Рішення

від 14.08.2023 по справі 910/168/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.08.2023Справа № 910/168/23

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 01601, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6; ідентифікаційний код ВП: 40081221)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Транс-Логістік" (Україна, 03039, м. Київ, пров. Руслана Лужевського, буд. 14; ідентифікаційний код: 42793336)

про стягнення 8 942,57 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Транс-Логістік" (далі - відповідач) про стягнення 8942,57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо надання послуг з технічного обслуговування вагонів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: Україна, 03039, м. Київ, пров. Руслана Лужевського, буд. 14.

На вказану адресу, відповідно до вищевказаних вимог процесуального закону, судом було направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі від 25.01.2023 з метою повідомлення відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та про його право подати, зокрема, відзив на позовну заяву.

08.03.2023 до суду повернулось поштове відправлення, адресоване відповідачу, разом з копією ухвали суду про відкриття провадження у справі від 25.01.2023, яке відповідно до повідомлення підприємства поштового зв`язку не було вручене відповідачу під час доставки та за закінченням встановленого терміну зберігання повернуто за зворотною адресою.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Пунктом 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

За приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 25.01.2023 була оприлюднена на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 26.01.2023.

З урахуванням викладеного, за висновком суду, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у цій справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи та йому були створені достатні умови для реалізації своїх процесуальних прав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс Транс-Логістік" звернулось до начальника експлуатаційного вагонного депо Козятин Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" із гарантійними листами № 30 від 03.06.2020, № 30 від 10.06.2020 та № 73 від 28.12.2020, у яких просило провести технічне обслуговування орендованих вагонів № 61033684, № 55168314 та № 55084214 відповідно. Цими ж листами відповідач гарантував оплату за фактом виконання робіт та надання оригіналів документів.

Відповідно до розділу 2 Положення про Виробничий підрозділ експлуатаційного вагонного депо Козятин Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженого наказом Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" № 139-П від 17.02.2017, основними завданнями депо є, зокрема, повне і своєчасне забезпечення потреб в утриманні у справному технічному стані парку вантажних вагонів (п. 2.1); технічне обслуговування вантажних вагонів у поїздах на сортувальних та дільничних станціях (ТО); технічне обслуговування пасажирських вагонів у поїздах на шляху прямування (ТО-1); технічне обслуговування при підготовці вантажних вагонів до перевезень з відчепленням від состава чи групи вагонів з подачею їх на спеціалізовані колії (ТОв-1); технічне обслуговування вантажних вагонів з відчепленням від транзитних поїздів або прибулих до розформування чи сформованих составів з подачею їх на спеціалізовані колії (ТОв-2); промивка критих вагонів, напіввагонів, рефрижераторних секцій; заміна колісних пар у пасажирських вагонах (п. 2.2).

Як зазначає позивач, Виробничим підрозділом експлуатаційного вагонного депо Козятин Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" було надано послуги з технічного обслуговування з відчепленням вагонів № 55168314 та № 61033684, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією Акту виконаних робіт № 843/396 від 23.06.2020, а також послуги з технічного обслуговування з відчепленням і подавання та забирання вагону № 55084214, що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів виконаних робіт № 1708/396 від 31.12.2020 та № 1710 від 31.12.2020.

На оплату робіт було виставлено рахунки № 843/396 від 23.06.2020 на суму 5 679,04 грн, № 1708/396 від 31.12.2020 на суму 2 025,23 грн та № 1709 від 31.12.2020 на суму 1 238,30 грн.

З огляду на те, що відповідач не оплатив виконані роботи, Виробничий підрозділ експлуатаційного вагонного депо Козятин Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звертався до нього з претензіями від 01.04.2021 від 01.11.2021, у яких просив сплатити заборгованість в розмірі 8 942,57 грн.

До останньої претензії також було долучено рахунки №843/396 від 23.06.2020, №1708/396 від 31.12.2020, №1709/396 від 31.12.2020, а також акти виконаних робіт №1708/396 від 31.12.2020 та №1709/396 від 31.12.2020.

Докази вручення відповідачу вказаних претензій, як і доказів їх розгляду останнім в матеріалах справи відсутні.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за виконані роботи, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 8942,57 грн заборгованості.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

За приписами статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом, відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Частинами 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).

У свою чергу, відповідно до статті 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

За приписами частин 1, 2 статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Отже, законом передбачено можливість укладення договорів у спрощеному порядку, зокрема, через ділову переписку - шляхом обміну документами та у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання). При цьому договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, фактично є укладенням договору в спрощений спосіб. Таке оформлення договірних правовідносин сторонами відповідає приписам чинного законодавства України та за своєю правовою природою укладений сторонами правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

У статті 8 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, вказано що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

Згідно з п. 12.1 Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.12.1996 № 411, забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.

Відповідно до пункту 21 розділу IV Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві.

Суд встановив, що на виконання гарантійних листів відповідача №30 від 03.06.2020, №30 від 10.06.2020 та №73 від 28.12.2020, виробничим підрозділом позивача було виконано роботи щодо технічного обслуговування з відчепленням вагонів №55168314, №61033684 та №55084214 загальною вартістю 7 704,27 грн, про що свідчать підписаний обома сторонами та скріплений їхніми печатками Акт виконаних робіт №843/396 від 23.06.2020 та односторонньо підписаний виробничим підрозділом позивача Акт виконаних робіт №1708/396 від 31.12.2020.

