Рішення

від 14.08.2023 по справі 910/8691/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.08.2023Справа № 910/8691/23Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства «Торговий дім Поляков»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сі Бриз»

про стягнення 51 510,65 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Торговий дім Поляков» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сі Бриз» про стягнення 51 510,65 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 10091 від 17.06.2021, в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Невід`ємною архівною складовою частиною Єдиного державного реєстру є Реєстр документів дозвільного характеру, Єдиний реєстр громадських формувань, Реєстр громадських об`єднань та Єдиний реєстр підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 26.09.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Втім, ухвала суду була повернута органом поштового зв`язку без вручення відповідачу з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 12.06.2022.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2021 року між Приватним підприємством «Торговий Дім Поляков» (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сі Бриз» (далі - покупець, відповідач) укладено Договір поставки № 10091 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця продукти харчування та інші товари, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити його на умовах даного Договору відповідно до виписаних накладних.

Сума товару, що передається покупцю, ціна одиниці, асортимент, кількість товару, дата відвантаження визначені у накладній, яка є невід`ємною частиною даного Договору. Доставка товару здійснюється за рахунок постачальника у зазначені у заявці терміни (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору якість товару, що поставляється відповідає показникам і характеристикам, затвердженим державними стандартами й технічними умовами України, зазначеними в документах про відповідність товару (сертифікат відповідності або свідоцтво про визнання відповідності). Реєстраційні номери сертифікатів відповідності вказуються постачальником у документах згідно з якими передається товар покупцю.

Згідно з пунктами 3.3-3.5 Договору прийом товару за кількістю та якістю здійснюється відповідно до накладної постачальника за участю експедитора постачальника. Датою одержання товару вважається дата зазначена у накладній. При отриманні товару покупець засвідчує факт прийняття товару, його якість та кількість. Після прийняття товару - товар поверненню та обміну не підлягає.

Прийом-передача товару здійснюється повноважними представниками постачальника та покупця за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 39/2.

При прийомі товару оформлюється видаткова накладна, що підписується представниками сторін. Видаткова накладна засвідчує: факт поставки товару його якість та кількість. Сторони у цьому Договорі погодили, що особам, яка підписала видаткову накладну являється уповноваженою особою на підписання накладних з відповідними повноваженнями, які передбачені діючим законодавством з рахуванням асортименту, кількості, якості та ціни продукції, що поставляється.

За умовами п. 4.2 Договору покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника, на протязі 21 календарного дня з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника, на протязі двадцяти одного календарного дня з моменту отримання товару.

Відповідно до п. 5.2 Договору при порушенні покупцем п. 4.2 даного Договору, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу до дня фактичного розрахунку, відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996, крім цього збитки від інфляції та 30% річних від суми боргу за весь час прострочення.

Пунктом 5.3 Договору узгоджено, що при порушенні покупцем умов п. 4.2 Договору на строк 10 днів на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 30% від простроченої суми заборгованості.

Даний Договір вважається уклеєним і набирає чинність з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, а в частині зобов`язань до повного їх виконання. В разі якщо жодна із сторін не пізніше ніж за 15 календарних днів до закінчення його дії не повідомила письмово іншу сторону про розірвання Договору, він вважається щорічно пролонгованим на той же строк та на тих же умовах (п. 6.1 Договору).

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних № АКФ-013930 від 05.02.2022 на суму 3 857,22 грн. та № АКФ-012952 від 04.02.2022 на суму 9 244,80 грн.

Як зазначає позивач, ТОВ «Бджілка Печерська» в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату отриманого товару у повному обсязі здійснило, в зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 13 102,02 грн.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 4 867,50 грн. 30% річних, 3 930,61 грн. штрафу та 29 610,52 грн. 0,5% від суми боргу за користування чужими коштами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар згідно видаткових накладних видаткових накладних № АКФ-013930 від 05.02.2022 на суму 3 857,22 грн. та № АКФ-012952 від 04.02.2022 на суму 9 244,80 грн., які підписані сторонами без заперечень та зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За умовами п. 4.2 Договору покупець здійснює розрахунки за отриману кожну поставку товару, окремо, шляхом перерахування 100% вартості отриманого товару на поточний рахунок постачальника, на протязі 21 календарного дня з моменту отримання товару, або шляхом внесення 100% вартості отриманого товару готівкою в касу постачальника, на протязі двадцяти одного календарного дня з моменту отримання товару.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, обов`язку зі сплати вартості отриманого товару у повному обсязі відповідачем виконано не було, що відповідачем не спростовано.

Таким чином, відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, оплату отриманого товару не здійснив, у зв`язку з чим, за відповідачем обліковується заборгованість за поставлений товар в розмірі 13 102,02 грн.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати, підтверджені матеріалами справи і не спростовані відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 13 102,02 грн.

