Рішення

від 10.07.2023 по справі 910/13834/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.07.2023 Справа № 910/13834/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Шокало О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ РЕЙНЖЕРС ПАРК» (03113, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 62 Б)

2. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

3. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )

про визнання трудових відносин припиненими.

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

від відповідача-3: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ РЕЙНЖЕРС ПАРК», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання трудових відносин припиненими.

Позовні вимоги обґрунтовані бездіяльністю відповідачів -2, -3, як учасників відповідача -1, щодо вирішення питання про звільнення директора Товариства ОСОБА_1 за власним бажанням, котра полягає у не прибутті учасників на загальні збори Товариства, що є порушенням прав позивача на працю та на припинення трудових відносин, визначених ст. 43 Конституції України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2022 справу № 910/13834/22 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 направлено запити до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області та ГУ ДМС у Одеській області щодо доступу до персональних даних відповідача-1,-2.

31.01.2023 через відділ діловодства суду від ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надійшла відповідь на запит.

02.02.2023 через відділ діловодства суду від ГУ ДМС у Одеській області надійшла відповідь на запит.

08.02.2023 через відділ діловодства суду від ГУ ДМС у Одеській області надійшла відповідь на запит.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2023 позовну заяву залишено без руху.

22.03.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13834/22, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.05.2023.

Вказана ухвала Господарського суду міста Києва була надіслана 06.04.2023, у тому числі, на адресу місцезнаходження відповідача-1, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 03113, м. Київ, проспект Перемоги, будинок 62Б.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, дане поштове відправлення 10.04.2023 було повернуто оператором поштового зв`язку на адресу суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» (вх. № 01-38/11445/23 від 14.04.2023).

Так само ухвала Господарського суду міста Києва від 28.03.2023 надсилалася 06.04.2023, у тому числі, і на відому суду адресу відповідача-2 - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), утім, 11.05.2023 була повернута оператором поштового зв`язку до суду із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання» (вх. № 01-38/15181/23 від 18.05.2023).

У підготовче засідання 01.05.2023 відповідачі-1,-2,-3 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Судом у підготовчому засіданні 01.05.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 17.05.2023.

Вказана ухвала була надіслана судом, зокрема, на адресу місцезнаходження ТОВ «РОЯЛ РЕЙНЖЕРС ПАРК», зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та на відому суду адресу ОСОБА_2 .

Утім, названі поштові відправлення були повернуті оператором поштового зв`язку до суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» 18.05.2023 (вх. № 01-38/15498/23 від 23.05.2023) та 24.05.2023 (вх. № 01-38/16176/23 від 31.05.2023) відповідно.

У підготовче засідання 17.05.2023 відповідачі-1,-2,-3 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Судом у підготовчому засіданні 17.05.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 19.06.2023.

Вказана ухвала була надіслана судом, зокрема, на адресу місцезнаходження ТОВ «РОЯЛ РЕЙНЖЕРС ПАРК», зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та на відому суду адресу ОСОБА_2 .

Однак, названі поштові відправлення були повернуті оператором поштового зв`язку до суду із зазначенням причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою» 26.05.2023 (вх. № 01-38/16168/23 від 31.05.2023) та 07.06.2023 (вх. № 01-38/17480/23 від 07.06.2023) відповідно.

У підготовче засідання 19.06.2023 відповідачі-1,-2,-3 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Частинами 1 - 3 ст. 120 ГПК України закріплено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав вважати повідомлення відповідачів-1, -2 належним, оскільки отримання зазначених вище листів названими адресатами перебуває поза межами контролю відправника - суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19).

Відповідачі, належним чином повідомлені про розгляд справи, своїм процесуальним правом подати відзив на позовну заяву не скористалися, їх позиція щодо заявленої вимоги суду невідома.

У силу ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Аналогічні положення містяться у ч.9 ст. 165 ГПК України.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість вирішення даного спору за відсутності відзивів відповідачів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/6265/22 до судового розгляду по суті на 10.07.2023.

Представники учасників справи у судове засідання 10.07.2023 не з`явилися, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, клопотань про відкладення або про розгляд справи без їх участі до суду не подавали. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників позивача та відповідачів, враховуючи положення п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України.

Відповідно до ст. 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «РОЯЛ РЕЙНЖЕРС ПАРК» (відповідач-1), яке оформлено протоколом №1 від 25.04.2016, було вирішено призначити ОСОБА_1 (позивач) директором ТОВ «РОЯЛ РЕЙНЖЕРС ПАРК».

На підставі зазначеного протоколу загальних зборів учасників Товариства ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків директора ТОВ «РОЯЛ РЕЙНЖЕРС ПАРК» з 29.04.2016 (наказ №1-К від 29.04.2016).

Разом з тим, позивач зазначила, що вона втратила матеріальну та будь-яку іншу зацікавленість у перебування на посаді директора Товариства, у зв`язку з чим нею було прийнято рішення звільнитись із займаної посади.

12.10.2021 позивач написала заяву про звільнення з посади директора Товариства з 15.11.2021 за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України.

Вказана заява була направлена позивачем засобами поштового зв`язку на юридичну адресу ТОВ «РОЯЛ РЕЙНЖЕРС ПАРК», що підтверджується наявною у матеріалах справи накладною №0408032406911 від 13.10.2021 з описом вкладення у цінний лист.

З метою забезпечення діяльності відповідача-1 директором останнього ОСОБА_1 було видано наказ № 12/10/1 від 12.10.2021 «Про скликання загальних зборів учасників ТОВ «РОЯЛ РЕЙНЖЕРС ПАРК», п. 1 якого визначено скликати позачергові загальні збори Товариства на 15.11.2021 о 12 год 00 хв за адресою: 03113, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 62Б, корпус 3; пунктом 2 - затверджено проект порядку денного згідно з переліком питань, що виносяться на голосування, зокрема, про звільнення директора Товариства; пунктом 3 - визначено повідомити учасників Товариства про скликання позачергових загальних зборів.

