Постанова

від 11.08.2023 по справі 308/8292/20

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

308/8292/20

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2023 м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Данко В.Й., розглянувши заяву адвоката Кононенко О.С., яка діє в інтересах Intrade Group Company Corp., про перегляд за виключними обставинами постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.09.2020 по справі про адміністративне правопорушення №308/8292/20

в с т а н о в и в:

до суду надійшла вищевказана заява про перегляд постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.09.2020 по справі про адміністративне правопорушення №308/8292/20 за виключними обставинами.

В обґрунтування вказаної вище заяви ОСОБА_1 зазначає, що підставою для перегляду рішення суду за виключними обставинами в порядку ст. 459 КПК України є ухвалення 05 липня 2023 року Другого сенату Конституційного суду України Рішення №5-р(ІІ)/2023, відповідно до якого положення абз. 2 ч. 1 ст. 483 МК України було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконтитуційним).

У поданій заяві просить скасувати постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.09.2020 по справі про адміністративне правопорушення №308/8292/20 та ухвалити нову постанову, якою ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, та накласти на нього адміністративне стягнення виключно у виді штрафу в розмірі 100% вартості товару безпосереднього предмету порушення митних правил, а товар, вилучений під час провадження по справі про порушення митних правил №0693/30500/20 повернути власникам і ТОВ «АМАРКОРД КОМПАНІ».

Дослідивши матеріали заяви ОСОБА_1 вважаю, що відповідна заява не підлягає розгляду та її слід повернути особі, яка її подала, виходячи з такого.

З фактичних обставин вбачається, що постанова, про перегляд якої просить заявниця, ухвалена суддею 03.09.2020 та після її перегляду в апеляційному порядку (16.04.2021) була залишена без змін. Як підтверджується публічно доступними відомостями з ЄДРСР постанова суду першої інстанції набрала законної сили 16.04.2021.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження суду при розгляді конкретної справи визначені відповідним процесуальним законом, а у справах про адміністративні правопорушення - КУпАП, який містить норми як матеріального, так і процесуального права.

Відповідно до положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно зі ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо. Положення цього Кодексу поширюються і на адміністративні правопорушення, відповідальність за вчинення яких передбачена законами, ще не включеними до Кодексу.

Відповідно до положень ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути переглянута лише в апеляційному порядку. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Главою 24-1 цього Кодексу також передбачено перегляд постанови по справі про адміністративне правопорушення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом. Проте у цьому випадку згідно з положеннями ст. 297-4 КУпАП заява про перегляд такої постанови подається до Верховного Суду.

Іншого порядку перегляду судових рішень по справах про адміністративне правопорушення (в тому числі за виключними обставинами) чинним законодавством не передбачено.

З наведеного слідує висновок про відсутність у суду першої інстанції повноважень переглядати судові рішення, які набрали законної сили, у цій категорії справ.

Статтею 459 КПК України, на яку посилається заявник у своїй заяві, дійсно передбачено перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами або виключними обставинами, але це стосується лише вироків та ухвал, які ухвалені або постановлені у кримінальних провадженнях, а чинна норма КПК України не розповсюджується на судові рішення, ухвалені в порядку КУпАП.

Суд зауважує, що нормами КУпАП не передбачена можливість перегляду судових рішень за виключними обставинами.

У цьому аспекті, на переконання суду, посилання заявниці на прецедентну практику ЄСПЛ є недоречною.

Так, ЄСПЛ, здійснюючи тлумачення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), неодноразово наголошував, що з огляду на каральну мету адміністративного стягнення провадження у справах про адміністративне правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції (у тому числі й по справі «Надточій проти України»).

Утім, такі висновки ЄСПЛ пов`язані не з необхідністю (потребою) безпосереднього застосування положень кримінального процесуального закону при розгляді справ про адміністративні правопорушення, як помилково вважає заявниця, а пов`язані зі змістом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якій вжито термін «кримінальне обвинувачення».

У вказаній вище справі заявник ОСОБА_3 стверджував про порушення Україною приписів ст. 6 Конвенції, тоді як уряд заперечував проти розгляду заяви, мотивуючи тим, що провадження у справі заявника було адміністративним, а тому положення ст.6 Конвенції до його заяв не застосовуються, оскільки провадження не стосувалось визначення «кримінального обвинувачення» щодо заявника.

На спростування таких доводів ЄСПЛ зробив висновки, що провадження у справах про адміністративне правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції з метою поширення її гарантій на заявника.

Тобто, у справі, на яку посилається адвокат Кононенко О.С. як на підставу для застосування аналогії процесуального закону, відсутні висновки про можливість застосування процедури перегляду постанов у справах про адміністративні правопорушення за правилами кримінального процесуального закону, а зазначається лише про поширення встановлених Конвенцією загальних гарантій щодо осіб під час розгляду справ про адміністративні правопорушення.

Таким чином, суд доходить до переконання, що застосування аналогії в даному випадку є неприйнятним, оскільки це порушувало би загальні принципи судочинства, зокрема, принцип правової визначеності.

У відповідності до рішення ЄСПЛ у справі «Васильєв проти України» (заява №11370/02) від 21 червня 2007 року, повноваження судів вищої інстанції переглядати справи повинне використовуватись для виправлення судових помилок та неправильності у здійсненні правосуддя, а не для проведення нового розгляду справи. Перегляд справи не повинен розглядатися як замаскована апеляція, а сама лише можливість існування двох точок зору на предмет не є підставою для повторного розгляду справи. Відхилення від цього принципу виправдане лише в тому випадку, коли воно здійснене як зумовлене обставинами значного та непереборного характеру.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2010 року зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 року жодна із сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її рішення.

Підсумовуючи викладене, доходжу до висновку про те, що заява підлягає поверненню особі, яка її подала.

Керуючись ст.ст.294, 297-1 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

заяву адвоката Кононенко О.С., яка діє в інтересах Intrade Group Company Corp., про перегляд за виключними обставинами постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.09.2020 по справі про адміністративне правопорушення №308/8292/20 - повернути особі, яка її подала.

Постанова суду може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду: В.Й. Данко