Рішення

від 14.08.2023 по справі 910/15145/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.08.2023Справа № 910/15145/21

Суддя Господарського суду міста Києва ДЖАРТИ В. В., розглянув без виклику (повідомлення) представників учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підприємства Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "ДЖОНІКА"

про стягнення 335 359,37 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У вересні 2021 року Комунальне підприємство Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни) (далі - позивач, Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "ДЖОНІКА" (далі - відповідач, Товариство) про стягнення заборгованості розмірі 335 359,37 грн, з яких 317 400,00 грн основного боргу, 13 320,98 грн пені, 2 060,67 грн інфляційних втрат та три проценти річних у розмірі 2 577,72 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача своїх зобов`язань за договором про сплату послуг з надання місць стоянок для ПС № 107-2019 від 01.06.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі 910/15145/2,постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) представників сторін та визначено сторонам строки на вчинення процесуальних дій.

Позивач та відповідач належним чином були повідомлені про відкриття провадження у справі.

Ухвала про відкриття провадження у справі була вручена уповноваженому представникам позивача та відповідача 17.10.2021 та 22.10.2021 відповідно, що підтверджено наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0105481301013 та 0105481301005.

Частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2021, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Будь яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2019 між Комунальним підприємством Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни) (далі - Позивач, Аеропорт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВІАКОМПАНІЯ «ДЖОНІКА» (надалі - Відповідач, Товариство) було укладено Договір № 107-2019 про сплату послуг з надання місць стоянок для ПС, з додатками, які є невід`ємною частиною договору (далі - Договір).

Згідно пункту 2.1 Договору, Позивач надає місця стоянки (далі - МС) для розміщення повітряних суден (далі - ПС) Відповідача, зазначених у Додатку № 1 до Договору, на території аеродрому, а Відповідач сплачує за надані послуги і виконує свої обов`язки в порядку і на умовах Договору.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що МС надаються відповідачу за умови наявності передплати, яка сплачується до 5 числа поточного місяця за поточний місяць.

Додатковою угодою № 19 до Договору визначено, що вартість наданих одного МС для ПС за місяць становила 26 000,00 грн (без ПДВ).

Додатково до вартості наданих послуг нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується Відповідачем разом з вартістю наданих послуг.

Згідно пункту 4.3 Договору, по закінченню кожного звітного місяця Аеропорт готує акт виконаних робіт за місяць, рахунки за попередній місяць та на передплату на наступний місяць.

Згідно пункту 4.5 Договору, Відповідач зобов`язаний до 15 числа місяця, наступного за звітним, повернути Позивачу підписаний примірник акту виконаних робіт.

Пунктом 4.6. Договору передбачено, що у разі неотримання Аеропортом підписаного акту виконаних робіт - акт вважається визнаний Сторонами.

Факт надання послуг за Договором підтверджено наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), зокрема:

акт № 5879 від 30.04.2021 (за квітень) на суму 62 400,00 грн;

акт № 6301 від 30.05.2021 (за травень) на суму 62 400,00 грн;

акт № 7083 від 30.06.2021 (за червень) на суму 62 400,00 грн;

акт № 7425 від 31.07.2021 (за липень) на суму 62 400,00 грн;

акт № 7885 від 31.08.2021 (за серпень) на суму 62 400,00 грн.

Проте, у порушення умов Договору, Відповідач, за твердженням Позивача, у порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, надані належним чином послуги оплачував несвоєчасно, не систематично та не в повному обсязі, в результаті чого у Відповідача утворилась заборгованість у розмірі 312 000, 00 грн.

Окрім того, відповідно до пункту 1.1. Додаткової угоди № 1 до Договору Позивач організовує і проводить аварійно-рятувальне та протипожежне забезпечення польотів повітряних суден в зоні своєї відповідальності.

Додатковою угодою № 7 до Договору передбачено, що вартість послуг з пошукових та аварійно-рятувальних робіт складає 2 700 грн. (з ПДВ) за місяць. До 10-го числа кожного місяця наступного за звітним Відповідач повинен був сплачувати Позивачу за дані послуги.

Проте, зазначені зобов`язання, за твердженням Позивача, також були залишені Відповідачем без виконання, в результаті утворилась заборгованість у розмірі 5 400,00 грн. грн, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):

акт № 7426 від 30.07.2021 (за липень) - 2 700,00 грн;

акт № 7886 від 31.08.2021 (за серпень) - 2 700,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору Позивачем було направлено на адресу Відповідача претензію про погашення заборгованості у розмірі 322 866,13 грн, яка Відповідачем залишена без розгляду та задоволення.

З огляду на викладені вище обставини, Позивач за захистом свого порушеного права звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відповідача 335 3595,37 грн заборгованості, яка складається з 317 400,00 грн основної заборгованості, 13 320,98 грн пені, 2 060,67 грн втрат від інфляції та 2 577,72 грн трьох процентів річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами частини 1 статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов`язання одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Суд зазначає, що згідно з договором про надання послуг важливим є не сам результат, а дії, які до нього призвели. З урахуванням наведених особливостей слід зазначити, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об`єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об`єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача та синхронність надання й одержання послуги.

Як встановлено судом вище, у пунктах 4.3-4.6 Договору сторонами визначено строки та порядок складання актів виконаних робіт та обміну зазначеними актами.

За результатами наданих послуг, сторонами складено та підписано без заперечень та зауважень Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 312 000,00 грн (перелік актів зазначено вище).

Також, за фактом виконання умов Додаткової угоди № 7 до Договору сторонами складено та підписано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 5 400,00 грн.

Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості за отримані послуги, в тому числі станом на час розгляду справи в суді, до матеріалів справи не надано.

Таким чином, Відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату отриманих послуг у повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 317 400,00 грн.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт надання Позивачем Відповідачу узгоджених послуг та факт порушення Відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманих послуг підтверджений матеріалами справи і не спростований Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 317 400,00 грн.

Також у зв`язку з порушенням Відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором, Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 13 320,98 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 060,67 грн та 3% річних в розмірі 2 577,72 грн.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 5.4 Договору при простроченні платежів за надані послуги по Договору замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог в частині стягнення з Відповідача пені у розмірі 13 320,98 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат за заявлений Позивачем період, судом встановлено, що стягненню з Відповідача підлягають 3% річних в розмірі 2 448,84 грн та інфляційні втрати в розмірі 2 053,80 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про виконання взятих на себе зобов`язань за Договором в частині оплати отриманих послуг.

Відповідно пункту 3 частини 4 статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/13407/17.

З огляду на викладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "ДЖОНІКА" про стягнення 335 359,37 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Джоніка" (03151, м. Київ, вулиця Волинська, буд. 66А; ідентифікаційний код: 40711230) на користь Комунального підприємства Міжнародний аеропорт "Київ" (Жуляни) (03036, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 79; ідентифікаційний код: 01131514) заборгованість в розмірі 317 400,00 грн (триста сімнадцять тисяч чотириста гривень 00 копійок), пеню в розмірі 13 320,98 (тринадцять тисяч триста двадцять гривень 98 копійок), три проценти річних в розмірі 2 448,84 грн (дві тисячі чотириста сорок вісім гривень 84 копійки), інфляційні втрати в розмірі 2 053,80 грн (дві тисячі п`ятдесят три гривні 80 копійок) та витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 028,35 грн (п`ять тисяч двадцять вісім гривень 35 копійок).

3. У іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 14.08.2023.

СУДДЯ ВІКТОРІЯ ДЖАРТИ