Рішення

від 14.08.2023 по справі 908/276/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/127/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2023 Справа № 908/276/23

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом Приватного акціонерного товариства «ЕНЕРГОРЕСУРСИ», код ЄДРПОУ 31802573 (53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, проспект Трубників, буд. 56)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОВАТТ», код ЄДРПОУ 44395453 (69091, м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, буд. 6)

про стягнення суми 89812,60 грн.

.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «ЕНЕРГОРЕСУРСИ» про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОВАТТ» збитків у розмірі 89812,60 грн, понесених позивачем внаслідок невиконання своїх обов`язків ТОВ «ЕНЕРГОВАТТ» щодо реєстрації податкових накладних за постачання електричної енергії відповідно до умов Договору № 04 КПЕ 5/17-619 від 17.12.2021.

Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 11, 16, 22, 526, 614, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 224, 225 ГК України, п. 4.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.6, ст.198, п.п. 201.1, 101.4, 201.10 ст. 201 ПК України та умовами договору про постачання електричної енергії споживачу № 04 КПЕ 5/17-619 від 17.12.2021, зокрема п. 6.16 договору, та мотивовано тим, що в порушення договірних зобов`язань відповідач не зареєстрував податкові накладні за договором згідно платіжних доручень № 1096 від 16.06.2022, № 1333 від 12.07.2022 у період з червня по грудень 2022, що позбавило ПрАТ «Енергоресурси» права включення суми ПДВ до складу податкового кредиту на суму 89812,60 грн, що призвело до завдання позивачу збитків на вказану суму. У позовній заяві позивач просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 05.05.2023 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/276/23, присвоєний номер провадження 9/127/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У зв`язку з введенням воєнного стану в Україні, погіршенням безпекової ситуації в місті Запоріжжі, постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України справу розглянуто 14.08.2023. За наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

В ухвалі про відкриття провадження у даній справі від 05.05.2023 відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОВАТТ» відповідно до ст. 165, ст. 251 ГПК України було запропоновано надати відзив з документальним обґрунтуванням протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше ніж у строк до 30.05.2023 включно.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив до суду не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Судом вжито всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з частиною 1 ст. 7 та ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до відомостей (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОВАТТ» є: 69091, м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, буд. 6.

Ухвала суду від 05.05.2023 про відкриття провадження у справі направлена відповідачу на вказану вище адресу. Втім, зазначена ухвала 14.06.2023 повернута підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

17 грудня 2021 року між Приватним акціонерним товариством «ЕНЕРГОРЕСУРСИ» (Споживач, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОВАТТ» (Постачальник, відповідач у справі) укладено публічний договір приєднання №04 КПЕ 5/17-619 про постачання електричної енергії споживачу (надалі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору цей договір про постачання електричної енергії Споживачу встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції Споживачу Постачальником електричної енергії та укладається Сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Пунктом п. 2.1. договору встановлено, що Постачальник продає електричну енергію Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику вартість купленої електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Одиницею виміру електричної енергії приймається 1 МВт (один МВт), що дорівнює 1000кВт (одній тисячі кВт). Окрім оплати вартості електричної енергії Споживач зобов`язаний оплатити Постачальнику вартість погодинних небалансів (Плата за небаланс) та послуги з передачі електричної енергії відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 6.1. договору Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є Додатком № 2 до цього Договору.

В Розділі 6 «Ціна, порядок обліку та оплати електричної енергії» договору встановлено:

п. 6.4 Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

п. 6.5 Розрахунки Споживача за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника. При цьому, Споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему. Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куплену електричну енергію відповідно до умов цього Договору. Поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника зазначається у платіжних документах Постачальника, у тому числі у разі його зміни. При здійсненні платежів, Споживач повинен вказувати у платіжному дорученні призначення платежу, в якому обов`язково зазначається цей договір, за яким здійснюється постачання електричної енергії Споживачу.

п. 6.6 Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки передбачені комерційною пропозицією. Зазначений строк не може бути меншим за 5 днів з дня отримання платіжного документа Споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються Постачальником Споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, що погоджені Сторонами цього Договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів.

Розділом 3 Комерційної пропозиції (Додаток 2 до Договору № 04 КПЕ 5/ 17- 619 від 17.12.2021) передбачений Графік оплати за поставлену електричну енергію, а саме: «Оплата обсягів споживання електричної енергії здійснюється наступними етапами:

- до 15 дня місяця, розрахункового періоду - 50% від орієнтовної вартості електричної енергії, що буде використана у розрахунковому періоді, визначеної відповідно до п. 1 даної Комерційної пропозиції;

- до 20 дня місяця розрахункового періоду - 30% від орієнтовної вартості електричної енергії, що буде використана у розрахунковому періоді, визначеної відповідно до п. 1 даної Комерційної пропозиції;

- по факту споживання електроенергії 20%, але не пізніше ніж на третій день після отримання акту постачання електричної енергії.

Остаточний платіж, по фактичному споживанню з використанням Фактичної ціни РДН, здійснюється протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту надання Постачальником сканованої копії Акту купівлі-продажу електроенергії.

Якщо останній день строку оплати вартості електричної енергії припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку платежу вважається попередній банківський день».

