Рішення

від 03.08.2023 по справі 320/9030/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2023 року м. Київ № 320/9030/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Полуботкіної О.Ю.,

за участю представників сторін:

від позивача Васильчук С.С.,

від відповідача Полякова С.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «СБС»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД «СБС» (далі ТОВ «ТД «СБС», позивач) з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган, відповідач) з вимогами визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 16.12.2021 № 0931270702, № 00931280702, № 00931290702.

На обґрунтування позову позивач зазначив, що висновки перевірки про те, що господарські операції з контрагентамиТОВ «Мегатоп Альфа», ПП «Поло-Інвестбуд», ТОВ «Елега» не мали реального характеру є припущеннями, адже самостійною підставою для таких висновків є податкова інформація з інформаційних систем податкового органу, достовірність якої не підтверджується належними доказами.

Позивач стверджує, що правомірно сформував дані бухгалтерського та податкового обліку за наслідками взаємовідносин з указаними контрагентами, господарські операції з ними підтверджені належним чином складеними первинними та іншими документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги господарських операцій, зокрема, податковими та видатковими накладними, документами, що підтверджують перевезення товару.

Як наслідок позивач доводить, що складений за результатами перевірки акт не містить документальних підтверджень порушень податкового законодавства при відображенні в податковому і бухгалтерському обліку наслідків господарських операцій ТОВ «Мегатоп Альфа», ПП «Поло-Інвестбуд», ТОВ «Елега».

Позивач також зазначає, що контролюючий орган дійшов помилкових висновків про заниження ним зобов`язань з ПДВ внаслідок реалізації товару за ціною, нижчою за його собівартість, та внаслідок повернення орендованого складу, в якому були здійснені ремонтно-оздоблювальні роботи.

За доводами позивача у спірних правовідносинах реалізація товару за ціною, нижчою за його собівартість, не відбулася, адже до продажу відповідного товару було проведено його уцінку у зв`язку із значним зносом та втратою своїх властивостей внаслідок тривалого зберігання. Таким чином позивач доводить, що ціна реалізованого ним товару не була меншою за його балансову (залишкову) вартість відповідно до даних бухгалтерського обліку.

Щодо повернення об`єкта оренди, в якому були здійснені ремонтно-оздоблювальні роботи, то позивач зазначає, що висновки акта перевірки в цій частині ґрунтуються на положеннях підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, який зобов`язує платника податків нарахувати ПДВ, якщо необоротні активи, придбані з ПДВ, починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податків.

Позивач вважає, що повернення об`єкта оренди його власнику не підпадає під дію підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, у зв`язку з чим контролюючий орган не міг визначити йому податкові зобов`язання.

Окремо позивач звертає увагу на те, що перевірка призначена та проведена всупереч мораторію, запровадженого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України (мораторій на проведення планової документальної виїзної перевірки у період дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2023 відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов зазначив, що посадові особи контролюючого органу при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими.

Відповідач звертає увагу суду на те, що у ході перевірки позивача були виявлені обставини, які дають підстави вважати, що господарські операції позивача з контрагентами в охоплений перевіркою період були вчинені виключно з мотивів мінімізації податкових зобов`язань. Зокрема, за наявною у податкового органу інформацією, контрагенти позивача мають є ознаки фіктивності: не мають найманих працівників, власних чи орендованих основних засобів; декларують поставку товарів, ланцюг постачання яких прослідкувати неможливо (невстановленого походження).

Відповідач також наполягав на правильності висновків перевірки про необхідність донарахування податкових зобов`язань у разі поставки товарів, за ціною, нижчою від ціни, за яку вони були придбані; та у випадку повернення об`єкта оренди з поліпшеннями, без отримання відповідної компенсації за ці поліпшення (ремонт).

Позивач, не погоджуючись з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, подав до суду відповідь на відзив, у якій заперечував щодо доводів відповідача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.05.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі та відкладено підготовче засідання.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 03.08.2023.

В судове засідання, призначене на 03.08.2023з`явилися уповноважені представники сторін.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Уповноважений представник відповідача заперечував щодо задоволення позову.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У період з 30.09.2021 по 22.10.2021 ГУ ДПС у м. Києві провело документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТД «СБС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2019 по 30.06.2021, валютного законодавства за період з 01.01.2019 по 30.06.2021, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 по 30.06.2021.

Результати перевірки оформлені актом від 28.10.2021 № 80107/26-15-07-02-06-17/40123470 (далі Акт перевірки).

