netvork Corporation», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю « Чорноморська крюінгова компанія « Оскар» про стягнення заборгованості по заробітній платі- зупинити до виконання судового доручення іноземним судом.

27 травня 2022 року до суду надійшли матеріали за виконанням іноземного доручення.2

Ухвалою суду від 31 травня 2022 року вирішено провадження у вказаній цивільній справі - поновити.

У судове засідання призначене на 07 серпня 2023 року сторони не з`явились. Від позивачів до суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутністю на підставі документів наявних в матеріалах справи. Інші учасники справи про дату та час судового засідання сповіщенні належним чином.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідачів та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачами відзиву на позов, зі згоди представника позивачів, ухвалив слухати справу у відсутності відповідачів, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Відповідне положення міститься у постанові КЦС ВС від 1 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18.

Верховний Суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Суд вбачає, що сторони сповіщені про дату та час судового засідання належним чином, матеріалів справи достатньо для ухвалення рішення, а тому суд приходить до висновку про можливість розглядати справу.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оплату праці" та ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Статтею 34 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що працівник має право на оплату своєї праці залежно від її результатів, складності і умов відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно із ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною 2 статті 12 Конвенції "Про захист заробітної плати" встановлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 08.04.2019 р. уклав Контракт про найм на судно з Компанією «DIRECTORS NETVORK CORPORATION» («ДИРЕКТОРС НЕТВОРК КОРПОРЕЙШН» резидент ОСОБА_6 ), від імені якої виступав її директор ОСОБА_7 . Контракт укладено за посередництва Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморська крюінгова компанія «Оскар».

Відповідно до контракту строк найму у складі екіпажу риболовецького судна СРТМ «Полюс-1»(номер ІМО 8727018, регістровий номер - SRU550103) складав 6 місяців на посаді Капітана з місячним окладом:

на період ремонту чи стоянки в порту - 3200 дол. США., на період промислу - 4600 дол. США.

Крім місячного окладу, Контрактом передбачена додаткова винагорода (п. 4 Додатку №1 до Контракту) за вироблену продукцію (за Тушку мороженої рибної продукції), виплата якої (згідно п.1.1. Контракту) передбачена не пізніше місяця після вивантаження рибної продукції (тобто, в кінці Контракту). Ця винагорода мала бути виплачена позивачу з урахуванням паю - 3,4.

Згідно Регістру судноплавства України, зареєстрованим власником Судна є ТОВ «ОДВ- ПОЛЮС».

Умовами Контракту передбачено: термін працевлаштування, посада, розмір базової заробітної плати, початок трудових відносин, соціальні гарантії працівника, істотні умови праці та інше.

Вбачається, що позивач почав виконання своїх трудових обов`язків 16.04.2019р., закінчив 18.10.2019р., про що свідчить Контракт та записи у Послужній книжці моряка ОСОБА_1 .

Відповідачами не виконано обов`язок по сплаті заробітної плати, у зв`язку з чим на момент подачі даної позовної заяви відповідачі мають заборгованість перед ОСОБА_1 у загальному розмірі 2774 дол. США. (заборгованість по заробітній платі за жовтень 2019р. у сумі 1870 дол. США, заборгованість з виплати винагороди (згідно п. 4 Додатку №1 до Контракту) за вироблену продукцію у розмірі 804 дол. США., заборгованість з оплати відповідачем повернення працівника до місця проживання (що передбачено п.3.3.3 Контракту) - 100 доларів США.)

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 04.04.2019 р. уклав Контракт про найм на судно з Компанією «DIRECTORS NETVORK CORPORATION» («ДИРЕКТОРС НЕТВОРК КОРПОРЕЙШН» резидент ОСОБА_6 ), від імені якої виступав її директор ОСОБА_7 . Контракт укладався за посередництва Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморська крюінгова компанія «Оскар». Відповідно до контракту строк найму у складі екіпажу риболовецького судна СРТМ «Полюс-1» (номер ІМО 8727018, регістровий номер - SRU550103) складав 6 місяців на посаді Третього помічника капітана з місячним окладом:

на період ремонту чи стоянки в порту - 1900 дол. США. на період промислу - 2800 дол. США.

Крім місячного окладу, Контрактом передбачалась додаткова винагорода (п. 4 Додатку №1 до Контракту) за вироблену продукцію (за Тушку мороженої рибної продукції), виплата якої (згідно п. 1.1. Контракту) була передбачена не пізніше місяця після вивантаження рибної продукції (тобто, в кінці Контракту). Ця винагорода мала бути виплачена з урахуванням паю - 1,7.

Умовами Контракту передбачено: термін працевлаштування, посада, розмір базової заробітної плати, початок трудових відносин, соціальні гарантії працівника, істотні умови праці та інше.

