Рішення

від 14.08.2023 по справі 913/188/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2023 року м.Харків Справа № 913/188/23

Провадження № 30/913/188/23

Господарський суд Луганської області у складі судді Ірини ГОЛЕНКО, розглянувши матеріали позовної заяви б/н від 29.05.2023

Товариства з обмеженою відповідальністю «Овіс Трейд», м. Харків

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант АЗС», смт Станиця-Луганська Станично-Луганського району Луганської області

про стягнення 192219 грн 28 коп.

Без повідомлення (виклику) сторін,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Овіс Трейд» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант АЗС» про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу товарів № 905 від 12.01.2022 в сумі 192219 грн 28 коп., з яких: 147000 грн 00 коп. - основна заборгованість, 5545 грн 73 коп. - 3% річних за період з 24.02.2022 по 28.05.2023, 39673 грн 55 коп. - інфляційні втрати за період з березня 2022 року по квітень 2023 року, а також витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000 грн 00 коп.

Заявник обґрунтував позовні вимоги порушенням відповідачем договірних зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2023 позовну заяву передано на розгляд судді Голенко І.П.

Господарський суд Луганської області ухвалоювід02.06.2023 позовну заяву б/н від 29.05.2023 ТОВ «Овіс Трейд» залишивбез руху та встановивстрок для усунення недоліків.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви суд ухвалоювід 16.06.2023відкрив провадження у справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, а також встановивсторонам строки для подання процесуальних заяв по суті.

За клопотанням представниці позивача - адвоката Пустовалової І.С., яке міститься в прохальній частині позовної заяви, ухвала суду від 16.06.2023 була надіслана на її електронну пошту in_ness_a@ukr.net .

Судом враховано, що згідно із інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження відповідача - ТОВ «Гарант АЗС» є: вул. Горького, буд. 66А, смт Станиця-Луганська, Станично-Луганський район Луганської області.

Станично-Луганську селищну територіальну громаду включено до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточені (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 75 від 25.04.2022 (у редакції наказу від листопада 2022).

Тому суд був фактично позбавлений можливості надіслати відповідачу засобами поштового зв`язку копію ухвали від 16.06.2023.

З метою належного повідомлення відповідача суд надіслав ухвалу від 16.06.2023 на офіційну електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, суд розмістив відповідне повідомлення на сторінці Господарського суду Луганської області (у розділі «Інше - Повідомлення для учасників справ, які знаходяться в районі проведення антитерористичної операції та на тимчасово окупованих територіях»).

Суд такожнамагався повідомити відповідача про розгляд справи телефонограмою від 16.06.2023 за номером телефону НОМЕР_1 , який міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте суду було повідомлено, що цей номер не належить ТОВ «Гарант АЗС» та його керівника не знають.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд такожвраховує висновок Європейського суду з прав людини про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).

Враховуючи вищевикладене, суд вчинив всі можливі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та забезпечення його процесуальних прав на подання відзиву та клопотань щодо розгляду справи у встановлені судом строки.

Відповідач у встановлений судом строк правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, у зв`язку з чим справа розглядається за наявними у ній матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Овіс Трейд» (далі - позивач) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Гарант АЗС» (далі - відповідач) бензин автомобільний Shebel-А-92-Євро5-Е0 (код УКТ ЗЕД 2710124194) на загальну суму 577520 грн 00 коп., що підтверджується видатковими накладними№ 345 від 14.01.2022 на суму 141780 грн 00 коп.;№ 779 від 29.01.2022 на суму 180090 грн 00 коп.;№ 1622 від 10.02.2022 на суму 97650 грн 00 коп.;№ 2345 від 23.02.2022 на суму 158000 грн 00 коп.

Видаткові накладні підписані позивачем шляхом накладення електронного підпису керівника Галинського О.В. та містять відмітку про їх доставку контрагенту - ТОВ «Гарант АЗС», зокрема, видаткова накладна № 345 доставлена - 17.01.2022, № 779 - 31.01.2022, № 1622 - 14.02.2022, № 2345 - 05.07.2022.

