Постанова

від 11.08.2023 по справі 380/17219/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/17219/22 пров. № А/857/4653/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Бруновської Н.В., Хобор Р.Б.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року, ухвалене суддею Мартинюком В.Я. у м. Львові за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників у справі № 380/17219/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

01 грудня 2022 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, у якому з урахуванням уточненої позовної заяви (а.с.43-51) просив визнати протиправною та скасувати постанову від 17.06.2022 №46008/434325/71254/34 "Про припинення щомісячної страхової виплати".

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2023 року відповідно до ст. 52 КАС України допущено заміну строни відповідача правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885).

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції в приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Червоноградському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області з 01 квітня 2005 року.

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 28.08.2014 Форма П-4 встановлено основний діагноз позивача: Пневмоконіоз I стадія, інтерстиційна форма 1/1 s/t (J60); емфізема легень, ДН I-II (першого-другого) ст. (пізній прояв) (J43).

Відповідно до постанови ВВД ФСНВ в м.Червонограді Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.10.2014 №1306/71254/71254.1/15 ОСОБА_1 призначено щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, (вид виплати 410, КЕКВ 2730.03) в розмірі 1732,65 грн, виходячи з 40% втрати професійної працездатності, у тому числі 25% по трудовому каліцтву; 15% по професійному захворюванню, безстроково.

Згідно з постановою ВВД ФСНВ в м.Червонограді Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.10.2014 №1306/71254/71254.1/16 призначено позивачу доплату страхової виплати "щомісячна страхова виплата в разі стійкої втрати професійної працездатності" в сумі 849,62 грн за вересень 2014 року. Підстава для призначення доплати: довідка МСЕК №256816 від 04.09.2014.

Постановою ВВД ФСНВ в м.Червонограді Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.12.2015 №1306/71254/71254.1/19 про призначення потерпілому перерахованої щомісячної страхової виплати у разі зміни ступеня втрати професійної працездатності, з рахуванням повторного переогляду за висновком МСЕК від 01.12.2015 серія 10 ААА № 266512 потерпілому встановлено сукупний відсоток втрати професійної працездатності 55%, у тому числі: 25% по трудовому каліцтву (дата по акту 06/02/2002 за № 11); 30% по професійному захворюванню (дата по акту 07/08/2014 за № ), безстроково, призначено позивачу щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (вид виплати 410, КЕКВ 2730.03) в розмірі 2382,40 грн.

Як вбачається з листа Прокуратури Львівської області від 19.08.2019 №04/2/5-2162-15, адресованого начальнику Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області, Слідчим управлінням ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015140000000364 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, відомості про яке 22.08.2015 внесено до ЄРДР. Органом досудового розслідування вручено письмове повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України службовій особі Львівської обласної клінічної лікарні. У зв`язку із безпідставним встановленням професійного характеру захворювань працівниками вуглевидобувних підприємств Львівщини серед яких зазначено ОСОБА_1 , що встановлено висновками судово-економічних та судово-медичних експертиз, пропонується вжити передбачені законодавством заходи щодо тимчасового припинення відповідних виплат.

Відповідно до висновку експерта від 30.06.2017 №168 за даними розгляду медичної документації хворого ОСОБА_1 , про відсутність ознак, характерних для професійного захворювання, заключення члена комісії лікаря-рентгенолога ОСОБА_2 , результати контрольних спірографічних досліджень виконаних на час проведення експертизи членом комісії ОСОБА_3 , приймаючи до уваги висновок члена комісії ОСОБА_4 наявність у хворого діагнозу "Пневмоконіоз" встановлений ЛЕК ЛОКЛ, 07.08.2014 - комісія не підтвердила.

Постановою відповідача від 01.09.2019 №1316/71254/71254.1/26 "Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати" відповідно до ст. 46 Закону № 1105 - XIV позивачу з 01 вересня 2019 припинено щомісячну страхову виплату в розмірі 3 710,25 грн. Підставою припинення зазначено висновок експерта (комісійна судово-медична експертиза) №220 в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні №12015140000000364 від 22.08.2015 за ознаками вчинення злочину передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.05.2022 року у справі №380/24327/21, яке набрало законної сили, позов задоволено частково; визнано протиправною та скасовано постанову Червоноградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області №1316/71254/71254.1/26 від 01 вересня 2019 року "Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати"; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання вищезазначеного рішення суду у справі №380/24327/21, Червоноградським відділенням управління виконавчої дирекції фонду у Львівській області Фонду соціального страхування України видано наказ від 17.06.2022 №39 про скасування постанови від 01.09.2019 №1316/71254/71254.1/26 "Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати".