Як зазначив позивач у позові, на виконання умов договору Постачальником електричної енергії було поставлено Споживачу електричну енергію на загальну суму 4 044 061,52 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами Актами приймання-передачі послуг:

-Акт купівлі-продажу електроенергії №3 від 31.01.2022 на суму 1 909 677,02 грн з ПДВ;

-Акт купівлі-продажу електроенергії №7 від 28.02.2022 на суму 1 263 913,07 грн з ПДВ;

-Акт купівлі-продажу електроенергії №13 від 31.03.2022 на суму 870 471,43 грн з ПДВ.

На оплату послуг Постачальником електричної енергії було виставлено Споживачу рахунки на оплату: №4 від 31.01.2022, №8 від 28.02.2022 та №12 від 31.03.2022. При цьому рахунок № 12 від 31.03.2022 на суму 538 875,62 грн.

Матеріали справи містять платіжні доручення, які підтверджують факт виконання позивачем зобов`язань щодо оплати спожитої електричної енергії на суму 538 875,62 грн., а саме:

-№1096 від 16.06.2022 на суму 270 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 45 000,00 грн;

-№1333 від 12.07.2022 на суму 268 875,62 грн, в тому числі ПДВ 20% - 44 812,60 грн.

Умовами п. 6.16 договору визначено обов`язок Постачальника щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, згідно п. 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 44 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, тимчасово, платники податку на додану вартість (далі - ПДВ), які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно УКТ ЗЕД, визначають дату виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту за касовим методом.

Відповідач зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних за постачання електричної енергії відповідно до умов договору згідно платіжних доручень №1096 від 16.06.2022 та №1333 від 12.07.2022 у період з червня по грудень 2022 не виконав, у зв`язку з чим позбавив права Споживача включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та відповідно скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 89 812,60 грн.

Як зазначив позивач, з метою досудового врегулювання спору позивач скорегував на адресу відповідача лист-вимогу №14-367 від 16.11.2022 про термінову реєстрацію податкової накладної на суму ПДВ 89 812,60 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів направлення вказаної вимоги відповідачу ані засобами поштового зв`язку, ані на офіційну електронну адресу.

Невиконання відповідачем обов`язку з реєстрації податкових накладних за договором відповідно до сплат позивача згідно платіжних доручень №1096 від 16.06.2022 та №1333 від 12.07.2022, у період з червня по грудень 2022, стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/276/23.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про поставку відповідачем на користь позивача у період з січня 2022 по березень 2022 (включно) електричної енергії на загальну суму 4 004 061,52 грн.

Позивач в підтвердження виконання зобов`язань щодо оплати отриманої електричної енергії надав платіжні доручення №1096 від 16.06.2022 на суму 270 000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 45 000,00 грн та №1333 від 12.07.2022 на суму 268 875,62 грн, в тому числі ПДВ 20% - 44 812,60 грн.

Умовами п. 6.16 договору сторонами узгоджений обов`язок постачальника (відповідача у справі) зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. а) п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п.201.7 ст.201 ПК України).

Згідно з п.201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".

З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді. Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Тобто, згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Варто зауважити, що згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

За частиною першою статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (п. 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18; п. 49 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.01.2022 у справі 910/3338/22).

Зважаючи на зазначені правові норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Такий висновок відповідає висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеному в постанові від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.

Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язкий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки (п.п. 6.15, 6.16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18; п. 51 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21).

Як судом встановлено вище, на виконання умов договору та отриманих рахунків №8 від 28.02.2022 та №12 від 31.03.2022, позивачем було здійснено оплату отриманої електричної енергії, що підтверджується платіжними дорученнями №1096 від 16.06.2022 на суму 270 000,00 грн (ПДВ 20% - 45 000,00 грн) та №1333 від 12.07.2022 на суму 268 875,62 грн (ПДВ 20% - 44 812,60 грн.). Загальна сума ПДВ склала 89 812,60 грн.

Проте відповідач встановленого Податковим кодексом України обов`язку щодо реєстрації податкових накладних належним чином не виконав, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії податкових декларації з податку на додану вартість за період з червня 2022 по грудень 2022 (включно).

З огляду на викладене вище, вбачається, що такі порушення відповідача позбавили позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 89 812,60 грн, тобто позивач поніс збитки.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 у подібних правовідносинах щодо питання правової природи збитків внаслідок невиконання податкових зобов`язань, зазначивши про те, що хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність прямого причинно-наслідкового зв`язку між неналежним виконанням відповідачем визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів дотримання положень Податкового кодексу України, а саме - своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, як то узгоджено сторонами в п. 6.16 договору, суду не надав.

Оцінюючи надані сторонами докази, суд, керуючись, серед іншого, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, зауважує, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує (в тому числі і як свідок). Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

На підставі усього вищевикладеного, вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОВАТТ», код ЄДРПОУ 44395453 (69091, м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, буд. 6) на користь Приватного акціонерного товариства «ЕНЕРГОРЕСУРСИ», код ЄДРПОУ 31802573 (53201, Дніпропетровська область, м.Нікополь, проспект Трубників, буд. 56) збитки за не реєстрацію податкової накладної в сумі 89 812 (вісімдесят дев`ять тисяч вісімсот дванадцять) грн 60 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОВАТТ», код ЄДРПОУ 44395453 (69091, м. Запоріжжя, вул. Нижньодніпровська, буд. 6) на користь Приватного акціонерного товариства «ЕНЕРГОРЕСУРСИ», код ЄДРПОУ 31802573 (53201, Дніпропетровська область, м.Нікополь, проспект Трубників, буд. 56) суму 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 14.08.2023.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, у порядку встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва