Постанова

від 11.08.2023 по справі 910/12342/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2023 р. Справа№ 910/12342/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Козир Т.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства "Екологія в Святошинському районі міста Києва"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023

у справі № 910/12342/22 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Комунального підприємства "Екологія в Святошинському районі міста Києва"

про стягнення 209 576,91 грн

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до Комунального підприємства "Екологія в Святошинському районі міста Києва" про стягнення 209 576,91 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору на постачання теплової енергії № 8885091-02 від 07.11.2018 відповідачем у період з вересня 2018 року по серпень 2022 року спожито теплову енергію, проте всупереч умовам договору не здійснено своєчасну її оплату, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 209 576,91 грн, з яких 153 783,88 грн основного боргу, 16 953,12 грн пені, 33 355,62 грн інфляційних втрат та 5 484,29 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі №910/12342/22 позов задоволено.

Стягнуто з Комунального підприємства «Екологія в Святошинському районі міста Києва» на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 153 783 грн 88 коп. основного боргу, 16.953 грн 12 коп. пені, 33 355 грн 62 коп. інфляційних втрат, 5 484 грн 29 коп. 3% річних, 3 143 (три тисячі сто сорок три) грн 65 коп. витрат по сплаті судового збору.

Задовольняючи позов суд першої інстанції встановив, що відповідачем зобов`язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію за договором в повному обсязі не виконані, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та становить 153 783,88 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство "Екологія в Святошинському районі міста Києва", звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що він не був повідомлений належним чином про розгляд справи в суді першої інстанції, тому був позбавлений можливості подати відзив на позовну заяву та договір № 8885091-02/11-2022 від 17.11.2022 щодо порядку оплати заборгованості з постачання теплової енергії, спожитої для потреб нежитлових приміщень, який, як зазначає відповідач є договором новації відповідно до ст. 604 ЦК України. З урахуванням указаного договору апелянт просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав сплати основного боргу та відсутності підстав для стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2023 апеляційну скаргу у справі №910/12342/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коробенко Г.П., судді: Козир Т.П., Кравчук Г.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.04.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/12342/22 та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

На адресу суду надійшов відзив від представника позивача, у якому останній заперечує проти задоволення апеляційної скарги і просить оскаржуване рішення залишити без змін. Позивач підтвердив, що після відкриття провадження у справі відповідачем здійснено в повному обсязі оплату основного боргу, проте оскільки сплата основної суми заборгованості за спожиту теплову енергію здійснена після відкриття провадження у справі, а нарахування пені, інфляційної складової та 3 % річних здійснено по серпень 2022, тому розмір пені, інфляційної складової та 3 % річних є нарахованим вірно.

07.06.2023 через канцелярію суду від представника відповідача надійшла відповідь на відзив, у якій викладено пояснення щодо доводів позивача та прохання задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

07.11.2018 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (теплопостачальна організація, позивач) та Комунальним підприємством «Екологія в Святошинському районі міста Києва» (абонент, відповідач) було укладено договір на постачання теплової енергії № 8885091-02 (далі - договір).

Пунктом 1.1 договору визначено, що предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна плата в повному обсязі спожитої теплової енергії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язались керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії визначають Правила користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (далі - Правила № 1198).

Правила № 1198 є обов`язкові для виконання усіма теплопостачальними організаціями незалежно від форми власності, споживачами, організаціями, що виконують проектування, пуск, налагодження та експлуатацію обладнання для виробництва, транспортування, постачання та використання теплової енергії.

Користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією (далі - договір), крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання (п. 4 Правил № 1198).

Пунктом 36 Правил № 1198 визначено, що теплопостачальна організація зобов`язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.

Згідно з пунктом 2.2.1 договору теплопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількостях та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Пунктами 2.3.1 та 2.3.2 договору визначено, що абонент зобов`язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього договору.

Абонент зобов`язується виконувати умови та порядок оплати в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Спір виник в зв`язку з тим, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість використаної теплової енергії, в зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за період з вересня 2018 року по серпень 2022 року включно в розмірі 153 783,88 грн та за неналежне виконання зобов`язань позивачем нараховані: пеня в розмірі 16 953,12 грн, інфляційні втрати в розмірі 33 355,62 грн та 3% річних в сумі 5 484,29 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Пунктом 8.1 договору сторонами погоджено, що цей договір набуває чинності з 01.05.2018 та діє до 15.04.2019.

Відповідно до ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Враховуючи норми ст. 631 Цивільного кодексу України сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 01.05.2018.

