Рішення

від 01.08.2023 по справі 943/257/23

БУСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №943/257/23

Провадження № 2/943/489/2023

01 серпня 2023 року м. Буськ Львівська область

Буський районний суд Львівської області в складі:

головуючої-судді Шендрікової Г.О.,

за участю секретаря судового засідання Пристанської С.В.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом представника позивача адвоката Скоробогатого М.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Золочівської РДА про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,-

в с т а н о в и в :

Представник позивача адвокат Скоробогатий М.В. звернувся до суду із указаним позовом до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Золочівської РДА про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини. В якому просить розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 .

В обгрунтування заявлених вимоги представник позивача адвокат Скоробогатий М.В. покликається на те, що 18 липня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, який зареєстровано у Буському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис № 58. Під час подружнього життя у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 наподився син - ОСОБА_3 . Після укладання шлюбу подружжя спільно проживало за місцем реєстрації ОСОБА_1 , тобто в будинку АДРЕСА_1 . Зі слів ОСОБА_1 , у перший період подружнього життя у них з ОСОБА_2 були досить хороші відносини. Вони вели спільне господарство, ОСОБА_2 всіляко старалася підтримувати домашній затишок, проявляла любов та турботу. Після народження дитини, проявляла свою материнську ласку та весь свій час приділяла синові. Однак через певний проміжок часу ситуація кардинально змінилася. З причин, які не були зрозумілими для ОСОБА_1 , дружина почала все менше і менше турбуватися про нього та дитину. Вона йшла з дому, не повідомляючи нічого ні чоловіку ні іншим членам сім`ї. В той час за дитиною доглядав або він сам або його батьки. Спершу такі явища траплялися нечасто, однак згодом вони набули систематичного характеру. Разом з тим стали погіршуватися стосунки між сторонами. Часто в сім`ї почали траплятися сварки, вбачалася відсутність взаєморозуміння та любові. Відповідачку фактично перестало цікавити те, що відбувається удома, вона не мала наміру щось допомагати і розвивати спільне господарство.Позивач всіляко намагався владнати цю ситуацію, пробував уникати конфліктів або ж швидко їх врегульовував. Він прагнув дізнатися, що ж насправді сталося з дружиною, чому в неї почав пропадати інтерес до дитини та сім`ї загалом. Однак знайти причини таких змін в поведінці дружини йому так і не вдалося. В подальшому ситуація лише погіршувалася і всі спроби ОСОБА_1 зберегти сім`ю виявлялися марними. 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан. З нашій країні почалася мобілізація, під яку потрапив і позивач. Перед відправленням у військову частину взаєморозуміння з дружиною йому так і не вдалося досягти. Однак, перебуваючи на службі, ОСОБА_1 полишав надії на збереження шлюбу, в телефонному режимі старався підтримувати зв`язок з дружиною, однак остання часто уникала таких розмов. Як повідомила йому мати, ОСОБА_2 одного дня зібрала всі свої речі та, не пояснивши нічого, покинула будинок, залишивши малолітнього сина вдома. Як виявилося через декілька днів, ОСОБА_2 ймовірніше поїхала в с. Надітичі, Стрийського району, де вона зареєстрована та звідки родом. В подальшому ніяких звісток від неї не поступало. Така інформація суттєво вплинула на моральний стан позивача. Він усвідомив, що збереження шлюбу є недоцільним та буде носити лише формальний характер. Зазначає, що ці події негативно впливають на маленьку дитину, виховання якої повністю перенеслося на батьків ОСОБА_1 , які до того ж мають двох неповнолітніх дітей (сестер позивача). ОСОБА_3 фактично був позбавлений материнської любові та ласки, яку не може замінити ніхто, особливо в такому ранньому віці. Позивач, як батько малолітньої дитини усвідомлюючи свою особисту відповідальність за виховання та піклування про сина, створення для нього належних соціально-побутових умов проживання, збереження психічного та фізичного здоров`я, духовного та розумового розвитку, вважає за необхідне визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 спільно з батьком, так як мати самоусунулася від виконання батьківських обов`язків і не проявляє жодного інтересу до дитини і, очевидно, що відсутні виняткові обставини, які б дали підставу для визначення місця проживання дитини спільно з матір`ю. Відтак просять задовольнити позовні вимоги повністю.