Вбачається, що ОСОБА_2 приступив до своїх трудових обов`язків 16.04.2019р., закінчив 28.10.2019р., про що свідчить Контракт, білети з перельотів до місця роботи та до місця проживання, та записи у його Послужній книжці моряка.

Відповідачами не виконано обов`язок по сплаті заробітної плати, у зв`язку з чим відповідачі мають заборгованість перед ОСОБА_2 у загальному розмірі 2145 дол. США. (заборгованість по заробітній платі за жовтень 2019р. у сумі 1655 дол. США. заборгованість з виплати винагороди (згідно п. 4 Додатку №1 до Контракту) за вироблену продукцію у розмірі 390 дол. США., заборгованість з оплати відповідачем повернення працівника до місця проживання (що передбачено п.3.3.3 Контракту) -100 доларів США.)

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 04.04.2019 р. уклав Контракт №1219 про найм на судно з Компанією «DIRECTORS NETVORK CORPORATION» («ДИРЕКТОРС НЕТВОРК КОРПОРЕЙШН» резидент ОСОБА_6 ), від імені якої виступав її директор ОСОБА_7 . Контракт укладався за посередництва Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморська крюінгова компанія «Оскар». Відповідно до контракту строк найму у складі екіпажу риболовецького судна СРТМ «Полюс-1»(номер ІМО 8727018, регістровий номер - SRU550103) складав 6 місяців на посаді Технолога з місячним окладом:

на період ремонту чи стоянки в порту - 2300 дол. США. на період промислу - 3330 дол. США.

Крім місячного окладу, Контрактом передбачалась додаткова винагорода (п. 4 Додатку №1 до Контракту) за вироблену продукцію (за Тушку мороженої рибної продукції), виплата якої (згідно п. 1.1. Контракту) була передбачена не пізніше місяця після вивантаження рибної продукції (тобто, в кінці Контракту). Ця винагорода мала бути виплачена з урахуванням паю - 1,8.

Умовами Контракту передбачено: термін працевлаштування, посада, розмір базової заробітної плати, початок трудових відносин, соціальні гарантії працівника, істотні умови праці та інше.

Вбачається, що ОСОБА_3 приступив до своїх трудових обов`язків 18.04.2019р., закінчив 28.10.2019р., про що свідчить Контракт, та записи у його Послужній книжці моряка.

Відповідачами не виконано обов`язок по сплаті заробітної плати, у зв`язку з чим відповідачі мають заборгованість перед заборгованість перед ОСОБА_3 у загальному розмірі 3520 дол. США. (заборгованість по заробітній платі за серпень 2019р. - 1000 дол. США, за жовтень 2019р. - 2003 дол. США., заборгованість з виплати винагороди (згідно п. 4 Додатку №1 до Контракту) за вироблену продукцію у розмірі 367 дол. США., заборгованість з оплати відповідачем повернення працівника до місця проживання (що передбачено п.3.3.3 Контракту) - 150 доларів США.)

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 01.04.2019р. уклав Контракт №0119 про найм на судно з Компанією «DIRECTORS NETVORK CORPORATION» («ДИРЕКТОРС НЕТВОРК КОРПОРЕЙШН» резидент ОСОБА_6 ), від імені якої виступав її директор ОСОБА_7 . Контракт укладався за посередництва Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморська крюінгова компанія «Оскар». Відповідно до контракту строк найму у складі екіпажу риболовецького судна СРТМ «Полюс-1»(номер ІМО 8727018, регістровий номер - SRU550103) складав 6 місяців на посаді Повара з місячним окладом: на період ремонту чи стоянки в порту - 1300 дол. США, на період промислу - 1825 дол. США.

Крім місячного окладу, Контрактом передбачалась додаткова винагорода (п. 4 Додатку №1 до Контракту) за вироблену продукцію (за Тушку мороженої рибної продукції), виплата якої (згідно п. 1.1. Контракту) була передбачена не пізніше місяця після вивантаження рибної продукції (тобто, в кінці Контракту). Ця винагорода мала бути виплачена з урахуванням паю -1,3.

Умовами Контракту передбачено: термін працевлаштування, посада, розмір базової заробітної плати, початок трудових відносин, соціальні гарантії працівника, істотні умови праці та інше.

Вбачається, що ОСОБА_4 розпочав виконання своїх трудових обов`язків 11.04.2019р., закінчив 26.10.2019р., про що свідчить Контракт, та записи у його Послужній книжці моряка.