Як убачається з описової частини Акта перевірки, перевірку проведено відповідно до статей 20, 77, 82 ПК України, плану графіка проведення документальних виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 28.08.2021 №6787-п.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «ТД СБС»:

пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пунктів 5, 7 Р(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, статей 4, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», у результаті чого занижено податок на прибуток на 1058998,00 грн, у тому числі за 2019 рік на 510661,00 грн, за 2020 рік на 548337,00 грн;

підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.3, абзацу «г» пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198 ПК України; пунктів 5,6 розділу VI Порядку №21, унаслідок чого занижено ПДВ на 397897,00 грн, у тому числі за червень 2019 року на 164684,00 грн, за серпень 2019 року на 44726,00 грн, за листопад 2019 року на 116939,00 грн, за квітень 2021 року на 71548,00 грн;

пунктів 201.4, 201.10 статті 201 ПК України у зв`язку з відсутністю реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних за червень 2019 року на суму 133635,00 грн, за квітень 2021 року на суму 71548,00 грн.

На підставі Акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 16.12.2021 №00931270702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 497371,25 грн, у тому числі 397897,00 грн податкового зобов`язання та 99474,25 грн штрафних санкцій (т.1, а.с. 128-129);

від 16.12.2021 №00931280702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 1186663,25 грн, у тому числі 1058998,00 грн податкового зобов`язання та 127665,25 грн штрафних санкцій (т.1, а.с. 131-132);

від 16.12.2021 №00931290702, яким позивачеві визначено штраф у розмірі 3400,00 грн за нескладання та/або нереєстраціюпротягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 205183,00 грн (т.1, а.с. 134-135).

Рішенням ДПС від 12.12.2022 №16589/6/99-00-06-01-01-06 скаргу позивача на податкові повідомлення-рішення залишено без задоволення, а вказані податкові повідомлення-рішення без змін (т.1, а.с. 149-159).

Надаючи оцінку аргументам позивача про те, що перевірку, на підставі якої були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення було призначено і проведено під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, суд виходить з такого.

18 березня 2020 року набрав чинності Закон України від 17.03.2020№ 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнено пунктами 52-1 52-5.

Пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня по 31 травня 2020 року та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 березня 2020 року. Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни. Зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України і абзац перший пункту 52-2 замінено сімома новими абзацами такого змісту: Установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня по 31 травня 2020 року, крім: документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. У зв`язку з цим абзаци другий - четвертий слід вважати відповідно абзацами восьмим - десятим.

29 травня 2020 року набрав чинності Закон України від 13.05.2020№ 591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким внесено зміни, зокрема до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, в абзацах першому і дев`ятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Отже, законодавець шляхом внесення змін до ПК України запровадив мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок (крім чітко визначеного переліку видів перевірок) на період з 18.03.2020по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18.03.2020 та не були завершеними.

Водночас, 04.10.2020набрав чинності Закон України від 17.09.2020 № 909-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцевих положень» якого встановлено, що у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

Відповідно до зазначеного пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 17.09.2020№ 909-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03.02.2021 № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок» (далі Постанова №89), якою постановив скоротити строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення перевірок юридичних осіб, зокрема: документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу.

Отже, виникла колізія між нормами ПК України та Постановою КМУ №89 у частині можливості здійснювати контрольні заходи шляхом проведення деяких видів перевірок у період з дня набрання чинності такої постанови по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби.

Верховний Суд вже неодноразово вирішував наведену вище колізію. Так, у постанові від 22.02.2022 у справі № 420/12859/21 ВС виклав правову позицію, відповідно до якої мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (в редакції на момент винесення спірного наказу) та вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок, була чинною, її дія не зупинялась. Виходячи зі змісту пункту 2.1 статті 2 ПК України, зміна приписів Податкового кодексу України здійснюється виключно законами про внесення змін до Кодексу, відповідно зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України. Верховний Суд дійшов висновку, що за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України і в постанові Кабінету Міністрів України застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України.

У постанові від 27.04.2022 у справі №140/1846/21 Верховний Суд також підтримав позицію про неможливість застосування Постанови КМУ №89 як такої, що змінила строки обмежень на проведення планових перевірок, встановлені пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Додатково Верховний Суд звернув увагу на те, що постанова КМУ №89 прийнята не на підставі та не на виконання ПК України та законів з питань митної справи, у зв`язку з чим згідно з пунктом 3.1 статті 3 ПК України не може вважатися складовою податкового законодавства і не підлягає застосуванню у питаннях, пов`язаних з оподаткуванням.

Цю саму правову позицію Верховний Суд послідовно викладав постановах від 01.09.2022 у справі № 640/16093/21, від 12.10.2022 у справі №160/24072/21, від 28.10.2022 у справі № 600/1741/21-а, від 21.12.2022 у справі №160/14976/21, від 28.06.2023 у справі № 160/7340/22, від 12.07.2023 у справі № 320/630/22 та інших, посилаючись на вже згадані постанови у справах № 420/12859/21 і № 140/1846/21.