Ухвалою судді від 25.04.2023 року в даній справі відкрито загальне позовне провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

Ухвалою суду від 08.06.2023 року закрито підготовче провадження із призначенням справи до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Скоробогатий М.В. в судове засідання не з`явилися, про день та час слухання справи були належним чином повідомлені. До матеріалів справи представник позивача адвокат Скоробогатий М.В. подав до суду заяву у якій просить справу слухати у їх відсутності, позовні вимоги підтримують та просять суд їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про день та час слухання справи була належним чином повідомлена. 30.05.2023 року на адресу суду надійшла заява від ОСОБА_2 з проханням не турбувати її. До суду бажання їхати не має.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Золочівської РДА в судове засідання не з`явився про день та час слухання справи була належним чином повідомлений. До матерівлів справи представник позивача ОСОБА_5 подав до суду заяву у якій просить справу слухати у відсутності їх представника, підтримує висновок Золочівської РДА наданий суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали та з`ясувавши дійсні обставини справи, перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи із таких мотивів.

Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України). Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Сторони зареєстрували шлюб 18 липня 2020 року, Буським районним державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) зроблено відповідний актовий запис за № 58, що підтверджується свідоцтвом про шлюб виданим серії НОМЕР_1 виданого 18.07.2020 року.

Від подружнього життя мають малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Частиною 2 статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Матеріалами справи встановлено, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із позивачем ОСОБА_1 , по АДРЕСА_1 , де він зареєстрований.

Відповідачка ОСОБА_2 проживає окремо від сина в АДРЕСА_2 .

Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, стабільний матеріальний дохід позивача, вік дитини та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України» роз`яснено, що суди, вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, мають виходити із рівності прав та обов`язків батька й матері щодо своїх дітей, повинні постановити рішення, яке відповідало б інтересам дітей. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Згідно з «Декларацією про загальні засади державної політики України стосовно сім`ї та жінок», схваленої Постановою Верховної Ради України від 06 березня 1999 року, держава захищає материнство та дитинство і визнає пріоритетність інтересів матері та дитини в суспільстві та забезпечує неухильне додержання законодавства України та норм міжнародного права стосовно сім`ї та жінок.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

В силу норми ч. 4, 5 ст. 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до ст. 112 Сімейного Кодексу України, п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання недійсним та поділ спільного майна подружжя» суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Позивач наполягає на розірванні шлюбу і своєму небажанні проживати з відповідачкою однією сім`єю. На протязі тривалого часу сторони не проживають разом та шлюбних відносин не підтримують, спільне господарство не ведуть, що свідчить про тривалість і стійкість конфлікту між ними та остаточний розпад сім`ї.

Крім цього, суд враховує інтереси дитини сторін, оскільки її повноцінний розвиток та виховання у сім`ї, у якій відсутнє взаєморозуміння та існують постійні конфлікти є неможливим.

Як вбачається із Висновку служби у справах дітей Золочівської районної державної адміністрації Львівської області від 06.06.2023 щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , орган опіки та піклування вважає доцільним визначити місце проживання дитини спільно з батьком ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , оскільки це відповідає інтересам дитини.

Крім того, як убачається із цього висновку служби у справах дітей Золочівської районної державної адміністрації Львівської області, що згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання громадянки ОСОБА_2 , наданий Розвадівською сільською радою Стрийського району Львівської області, у якому зазначено, що в житловому будинку, де проживає сім`я, відсутні елементарні умови для проживання та виховання дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

За таких обставин, оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд погоджується із висновком органу опіки та піклування, що визначення місця проживання дитини у сім`ї батька ОСОБА_1 за місцем його проживання (перебування) відповідає інтересам дитини, відтак суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати, згідно ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача в користь позивача, відповідно до задоволення позовних вимог.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 1, 2, 4, 8, 10, 11, 12, 13, 49, 51, 76, 77, 78, 81, 82, 141, 206,223,247, 259, 263, 264, 265, 273, 280,352, 354 ЦПК України, ст. ст. 110, 112,114 Сімейного кодексу України, суд,-

у х в а л и в :

Позов задоволити повністю.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано 18 липня 2020 року, Буським районним державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), актовий запис № 58.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 сплаченого судового збору в сумі 1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 60 коп..

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Повне судове рішення складено: 11.08.2023 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Представник позивача - адвокат Скоробогатий Микола Вікторович (вул. Д. Донцова, 20/2-а м. Львів 79008.

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Третя особа: орган опіки та піклування Золочівської РДА, вул. В`ячеслава Чорновола, 3 м. Золочів Золочівський район Львівська область 80700.

Суддя: Г. О. Шендрікова