Ухвала

від 14.08.2023 по справі 440/76/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 440/76/21

адміністративне провадження № К/990/27047/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О.О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2023 у справі № 440/76/21 позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський ремонтний завод залізничної техніки» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтавський ремонтний завод залізничної техніки» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Полтавській області від 09.10.2020:

- № 0000570506, яким на підставі акту перевірки № 446/16-31-05-06-10/41372742 від 02.09.2020 за встановлені порушення пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, абз. в пп. 14.1.185 та абз. в пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, 198.1, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, ст. 1, ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі Закон № 996-XIV), п. 33 П(С)БО 7, розділу 15 «Капітальні інвестиції», розділу 11 «Інші необоротні матеріальні активи» Інструкції № 291, п. 1.2, п. 2.1, п. 2.2, п. 2.13, п. 3.5, п. 3.7 Положення № 88, порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2019 № 21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 № 159/28289 і зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, податкова декларація 9171503491 від 20.07.2022, звітний (податковий період червень 2020 року, сума завищення від`ємного значення 2 853 600 грн.

- № 0000580506, яким на підставі акту перевірки № 446/16-31-05-06-10/41372742 за встановлені порушення пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, абз. в пп. 14.1.185 та абз. в пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, 198.1, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, ст. 1, ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV, п. 33 П(С)БО 7, розділу 15 «Капітальні інвестиції», розділу 11 «Інші необоротні матеріальні активи» Інструкції № 291, п. 1.2, п. 2.1, п. 2.2, п. 2.13, п. 3.5, п. 3.7 Положення № 88, порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2019 № 21, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 № 159/28289 та на підставі п. 123.1 ст. 123 ПК України збільшена сума грошового зобов`язання за платежем «Податок на додану вартість» із вироблених в України товарів (робіт, послуг) на загальну суму 721 605 грн, у тому числі: на 577 284 грн за податковим зобов`язанням, 144 321 грн за штрафними санкціями.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2021, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2023, позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі скаржник покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження.

Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Фактично доводи касаційної скарги зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.

Крім того, звертаючись з касаційною скаргою скаржник посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали повну оцінку усім доказам та обставинам справи. Ураховуючи те, що касаційна скарга містить посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, доводи щодо неповної оцінки доказів не можуть бути самостійною підставою для відкриття касаційного провадження.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідач реалізовує своє право на касаційне оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанції вже втретє. Ухвалами від 28.06.2023 та від 12.07.2023 Верховний Суд вже повертав касаційні скарги Головному управлінню ДПС у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України. У цих ухвалах Верховний Суд наголошував на чітких передбачених КАС України вимогах, за дотримання яких суд касаційної інстанції наділений повноваженнями відкрити касаційне провадження у справі.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою втретє, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому неодноразово надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 № 460-IX і які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2021 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2023 у справі № 440/76/21 повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Шишов