Відповідно до п. 8.4 договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Сторонами доказів в підтвердження виявлення однією із сторін небажання продовжувати договірні відносини не подано, а отже договір є чинним.

Дослідивши зміст спірного договору суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із п. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво теплової енергії, у тому числі на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням альтернативних джерел енергії, на транспортування та постачання теплової енергії встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, та органами місцевого самоврядування у межах повноважень, визначених законодавством.

Відповідно до пункту 5.1. договору облік споживання абонентом теплової енергії здійснюється згідно із Законом України «Про комерційний облік».

Додатком № 3 «Тарифи на теплову енергію» до договору встановлено, що розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію теплопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку, для КП «Київтеплоенерго» (без урахування ПДВ): для потреб опалення - 1.553,86 грн/Гкал. Можливе змінення тарифів в період дії договору.

Додатком № 4 «Порядок розрахунків за теплову енергію» до договору передбачено, що абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно Закону України «Про заставу», як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії. (п. 2 додатку № 4)

Відповідно до п. 3 додатку № 4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: просп. Повітрофлотський, буд. №58:

- облікову картку фактичного споживання теплової енергії за звітний період;

- акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в ЦОК);

- акт виконаних робіт.

Відповідно до умов договору позивач поставив, а відповідач спожив теплову енергію за період з вересня 2018 року по серпень 2022 року на загальну суму 210.202,42 грн, що підтверджується наступними актами приймання-передавання товарної продукції

- № 11/2018-888591-02 за листопад 2018 року на суму 7.911,56 грн;

- № 12/2018-888591-02 за грудень 2018 року на суму 9.299,84 грн;

- № 01/2019-888591-02 за січень 2019 року на суму 10.113,84 грн;

- № 02/2019-888591-02 за лютий 2019 року на суму 7.042,63 грн;

- № 03/2019-888591-02 за березень 2019 року на суму 5.803,74 грн;

- № 04/2019-888591-02 за квітень 2019 року на суму 781,55 грн;

- № 11/2019-888591-02 за листопад 2019 року на суму 5.253,76 грн;

- № 12/2019-888591-02 за грудень 2019 року на суму 5.421,90 грн;

- № 01/2020-888591-02 за січень 2020 року на суму 6.411,19 грн;

- № 02/2020-888591-02 за лютий 2020 року на суму 4.938,82 грн;

- № 03/2020-888591-02 за березень 2020 року на суму 3.618,86 грн;

- № 04/2020-888591-02 за квітень 2020 року на суму 508,04 грн;

- № 11/2020-888591-02 за листопад 2020 року на суму 4.601,47 грн;

- № 12/2020-888591-02 за грудень 2020 року на суму 6.225,60 грн;

- № 01/2021-888591-02 за січень 2021 року на суму 8.231,82 грн;

- № 02/2021-888591-02 за лютий 2021 року на суму 9.555,24 грн;

- № 03/2021-888591-02 за березень 2021 року на суму 5.980,06 грн;

- № 04/2021-888591-02 за квітень 2021 року на суму 1.589,41 грн;

- № 11/2021-888591-02 за листопад 2021 року на суму 17.607,30 грн;

- № 12/2021-888591-02 за грудень 2021 року на суму 27.860,26 грн;

- № 01/2022-888591-02 за січень 2022 року на суму 34.534,04 грн;

- № 02/2022-888591-02 за лютий 2022 року на суму 9.418,97 грн;

- № 03/2022-888591-02 за березень 2022 року на суму 25.003,43 грн;

- № 04/2022-888591-02 за квітень 2022 року на суму мінус (-) 7510,33 грн (позивачем здійснено перерахунок).

Обсяг та загальна сума поставленої теплової енергії також підтверджується наданими позивачем обліковими картками, корінцями нарядів та не заперечується відповідачем.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку основного боргу КП «Екологія в Святошинському районі міста Києва» за теплову енергію за договором № 8885091-02 від 07.11.2018, підписаного заступником начальника управління продажу теплової енергії СП «Енергозбут» КП «Київтеплоенерго» - Олександром Пилипенко, відповідачем було сплачено позивачу 56 418,54 грн, з яких

у вересні 2018 року сплачено 2 000,00 грн;

у грудні 2018 року сплачено 5 911,56 грн;

у січні 2020 року сплачено 9 299,84 грн;

у березні 2020 року сплачено 7 042,63 грн;

у квітні 2020 року сплачено 5 000,00 грн;

у вересні 2020 року сплачено 5 259,67 грн;

у січні 2021 року сплачено 7 115,12 грн;

у грудні 2021 року сплачено 14 789,72 грн.