Частиною першою статті 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

У постановах Верховного Суду від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18 та від 15.10.2019 у справі № 921/262/18 викладено правовий висновок, згідно з яким, якщо замовник у порушення вимог статей 853, 882 Цивільного кодексу України безпідставно ухиляється від прийняття робіт, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення, які унеможливили їх прийняття, то нездійснення ним оплати таких робіт є відповідно порушенням умов договору і вимог статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Тобто підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

З наведеного слідує обов`язок замовника здійснити оплату фактично виконаних підрядником робіт. Сама по собі відсутність підписаного сторонами акту виконаних робіт не може бути підставою для неоплати фактично виконаних робіт.

Враховуючи положення наведених вище норм законодавства, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт - негайно про них заявити (зокрема, шляхом надання обґрунтованої відмови від підписання акту виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Доказів на підтвердження наявності у відповідача заперечень щодо якості та обсягів виконаних робіт суду не надано.

Згідно з частинами 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вищезазначеними гарантійними листами відповідач гарантував оплату за фактом виконання робіт та надання оригіналів документів.

Відтак суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань щодо оплати робіт з технічного обслуговування з відчепленням вагонів №55168314, №61033684 та №55084214 загальною вартістю 7 704,27 грн є таким, що настав.

Крім того позивач зазначає, що відповідачу були надані послуги з подавання та забирання вагону № 55084214, про що свідчить односторонньо підписаний виробничим підрозділом позивача Акт виконаних робіт № 1710 від 31.12.2020.

Відповідно до положень статті 71 Статуту залізниць України порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Договору на подачу та забирання вагонів, укладеного між позивачем та відповідачем, матеріали справи не містять.

Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 26.03.2009 № 317 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, збір за подачу й забирання вагонів (у тому числі неробочого парку) та іншого рейкового рухомого складу (далі - вагони) на (з) пїд`ізні(их) колії(ій) та інші(их) місця(ь) незагального користування локомотивом залізниці визначається залежно від фактичної кількості поданих і забраних вагонів за звітну добу та від відстані у два кінці:

за ставками табл. Г, якщо під`їзна колія перебуває на балансі власників, що не входять до складу залізниць України;

за ставками табл. 2, якщо під`їзна колія перебуває на балансі залізниць України.

Абзацом двадцятим пункту 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, визначено, що плата за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу нараховується за Відомостями плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу (додаток 10), які оформляються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів. Відомості плати за користування вагонами, контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, Пам`ятки про видачу/приймання контейнерів, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами оформляються в електронному або паперовому вигляді. На вимогу вантажовласника йому надається копія Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, Пам`ятки про видачу/приймання контейнерів.

Зміст гарантійного листа № 73 від 28.12.2020 свідчить про те що відповідачем було замовлено лише послугу щодо технічного обслуговування вагону № 55084214, яку він зобов`язався оплатити за фактом виконання робіт та надання оригіналів документів.

Судом встановлено, що Виробничим підрозділом експлуатаційного вагонного депо Козятин Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" разом із претензією від 01.11.2021 було направлено відповідачеві рахунки №843/396 від 23.06.2020, №1708/396 від 31.12.2020 та №1709/396 від 31.12.2020, а також акти виконаних робіт №1708/396 від 31.12.2020 та №1709/396 від 31.12.2020.

Однак доказів направлення відповідачу рахунка № 1709 від 31.12.2020 та Акту виконаних робіт № 1710 від 31.12.2020, копії яких долучені до матеріалів справи, позивач суду не надав.

Відтак в матеріалах справи відсутні докази укладення сторонами договору (у тому числі в спрощений спосіб) на подачу та забирання вагонів, відсутні докази фактичного надання цих послуг (Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, Відомості плати за подавання, забирання вагонів, Акти загальної форми), а також відсутні докази надіслання (надання) відповідачу Акту виконаних робіт № 1710 від 31.12.2020, що свідчить про недоведеність позивачем виникнення у відповідача грошового зобов`язання з оплати послуг щодо подавання та забирання вагону № 55084214 вартістю 1 238,30 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, оскільки невиконання грошового зобов`язання відповідачем за договором з оплати робіт з технічного обслуговування з відчепленням вагонів №55168314, №61033684 та №55084214 підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідач не надав, позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 7 704,27 грн визнається судом обґрунтованою.

У той же час, оскільки позивачем не доведено укладення сторонами договору на подачу та забирання вагонів, а також надання послуг з подавання та забирання вагону №55084214, суд дійшов висновку про необґрунтованість позову в частині стягнення заборгованості в розмірі 1 238,30 грн.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 7 704,27 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 137,45 грн. Решта сплаченого судового збору в розмірі 343,55 грн залишається за позивачем.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Транс-Логістік" (Україна, 03039, м. Київ, пров. Руслана Лужевського, буд. 14; ідентифікаційний код: 42793336) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 01601, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6; ідентифікаційний код ВП: 40081221) заборгованість в розмірі 7 704 (сім тисяч сімсот чотири) грн 27 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 137 (дві тисячі сто тридцять сім) грн 45 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 343,55 грн покласти на позивача.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 14.08.2023

Суддя О.В. Нечай