Червоноградським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області Фонду соціального страхування України винесено постанову від 17.06.2022 р. №46008/434325/71254/34 "Про припинення щомісячної страхової виплати" з якої слідує, що потерпілому ОСОБА_1 з 01.09.2019 припинено щомісячну страхову виплату в розмірі 3710,25 грн., в частині діагнозу професійного захворювання "Антракосилікоз" на підставі листа Прокуратури Львівської області від 19.08.2019 №04/2/5-2162-15 та висновку експерта (комісійна судово-медична експертиза) від 22.11.2017 №168.

Листом Червоноградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду у Львівській області Фонду соціального страхування України від 22.06.2022р. №30.01-11-805 позивача повідомлено про виконання рішення суду від 03.05.2022 у справі №380/24327/21 та скеровано останньому наказ від 17.06.2022 №39 "Про скасування постанови" та копію постанови від 17.06.2022 №46008/434325/71254/34 (а.с.12).

Позивач, вважаючи постанову Червоноградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду у Львівській області Фонду соціального страхування України від 17.06.2022 №46008/434325/71254/34 протиправною, звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 5 КАС України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також у будь-який спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон №1105-XIV).

Приписами статті 9 Закону №1105-XIV визначено, що основними завданнями Фонду та його робочих органів, зокрема, є надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.36 цього Закону, страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України «Про охорону праці». Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення реабілітації у сфері охорони здоров`я, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

За змістом ч.1 ст.42 Закону №1105-ХІV сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров`я.

Згідно з частиною 1 статті 43 Закону №1105-XIV для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються: 1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; 2)документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

Частинами 1, 2 статті 45 Закону №1105-XIV встановлено, що Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім`ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

Статтею 45 Закону №1105-XIV закріплений виключний перелік підстав для відмови у страхових виплатах і наданні соціальних послуг, а саме якщо мали місце: 1) навмисні дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання приписів та обмежень лікаря) потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку; 2) подання роботодавцем, іншими органами, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілим Фонду свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок; 3) вчинення застрахованим умисного кримінального правопорушення, що призвів до настання страхового випадку.

Статтею 46 Закону № 1105-ХІV визначено випадки припинення страхових виплат і надання соціальних послуг, зокрема якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості (п.3 ч.1).

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб`єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.90 КАС України).

Відповідно до положень ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об`єктивного дослідження справи, однак не зобов`язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.

Суд встановив, що постановою Червоноградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області від 17.06.2022 року №46008/434325/71254/34 «Про припинення щомісячної страхової виплати» відповідно до ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» постановлено припинити потерпілому ОСОБА_1 щомісячну страхову виплату у розмірі 3710,25 грн в частині діагнозу професійного захворювання «Антракосилікоз» (20%).

Як видно зі змісту цієї постанови, підставою припинення щомісячної страхової виплати позивачу вказано лист прокуратури Львівської області від 19.08.2019 № 04/2/5-2162-15, висновок експерта (комісійна судово-медична експертиза) №168 від 22.11.2017 щодо безпідставного встановлення потерпілому ОСОБА_1 діагнозу професійного захворювання «антракосилікоз».

При цьому, до матеріалів справи сторонами не додано ні вироку суду в кримінальному провадженні, ні ухвали про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, ні постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили щодо вищезазначеного кримінального провадження.

Оцінюючи докази, які слугували підставою для прийняття спірного рішення, суд апеляційної інстанції враховує, що Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, відповідно до якої протоколи допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування до винесення вироку в межах кримінального провадження не можуть вважатися належним доказом в адміністративному судочинстві (зокрема, у постановах від 21.02.2022 у справі №360/4284/18 та від 28.06.2022 у справі № 679/1344/16-а).

З огляду на наведене, вищевказаний лист лист прокуратури Львівської області від 19.08.2019 № 04/2/5-2162-15, висновок експерта (комісійна судово-медична експертиза) №168 від 22.11.2017 щодо безпідставного встановлення потерпілому ОСОБА_1 діагнозу професійного захворювання «антракосилікоз» до винесення вироку, не могли бути джерелом доказів для підтвердження обставин призначення страхової виплати позивачеві на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Слід зазначити, що згадані докази, на які покликається відповідач в обгрунтування правомірності оскаржуваної постанови, не є особливими доказами у даній справі і оцінюються судом за загальними правилами оцінки доказів у сукупності з встановленими обставинами справи та поряд з іншими доказами.

В спірному випадку жодних підстав, визначених законом для припинення позивачу щомісячних страхових виплат, не було.

Наведені обставини враховані судом першої інстанції при перевірці законності та обґрунтованості оскаржуваної постанови на відповідність критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, визначених ч.2 ст.2 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправною та скасування постанови Червоноградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду у Львівській області Фонду соціального страхування України від 17.06.2022 №46008/434325/71254/34.

В контексті наведених правових норм, слід звернути увагу й на те, що відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України пеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Керуючись статтями 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 лютого 2023 року у справі № 380/17219/22 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор