Постанова

від 09.08.2023 по справі 923/53/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 923/53/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснов Є. В. - головуючий, Міщенко І. С., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Вікторія" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 (колегія суддів: Колоколов С. І., Разюк Г. П., Савицький Я. Ф.) у справі

за позовом Фермерського господарства "Вікторія" до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Високопільська селищна об`єднана територіальна громада Херсонської області, про визнання недійсним наказу,

за участю представника позивача - Милостивої І. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2021 року Фермерське господарство "Вікторія" (далі - ФГ "Вікторія") звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (далі - ГУ Держгеокадастру) про визнання недійсним наказу від 26.08.2020 № 8859-СГ "Про припинення права користування земельними ділянками" щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Заріченської сільської ради Високопільського району Херсонської області, площею 199,81 га, в тому числі ріллі - 143,8 га (кадастровий номер 6521880800:04:002:0002), пасовища - 28,73 га (кадастровий номер 6521880800:04:007:0002), пасовища - 27,28 га (кадастровий номер 6521880800:04:007:0001) для вирощування сільськогосподарських культур, зареєстрованого 06.09.2010 у Високопільському відділі реєстрації Херсонської філії Державного підприємства "Центр ДЗК" за № 4АА002098041071900386.

2. Позовні вимоги з посиланням на положення статей 526, 530, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 179,187,188 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 23, 30, 33 Закону України "Про оренду землі" мотивовано тим, що ГУ Держгеокадастру, видавши оспорюваний наказ, безпідставно позбавило позивача, який належно виконував умови договору оренди земельної ділянки від 11.06.2010, передбаченого законом та цим договором переважного права на поновлення договору оренди на новий строк. Крім того, позивач вказав, що ним дотримано порядку пролонгації договору, передбаченого статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. 11.06.2010 між Високопільською районною державною адміністрацією Херсонської області (далі - Високопільська РДА) та ФГ "Вікторія" укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 199,81 га, сільськогосподарського призначення, з яких 143,8 га рілля та 56,01 га поліпшені пасовища, розташованої на території Заріченської сільської ради Високопільського району Херсонської області, строком на 10 (десять) років від державної реєстрації цього договору.

4. Відповідно до пункту 8 договору після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, для чого орендар повинен не пізніше ніж за 30-ть днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір поновити його дію.

5. Згідно з пунктом 5 договору нормативна грошова оцінка земельних ділянок становить 490 737,89 грн площею 143,8 га та 118 293,12 грн площею 56,01 га.

6. У пункті 9 договору сторони обумовили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 80,0 грн за 1 га на рік, загальна сума становить 15 984,80 грн на рік.

7. Розмір орендної плати обчислюється з урахуванням індексу інфляції (пункт 10 договору).

8. Відповідно до пункту 13 договору розмір орендної плати переглядається один раз на три роки, зокрема, у разі зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, та в інших випадках, передбачених законом.

9. У пункті 36 договору сторони узгодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за згодою сторін, а спірні питання вирішуються в судовому порядку.

10. Дія договору припиняється, зокрема у разі закінчення строку, на який його було укладено (пункт 37 договору).

11. За актом від 11.09.2010 приймання-передачі земельна ділянка передана позивачеві.

12. 03.08.2020 позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою (листом-повідомленням) про поновлення дії договору оренди земельної ділянки від 11.06.2010 на новий строк до 06.09.2030 із збільшенням розміру орендної плати до 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

13. До заяви ФГ "Вікторія" додало: проект додаткової угоди з викладеними пропозиціями орендаря щодо умов, на яких пропонується укласти договір оренди землі на новий строк; копію договору оренди землі від 06.09.2010; копію установчих документів ФГ "Вікторія"; копію Агрохімічного паспорта від 3.07.2020; копію витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки; копію витягу з ДЗК від 31.07.2020; копію довідки про відсутність заборгованості з платежів, видану ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі.

14. Вказану заяву відповідач отримав 03.08.2020.

15. 26.08.2020 відповідачем виданий наказ № 8859-СГ "Про припинення прав користування земельними ділянками", за яким припинено з 07.09.2020 договір оренди землі, укладений 11.06.2010 між Високопільською РДА та ФГ "Вікторія" у зв`язку із закінченням строку, на який даний договір було укладено.

16. 27.08.2020 ГУ Держгеокадастру повідомило ФГ "Вікторія" про заперечення щодо поновлення договору від 11.06.2010 через порушення позивачем умов даного договору в період його дії, а саме у вигляді незбільшення розміру орендної плати протягом дії договору та передачі земельної ділянки в суборенду без згоди орендодавця, також додатково наданням позивачем відповідачеві, всупереч вимогам частини першої статті 181 ГК України, лише одного примірника додаткової угоди до договору замість двох.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

17. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 24.09.2021 позов задоволено повністю.

18. Господарський суд, керуючись, зокрема, положеннями статей 30, 31, 33 Закону України "Про оренду землі", дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог.

19. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

20. Постанова мотивована тим, що ГУ Держгеокадастру було дотримано визначеної у частині п`ятій статті 33 Закону України "Про оренду землі" процедури, розглянуто у місячний термін надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевірено його на відповідність вимогам закону та за результатами розгляду наказом від 26.08.2020 № 8859-СГ договір припинено і про рішення повідомлено листом-запереченням у поновленні договору.

21. Приймаючи рішення про заперечення у поновленні договору, ГУ Держгеокадастру виходило з відсутності з моменту укладання договору від 11.06.2010 перегляду плати за користування земельними ділянками на виконання вимог чинного законодавства та згідно з пунктом 13 договору. При цьому ГУ Держгеокадастру у листах від 27.01.2016 № 19-21-0.102-2552/2-16 та № 19-21-0.102-2377/2-16 повідомляло ФГ "Вікторія" про необхідність перегляду орендної плати та внесення відповідних змін до договору. Проте орендна плата переглянута не була.

22. Крім того, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно орендовані земельні ділянки з 01.02.2018 перебувають у суборенді Фермерського господарства "ЧАС". Разом з тим умовами договору від 11.06.2010 не передбачено право позивача передавати земельні ділянки у суборенду, відповідна згода про їх передачу третім особам не надавалася і в матеріалах справи такі доказі відсутні, а отже, договір суборенди був укладений позивачем всупереч нормам чинного законодавства та умовам договору, що свідчить про недобросовісність орендаря.

Короткий зміст касаційної скарги

23. ФГ "Вікторія" у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

24. Скарга з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивована неправильним застосуванням та порушенням судом апеляційної інстанції норм чинного законодавства, зокрема, статей 15, 16, 21 ЦК, статті 33 Закону України "Про оренду землі", статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а також ухваленням судового рішення без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

25. ГУ Держгеокадастру у відзиві просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, постанову апеляційної інстанції залишити без змін, наголошуючи на її законності і обґрунтованості.

Позиція Верховного Суду

26. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

27. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

28. Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювались Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

29. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

30. Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

31. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

32. Водночас ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

33. Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

34. Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22.10.2019 у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19) та інших.

35. Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19, пункт 63), від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, пункт 6.13), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 98).

36. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (пункт 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, пункт 99 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

37. З позовної заяви у справі, яка розглядається, вбачається, що позивачем оскаржується спірний наказ ГУ Держгеокадастру з мотиву того, що відповідач безпідставно позбавив орендаря переважного права на поновлення договору. Поновлення договору оренди землі в судовому порядку, у передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі" спосіб, вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків. Верховний Суд неодноразово наголошував, що у цьому випадку належним способом захисту порушеного права є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту, проте вимога про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі щодо поновлення договору на новий строк позивачем не заявлялася.

38. Водночас у позовній заяві ФГ "Вікторія" наголошувало на тому, що на розгляді у Господарському суді Херсонської області знаходиться справа № 923/951/20 за позовом ФГ "Вікторія" до ГУ Держгеокадастру про поновлення договору оренди землі.

39. Колегія суддів зазначає, що пред`явлення ФГ "Вікторія" вимоги про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру в даному випадку не є необхідним для ефективного відновлення його права, оскільки задоволення такої вимоги не призводить до захисту права позивача щодо поновлення договору оренди на новий строк.

40. Відтак, обраний позивачем спосіб захисту не зможе забезпечити і гарантувати йому відновлення порушеного права, а отже, не спроможний надати ефективний захист його прав.

41. Слід зазначити, що апеляційний господарський суд у своїй постанові зазначав, що задоволення позову у даній справі не може призвести до захисту або відновлення порушеного права позивача в силу імперативного припису закону про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення договору оренди землі на новий строк, що власне і може бути предметом розгляду в суді. Проте суд відмовив у позові по суті позовних вимог.

42. Таким чином, вирішуючи спір, суд апеляційної інстанцій дійшов загалом правильних висновків про відмову в задоволенні позову, проте у даному конкретному випадку у задоволенні позову необхідно було відмовити у зв`язку з тим, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру не відповідає належному способу захисту та не призводить до відновлення його прав, оскільки є неефективним.

43. За наведених обставин Касаційний господарський суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями, вважає за необхідне змінити постанову апеляційної інстанції, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови, у решті судове рішення щодо відмови у задоволенні позову залишити без змін.

44. Зважаючи на те, що обрання позивачем неефективного способу захисту прав є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові, то аргументи скаржника, які стосуються суті спору, не беруться Верховним Судом до уваги, оскільки неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших, встановлених судом обставин.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

45. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішенні у відповідній частині або змінити рішення у відповідній частині, не передаючи справу на новий розгляд.

46. Згідно зі статтею 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

47. Враховуючи вищенаведене, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду по суті спору (резолютивна частина) підлягає залишенню без змін з викладенням її мотивувальної частин в редакції цієї постанови.

Судові витрати

48. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 306, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Вікторія" задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

3. У решті постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2023 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя І. С. Міщенко

Суддя Л. І. Рогач