Рішення

від 14.08.2023 по справі 910/8009/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2023Справа № 910/8009/23Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «УНІВЕРСАМ №12» (03134, місто Київ, ВУЛ.ЖОЛУДЄВА, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 02904415) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ УА» (03148, місто Київ, ВУЛИЦЯ АНТОНОВИЧА, будинок 172, ідентифікаційний код юридичної особи 43406596) стягнення заборгованості у розмірі 240 000 грн. 00 коп.Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з додатковою відповідальністю «УНІВЕРСАМ №12» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ УА» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 240 000 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором про тимчасове розміщення об`єкту №105 від 31.01.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2023 року позовну заяву Товариства з додатковою відповідальністю «УНІВЕРСАМ №12» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ УА» про стягнення заборгованості у розмірі 240 000 грн. 00 коп. залишено без руху.

01.06.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 року відкрито провадження у справі № 910/8009/23, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

18.07.2023 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.06.2023 року була направлена на адреси Сторін рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується поверненням рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 19.06.2023 року уповноваженій особі підприємства Позивача та поверненням на адресу суду поштового конверту, у зв`язку з відсутністю адресату, надісланого на адресу Відповідача.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ УА» є 03148, місто Київ, ВУЛИЦЯ АНТОНОВИЧА, будинок 172.

Суд зазначає, що Ухвала Господарського суду міста Києва у справі №910/8009/23 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ УА», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що Відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

31.01.2020 року між Товариством з додатковою відповідальністю «УНІВЕРСАМ №12» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ УА» (генеральний інвестор) було укладено Договір про тимчасове розміщення об`єкту №105, предметом якого є діяльність сторін на засадах спільної участі щодо розміщення об`єкту на земельній ділянці згідно умов договору та подальшого використання об`єкту в підприємницькій діяльності генеральним інвестором зі сплатою компенсації витрат замовнику та сплатою за надані замовником послуги, пов`язані із знаходженням МАФу на території замовника /надані - послуги/ (п. 2.1 договору). (а.с.4-6)

Відповідно до пункту 1.1. договору терміни та скорочення, що використовуються в договорі слід розуміти та тлумачити наступним чином:

1.1.1. Земельна ділянка - земельна ділянка площею 0, 7747 га, право оренди на яку замовник має, згідно із умовами договору оренди, зареєстрованого в книзі реєстрації договорів на право тимчасового користування землею №75-5-000 40 від 31.08.1999.

1.1.2. Об`єкт - тимчасові споруди/МАФи/, що планується побудувати на території земельної ділянки замовника.

1.1.3. Тимчасове розміщення об`єкту - весь комплекс робіт по проектуванню та спорудженню об`єкту (тимчасових споруд).

1.1.4. Будівельний майданчик - частина земельної ділянки орієнтовною площею 300 кв.м.

Згідно із п.2.2. Договору замовник надає для тимчасового розміщення об`єкту дозвіл на використання частини земельної ділянки (без зміни землекористувача), а генеральний інвестор здійснює фінансування тимчасового розміщення об`єкту та, після монтажних та будівельних робіт, отримання необхідної документації - використовує об`єкт у підприємницькій діяльності та сплачує замовнику компенсацію витрат замовнику на оплату послуг, на протязі двох років одинадцяти місяців після чого сторони вирішують питання щодо подальшої співпраці.

Відповідно до п.3.1 Договору для повного, своєчасного та структурованого виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору сторони домовилися здійснити його реалізацію у наступні етапи:

3.1.1. І етап - здійснення перед проектних робіт та підготовка завдання на проектування щодо об`єкту.

3.1.2. II етап - розробка проектної документації, її затвердження та погодження в порядку, що передбачений Законодавством, отримання дозволу, інших необхідних документів/паспорту прив`язки тощо/на проведення необхідних робіт.

3.1.4. IV етап - тимчасове розміщення об`єкту.

3.1.5. V етап - замовник отримує щомісячно 60 000 грн щомісячно компенсації та плати за послуги. Послуги за перший рік перебування готового для використання в підприємницькій діяльності об`єкту на території та 90 000 грн щомісячно компенсації за плати за послуги, починаючи з тринадцятого календарного місяця з моменту підписання акту завершення будівельних робіт.