Наявними у матеріалах справи накладними №0408032407012 і №0408032407004 від 13.10.2021 з описом вкладення у цінні листи підтверджується факт надсилання повідомленням від 13.10.2021 про скликання загальних зборів учасників ТОВ «РОЯЛ РЕЙНЖЕРС ПАРК» з наведеним порядком денним та копії заяви позивача про звільнення на особисті адреси учасників Товариства - відповідачів-2 і -3.

Крім того, 10.11.2021 у газеті «Голос України» № 212 (7712) було опубліковано повідомлення про проведення загальних зборів учасників ТОВ «РОЯЛ РЕЙНЖЕРС ПАРК».

Скликані позивачем на 15.11.2021 загальні збори учасників Товариства не відбулися у зв`язку з неявкою всіх учасників відповідача-1, про що складено довідку від 15.11.2021, підписану директором ОСОБА_1.

Керівником (директором) ТОВ «РОЯЛ РЕЙНЖЕРС ПАРК» станом на момент розгляду справи згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є ОСОБА_1 (позивач).

Звертаючись до господарського суду, ОСОБА_1 посилається на те, що питання про звільнення директора Товариства може бути вирішено виключно загальними зборами цієї юридичної особи, тоді як ігнорування заяви позивача про звільнення та не прийняття загальними зборами учасників ТОВ «РОЯЛ РЕЙНЖЕРС ПАРК» відповідного рішення порушує трудові права позивача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За приписом ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання.

Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений ч. 3 ст. 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у ст. 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

У мотивувальній частині Рішення № 1-рп/2010 Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року у справі N 1-2/2010 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої ст. 99 ЦК України зазначено, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин, юридичній особі приватного права, органу управління, учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

За змістом положень ч. 3 ст. 99 ЦК України компетентному (уповноваженому) органу товариства надано право припиняти повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав чи без зазначення жодних підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 562/304/17 (провадження № 14-471цс18), від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/1-ц (провадження № 14-613цс18), від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17 (провадження № 14-1цс19), від 10 вересня 2019 року у справі №921/36/18 (провадження № 12-293гс18).

Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Згідно з ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Пунктом 7.18 Статуту ТОВ «РОЯЛ РЕЙНЖЕРС ПАРК» визначено, що у Товаристві створюється виконавчий орган - директор.

Одночасно, частиною 1 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Аналогічне положення закріплено у п. 7.6 Статуту ТОВ «РОЯЛ РЕЙНЖЕРС ПАРК».

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Згідно з ч. 1-3 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом із тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року в справі№ 758/1861/18.

Як було зазначено вище, питання щодо звільнення директора вирішується тільки за рішенням загальних зборів, тому позивач як директор ТОВ «РОЯЛ РЕЙНЖЕРС ПАРК» не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 911/719/21 викладено висновок, що передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

Судом встановлено, що 13.10.2021 ОСОБА_1 , як директор Товариства, скликала позачергові загальні збори учасників відповідача-1 шляхом направлення на адреси учасників Товариства (відповідачів-2, -3) повідомлення від 13.10.2021 про скликання загальних зборів учасників ТОВ «РОЯЛ РЕЙНЖЕРС ПАРК» на 15.11.2021 о 12 год 00 хв за адресою: 03113, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 62Б, корпус 3, із порядком денним зборів, зокрема, про звільнення директора Товариства. Разом із повідомленням про проведення позачергових загальних зборів учасників позивач направила копії заяви про звільнення ОСОБА_1 з посади директора відповідача-1 з 15.11.2021 за власним бажанням на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України.

Факт направлення на адреси учасників засновників вищенаведених документів підтверджується наявними у матеріалах справи поштовими накладними №0408032407012 і №0408032407004 від 13.10.2021 з описами вкладення у цінні листи.

Отже, суд встановив, що позивачем дотримано приписи законодавства щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, передбаченого ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статутом, а також порядку звільнення з посади за власним бажанням, передбаченого статтею 38 КЗпП України.

Судом також встановлено, що скликані позивачем на 15.11.2021 загальні збори учасників Товариства не відбулися, у зв`язку з неявкою всіх учасників відповідача-1 ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 року № 14-рп/2004, від 16.10.2007 року № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 року № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

Отже, неявка учасників Товариства на загальні збори для розгляду питання щодо звільнення позивача є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин. У даному випадку положення закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням з боку засновників фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника (директора) чинне законодавство не передбачає, у той час як статтею 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.

Водночас у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема, через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року в справі № 758/1861/18.

Матеріали справи не містять доказів у розумінні статей 77-79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження розгляду по суті уповноваженим на звільнення директора органом Товариства заяви позивача про звільнення з посади директора відповідача-1 за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 Кодексу Законів про працю України, а також фактичного звільнення ОСОБА_1 з посади директора Товариства на підставі рішення загальних зборів учасників відповідача-1 у передбачений чинним законодавством України строк і внесення змін до відомостей про наведену юридичну особу щодо зміни її керівника.

Відповідно до ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Враховуючи наведене вище, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права як визнання трудових відносин з відповідачем-1 припиненими є правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин із товариством.

За встановленого суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання трудових відносин між позивачем та відповідачем-1 припиненими з 15.11.2021 у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ РЕЙНЖЕРС ПАРК» (03113, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 62 Б, ідентифікаційний код 40452622) припиненими з 15.11.2021 у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади директора за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РОЯЛ РЕЙНЖЕРС ПАРК» (03113, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 62 Б, ідентифікаційний код 40452622) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 10.08.2023.

СуддяЛітвінова М.Є.