При цьому, різниця у предметі спору у цій справі зі справами, які були предметом розгляду Верховним Судом у справах № 420/12859/21 і №140/1846/21, не змінює того, що правовідносини у справах є подібними з різницею лише у часі (етапі) реалізації права платниками податків на оскарження дій контролюючого органу, пов`язаних із призначенням перевірки на підставі положень постанови КМУ № 89.

Суд також враховує, що станом на момент розгляду цієї справи по суті постанова КМУ від 03.02.2021 № 89 визнана протиправною та нечинною рішенням Окружного адміністративного суду міста Києві від 26.01.2022, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 (справа № 640/18314/21). Такий висновок судів у наведеній справі обумовлений тим, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями щодо відновлення проведення податкових перевірок або скорочення строку дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, позаяк мораторій встановлено нормативно-правовим актом, який має вищу юридичну силу та зміни до якого вносяться виключно шляхом внесення змін саме до цього Кодексу (стаття 2 ПК України).

Та обставина, що згідно з частиною другою статті 264 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не свідчить про можливість застосування у спірних правовідносинах постанови КМУ №89 як такої, що є спеціальним актом, про що зазначає контролюючий орган.

Постановою КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 09.12.2020 №1236 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 19.12.2020 до 31.12.2021на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211, від 20.05.2020 № 392 та від 22.07.2020 № 641.

Отже, у цій справі податковий орган призначив і провів документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ТД «СБС», оформлену актом від 28.10.2021 №80107/26-15-07-02-06-17/40123470,за відсутності визначеного законом права під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Питання щодо впливу таких процедурних порушень на правомірність податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами проведення відповідної податкової перевірки, також вже неодноразово вирішувалось Верховним Судом.

У постановах від 28.12.2022 у справах № 420/22374/21, № 540/5445/21, № 160/14248/21, від 28.10.2022 у справі №600/1741/21-а, від 12.10.2022 у справі №160/24072/21, від 01.09.2022 у справі №640/16093/21 Верховний Суд констатував, що проведення перевірки на підставі постанови КМУ № 89 (в умовах чинності пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України) є протиправним і тягне за собою наслідки у вигляді скасування прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

Під час ухвалення постанов від 28.10.2022 у справі № 600/1741/21-а, від 12.10.2022 у справі №160/24072/21 Верховний Суд також враховував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.09.2021 у справі №816/228/17, і зазначив, що доводи про неправомірність дій контролюючого органу, а саме невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправними рішень прийнятих за її наслідками.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17 підтримала усталену в судовій практиці позицію, що нормами ПК України з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки.

У цій справі застосовними є також висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.09.2020 року у справі № 520/8836/18, ухваленої складом судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, відповідно до яких контролюючі органи та їх посадові особи при виконанні владних повноважень, у тому числі при прийнятті наказів та проведенні перевірок, зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Податковим кодексом України, та не допускати згідно зі статтею 21 ПК України порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

У розвиток зазначеного правового підходу до оцінки виявленого порушення щодо підстави для проведення перевірки Верховний Суд висловив позицію, що перевірка під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, є такою, що не породжує правових наслідків, оскільки така перевірка не повинна була відбутися в силу закону.

Ураховуючи те, що встановлений у пункті 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України мораторій на проведення планових виїзних перевірок імперативно забороняє контролюючому органу її проводити, суд дійшов висновку про незаконність перевірки, оформленої актом 28.10.2021 №80107/26-15-07-02-06-17/40123470.

Беручи до уваги незаконність перевірки, оформленої актом 28.10.2021 № 80107/26-15-07-02-06-17/40123470, податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі її висновків, є незаконними і підлягають скасуванню.

При цьому, оскільки зазначене порушення є самостійною підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд не надає оцінки суті податкових правопорушень та господарської діяльності позивача.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги викладене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими статтею 90 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 25311,53 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 04.01.2023 № 2 (т.5, а.с. 46).

Сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню йому у повному обсязі.

Докази понесення інших судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, в матеріалах справи відсутні. До закінчення судових дебатів у справі позивач не робив заяв у порядку, передбаченому частиною сьомою статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 16.12.2021 № 00931270702, № 00931280702, № 00931290702.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ідентифікаційний код 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «СБС»» (ідентифікаційний код: 40123470, місцезнаходження: 04176, м. Київ, вул. Електриків, 26) судові витрати у розмірі 25311,53 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 14 серпня 2023 р.