Постанова

від 15.08.2023 по справі 805/4699/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 року

м. Київ

справа № 805/4699/16-а

касаційне провадження № К/9901/4345/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державно фіскальної служби у Запорізькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.05.2017 (суддя Кошкош О.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 (головуючий суддя - Гаврищук Т.Г., судді - Блохін А.А., Сухарьок М.Г.) у справі за позовом Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення заборгованості,-

УСТАНОВИВ:

Пологівська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - позивач, Інспекція, контролюючий орган) звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» (далі - відповідач, Товариство, платник), в якому просила стягнути з відповідача податковий борг з земельного податку з юридичних осіб у сумі 841,42 грн з рахунків платника податків у банку, у сумі 2258,13 грн з рахунків платника податків у банках, у сумі 512276,16 грн з рахунків платника податків у банку, у сумі 1163175,65 грн з рахунків платника податків у банку, у сумі 376198,37 грн з рахунків платника податків у банку.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що станом на теперішній час у добровільному порядку сума зазначеного податкового боргу по земельному податку з юридичних осіб не сплачена відповідачем, що є підставою для стягнення такої заборгованості у судовому порядку.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 16.05.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017, у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову, суди дійшли до висновку, що питання правонаступництва ПАТ «Українська залізниця» стосовно ДП «Донецька залізниця» визначається спеціальним законом та прийнятими на його виконання постановами Кабінету Міністрів України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 25.06.2014 №200 (далі - Постанова 200), «Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції» від 12.11.2014 №604 (далі - Постанова №604), якими перехід прав і обов`язків ДП «Донецька залізниця» до ПАТ «Українська залізниця» пов`язано з інвентаризацією, складанням передавального акта та внесенням майна до статутного капіталу правонаступника, водночас в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що зобов`язання ДП «Донецька залізниця» по сплаті земельного податку за період з жовтня 2014 року по грудень 2015 року були передані ПАТ «Українська залізниця», а відтак відсутні підстави для стягнення податкового боргу з земельного податку з відповідача.

Позивач, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що узгоджена сума податкових зобов`язань набула статусу податкового боргу, тому у контролюючого органу наявні законні підстави для стягнення з платника заборгованості з орендної плати за землю з відповідача. Зауважує, що відповідно до Постанови №200 відповідач є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту, зокрема, ДП «Донецька залізниця», і тому повинен сплатити податковий борг з орендної плати за землю, який утворився внаслідок несплати податкових зобов`язань ДП «Донецька залізниця».

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 09.01.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою позивача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 14.08.2023 закінчив підготовку справи до розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 15.08.2023.

Відповідачем заявлено клопотання про процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893, наказу ДПС України від 24.12.2020 №755.

Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну відповідача у справі - Пологівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державно фіскальної служби у Запорізькій області її правонаступником - Головним управлінням ДПС у Запорізький області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 44118663).

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості з земельного податку станом на 10.10.2016 (за період з жовтня 2014 року по грудень 2015 року) у розмірі 2054749,73 грн за податковими деклараціями за 2014-2015 роки, поданими Державним підприємством «Донецька залізниця» до контролюючого органу по земельним ділянкам, які знаходяться на території Розівської, Вишневатської, Кузнецівської сільських рад Розівського району, та Шевченківської сільської ради, Куйбишевської селищної ради Куйбишевського району Запорізької області.

Державне підприємство «Донецька залізниця» (код ЄДРПОУ 01074957) зареєстровано в якості юридичної особи 18.05.1998, з 25.11.2014 знаходиться в стані припинення.

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» (код ЄДРОПУ 40075815) зареєстровано в якості юридичної особи 21.10.2015, є правонаступником Державного підприємства «Донецька залізниця», при цьому правонаступництво щодо ДП "Донецька залізниця" (код 01074957) настає згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.2014 №604 після внесення майна до статутного капіталу правонаступника.

Регіональна філія «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» є відокремленим підрозділом без права юридичної особи (Код ЄДРПОУ: 40150216, 84400, Донецька обл., місто Лиман, вулиця Привокзальна, будинок 22).

Факт подання Державним підприємством «Донецька залізниця» до контролюючого органу податкових декларацій з плати за землю (земельний податок) та наявність суми заборгованості за 2014-2015 роки у розмірі 2054749,73 грн сторонами не оспорюються. Спірним є питання щодо правонаступництва відповідача по зобов`язанням Державного підприємства «Донецька залізниця» щодо сплати наведеної суми податкового боргу.

Надаючи оцінку правомірності діям позивача, Верховний Суд виходить із такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктами 14.1.156, 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством; податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

За приписами пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

За правилами пунктів 95.1, 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користю держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (пункт 286.2 статті 286 ПК України)

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 ПК України).

Основним мотивом касаційної скарги є посилання скаржника про обґрунтованість заявлених контролюючим органом вимог саме до ПАТ «Укрзалізниця» як до правонаступника.

Особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування визначені Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» від 23.02.2012 №4442-VI (далі Закон №4442-VI).

