Ухвала

від 15.08.2023 по справі 369/11688/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/11688/23

Провадження №4-с/369/88/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

секретаря Соловюк В.І.

за участі:

представника боржника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за скаргою Бучанської районної ради Київської області, заінтересовані особи Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), головний державний виконавець Огібенін Леонід Ігорович, стягувач ОСОБА_2 про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

У липні 2023 року Бучанська районна рада Київської області звернулись до суду з даною скаргою. Свої вимоги мотивували тим, що судовим рішенням було поновлено ОСОБА_2 на посаді генерального директора КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради». На виконання рішення був виданий виконавчий лист, який пред`явлений до примусового виконання до Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Вказали, що у липні 2023 року на їх адресу надійшло дві вимоги головного державного виконавця Огібеніна Л.І. щодо забезпечення примусового виконання рішення суду. Зі змісту цих вимог стало відомо, що 03 березня 2023 року було відкрито виконавче провадження та зобов`язано їх у 10-денний строк поновити стягувача на посаді. При цьому саму постанову про відкриття виконавчого провадження вони не отримували. На виконання вимог виконавця ними 04 липня 2023 року направлено заяву про закінчення виконавчого провадження, оскільки рішення суду є виконаним: 05 квітня 2021 року ОСОБА_2 видав наказ про власне призначення на посаду, звільнення в.о. генерального директора Тимофєєва С.В.; на підставі цього наказу були внесені відповідні зміни до Єдиного реєстру юридичних осіб, ФОП та громадських формувань від 05 квітня 2021 року. Але виконавець залишив поза увагою їх заяву та подані докази, не надав жодного листа про відмову у задоволенні їх клопотання про закінчення виконавчого провадження. Вважають дії виконавця неправомірними, оскільки судове рішення виконане у повному обсязі, та своє право порушеним.

Просили суд визнати дії головного державного виконавця Огібенін Леонід Ігорович Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) неправомірними та зобов`язати винести постанову про закінчення виконавчого провадження №71184427 від 03 березня 2023 року (виконавчий лист №369/11775/20 від 18 січня 2023 року) у зв`язку з виконанням судового рішення.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 серпня 2023 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду на 09 серпня 2023 року та витребувано копію матеріалів виконавчого провадження.

Ухвалу про відкриття з вимогою надати матеріали виконавчого провадження отримано Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 04 серпня 2023 року.

У судовому засіданні представник боржника Бучанської районної ради Київської області скаргу підтримав. Суду також пояснив, що виконавець у порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» не надіслав їм постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про заміну сторони виконавчого провадження, тому вони не мають повного доступу до ВП, що порушує їх права. Виконавець вимагає від голови ради видати розпорядження, але такі повноважень голова немає, це лише повноваження сесії. На даний час планується наступна сесія та голова ради на виконання вимоги виконавця вніс дане питання на сесію ради. Крім того, така неправомірна вимога була ними оскаржена до начальника відділу, але жодної відповіді вони не отримували. Вважають, що рішення суду було виконано, тому виконавець зобов`язаний був закінчити виконавче провадження. Просив задоволити вимоги у повному обсязі.

У судове засідання представник заінтересованої особи Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), головний державний виконавець Огібенін Леонід Ігорович та ОСОБА_2 не з`явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Клопотань про відкладення розгляду скарги до суду не надходило.

14 серпня 2023 року до суду надійшли витребовувані матеріли виконавчого провадження ВП 71184427. Жодних пояснень, заперечень суду подано не було, у разі заперечення вимог.