Примітка: генеральний інвестор перераховує оплату за перший та останній місяць компенсації та оплати послуг/120 000, 00 грн, не пізніше одного робочого дня з моменту підписання даного договору, дана сума залишається у розпорядженні замовника до закінчення дії даного договору.

Сума компенсації та послуг може бути переглянута замовником у випадку підвищення витрат, пов`язаних із утриманням території будівельного майданчика на суму більше 10 відсотків.

У такому випадку замовник надсилає генеральному інвестору повідомлення про збільшення компенсації та плати за послуги, яке має бути розглянуто генеральним інвестором на протязі 14 календарних днів. У випадку незгоди генерального інвестора з підвищенням вказаної плати замовник вправі відмовитися від цього договору та вимагати звільнення території від об`єкту на протязі 30 днів.

У пунктах 3.2., 3.3. Договору зазначено, що орієнтовний строк реалізації сторонами етапів, зазначених у п.3.1. договору становить 30 днів. Орієнтовний загальний строк спорудження об`єкту 90 днів.

За умовами п.5.1. Договору протягом 30 календарних днів з моменту закінчення спорудження об`єкту сторони здійснюють підписання акту завершення будівельних робіт.

Пунктом 7.3.1. Договору передбачено зобов`язання замовника: протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами даного договору надати генеральному інвестору копії всіх документів, що підтверджують права замовника на користування земельною ділянкою з відповідним цільовим призначенням та схему місця розташування об`єкту.

Згідно із п.7.5.-7.7. Договору замовник визначає генерального інвестора як генерального підрядника тимчасового розміщення об`єкту інвестування. Генеральний інвестор забезпечує тимчасове розміщення об`єкту інвестування "під ключ", у т.ч. здійснює необхідне фінансування, отримує дозвіл, паспорт прив`язки, виконує всі роботи по монтажу, підключення необхідних комунікацій. Інвестування тимчасового розміщення об`єкту інвестування здійснюється генеральним інвестором як в грошовій формі, так і в матеріальній, зокрема, матеріалами. Під "матеріалами" сторони розуміють будівельні матеріали, устаткування, вироби, конструкції, комплектуючі вироби, інвентар, інструменти, пристрої тощо, які використовуються в процесі тимчасового розміщення.

У відповідно до п.10.1. Договір діє з моменту його підписання та діє протягом двох років одинадцяти місяців з моменту виготовлення об`єкту, підключення комунікацій та отримання дозвільних документів на об`єкт. У випадку, якщо за один календарний місяць до закінчення строку дії даного договору жодна із сторін не заявить про бажання його припинити, цей договір вважається продовженим ще на два роки одинадцять місяців на цих же умовах, з урахуванням усіх внесених до договору змін.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідачем не було сплачено на користь Позивача компенсації та плати за послуги за період з серпня 2022 року по листопад 2022 року у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ УА» перед Позивачем складає 240 000 грн. 00 коп.

Заперечуючи проти позову, Відповідач зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 року по справі №910/9047/21 визнано недійсним договір про тимчасове розміщення об`єкту від 31.01.2020 укладений між Товариством з додатковою відповідальністю "Універсам №12" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Трейдінг УА", зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест Трейдінг УА" звільнити земельну ділянку, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Жолудєва, 4, кадастровий номер 8000000000:75:319:0001, займану на підставі договору про тимчасове розміщення об`єкту від 31.01.2020.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «УНІВЕРСАМ №12» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору про тимчасове розміщення об`єкту №105 від 31.01.2020 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2020 року між Товариством з додатковою відповідальністю «УНІВЕРСАМ №12» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ УА» (генеральний інвестор) було укладено Договір про тимчасове розміщення об`єкту №105, предметом якого є діяльність сторін на засадах спільної участі щодо розміщення об`єкту на земельній ділянці згідно умов договору та подальшого використання об`єкту в підприємницькій діяльності генеральним інвестором зі сплатою компенсації витрат замовнику та сплатою за надані замовником послуги, пов`язані із знаходженням МАФу на території замовника /надані - послуги/ (п. 2.1 договору). (а.с.4-6)

Відповідно до п.3.1 Договору для повного, своєчасного та структурованого виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору сторони домовилися здійснити його реалізацію у наступні етапи:

3.1.1. І етап - здійснення перед проектних робіт та підготовка завдання на проектування щодо об`єкту.