Підставою для поставки автомобільного бензину у зазначених видаткових накладних вказаний договір від 12.01.2022 № 905.

Позивач також на підтвердження поставки автомобільногобензину відповідачу надавподаткові накладні № 978 від 22.02.2022, № 979 від 23.02.2022; акцизна накладна № 2157 від 23.02.2022; товаро-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 345 від 14.01.2022, № 779 від 27.01.2022, № 1622 від 10.02.2022, № 2345 від 23.02.2022.

Відповідач вартість отриманого товару сплатив частково в сумі 430520 грн 00 коп., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача.

Отже відповідач не оплатив товар на суму 147000 грн 00 коп.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає про існування між сторонами правовідносин з поставки товару (нафтопродуктів), що виникли на підставі договору купівлі-продажу товарів від 12.01.2022 № 905.

Однак зазначений оригінал договору у нього відсутній через повномасштабне вторгнення військ російської федерації на територію України та, зокрема, через те, що в результаті пожежі, яка виникла 28.04.2022 за адресою, де розташовувався офіс ТОВ «Овіс Трейд», а саме: м. Харків, вул. Чкалова, будинок 2Г, оригіналзазначеного договору був знищений. Викладене підтверджується копією Акту про пожежу від 28.04.2022 з додатком від 04.10.2022.

Акт про пожежу було складено комісією у складі фахівця ВЗЗ з ПНС м. Харкова ЦЗД ГУ ДСНС України у Харківській області старшого лейтенанта служби цивільного захисту Лісіна О.С., головного інспектора відділу запобігання надзвичайним ситуаціям по Київському району ХМТГ ХРУ ГУ ДСНС України у Харківській області підполковника служби цивільного захисту Шевченка С.Л., начальника 27-ї ДПРЧ 3-го ДПРЗ ГУ ДСНС України у Харківській області полковника служби цивільного захисту Швеця О.А.

Додатком до Акту про пожежу внесені уточнюючі дані до Акту про пожежу від 28.04.2022, а саме: пожежа 28.04.2022 виникла на об`єкті - магазин та офісні приміщення; адреса: АДРЕСА_1 ; власник (орендар) - ТОВ «Овіс» (власник), ТОВ «Овіс Трейд» (орендар), ПП «Тімін» (орендар), ФОП Ракочий О.О. (орендар), ФОП Швецов Д. (орендар); пожежею знищено - обладнання, меблі, оргтехніка, відеоспостереження, службова документація на площі 3 кв.м.; прямі збитки від пожежі - 1111245,85 грн.

З цього приводу були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України, за фактом порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями підрозділів збройних сил та інших відомств російської федерації, що полягали у здійсненні обстрілів із невстановленого виду озброєння та снарядами невстановленого калібру по території автозаправочного комплексу, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Крім того, згідно із протоколом допиту представника потерпілого від 27.09.2022 головний бухгалтер ТОВ «Овіс Трейд» Ракоча Н.С. надала заступнику начальника Спеціалізованої екологічної прокуратури Харківської обласної прокуратури Ковальову С.О. показання, згідно з якими уся бухгалтерська документація і первинні документи ТОВ «Овіс Трейд» станом на 24.02.2022 зберігалися за адресою: м. Харків, вул. Чкалова, 2Г, зокрема, договори поставки паливо-мастильних матеріалів, додаткових угод. Внаслідок збройної агресії російської федерації у повному обсязі знищено бухгалтерські документи та майно ТОВ «Овіс Трейд».

Ураховуючи те, що відповідач повністю не розрахувався за поставлений товар, позивач звернувся з цим позовом до суду про стягнення основної заборгованості в сумі 147000 грн 00 коп., 3% річних за період з 24.02.2022 по 28.05.2023 в сумі 5545 грн 73 коп., інфляційних втрат за період з березня 2022 року по квітень 2023 року в сумі 39673 грн 55 коп.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Положеннями ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) і другою стороною.

У ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо оформлення договору не встановлені законом.

За приписами ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Згідно зі ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

У ст. 642 ЦК України регламентовано, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У ч. 2 ст. 184 ГК України передбачено, що укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки. Про наявність правовідносин між сторонами свідчать надані позивачем видаткові накладні, податкові та акцизна накладні, товаро-транспортні накладні, у яких міститься інформація про постачальника та покупця, найменування, кількість та ціну товару.

У видаткових накладних міститься посилання на договір від 12.01.2022 № 905, проте оригінал вказаного договору знищений під час пожежі, яка виникла 28.04.2022 за адресою, де розташовувався офіс позивача.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні`первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно із ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені в паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Видаткова накладна - це первинний документ постачальника, який підтверджує факт передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи до іншої, від постачальника до покупця.

Отже сторони уклали договір поставки у спрощений спосіб шляхом направлення відповідачу через програмне забезпечення інформаційно-комунікаційної системи видаткових накладних на оплату товару, підписаних електронним підписом керівника позивача.

За приписами ст. 509 ЦК України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України).

Матеріали справи підтверджують факт передачі у власність відповідача товару за видатними накладними № 345 від 14.01.2022, № 779 від 29.01.2022, № 1622 від 10.02.2022, № 2345 від 23.02.2022 на загальну суму 577520 грн 00 коп., які одержані відповідачем через програмне забезпечення інформаційно-комунікаційної системи.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару на суму 430520 грн 00 коп., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача за період з 01.01.2018 по 02.03.2023.

Отжеперша оплата товару (12.01.2022 згідно із банківською випискою) свідчить про те, що відповідач прийняв пропозицію позивача і з цього моменту договір поставки у спрощений спосіб вважається укладеним.

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, необхідно виходити з приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису ч. 1 ст. 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу.

Отже суд дійшов висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Томувідповідач повинен був розрахуватись за поставлений товар після його прийняття, а саме: за видатковою накладною № 345 - 14.01.2022, за видатковою накладною № 779 - 29.01.2022, за видатковою накладною № 1622 - 10.02.2022, за видатковою накладною № 2345 - 23.02.2022.

Як зазначалося вище, відповідач обов`язку зі сплати повної вартості отриманого товару у визначений строк не виконав.

Відповідач не надав суду жодних заперечень щодо встановлених судом обставин про поставку йому товару на загальну суму 577520 грн 00 коп., наявності заборгованості за одержаний товар в сумі 147000 грн 00 коп. та доказів, що спростовують такі обставини.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 147000,00 грн обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахованих та заявлених до стягнення позивачем 3% річних за період з 24.02.2022 по 28.05.2023 в сумі 5545 грн 73 коп., інфляційних втрат за період з березня 2022 року по квітень 2023 року в сумі 39673 грн 55 коп., суд зазначає наступне.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

Згідно із наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат останній визначив початок періоду прострочення основного зобов`язання з 24.02.2022.

Граничний строк оплати товару за видатковою накладною № 2345 є 23.02.2022, а тому прострочення за несвоєчасне виконання грошового зобов`язаня позивач вірно визначив з 24.02.2022.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 24.02.2022 по 28.05.2023, суд дійшов висновку, що він здійснений арифметично вірно, а томувимога про стягнення 3% річних за період з 24.02.2022 по 28.05.2023 в сумі 5545 грн 73 коп. підлягає задоволенню.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку що він здійснений також арифметично вірно, у зв`язку з чим вимога позивача про стягнення інфляційних втрат в сумі 39673 грн 55 коп. за період з березня 2022 року по квітень 2023 року підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000 грн 00 коп., суд зазначає наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У ч. ч. 2-4 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі та визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У цьому випадку представниця позивача надала відповідні докази разом з позовною заявою.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення». Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі № № 379/1418/18.