У судове засідання стягувач ОСОБА_2 не зявився. Про час та місце розгляду справи повіломлений належним чином. Зважаючи на строки розгляду скарги, стягувач повідомлявся шляхом направлення смс-повідомлення. На час прийняття судов ухвали жодних клопотань, заяв до суду не надходило. Причини неможливості подати такі заяви суду також не повідомлено.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За змістом частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

За ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

При розглядіскарги встановлено,щозаочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 лютого 2021 року:

визнано незаконним та скасовано рішення Києво-Святошинської районної ради Київської області «Про звільнення генерального директора Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво- Святошинської районної ради Київської області» від 03 вересня 2020 року №742- 48-VII;

визнано незаконним та скасовано розпорядження Києво-Святошинської районної ради Київської області «Про звільнення ОСОБА_2 із посади генерального директора Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» від 04вересня 2020 року №94-к/тр;

поновлено ОСОБА_2 на посаді генерального директора Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області»;

стягнено з Києво-Святошинської районної ради Київської області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 109601,88 грн., судовий збір 2522,40 грн.;

у решті вимог позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду Київської області від 07 вересня 2021 року рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 12 січня 2022 року постанову Київського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування рішення Києво-Святошинської районної ради Київської області від 03 вересня 2020 року № 742-48-VII «Про звільнення генерального директора комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» та розпорядження Києво-Святошинської районної ради Київської області від 04 вересня 2020 року № 94-к/тр «Про звільнення ОСОБА_2 із посади генерального директора комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області», поновлення ОСОБА_2 на посаді генерального директора комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» скасовано та залишено у силі у цій частині заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 лютого 2021 року.

18 січня 2023 року ОСОБА_2 отримав виконавчий лист 369/11775/20 та 02 березня 2023 року пред`явив його до примусового виконання до Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Постановою головного державного виконавця ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Огібеніна Л.І. від 03 березня 2023 року відкрито виконавче провадження (ВП 71184427) щодо поновлення ОСОБА_2 на посаді генерального директора комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області».

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 травня 2023 року замінено сторону виконавчого провадження (Боржника) у ВП №71184427 з Києво-Святошинської районної ради Київської області (код ЄДРПОУ: 04054748; адреса: вул. Янтарна, 12, місто Київ, 03170) на Бучанську районну раду Київської області (код ЄДРПОУ 43961534; місцезнаходження: вул. Енергетиків, будинок 12, м. Буча, Бучанського району Київської області) у цивільній справі за №369/11775/20 за позовом ОСОБА_2 до Києво-Святошинської районної ради Київської області, третя особа ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування рішень, визнання незаконним та скасування розпоряджень, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

15 березня 2023 року до матеріалів виконавчого провадження ОСОБА_2 подана заява про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником та копію відповідної ухвали суду.

Постановою головного державного виконавця Огібеніна Л.І. від 22 червня 2023 року замінено сторону виконавчого провадження з Києво-Святошинської районної ради Київської області на Бучанську районну раду Київської області.

На даний час, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Київського апеляційного суду від 07 серпня 2023 року клопотання Бучанської районної ради Київської області про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 травня 2023 року задоволено. Поновлено Бучанській районній раді Київської області пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 травня 2023 року. Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Бучанської районної ради Київської області на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 травня 2023 року.

05 липня 2023 року до Бучанської районної ради Київської області направлено вимогу виконавця №71184427/4 щодо виконання рішення суду у триденний термін з моменту отримання вимоги.

06 липня 2023 року до ВПВР Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) надійшла заява Бучанської районної ради Київської області про закінчення виконавчого провадження, наказ №32-ОС від 05 квітня 2021 року про призначення ОСОБА_2 генеральним директором, наказ №33-ос від 05 квітня 2021 року про звільнення ОСОБА_3 , виписка з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб станом на 05 квітня 2021 року.

17 липня 2023 року представник ОСОБА_2 направив головному державному виконавцю заяву про те, що наказ №32-ОС та наказ №33-ос від 05 квітня 2021 року фактично є нікчемними, не можуть братись виконавцем до уваги, а голова районної ради зобов`язаний видати відповідне розпорядження про звільнення минулого керівника та про його поновлення на роботі.