3.1.2. II етап - розробка проектної документації, її затвердження та погодження в порядку, що передбачений Законодавством, отримання дозволу, інших необхідних документів/паспорту прив`язки тощо/на проведення необхідних робіт.

3.1.4. IV етап - тимчасове розміщення об`єкту.

3.1.5. V етап - замовник отримує щомісячно 60 000 грн щомісячно компенсації та плати за послуги. Послуги за перший рік перебування готового для використання в підприємницькій діяльності об`єкту на території та 90 000 грн щомісячно компенсації за плати за послуги, починаючи з тринадцятого календарного місяця з моменту підписання акту завершення будівельних робіт.

Примітка: генеральний інвестор перераховує оплату за перший та останній місяць компенсації та оплати послуг/120 000, 00 грн, не пізніше одного робочого дня з моменту підписання даного договору, дана сума залишається у розпорядженні замовника до закінчення дії даного договору.

Сума компенсації та послуг може бути переглянута замовником у випадку підвищення витрат, пов`язаних із утриманням території будівельного майданчика на суму більше 10 відсотків.

У такому випадку замовник надсилає генеральному інвестору повідомлення про збільшення компенсації та плати за послуги, яке має бути розглянуто генеральним інвестором на протязі 14 календарних днів. У випадку незгоди генерального інвестора з підвищенням вказаної плати замовник вправі відмовитися від цього договору та вимагати звільнення території від об`єкту на протязі 30 днів.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 року по справі №910/9047/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2023 року, позов Товариства з додатковою відповідальністю «УНІВЕРСАМ №12» задоволено. Визнано недійсним договір про тимчасове розміщення об`єкту від 31.01.2020 укладений між Товариством з додатковою відповідальністю "Універсам №12" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Трейдінг УА". Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест Трейдінг УА" звільнити земельну ділянку, що знаходиться за адресою: місто Київ, вулиця Жолудєва, 4, кадастровий номер 8000000000:75:319:0001, займану на підставі договору про тимчасове розміщення об`єкту від 31.01.2020.

У вказаному рішенні зазначено, що договір про тимчасове розміщення об`єкту від 31.01.2020 за своєю суттю є прихованими договором суборенди, який у свою чергу, укладений з порушенням вимог законодавства про оренду землі, а тому підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до частини 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129-1 Конституції України визначають, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Таким чином, судове рішення у справі № 910/9047/21 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт недійсності договору про тимчасове розміщення об`єкту №105 від 31.01.2020 року, укладеного між Товариством з додатковою відповідальністю "Універсам №12" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Трейдінг УА", що визначений в якості підстави позову у даній справі, підтверджено рішенням Господарського суду м. Києва від 07.06.2022 року по справі №910/9047/21, яке набрало законної сили.

Згідно зі ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до ч.1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що Договір про тимчасове розміщення об`єкту №105 від 31.01.2020 року, укладений між Товариством з додатковою відповідальністю "Універсам №12" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Трейдінг УА", що визначений в якості підстави позову у даній справі, є недійсним з моменту його вчинення та не створює жодних юридичних наслідків для сторін, зокрема, обов`язок Відповідача по сплаті щомісячно компенсації та плати за послуги відповідно до п.3.1 договору, відсутні правові підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ УА» на користь Товариства з додатковою відповідальністю «УНІВЕРСАМ №12» заборгованості у розмірі 240 000 грн. 00 коп. на підставі вказаного Договору.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю «УНІВЕРСАМ №12» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ УА» про стягнення заборгованості у розмірі 240 000 грн. 00 коп. є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю «УНІВЕРСАМ №12» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ ТРЕЙДІНГ УА» про стягнення заборгованості у розмірі 240 000 грн. 00 коп. - відмовити у повному обсязі.

2. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 14 серпня 2023 року.

Суддя О.В. Чинчин