Відповідно до п. 40 Правил № 1198 споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих правил.

Частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Як вірно встановлено судом першої інстанції заборгованість відповідача перед позивачем становила 153 783,88 грн.

Проте, як зазначає відповідач в обґрунтування апеляційної скарги, оскільки відбулась новація боргу, то відповідно відсутні правові підстави для стягнення заборгованості, оскільки 17.11.2022 між сторонами укладено договір № 8885091-02/11-2022 від 17.11.2022 щодо порядку оплати заборгованості з постачання теплової енергії, спожитої для потреб нежитливох приміщень, згідно якого Комунальне підприємство "Екологія в Святошинському районі міста Києва" визнає та підверджує заборгованість за спожиту теплову енергію, поставлену до нежитлового приміщення за період з 01.09.2018 до 01.11.2022 та не погашену станом на 01.11.2022 на загальну суму 153 783, 88 грн (п. 1 Договору).

Згідно п. 2 Договору, споживач зобов`язується сплатити зазначену у п. 1 угоди ГПЗ суму заборгованості з постачання теплової енергії у строки та сумами, зазначеними у графіку погашення заборгованості, що є невід`ємним додатком 1 до договору за реквізитами для потреб споживачів тарифної групи інші.

На підтвердження позиції відповідачем додано до матеріалів справи договір № 8885091-02/11-2022 від 17.11.2022 щодо порядку оплати заборгованості з постачання теплової енергії, спожитої для потреб нежитливох приміщень, графік погашення заборгованості, який є додатком № 1 до договору, та платіжні доручення на загальну сумму 153 783, 88 грн, аргументуючи подачу таких доказів неналежним повідомленням його судом першої інстанції про розгляд справи, внаслідок чого була відсутня можливість подати такі докази до місцевого суду.

Відповідно до матеріалів справи, процесуальні документи, які направлялися Господарським судом міста Києва на адресу Комунального підприємства "Екологія в Святошинському районі міста Києва" не були отримані ним та повернулись на адресу за закінченням встановленого терміну зберігання.

Відповідно до ч. 3 ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З наведеного вбачається, що відповідач не був повідомлений належним чином про розгляд справи в суді першої інстанції та не міг вчасно подати докази в обґрунтування своєї позиції, що є поважними причинами на подання таких доказів в суді апеляційної інстанції.

З приводу твердження апелянта, що договір № 8885091-02/11-2022 від 17.11.2022 щодо порядку оплати заборгованості з постачання теплової енергії, спожитої для потреб нежитливох приміщень є новацією, колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 2, 4 статті 604 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов`язання, пов`язані з первісним зобов`язанням, якщо інше не встановлено договором.

Зі змісту статті 604 Цивільного кодексу України вбачається, що ознаками новації є:

- спосіб припинення зобов`язання;

- вона можлива лише між тими самими сторонами (сторонами попереднього зобов`язання);

- є двостороннім правочином (договором);

- нове зобов`язання пов`язане з попереднім і спрямоване саме на заміну первісного зобов`язання новим, а не на зміну цього зобов`язання.

Деякі з вищезазначених ознак новації одночасно є умовами її вчинення.

До умов новації згідно вимог закону віднесено наступні:

-нове зобов`язання повинне пов`язувати тих самих осіб, що і первісне;

-сторони мають досягти згоди щодо заміни одного зобов`язання іншим, а "домовленість про новацію", про яку йдеться у частині другій статті 604 Цивільного кодексу України, - це договір про заміну зобов`язання;

-вчиняється новація у формі двостороннього правочину (новаційного договору), який має відповідати вимогам до форми та змісту, необхідних для нового зобов`язання;

- наявність наміру сторін вчинити новацію, про який сторони повинні обов`язково вказати у договорі, а за відсутності такого застереження первинне зобов`язання не припиняється, а буде діяти поряд з новим;

-дійсність первинного зобов`язання (недійсність первинного зобов`язання веде до недійсності і нового зобов`язання, що витікає з новації, якщо ж недійсним є новаційний договір, сторони залишаються пов`язаними первинним зобов`язанням, і новація не відбувається);

-зміна змісту зобов`язання, або має виконуватися те саме, але на іншій правовій підставі;

-допустимість заміни первісного зобов`язання новим.

Вказані умови є необхідними і достатніми для вчинення новації.