18 липня 2023 року головний державний виконавець направив вимогу до Бучанської районної ради №71184427/4 щодо виконання рішення суду у триденний термін з моменту отримання вимоги. При цьому мотивування такої вимоги було аналогічним заяві представника ОСОБА_2 від 17 липня 2023 року, в тому числі про нікчемність наказів.

31 липня 2023 року до виконавця дійшов лист Бучанської районної ради Київської області щодо неможливості виконати вимогу виконавця у встановлений строк, оскільки в рішенні суду відсутня вимоги до керівника районної ради вчинити будь-які, не було скасовано розпорядження рішення районної ради ще від 24 липня 2018 року про продовження терміну дії контракту з ОСОБА_2 (а фактично виконавець вимагає видання головою повторного розпорядження), питання по допущенню до роботи це наказ по підприємству, лише на пленарних засіданнях вирішується питання призначення/звільнення керівників (даний лист поданий суду не у повному обсязі, а лише на двох сторінках). До заяви боржник надав виконавцю розпорядження №09 від 27 липня 2023 року про внесення на розгляд наступної пленарної сесії ради питання поновлення.

Даний лист залишився без жодного реагування виконавця щодо правомірності чи неправомірності вказаних в ньому відомостей. На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що виконавець вважає наказ №32-ОС від 05 квітня 2021 року про призначення ОСОБА_2 генеральним директором, наказ №33-ос від 05 квітня 2021 року про звільнення ОСОБА_3 нікчемними та по суті очікує пленарне засідання ради щодо поновлення ОСОБА_2 на посаді керівника КП.

Доказів протилежного виконавець суду не надав.

З такими висновками виконавця суд не погоджується, та зважує, що з Єдиного реєстру судових рішень вбачається, що за позовом ОСОБА_2 судом розглянуто також ще одну цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області», треті особи Бучанська районна рада Київської області, ОСОБА_4 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (справа 369/6757/22).

Рішенням Києвво-Святошинського районного суду від 12 грудня 2022 року відмовлено у задоволенні позову.

Постановою Київського апеляційного суду від 14 березня 2023 року рішення Києво-Святошнського районного суду Київської області від 12 грудня 2022 року змінено в мотивувальній частині, виклавши її в редакції цієї постанови; в іншій частині рішення залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Титикало Роман Сергійович, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області, треті особи: Бучанська районна рада Київської області, ОСОБА_4 , про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При розгляді вищевказаної справи Бучанська районна рада Київської області участі не приймала.

За ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При розгляді даної справи апеляційним судом було встановлено наступне.

«Рішенням Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області від 10 грудня 2020 року затверджено кандидатуру ОСОБА_2 на посаду заступника сільського голови з питань діяльності органів виконавчої влади по напряму житлово-комунального господарства та екології.

Позивач ОСОБА_2 14 грудня 2020 року подав заяву наступного змісту: «Прошу звільнити мене з посади генерального директора КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області», у зв`язку з переходом на виборну посаду заступника голови Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області згідно з п.5 ст.36 КЗпП України». Заява підписана та містить резолюцію « ОСОБА_5 до наказу» - ОСОБА_2 .

На підставі вищевказаного рішення сільської ради та заяви позивача, Наказом КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області» №83-0С від 14 грудня 2020 року ОСОБА_2 , генерального директора КП «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області», вважати таким, що 14 грудня 2020 року звільнений з посади у зв`язку з переходом на виборчу посаду, згідно п.5 ст.36 КЗпП. Даним наказом також виплачено ОСОБА_2 компенсацію за невикористану щорічну відпустку за 96 календарних днів: 8 днів за період роботи з 15 лютого 2017 року по 14 лютого 2018 року ; 31 день за період роботи з 15 лютого 2018 року по 15 лютого 2019 року; 31 день за період роботи з 15 лютого 2019 року по 15 лютого 2020 року; 26 днів за період роботи з 15 лютого 2020 року по 14 грудня 2020 року. Всі нараховані суми ОСОБА_2 були виплачені.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 , що йому має бути нараховано середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 грудня 2020 року по 21 липня 2022 року в розмірі 411524,04 грн, є безпідставними, з огляду на те, що вимушений може мати місце виключно до моменту поновлення працівника на посаді . Після поновлення на роботі у випадку невиконання рішення має місце не вимушений прогул , а затримка у виконанні рішення ( ст. 236 КЗпП України).