Крім того, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Правова позиція викладена в постанові ОП КГС Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04); у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається із позовної заяви, представницею позивача заявлено до стягнення з відповідача 50000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу представниця позивача - адвокат Пустовалова І.С., подала до суду наступні документи: договір про надання правової допомоги № 15/05/23-1 від 15.05.2023 (далі - договір); акт від 19.05.2023 приймання наданих послуг на суму 50000 грн 00 коп.; звіт від 19.05.2023 про надання правової допомоги; посвідчення адвоката України; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 001276 від 17.03.2020; витяг з Єдиного реєстру адвокатів України; ордер серії АХ № 1131098 на надання правової допомоги.

Відповідно до п. 1.1 договору клієнт доручає, а адвокат, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов`язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін.

Згідно із п. 4.2 договору сторони домовились, що вартість послуг адвоката складає 50000 грн 00 коп.

У п. 4.5 договору передбачено, що сторони домовились, що вартість отриманих послуг за договором буде сплачена клієнтом в місячний термін після набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у справі про стягнення коштів.

Згідно із актом від 19.05.2023 приймання наданих послуг вартість послуг становить 50000 грн 00 коп.

Відповідно до звіту від 19.05.2023 про надання правової допомоги адвокат надав позивачу наступні послуги загальною вартістю 50000 грн 00 коп.:

-консультаційні послуги: витрачено 1 годину, вартість 1 години роботи - 5000 грн 00 коп., всього 5000 грн 00 коп.;

-ознайомлення з матеріалами справи, аналіз нормативно-правової бази, що регулює спірні правовідносини, формування правової позиції по справі: витрачено 4 години, вартість 1 години роботи - 5000 грн 00 коп., всього 20000 грн 00 коп.;

-підготовка позовної заяви та доказів, якими вона обґрунтовується: витрачено 4 години, вартість роботи 20000 грн 00 коп. за складання та подання відповідного процесуального документу;

-подача позову та представництво інтересів клієнта у Господарському суді Харківської області - всього 5000 грн 00 коп.

Детально проаналізувавши надані представницею позивача докази на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням матеріалів справи, суд вважає, що «підготовка позовної заяви та доказів, якими вона обґрунтовується,за складання та подання відповідного процесуального документу», а також «подача позову» має тотожній характер і охоплюється послугою підготовки позову.

Крім того, справа № 913/188/23 розглядалася саме Господарським судом Луганської області у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, представниця позивача не приймала участь у судових засіданнях, а тому відсутні підстави вважати, що під час розгляду справи була необхідність у здійсненні представництва інтересів позивача у суді і тим більш у Господарському суді Харківської області.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19.

Отже, оцінивши подані позивачем докази, якими підтверджується понесення останнім витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає з власної ініціативи обмежити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу до 45000 грн 00 коп., яку слід стягнути з відповідача за результатами розгляду справи. Решта витрат на професійну правничу допомогу покладається на позивача.

Відповідно до ст. ст. 123, 129 ГПК України, витрати позивача на судовий збір та на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача.

Враховуючи розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд ухвалює та підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 2, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант АЗС» (93600, Луганська область, Станично-Луганський район, смт Станиця-Луганська, вул. Горького, буд. 66А, ідентифікаційний код 42891110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Овіс Трейд» (61058, м. Харків, вул. Клочківська, буд. 98А, ідентифікаційний код 34392042) заборгованість в сумі 147000 грн 00 коп., 3% річних в сумі 5545 грн 73 коп., інфляційні втрати сумі 39673 грн 55 коп., судовий збір в сумі 2883 грн 29 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 45000 грн 00 коп., видати позивачу наказ після набрання рішенням законної сили.

У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ст. 256 ГПК України та в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України з урахуванням приписів п. п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано - 14.08.2023.

Суддя Ірина ГОЛЕНКО