Відповідно до частин третьої та шостої статті 2 Закону №4442-VI Товариство утворюється як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (далі - підприємства залізничного транспорту). Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 утворено ПАТ «Українська залізниця», 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття.

Згідно зі статутом позивача, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735, Підприємство є юридичною особою, яка утворена відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200. Підприємство утворене як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200. Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Матеріалами справи підтверджується, що 21.10.2015 було проведено державну реєстрацію ПАТ «Українська залізниця». Згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Підприємство визначено правонаступником, у тому числі й Державного підприємства «Донецька залізниця».

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Реорганізація шляхом злиття може бути визначена як сукупність юридично значимих дій та прийняття юридичних актів, які спрямовані на припинення декількох суб`єктів господарювання та створення на їх базі нового, і характеризується переходом усіх прав та обов`язків суб`єктів, що реорганізуються, в порядку універсального правонаступництва до нового суб`єкта господарювання. При цьому обов`язковою умовою реорганізації юридичної особи шляхом злиття є універсальне правонаступництво за її зобов`язаннями.

Тобто, правовий інститут реорганізації регулює відносини, одночасно пов`язані із припиненням тих юридичних осіб, що існують, та створенням нових господарських організацій - учасників господарського обороту (правонаступників). При універсальному правонаступництві майно особи, як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника як єдине ціле, причому в цій сукупності єдиним актом переходять всі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва праводавцю, незалежно від того, виявлені вони на цей момент, чи ні. При універсальному правонаступництві, зважаючи на відсутність повної визначеності у складі майна, правонаступник спрямовує свою волю не на набуття окремих прав або обов`язків, а на набуття усієї їх сукупності. В результаті він вступає навіть в такі правовідносини, про існування яких міг не знати.

Чинний Цивільний кодекс України не містить загальної норми щодо моменту виникнення універсального правонаступництва юридичної особи, утвореної внаслідок злиття.

Таким чином, моментом виникнення універсального правонаступництва АТ «Українська залізниця» є дата його державної реєстрації, яку здійснено 21.10.2015, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, і саме з цієї дати позивач є правонаступником прав і обов`язків Державного підприємства «Донецька залізниця». Також, факт універсального правонаступництва зафіксовано й безпосередньо в Статуті ПАТ «Українська залізниця».

Правонаступництво не пов`язується з державною реєстрацією припинення підприємства залізничного транспорту, а датою виникнення універсального правонаступництва ПАТ «Укрзалізниця» щодо підприємств залізничної галузі, які припиняються шляхом злиття, з огляду на що слід вважати дату його державної реєстрації - 21.10.2015, з якої воно є правонаступником.

Крім того, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зазначає, що обставини щодо правонаступництва Державної адміністрації залізничного транспорту України ПАТ «Українська залізниця» були предметом дослідження Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (постанова від 03.12.2019 у справі №757/16460/16-ц), який зробив висновок про те, що моментом виникнення універсального правонаступництва ПАТ "Українська залізниця" є дата державної реєстрації Товариства.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №910/5953/17, постанові Верховного Суду від 06.08.2021 у справі №640/6307/19.

Водночас, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані у даній справі рішення, не встановили момент переходу прав і обов`язків від Державного підприємства «Донецька залізниця» до позивача.

В свою чергу, судами не враховано місце знаходження земельної ділянки, за використання якої донараховано земельний податок та період, в якому виникли податкові зобов`язання зі сплати земельного податку, з урахуванням прийняття Верховною Радою України Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VII (далі - Закон №1669-VII), який набув чинності 15.10.2014 та визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відтак, судами попередніх інстанцій не встановлено і не досліджено, в якому періоді виник податковий борг із земельного податку та чи співпадає цей період з періодом проведення антитерористичної операції на території м. Донецьк, що є важливим для визначення обов`язку сплати податкового зобов`язання, що також може виключати утворення податкового боргу.

Суди попередніх інстанцій сформували свої висновки без належного дослідження всіх обставин, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З урахуванням неповного з`ясування зазначених вище обставин у справі, що призвело до передчасних висновків, суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати їм правову оцінку.

Згідно з частиною першою статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права та бути законним і обґрунтованим.

Визначені статтею 341 КАС України межі касаційного перегляду не надають Верховному Суду як суду касаційної інстанції повноважень щодо встановлення обставин, що не були встановлені у рішенні або постанові суду, та дослідження доказів.

Враховуючи викладене, Верховний Суд прийшов до висновку, що обставини справи досліджені не у повному обсязі, а тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які містяться у матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду вважає, що наведені вище питання, які є предметом позову, суди не дослідили і не надали належної правової оцінки. Зазначене потребує встановлення дійсних обставин справи та підтвердження їх доказами, тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 52, 349, 353, 355, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача у справі - Пологівську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державно фіскальної служби у Запорізькій області його процесуальним правонаступником - Головним управлінням ДПС у Запорізький області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 44118663).

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізький області задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16.05.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова