Постанова

від 04.08.2023 по справі 357/8544/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/8544/23

3/357/4206/23

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.08.2023 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Олег Гребінь розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшли від Головного управління ДПС у Київській області Державної податкової служби України, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , непрацюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП,-

У С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення № 1296 від 03 липня 2023 року, за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ДКП «Аптека №139» (ЄДРПОУ: 20580488) встановлено, що директор та член комісії з припинення ДКП «Аптека №139» ОСОБА_1 вчинила правопорушення п.п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 Податкового кодексу України та занижено податкові зобов`язання по ПДВ на загальну суму 11735 грн., в тому числі лютий 2022 в сумі 7962 грн., березень 2022 в сумі 471 грн, жовтень 2022 в сумі 1442 грн., лютий 2023 в сумі 1860 грн., п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України та п.5 П(С)БО 15 «Дохід», п.5 та п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», п.7 П(С)БО16 «Витрати», занижено податок на прибуток на загальну суму 12156 грн., в тому числі за 2017 рік в суму 2489 грн., за 2019 рік в сумі 95 грн., за 2020 рік в сумі 4628 грн., за 2021 рік в сумі 876 грн., за 2023 рік в сумі 4068 грн., п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, встановлено несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в Єдиномі реєстрі податкових накладних та застосовано штрафну санкцію в розмірі 50% (22961 грн.).

Таким чином ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 163-1 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення заперечила та пояснила, що раніше вона працювала директором в ДКП «Аптека №139». ОСОБА_1 та займала дану посаду до 09 листопада 2022 року. ОСОБА_1 вказала, що за період перебування на посаді порушень порядку ведення податкового обліку не вчиняла та податковий облік на підприємстві вівся з дотриманням законодавства, а з актом перевірки її не ознайомлювали. Крім цього ОСОБА_1 надала суду довідку від 20.03.2023 про відсутність заборгованості з платежів.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та дослідивши докази наявні в матеріалах справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення № 1296 від 03 липня 2023 року, копію акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 03.07.2023, копію посадової інструкції, суд дійшов висновку, що провадження в справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП, виходячи з наступних підстав.

Так, суд зазначає, що у відповідності до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ч.2 ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Зі змісту ст. 9 КУпАП слідує, що адміністративним правопорушенням визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вимоги ст. 280 КУпАП визначають, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.163-1 КУпАП відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі від п`яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд зазначає, що норма ч.1 ст. 163-1 КУпАП є бланкетною, а тому у протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути чітко зазначено обставини інкримінованого особі правопорушення, а також норма Закону, яка була порушена особою, щодо якої складений протокол.

Суд звертає увагу, що автором протоколу про адміністративне правопорушення було викладено в загальних рисах фабулу правопорушення та не конкретизовано всіх обставин вчинення правопорушення, зокрема не зазначено у чому конкретно полягає порушення саме ОСОБА_1 встановленого порядку ведення податкового обліку. Посилання ж у протоколі просто на норми Податкового кодексу України без конкретизації, яку норму якого Закону особою порушено, в чому полягає це порушення, які конкретно дії або бездіяльність допущені особою, не розкриває належним чином суті конкретного порушення, яке ставиться ОСОБА_1 , у провину, чим порушується право останньої на захист, що також позбавляє суд можливості встановити об`єктивну сторону правопорушення та встановити наявність чи відсутність складу інкримінованого правопорушення.

До протоколу про адміністративне правопорушення на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, було додано копію акту про результати документальної планової виїзної перевірки від 03.07.2023. Однак суд зазначає, що вказану копію акту суд не може розглядати у якості належного та допустимого доказу у розумінні ст. 251 КУпАП, оскільки вказана копія акту додана не у повному його вигляді, а містить лише деякі аркуші вказаного акту, що позбавляє суд можливості встановити його зміст та належність доданих окремих аркушів до одного й того ж акту перевірки.

Суд також зауважує, що у відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Будь-яких інших доказів окрім протоколу про адміністративне правопорушення та копії акту перевірки на підтвердження вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП до матеріалів справи додано не було.

При цьому, суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справі «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02) провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.51 КпАП України стосовно заявниці, яка вчинила дрібну крадіжку на загальну суму 0,42 грн., ЄСПЛ розцінив як кримінальне для цілей застосування Конвенції «з огляду на загальний характер законодавчого положення, яке порушила заявниця, а також профілактичну та каральну мету стягнень, передбачених цим положенням».

У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04) ЄСПЛ встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст.6 Конвенції у звязку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства РФ така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв`язку з цим, на думку ЄСПЛ, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.

У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується). Суд погоджується з одностайною позицією семи суддів ЄСПЛ, викладеною в цьому рішенні.

Європейський Суд з прав людини у справі "Кобець проти України" 14.02.2008 року зазначив, що Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом" (рішення у справі "Авшар проти Typeччини"(Avsar v. Turkey), п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що докази, надані на підтвердження вини ОСОБА_1 викликають розумні сумніви.

Дослідивши під час судового розгляду матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд повно, всебічно і об`єктивно з`ясував обставини справи, що мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок чого, на основі оцінки наявних у справі доказів кожного окремо та у їх сукупності, дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП.

Згідно ч. 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Тому, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , розпочате за ч.1 ст.163-1 КУпАП підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір стягується у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Враховуючи, що провадження у даній справі слід закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, відповідно, судовий збір стягненню не підлягає.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. 163-1, статтями 7, 221, 247, 252, 283-285, 294 КУпАП, суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , розпочате за ч.1 ст.163-1 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.

СуддяОлег ГРЕБІНЬ