З огляду на поновлення ОСОБА_2 на посаді, і наявних в матеріалах справи доказів виплати йому всіх належних коштів, правові підстави для задоволення позову ОСОБА_2 відсутні».

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Так, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (995_690) (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року (980_086), серія А, № 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". До того ж ЄСПЛ уже прийняв цей принцип у справах щодо тривалості судового провадження (див. останні рішення у справах "Ді Педе проти Італії" (Di Pede v. Italy) та "Заппія проти Італії" (Zappia v. Italy) від 26 вересня 1996 року, Reports of Judgments and Decisions 1996-IV, c. 1383 - 1384, п. 20 - 24 та с. 1410 - 1411, п. 16 - 20 відповідно).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Войтенко проти України" від 29.06.2004 (заява № 18966/02) ЄСПЛ нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу N 1 (994_535) (див. серед інших джерел, "Бурдов проти Росії" (980_045), заява № 59498/00, параграф 40, ЄСПЛ 2002-III; "Ясіуньєне проти Латвії", заява № 41510/98, параграф 45, 6 березня 2003 року).

У справі "Глоба проти України" Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S.A." проти Португалії" (Comingersoll S.A. v. Portugal) [ВП], заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV). Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі «Ясюнієне проти Литви» ("…"), заява № 41510/98, п. 27). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України" (Fuklev v. Ukraine), заява № 71186/01, п. 84).

Таким чином встановлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

П.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

На підставі наведено, враховуючи висновки апеляційного суду щодо поновлення ОСОБА_2 на роботі, виплату у подальшому всіх сум, суд погоджується з доводами скаржника про те, що фактично рішення суду було виконано, тому вимоги виконавця є безпідставними та по суті дублюванням позиції стягувача ОСОБА_2 .

Крім того,вимога виконавцяпро виданнясаме головоюБучанської районноїради Київськоїобласті розпорядженняпро поновлення ОСОБА_2 на посадігенерального директораКП неґрунтується навимогах ЗаконуУкраїни «Промісце самоврядуванняв Україні»(вирішуєлише сесія),та суперечитьчинному рішенняради від24липня 2018року (якене скасованоу судовомупорядку).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Відповідно до частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

У пунктах 68, 70-72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17(провадження № 12-197гс18) вказано, що право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.

Статтею 451 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи подані сторонами докази, надані сторонами пояснення, суд приходить до висновку, що виконавець фактично відмовив боржнику у закінченні виконавчого провадження, а судами при розгляді справи вже встановлено, що ОСОБА_2 був поновлений на посаді, отримав всі належні кошти до виплати, тому вимоги скарги щодо зобов`язання виконавця закінчити виконавче провадження у зв`язку з виконанням рішення, підлягають до задоволення в цій частині. При вирішенні скарги суд враховує, що на час виконання ухвали суду виконавець по ВП 71184427 може бути змінений та виконавцю фактично не були повідомлені всі обставини справи, тому вимоги про визнання дій неправомірними по суті є передчасними і в цій частині скарга задоволенню не підлягає.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі зазначеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст.12,81,141,200,206,263-265,447-453ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Скаргу Бучанської районної ради Київської області, заінтересовані особи Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), головний державний виконавець Огібенін Леонід Ігорович, стягувач ОСОБА_2 про визнання дій незаконними, зобов`язання вчинити дії задоволити частково.

Зобов`язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м.Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) прийняти постанову про закінчення виконавчого провадження №71184427 від 03 березня 2023 року (виконавчий лист №369/11775/20 від 18 січня 2023 року) на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з фактичним виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлений 15 серпня 2023 року.

СУДДЯ Наталія ПІНКЕВИЧ