Вирок

від 15.08.2023 по справі 147/1038/23

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/1038/23

Провадження № 1-кп/147/92/23

ВИРОК

іменем України

15 серпня 2023 року смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

із секретарем ОСОБА_2 ,

розглянувши без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт та додані до нього матеріали у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023025120000043 від 04.07.2023 щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 , 04.07.2023 близько 09 год. 00 хв. на території парку, що розташований по вул. Соборна в смт Тростянець Тростянецької територіальної громади Гайсинського району Вінницької області, на землі біля бетонного кругу знайшов пачку з - під цигарок із маркуванням «Marlboro», розгорнувши яку, виявив всередині речовину рослинного походження темно-зеленого кольору у подрібненому, сухому стані. Будучи особою, яка вживає наркотичні засоби, та розуміючи, що у знайденій пачці з - під цигарок може міститися наркотичний засіб - канабіс, ОСОБА_3 забрав її собі та помістив до наплічної сумки, яка була одягнута на останньому через плече, і таким чином незаконно придбав наркотичний засіб - канабіс, який в подальшому незаконно зберігав при собі до 11 год. 20 хв. 04.07.2023 для власного вживання без мети збуту, тобто до часу його вилучення працівниками відділення поліції № 2 Гайсинського районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області.

Так, 04.07.2023 о 11 год. 20 хв. на вулиці Щаслива, біля будинку №1 в смт Тростянець Тростянецької територіальної громади Гайсинського району Вінницької області був затриманий уповноваженою службовою особою відділення поліції № 2 Гайсинського районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області за вчинення ним кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, про що 04.07.2023 складено протокол про затримання особи.

У подальшому, 04.07.2023 в період часу з 11 год. 35 хв. по 11 год. 42 хв., у відповідності до ст. ст. 401, 104, 131, 132, 208-210, 213, 2982 КПК України, в присутності понятих, було проведено обшук затриманої особи ОСОБА_3 , в ході якого у наплічній сумці, яка була одягнута через плече у останнього, виявлено та вилучено пачку з - під цигарок із маркуванням «Marlboro», яка містила в собі речовину рослинного походження, яка згідно висновку експерта №СЕ-19/102-23/12241-НЗПРАП від 12.07.2023 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, масою (у перерахунку на висушену речовину) 16,68 г.

Досудовим розслідуванням дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 309 КК України, а саме: незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Зазначені обставини були встановлені органом досудового розслідування, учасниками судового провадження не оспорюються, про що подана відповідна заява обвинуваченого ОСОБА_3 за участю захисника - адвоката ОСОБА_4 , в якій обвинувачений беззаперечно визнав свою вину у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та повідомив, що ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження. Крім того, обвинувачений та захисник не заперечували та надали згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Обвинувальний акт розглядається у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до ч.2 ст. 382 КПК України.

Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України та правильної кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 309 КК України, а саме - незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.

Відповідно до частини 1 статті 1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.

Частиною 1 статті 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Відповідно до частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначанні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК України є кримінальним проступком, раніше не судимий, неодружений, непрацюючий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за місцем реєстрації характеризується посередньо.

Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття.

Відсутні обставин, які обтяжують покарання.

З урахуванням обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, суд вважає, що останньому відповідно до принципу індивідуалізації покарання необхідно призначити покарання у виді обмеження волі, оскільки вказане покарання визнано судом достатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим.

При цьому суд враховує те, що призначення покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 309 КК України у виді штрафу від однієї до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є недоцільним оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_3 має дохід, який би давав можливість сплатити штраф у розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 309 КК України.

А тому, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі, в межах санкції статті, передбаченої ч. 1 ст. 309 КК України.

Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості й не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності, через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Тобто, як наслідок, формальні моменти не можуть бути вирішальними, головною є можливість у кожній конкретній справі оцінити основну мету застосування певного заходу та характер впливу на особу, які можуть істотно відрізнятися, навіть, за зовнішньої подібності відповідних примусових заходів, бо суд стоїть на тій позиції, що, незалежно від того, що вчинили злочинці, визнання їх людської гідності передбачає надання їм можливості ресоціалізувати себе за час відбування покарання з перспективою колись стати відповідальним членом вільного суспільства, що, у цій ситуації, при застосуванні саме такого покарання, є можливим.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного й особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що, хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Крім того, у цій справі, покарання суд призначає, в тому числі, з урахуванням висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.02.2018 у справі №634/609/15-к, де останній роз`яснив, що при обранні форми реалізації кримінальної відповідальності суд у визначених законом межах наділений правом вибору не лише виду та розміру покарання, а й порядку його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в межах якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, відповідно до якої, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання, при цьому, з огляду на положення ст.75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.

Таким чином, виходячи з тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, наявності пом`якшуючих обставин, особи винного та його ставлення до вчиненого ним діяння, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_3 ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання, призначеного вироком суду з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і буде виконувати покладені на нього обов`язки.

У той час, як призначення будь-якого іншого виду покарання без звільнення від його відбування суд сприймає як діяння, яке б указувало на те, що саме у цій ситуації та обставинах, при яких було вчинено злочин, воно сприймалося б як грубо непропорційне (діяння та покарання), як наслідок, у світлі практики ЄСПЛ, сприймалося б як жорстоке поводження, тобто суперечило статті 3 Конвенції, в момент його винесення.

Враховуючи обставини справи, характеристику обвинуваченого, відсутність судимості, критичного осмислення вчиненого, суд вважає, що термін іспитового строку в 1 рік буде достатнім для ресоціалізації обвинуваченого.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, потерпілі у кримінальному провадженні відсутні.

Також суд вважає за необхідне, керуючись ч.2 ст. 124 КПК України стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення судової експертизи у розмірі 1912,00 грн.

Згідно з ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід не обирався, підстави для його обрання до набрання вироком законної сили відсутні.

Керуючись ст. ст. 374, 381, 382 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком один рік.

На підставі п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення експертизи у кримінальному провадженні в сумі 1912,00 гривень (одну тисячу дев`ятсот дванадцять грн. 00 коп.).

Скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Тростянецького районного суду Вінницької області від 05.07.2023.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: речовину рослинного походження, яку поміщено до спеціального пакету Національна поліція України 7368940, що знаходиться в камері зберігання речових доказів відділення поліції №2 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області,- знищити.

Відповідно до ч.1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. З інших підстав вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше наступного дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасниками кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1