Ухвала

від 15.08.2023 по справі 947/17755/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 947/17755/23

Провадження №2-з/522/263/23

УХВАЛА

15 серпня 2023 року суддя Приморського районного суду м. Одеси, Шенцева О.П., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Управління державної реєстрації юридичного департаменту ОМР в особі Юридичного департаменту Одеської міської ради; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне підприємство фірма «ЮНІКОРН», Виробничо-комерційне приватне підприємство «НОВАНІМПЕКС» про визнання права власності на частку в статутному капіталі в порядку спадкування за законом та про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Управління державної реєстрації юридичного департаменту ОМР в особі Юридичного департаменту Одеської міської ради; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне підприємство фірма «ЮНІКОРН», Виробничо-комерційне приватне підприємство «НОВАНІМПЕКС» про визнання права власності на частку в статутному капіталі в порядку спадкування за законом та про зобов`язання вчинити певні дії.

Представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом:

- накладання арешту на корпоративні права ОСОБА_3 у розмірі 50 % статутного капіталу Приватного підприємства фірма «ЮНІКОРН», ідентифікаційний код юридичної особи: 25024071, номінальною вартістю 1250 грн., та заборонити державним реєстраторам будь-яких органів та суб`єктів державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії щодо зміни розміру статутного капіталу, зміни розміру часток та/або зміни складу учасників (засновників) Приватного підприємства фірма «ЮНІКОРН», ідентифікаційний код юридичної особи: 25024071;

- накладання арешту на корпоративні права ОСОБА_3 у розмірі 50 % статутного капіталу Виробничо-комерційного приватного підприємства «НОВАНІМПЕКС», ідентифікаційний код юридичної особи: 13919555, номінальною вартістю 400 грн., та заборонити державним реєстраторам будь-яких органів та суб`єктів державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії щодо зміни розміру статутного капіталу, зміни розміру часток та/або зміни складу учасників (засновників) Виробничо-комерційного приватного підприємства «НОВАНІМПЕКС», ідентифікаційний код юридичної особи: 13919555.

Суд, дослідивши матеріали справи, заяву про забезпечення позову, вважає, що у її задоволенні слід відмовити на підставі нижченаведеного.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників цивільного процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення ст.ст.18,153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частинами 1, 2статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета /спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно з практикою Верховного Суду, сформульованою в постановах від 22.01.21 у справі № 910/5550/19, від 19.12.18 у справі № 910/9254/18, від 02.10.18 у справі № 910/2226/18 та від 16.08.18 у справі № 910/1040/18, якщо позивач звертається з немайновою позовною вимогою, а судове рішення в разі її задоволення не вимагатиме примусового виконання, то не має взагалі застосовуватись і досліджуватись така підстава для вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватись та досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або відновлення порушених, оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватись, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема чи не зможе позивач їх захистити у межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Згідно з ч.3ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими вимогами.

При цьому із заяви про забезпечення позову вбачається, що позивач просить накласти арешту на корпоративні права ОСОБА_3 у розмірі 50 % статутного капіталу Приватного підприємства фірма «ЮНІКОРН», номінальною вартістю 1250 грн., та Виробничо-комерційного приватного підприємства «НОВАНІМПЕКС», ідентифікаційний код юридичної особи: 13919555, номінальною вартістю 400 грн., а також заборонити державним реєстраторам будь-яких органів та суб`єктів державної реєстрації вчиняти реєстраційні дії щодо зміни розміру статутного капіталу, зміни розміру часток та/або зміни складу учасників (засновників) Приватного підприємства фірма «ЮНІКОРН» та Виробничо-комерційного приватного підприємства «НОВАНІМПЕКС», але не обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно може зникнути, зменшитись, погіршитись або може бути відчуженим.

Подана представником позивача заява не містить обґрунтованих посилань, а матеріали заяви - відповідних доказів, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, та невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до ч.1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У справі FOGARTY v. THE UNITED KINGDOM (заява 37112/97), рішення від 21/11/2001 (параграфи 33, 34, 35) Європейський Суд зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави.

На підставі наведеного суд дійшов висновків про те, що заявником не доведено необхідність забезпечення позову, також недоведене існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, заходи забезпечення позову не є співмірними із заявленими вимогами, а тому суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову у повному обсязі.

Керуючись ст. ст.149-153, 260, 354, ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Управління державної реєстрації юридичного департаменту ОМР в особі Юридичного департаменту Одеської міської ради; треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватне підприємство фірма «ЮНІКОРН», Виробничо-комерційне приватне підприємство «НОВАНІМПЕКС» про визнання права власності на частку в статутному капіталі в порядку спадкування за законом та про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити у повному обсязі.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя

15.08.2023