Таким чином, новація - це угода про заміну первинного зобов`язання новим зобов`язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв`язку сторін, оскільки замість зобов`язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов`язання.

Юридичною підставою для зобов`язання, яке виникає при новації, є домовленість сторін про припинення первинного зобов`язання.

Угода про заміну первинного зобов`язання має договірну природу. Новація є консенсуальним, двостороннім та оплатним договором, який має правоприпинювальну природу.

Відповідна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №340/385/17, Верховного Суду від 13.03.2019 у справі №609/67/18.

Договір щодо порядку оплати заборгованості не містить вказівки на первинне і нове зобов`язання та намірів сторін вчинити новацію, тобто припинити існуюче і замінити новим, а отже не є договором новації боргу.

Також цей Договір не є самостійним правочином у розумінні ст. 509 Цивільного кодексу України, а є лише похідним правочином від Договору на постачання теплової енергії, направленим на зміну строку виконання основного зобов`язання.

Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що відбулась новація боргу.

Проте відповідачем надано докази, а саме платіжні доручення:

- № 1626 від 22.11.2022 на суму 25 630, 64 грн;

- № 1642 від 06.12.2022 на суму 25 630, 64 грн;

- № 1687 від 03.01.2023 на суму 25 630, 64 грн;

- № 1711 від 02.02.2023 на суму 25 630, 64 грн;

- № 1745 від 02.03.2023 на суму 25 630, 64 грн;

- № 1781 від 23.03.2023 на суму 25 630, 64 грн,

що в загальному становить 153 783, 88 грн, на підтвердження сплати заборгованості.

Позивач не заперечує факту сплати заборгованості та надає довідку про погашення заборгованості за договором постачання теплової енергії.

Пунктом 2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи оплату відповідачем після звернення позивача до суду з відповідним позовом суми основного боргу у загальному розмірі 153 783, 88 грн, відсутність заперечень зі сторони позивача, апеляційний суд дійшов висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі №910/12342/22 в частині зазначених позовних вимог у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

Щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасного внесення плати за використану теплову енергію у повному обсязі, а отже відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 6.3.1 та п. 6.3.6 договору абонент несе відповідальність: за невиконання договору; за виконання порядку розрахунків за теплову енергію, викладених у додатку № 4 договору.

Відповідно до ч. 6 ст. 323 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7 додатку № 4 до договору встановлено, що абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) теплопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожен день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Так, сторони укладаючи договір на постачання теплової енергії № 8885091-02 від 07.11.2018 встановили інший, ніж передбачений ч. 6 ст. 323 Господарського кодексу України, строк нарахування штрафних санкцій, а саме на весь період прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати за теплову енергію, проте при здійсненні розрахунку пені позивачем застосовано подвійну облікову ставку Національного банку України.

Колегія суддів здійснивши перерахунок розміру пені, дійшла висновку, що є математично правильним і підлягає задоволенню у розмірі16 953,12 грн

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

Проценти, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов`язань.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Такий висновок викладений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Апеляційний суд, враховуючи норми чинного законодавства, здійснивши перевірку розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат, беручи до уваги, що новація боргу не відбулась, вважає, що вимоги про стягнення з відповідача 16 953, 12 грн пені, 33 355,62 грн інфляційних втрат та 5 484,29 грн 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.278 ГПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Комунального підприємства "Екологія в Святошинському районі міста Києва" підлягає частковому задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі №910/12342/22 - частковому скасуванню із закриттям провадження у частині стягнення основного боргу у сумі 153 783, 88 грн.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Оскільки спір у справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК, понесений у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 267-270, 273, 275, 278, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Екологія в Святошинському районі міста Києва" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 у справі №910/12342/22 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення у наступній редакції:

«Закрити провадження у справі № 910/12342/22 в частині стягнення з Комунального підприємства "Екологія в Святошинському районі міста Києва" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" основного боргу у сумі 153 783, 88 грн.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Екологія в Святошинському районі міста Києва» (03115, м. Київ, просп. Перемоги, 97, код ЄДРПОУ 16281291) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 40538421) 16 953 (шістнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят три) грн 12 коп. пені, 33 355 (тридцять три тисячі триста п`ятдесят п`ять) грн 62 коп. інфляційних втрат, 5 484 (п`ять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн 29 коп. 3% річних, 3 143 (три тисячі сто сорок три) грн 65 коп. витрат по сплаті судового збору».

Доручити суду першої інстанції видати відповідні накази.

Матеріали справи №910/12342/22 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

Т.П. Козир