Відповідачами не виконано обов`язок по сплаті заробітної плати, у зв`язку з чим відповідачі мають заборгованість перед ОСОБА_4 у загальному розмірі 1592 дол. США. (заборгованість по заробітній платі за жовтень 2019р. -1125 дол. США, заборгованість з виплати винагороди (згідно п. 4 Додатку №1 до Контракту) за вироблену продукцію у розмірі 367 дол. США., заборгованість з оплати відповідачем повернення працівника до місця проживання (що передбачено п.3.3.3 Контракту) -100 доларів США.)

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість по заробітній платі членам екіпажу судна СРТМ «Полюс-1» підтверджується довідкою за підписом капітана судна.

Відповідно до статті 266 Цивільного процесуального кодексу України суд, ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Частиною 1 Статті 359 КТМ України, передбачений перелік морських вимог, що відшкодовуються за рахунок судна. А саме зазначено, що, за рахунок судна ввідшкодовуються вимоги, що випливають з трудових взаємовідносин. Більш того, відповідно до ст. 4 Міжнародної конвенції про морські застави та іпотеки 1993 року вимоги щодо заробітної плати та інших сум, які належать капітану, командному складу та іншим членам екіпажу судна у зв`язку з їхньою роботою на судні, включаючи витрати з репатріації та внески у фонд соціального страхування, що виплачуються від їхнього імені забезпечується морською заставою щодо судна. В даному випадку, ТОВ «ОДВ- ПОЛЮС» є власником судна, а тому ТОВ «ОДВ-ПОЛЮС» разом із роботодавцем - компанією Нерезидентом «DIRECTORS NETVORK CORPORATION» несе солідарну відповідальність на підставі спеціальних норм права, а саме: ч. 1 ст.358 КТМ України, ч.1 ст.359 КТМ України, ст.4 Міжнародної конвенції про морські застави та іпотеки 1993 року.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд оцінює докази відповідно до вимог статей 77, 78, ч. 3 ст. 82 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

При цьому, згідно із статтею 81 ЦПК України, обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з нормами ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків цивільного характеру (п. 36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі "Голден проти Сполученого королівства") та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст. 13 Конвенції).

Зокрема, у п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

У п. 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п.23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України №2" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

В силу ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 р., ратифікована Україною 17 липня 1997 р.) кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" встановлено: "Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами".

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову.

Суд розподіляє судові витрати відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, та у зв`язку з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, понесені позивачами судові витрати покладає на відповідачів.

Суд зазначає, що компенсація витрат з надання правничої допомоги адвоката здійснюється у порядку, передбаченому ст. 137 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 4 ст. 137 ЦПК України, тобто розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ч. ч. 2, 3 ст.30 вищевказаного Закону).

Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд має виходити з критерію обґрунтованих дій учасника процесу, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Але, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо однак, вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Частинами 5-6 статті 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З поданих до суду документів вбачається, що представництво позивача в цій справі здійснювалось адвокатом Слюсаревським Максимом Володимировичем.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 («East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання зокрема як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищевикладеного, оцінивши складність справи, процесуальну поведінку сторін, ціну позову, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів на користь кожного з позивачів витрат на правову допомогу солідарно у розмірі 1050,00 грн.

Також суд вбачає за необхідне стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 1816,00 грн. з кожного відповідача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДВ-ПОЛЮС», Directors Netvork Corporation, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Чорноморська крюінгова компанія «Оскар» про стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДВ-ПОЛЮС» та Directors Netvork Corporation»на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в загальному розмірі 2774 (дві тисячі сімсот сімдесят чотири) доларів США, що за курсом НБУ станом на 07 серпня 2023 року складає 101528,4 гривень

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДВ-ПОЛЮС» та Directors Netvork Corporation»на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в загальному розмірі 2145 (дві тисячі сто сорок п`ять) доларів США, що за курсом НБУ станом на 07 серпня 2023 року складає 78507 гривень.

Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДВ-ПОЛЮС» та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі в загальному розмірі 3520 (три тисячі п`ятсот двадцять доларів) дол. США, що за курсом НБУ станом на 07 серпня 2023 року складає 128832 гривень.

Стягнути солідарно Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДВ-ПОЛЮС» та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованість по заробітній платі в загальному розмірі 1592 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто два) доларів США, що за курсом НБУ станом на 07 серпня 2023 року складає 58267,2 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДВ-ПОЛЮС» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 1050 гривень.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 1050 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДВ-ПОЛЮС» на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 1050 гривень.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 1050 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДВ-ПОЛЮС» на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в розмірі 1050 гривень.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в розмірі 1050 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДВ-ПОЛЮС» на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу в розмірі 1050 гривень.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу в розмірі 1050 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДВ-ПОЛЮС» на користь держави судовий збір в розмірі 1816 гривень.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в розмірі 1816 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення суду виготовлений 14.08.2023 року.

Суддя Р.Д. Абухін

07.08.23