Рішення

від 15.08.2023 по справі 380/16062/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/16062/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2023 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватної агрофірми "Селекціонер"про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

в с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Львівське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (79000, м. Львів, пл. Маланюка, 6; ЄДРПОУ 13817458) з позовом до Приватної агрофірми "Селекціонер" (80022, Львівська область, Сокальський район, село Скоморохи; ЄДРПОУ 03760600), в якому просить суд:

- стягнути з Приватної агрофірми «Селекціонер» на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 134 960,00 грн. адміністративно господарських санкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що відповідач, в порушення вимог чинного законодавства не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - штатних працівників облікового складу за 2022 рік, передбачений ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", у кількості 1 (одного) робочого місця. У зв`язку з чим, позивач, враховуючи приписи ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", визначив відповідачеві суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 134 960,00 грн.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Кухар Н.А.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (вх. №61071 від 09.08.2023) в якому просив у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. На відповідача покладається обов`язок працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для їх працевлаштування, водночас адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані лише у випадку, якщо особа не доведе, що нею вжито усіх залежних від неї заходів для недопущення господарського правопорушення. Відповідачем 19.12.2019 року було прийнято на роботу ОСОБА_1 на посаду тракториста машиніста (основне місце роботи), який є інвалідом ІІ групи, що підтверджується випискою з акта огляду МСЕК. Також, представником відповідача було подано звітність (1ДФ) про кількість працівників за 2022 рік, яка подавалась щоквартально за кожен місяць.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін в порядку частини сьомої статті 262 КАС України від учасників справи не надходило.

З огляду на ці обставини суд на підставі частини п`ятої статті 262 КАС України розглянув справу в порядку письмового провадження (без проведення судового засідання, за наявними матеріалами) в межах строку, визначеного статтею 258 КАС України.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Згідно із розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю поданого позивачем за 2022 рік, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 17 осіб, з них відсутній 1 працівник, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність. Фонд оплати праці штатних працівників за рік становить 2169364,57 грн., середньомісячна заробітна плата штатного працівника за рік 127609,68 грн.

Як стверджує позивач, відповідачем не забезпечено працевлаштування 1 особи з інвалідністю, із врахуванням того, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за 2022 рік становила 17 осіб, а кількість робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно якщо працює від 8 до 25 осіб становить 1 особа, якій за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність.

На підставі наведених обставин, позивачем розміщено розрахунок сум адміністративно господарських санкцій в електронному кабінеті роботодавця, що підтверджується квитанцією від 17.04.2023 року.

Оскільки вищезазначена сума відповідачем не була сплачена, утворилася заборгованість у розмірі 127609,68 грн., а також пеня у сумі 7350,32 грн., то позивач, з метою примусового стягнення коштів, звернувся із позовною заявою до суду.

При вирішення вказаного спору суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 19 Закону України від 21.03.1991 №875 «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875), для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї етапі, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною 1 статті 19 Закону №875. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Таким чином, з вищенаведених норм права слідує, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані установлювати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановлений ст. 19 Закону № 875-ХІІ, а в разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Водночас, відповідно до частини 2 статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Із змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України видно, що суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Як видно із змісту позовної заяви, підставою для розрахунку Львівським обласним відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю розміру адміністративно - господарських санкцій було невиконання ПАФ «Селекціонер» нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого ст. 19 Закону №875-ХІІ за звітний 2022 рік.

Однак, такі твердження позивача є безпідставними, оскільки ПАФ «Селекціонер» у повному обсязі виконано покладений на нього обов`язок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю, дотримано існуючі правила здійснення господарської діяльності щодо забезпечення працевлаштування осіб з інвалідністю та вжито всіх можливих заходів, спрямованих на забезпечення їх працевлаштування, що підтверджується наказом ПАФ «Селекціонер» №11 від 19.12.2019 року про прийняття на роботу ОСОБА_1 на посаду тракториста машиніста, який є інвалідом ІІ групи.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 та виписки з акта огляду МСЕК Серії ААБ №048662 ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у ПАФ «Селекціонер» становить одне робоче місце (4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8-25 осіб - у кількості одного робочого місця).

Таким чином, зазначені вище докази підтверджують дотримання ПАФ «Селекціонер» у 2022 році нормативу, призначеного для працевлаштування інвалідів, передбаченого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», оскільки з 19.12.2020 року по даний час у ПАФ «Селекціонер» працевлаштована особа з інвалідністю 2 групи ОСОБА_1 .

Відтак, доводи викладені Львівським обласним відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в позовній заяві про недотримання ПАФ «Селекціонер» нормативу робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю є не обґрунтованими та спростовуються вищезазначеними доказами.

На підтвердження виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановленого статтею 19 Закону № 875-ХІІ ПАФ «Селекціонер» надало наступні докази:

- посвідчення серії НОМЕР_1 ;

- виписки з актів огляду МСЕК Серії НОМЕР_2 , які підтверджують, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2-ої групи з 13.07.2020;

- наказ про прийняття на роботу від 19.12.2019 р. №11;

- копія трудової книжки, відомості про нарахування заробітної плати застрахованим особам.

Зважаючи на наведене, у суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача адміністративно господарських санкцій.

Згідно із частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем не доведено ті обставини на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватної агрофірми "Селекціонер"про стягнення адміністративно-господарських санкцій відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кухар Н.А.