Також, у зв`язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором в частині здійснення розрахунків, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 4 867,50 грн. 30% річних, 3 930,61 грн. штрафу та 29 610,52 грн. 0,5% від суми боргу за користування чужими коштами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Умовами п. 5.2. Договору сторони передбачили, що покупець при порушенні покупцем п. 4.2 даного договору, сплачує постачальнику 30% річних від суми боргу за весь час прострочення

Таким чином, сторонами узгоджено інший розмір процентів річних, що узгоджується із приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також ст.ст. 3, 627 ЦК України.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення суми 30% річних, з врахуванням визначеного позивачем періоду їх нарахування (з 09.03.2022 по 24.05.2023) судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 30% річних в розмірі 4 759,80 грн.

Щодо заявленої позивачем до стягнення з відповідача неустойки суд зазначає наступне.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно - господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що при порушенні покупцем п. 4.2 даного договору на строк 10 днів, на покупця покладається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 30% від простроченої суми заборгованості.

Зважаючи на порушення відповідачем строку оплати товару, поставленого за видатковими накладними № АКФ-013930 від 05.02.2022 на суму 3 857,22 грн. та № АКФ-012952 від 04.02.2022 на суму 9 244,80 грн., більше ніж на 10 календарних днів, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення штрафу підлягає задоволенню у розмірі 3 930,61 грн.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

У пункті 5.2 Договору сторонами погоджено, що при порушенні покупцем п. 4.2 даного договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу до дня фактичного розрахунку відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Пунктом 5.6 Договору визначено, що при порушенні покупцем п. 4.2 даного договору, на покупця покладається відповідальність за користування грошовими коштами постачальника у вигляді неустойки 0,5% від суми боргу за кожний календарний день до дня фактичного розрахунку.

Щодо умов п. 5.6 Договору, то суд відзначає, що, по-перше, в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі №922/3578/18, касаційний суд зазначив, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 Цивільного кодексу України дає змогу дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими коштами. Однак диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме як річних, а не у будь-який інший спосіб обчислення процентів за умовами договору.

Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення). Проценти за користування чужими коштами, які відповідно до договору нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, за своєю правовою природою підпадають під визначення пені, передбаченої статтею 549 Цивільного кодексу України.

По-друге, використання сторонами у п. 5.6 Договору таких термінів як "відповідальність" та "неустойка" дають суду підстави для висновку, що в даному пункті договору сторони мали на увазі саме застосування пені, оскільки неустойкою є штраф та/або пеня згідно частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що сторонами у п.п. 5.2, 5.6 Договору було погоджено двічі сплату неустойки у вигляді пені (з огляду на закріплений у п. 5.6 Договору порядок нарахування неустойки).

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, законодавством встановлено обмеження щодо розміру пені, яка підлягає нарахуванню на прострочене грошове зобов`язання - не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Щодо визначеної сторонами бази нарахування пені - від суми простроченого платежу/від суми боргу (що є одним і тим же словесним вираженням однієї і тієї ж бази нарахування пені), то суд відзначає, що частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пеня нараховується саме на суму несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання в незалежності від використаного сторонами у Договорі формулювання для визначення бази нарахування пені.

При цьому, судом враховано положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якими обмежено нарахування пені піврічним строком, однак відповідно до п. 7 Прикінцевих положень Господарського кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Так, постановою Кабінетом Міністрів України №211 від 11.03.2020 по всій території України було введено карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), наразі строки дії карантину є продовженими до 30.06.2023 (згідно постанови Кабінетом Міністрів №383 від 25.04.2023).

Таким чином, строки нарахування пені, які встановлені у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, є продовженими до закінчення дії карантину.

Отже, позивачем правомірно визначено період нарахування пені - з 09.03.2022 по 24.05.2023, однак неправомірно застосовано пеню у розмірі більшому, ніж подвійна облікова ставка Національного банку України.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені з врахуванням визначеного позивачем періоду, протягом якого підлягає її нарахування, проте із застосуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення пені у розмірі 7 006,89 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сі Бриз» (04070, м. Київ, вул. Спаська, 8А; ідентифікаційний код: 31725269) на користь Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков» (18006, м. Черкаси, вул. Чехова, 41; ідентифікаційний код: 32268131) заборгованість у розмірі 13 102 (тринадцять тисяч сто дві) грн. 02 коп., 30% річних у розмірі 4 759 (чотири тисячі сімсот п`ятдесят дев`ять) грн. 80 коп., штраф у розмірі 3 930 (три тисячі дев`ятсот тридцять) грн. 61 коп., пеню у розмірі 7 006 (сім тисяч шість) грн. 89 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 500 (одна тисяча п`ятсот) грн. 61 коп.

3. В іншій частині позову відмовити

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 14.08.2023

Суддя О.А. Грєхова