Рішення

від 14.08.2023 по справі 695/2618/22

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/2618/22

номер провадження 2/695/376/23

14 серпня 2023 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Середи Л.В.,

за участю:

секретаря - Оніщенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, треті особи без самостійних вимог: Друга Черкаська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 7121581500:09:001:0572 загальною площею 0.6969г., цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Крім того позивач просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 7121581500:14:002:0148 загальною площею 2.1682 г, цільове призначення якої: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої, серед іншого, входять частини земельних ділянок, кадастровий номер 7121581500:09:001:0572 загальною площею 0.6969г. та кадастровий номер 7121581500:14:002:0148 загальною площею 2.1682 г.. Вказані земельні ділянки належать ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі спільної власності, що стверджується Державним актом на право приватної власності на землю, серії IV-ЧР №053248 від 14.11.2005р.

Другою Черкаською державною нотаріальною конторою після смерті ОСОБА_3 було заведено спадкову справу №24/2020 на підставі заяви про прийняття спадщини поданої позивачем та заяви дружини спадкодавця ОСОБА_4 про відмову від прийняття спадщини після померлого чоловіка, що подана 14.01.2020р. Інші спадкоємці відсутні.

Отже, ОСОБА_1 прийняла спадщину належним чином та стала єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 .

Однак, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріуса Другої державної нотаріальної контори Демиденко О.А. від 08.07.2021р. ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на прийняття спадщини, оскільки земельні ділянки померлому належать на праві спільної сумісної власності, тобто частки у спільному майні не виділені, а оскільки у спадщину переходить саме конкретна частка у спільній власності, неможливо видати свідоцтва про право на спадщину на частини таких земельних ділянок.

Таким чином позивач позбавлена можливості оформити свої спадкові права, а тому змушена звернутися до суду із відповідним позовом.

Ухвалою суду від 27.09.2022 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, здійснено виклик сторін.

У судове засідання позивач не з`явилася, однак від її представника, адвоката Шахова О.М. до суду, через систему «Електронний суд» надійшла заява відповідно до якої останній розгляд справи просив проводити за його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з`явився, відзив до суду не направив, клопотань, заяви чи заперечень не надавав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що стверджується відповідними повідомленнями про вручення відповідачу поштового відправлення, які знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином судом вжито усіх заходів для належного повідомлення відповідача про час розгляду справи та суть спору.

За таких підстав, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату розгляду справи в суді, відсутність від нього будь-яких клопотань, суд вважає неявку представника відповідача безпідставною, а справу такою, яку можливо розглянути за відсутності останнього.

Треті особи без самостійних вимог: Друга Черкаська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 надали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, заперечень по суті позовних вимог не мали.

Таким чином суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об`єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження ( серії НОМЕР_1 ) та свідоцтва про переміну прізвища, імені, по батькові (серії НОМЕР_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , а її батьком зазначений ОСОБА_3 . 23.09.2003р. в книзі реєстрації актів про переміну прізвища, імені, по батькові зроблено запис №103 про зміну прізвища ОСОБА_1 з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про смерть (серії НОМЕР_3 від 15.11.2019 року) ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається після смерті особи.

Частиною 1 та 2 ст. 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Нормами ст. 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на його майно, а оскільки за свого життя останній заповіту не склав, що стверджується даними інформаційної довідки зі Спадкового реєстру, тому спадкування здійснюється у порядку визначеному законом.

Статтею 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як зазначено вище, ОСОБА_1 є дочкою померлого ОСОБА_3 , тобто відноситься до першої черги права на спадкування за законом.

Судом встановлено, що згідно із державним актом на право власності на земельну ділянку серія IV-ЧР №053248, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками на праві спільної сумісної власності земельної ділянки площею 2.8652га, у межах Бубнівсько-Слобідської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, яка складається з двох земельних ділянок, кадастровий номер 7121581500:09:001:0572 загальною площею 0.6969г. та кадастровий номер 7121581500:14:002:0148 загальною площею 2.1682 г., цільове призначення яких: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказана обставина стверджується також витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за №НВ-9902439872021 від 12.11.2021 та №НВ-9902440362021 від 12.11.2021.

У встановлений законом шестимісячний строк, а саме 14.01.2020 ОСОБА_1 звернулась із заявою до Другої черкаської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, в наслідок чого була заведена спадкова справа №24/2020.

Крім того, 14.01.2020р. ОСОБА_4 подала заяву до Другої Черкаської державної нотаріальної контори, якою відмовилась від прийняття спадщини після померлого чоловіка ОСОБА_3 ..

На звернення ОСОБА_1 про видачу свідоцтва про право на спадщину, нотаріус Другої черкаської державної нотаріальної контори Демиденко О.А. виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 08.07.2021р. у якій вказав, що земельні ділянки площею 0.6969г., та 2.1682 г. належать на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , однак частки у спільному майні не виділені.

Звертаючись до суду з позовною заявою ОСОБА_1 свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона позбавлена можливості отримати свідоцтво на спадщину на земельні ділянки, внаслідок відсутності визначення частки у спадковому майні, тобто даних земельних ділянок.

При вирішенні питання щодо правомірності набуття права власності суд повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб, позивач набув чи має намір набути право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному законом.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до положень статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Право спадкування тісно пов`язане з правом власності, оскільки спадкування є одним із найпоширеніших способів набуття права власності і відповідно є захистом цього права. Фактично спадкування це правонаступництво, за яким відбувається перехід прав та обов`язків від особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), визначених або самим спадкоємцем за життя (заповіт ), або які стали такими за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Якщо до спадкової маси (спадщини) входить земельна ділянка, яка належала спадкодавцю на праві власності або користування, то відповідно до статті 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Земельна ділянка може успадковуватися лише тоді, коли у її власника є правовстановлюючий документ, що посвідчує його право власності на таку земельну ділянку. Наприклад, державний акт на право приватної власності на землю. За наявності такого документу земельна ділянка входить до спадкової маси.

Якщо майно належить кільком особам на праві спільної власності, то після смерті однієї з них спадщина відкривається тільки на належну цій особі частку.

Відповідно до статті 1226 Цивільного кодексу України частка у праві спільної сумісної власності, у тому числі і на земельну ділянку, спадкується на загальних підставах, тобто може переходити як до спадкоємців за заповітом, так і до спадкоємців за законом. Суб`єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

За змістом ст. ст. 355 та 368 ЦК України правом спільної сумісної власності є право власності двох або більше осіб (співвласників) на майно без визначення часток кожного з них у праві власності.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. Аналогічні положення містить і стаття 370 ЦК України щодо виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності.

За змістом частини першої статті 86 ЗК України земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Згідно із ст. 89 ЗК України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом. Крім того, згідно із п. г ч. 1 ст. 87 ЗК України право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає за рішенням суду.

Презумпція рівності часток у праві спільної сумісної власності діє, якщо інше не встановлено домовленістю між співвласниками або законом.

Як свідчать матеріали справи, поділ вказаних вище земельних ділянок або виділ з них окремих часток за життя ОСОБА_3 не проводився, розмір часток співвласників не визначався.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 5 постанови Пленуму Верховного суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.

Згідно із пунктом 17 Постанови Пленуму ВССУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» №5 від 07.02.2014 р. частка суб`єкта права спільної сумісної власності визначається, зокрема, при відкритті після нього спадщини.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить, так звана, ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників щодо спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно.

Вирішуючи вимоги позивачки про визнання права власності на земельну ділянку з врахуванням часток співвласників у спільному сумісному майні, суд констатує той факт, що частки сторін у праві власності на спільне сумісне майно, набуті ними в порядку приватизації земельної ділянки, є невизначеними, проте після смерті одного із співвласників спільного сумісного майна, такі частки визначаються із закріпленого в ст.370 ЦК України принципу рівності часток та відсутності з боку співвласників, в т.ч. за життя ОСОБА_3 , заперечень щодо цього та вимог про збільшення розміру його частки.

Крім цього, аналіз наведених правових норм та встановлених обставин справи дає можливість зробити висновок про те, що невизначеність часток у праві спільної сумісної власності позбавляє позивачку ОСОБА_1 можливості належним чином оформити свої спадкові права на частку власності у земельній ділянці, що належала померлому ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності.

Верховний Суд в своїх постановах неодноразово зазначав, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності на нерухоме майно саме за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України (постанови від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19 (провадження № 61-16257св20) та ін., що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Таким чином, у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину, спадкоємці учасника спільної сумісної власності мають право звернутися з позовом про визначення частки майна, належної померлому на праві спільної сумісної власності.

Зі змісту статті 357 ЦК України вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Тобто, відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину пов`язана виключно з тим, що в документі на право власності на землю не визначено частки в праві спільної власності співвласників, вказує тільки на порядок вчинення нотаріальної дії і не може заперечувати самого права спадкування.

Отже, після отримання від нотаріуса постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва на частку у спільному сумісному майні спадкоємець може звернутись до суду і просити визначити частку померлого у спільній сумісній власності та відповідно визначити свою частку в такому майні.

За таких обставин, позовні вимоги щодо визнання за позивачкою права власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0.6969 га та на 1/2 частину земельної ділянки загальною площею 2.1682 га, цільове призначення яких - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є обгрунтованими, відтак суд доходить висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних подій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судоми у передбачених цим кодексом випадках.

Жодних належних доказів, щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову чи спростування наведених доводів позивачем матеріали справи не містять.

Таким чином, в зв`язку з тим, що оформити свої спадкові права у нотаріальному порядку позивач не має можливості, його права підлягають судовому захисту.

На підставі зазначеного та керуючись ст.,ст. 346, 1268 ЦК України та ст. 76,264,265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області, треті особи без самостійних вимог: Друга Черкаська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 7121581500:09:001:0572, загальною площею 0,6969 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки кадастровий номер 7121581500:14:002:0148 загальною площею 2,1682 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя : Середа Л.В.