Постанова

від 15.08.2023 по справі 285/136/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №285/136/23 Головуючий у 1-й інст. Помогаєв А.В.

Категорія 77 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Трояновської Г.С., Галацевич О.М.

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі в режимі відеоконференції цивільну справу №285/136/23 за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Житомирський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків» Житомирської обласної ради, комунального некомерційного підприємства «Житомирський обласний спеціалізований будинок дитини» Житомирської обласної ради про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 23 травня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Помогаєва А.В. в м. Звягель,

в с т а н о в и в :

У січні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ №61-ОС/тр від 24.11.2022 КНП «Обласний спеціалізований будинок дитини» Житомирської обласної ради про звільнення з 08.12.2022 з посади сестри медичної по догляду за хворими дітьми з ураженням ЦНС та порушенням психіки, у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі п.1 ст.40 КЗпП України;

- поновити на посаді сестри медичної по догляду за хворими дітьми з ураженням ЦНС та порушенням психіки у КНП «Житомирський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків» Житомирської обласної ради з 08 грудня 2022 року;

- стягнути з КНП «Житомирський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків» Житомирської обласної ради на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.12.2022 до дня фактичного поновлення на роботі, з утриманням із цієї суми встановлених законодавством податків і зборів.

В обґрунтування позову зазначає, що вона з 12.07.2000 постійно працювала в Новоград-Волинському будинку дитини, який у 2018 році було перейменовано в КУ «Обласний спеціалізований будинок дитини Житомирської обласної ради», у 2020 році - в комунальне некомерційне підприємство (КНП) «Обласний спеціалізований будинок дитини» Житомирської обласної ради на посаді - сестра медична по догляду за хворими дітьми з ураженням ЦНС та порушенням психіки. Вказує, що 14.07.2022 Житомирська обласна рада прийняла рішення №401 «Про припинення комунального некомерційного підприємства (КНП) «Обласний спеціалізований будинок дитини» Житомирської обласної ради, реорганізувавши його шляхом приєднання до КНП «Житомирський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків» Житомирської обласної ради. Зазначає, що наказом КНП «Обласний спеціалізований будинок дитини» Житомирської обласної ради №61-ОС/тр від 24.11.2022 вона була звільнена з посади сестри медичної по догляду за хворими дітьми з ураженням ЦНС та порушенням психіки з 08.12.2022 у зв`язку зі скороченням штату працівників, згідно п.1 ст.40 КЗпП України. Вважає звільнення незаконним, оскільки воно проведено з порушенням визначеного законом порядку, а саме відповідачем не виконано обов`язок перевести її на іншу рівнозначну посаду, не дотримано порядок ознайомлення з наказом про звільнення, не запропоновано вільні посади, не враховано її переважне право на залишення на посаді, як такої, що має тривалий безперервний стаж роботи, більшу кваліфікацію та продуктивність праці, а також перебування на її утриманні дитини. Враховуючи викладене просила позов задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Новоград Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 23 травня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що рішенням №401 «Про припинення комунального некомерційного підприємства «Обласний спеціалізований будинок дитини» від 14 липня 2022 року Житомирська обласна рада визначила чіткий порядок проведення скорочення з метою недопущення порушення прав працівників. Зазначає, що на підставі вказаного рішення, 07.10.2022 було видано наказ №45-ОС/ТР «Про попередження працівників про звільнення за скороченням чисельності та штату». Вважає, даний наказ таким, що виданий з порушенням КЗпП України, оскільки в ньому відповідач ототожнює поняття «скорочення штату» та «скорочення чисельності». Зазначає, що відповідач повинен був видати лише наказ про переведення позивачки на рівнозначну посаду або про зарахування до штатного складу підприємства. Вказує, що ОСОБА_1 жодних конкретних пропозицій щодо переведення на наявні вакантні посади не отримувала. Зазначає, що акт від 31.10.2022, у якому засвідчено відмову ОСОБА_1 від прийняття пропозиції про переведення складений у м. Житомир, натомість ОСОБА_1 проживає у м. Звягель. Стверджує, що комісією з припинення не було запропоновано ОСОБА_1 вакансії, які були на день звільнення, а також вакансії, які з`являються протягом 2 місяців і які відповідають професії та кваліфікації. Вказує, що ОСОБА_1 має вищу кваліфікаційну категорію за своєю спеціальністю, а тому має переважне право залишення на роботі. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано порушення відповідачами ст.184 КЗпП України в частині прямої заборони звільнення ОСОБА_1 , як одинокої матері, на утриманні якої перебуває дитина. Вказує, що однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника. Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Новоград Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 23 травня 2023 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що з 12.07.2000 ОСОБА_1 постійно працювала в Новоград-Волинському Будинку дитини, який у 2018 році було перейменовано в комунальну установу «Обласний спеціалізований будинок дитини Житомирської обласної ради», у 2020 році - в комунальне некомерційне підприємство (КНП) «Обласний спеціалізований будинок дитини» Житомирської обласної ради на посаді сестра медична по догляду за хворими дітьми з ураженням ЦНС та порушенням психіки.

Рішенням Житомирської обласної ради №401 від 14 липня 2022 року припинено КНП «Обласний спеціалізований будинок дитини» Житомирської обласної ради, реорганізувавши його шляхом приєднання до КНП «Житомирський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків» Житомирської обласної ради.

Наказом КНП «Обласний спеціалізований будинок дитини» №45-ОС/ТР від 07.10.2022 попереджено працівників про звільнення за скороченням чисельності та штату, з текстом якого ОСОБА_1 була ознайомлена 07.10.2022, про що свідчить її особистий підпис.

Крім того, 07.10.2022 ОСОБА_1 , відповідно до п.1.1. наказу КНП «Обласний спеціалізований будинок дитини» №45-ОС/ТР від 07.10.2022 отримала персональне попередження про наступне звільнення із пропозицією переведення до КНП «Обласний спеціалізований будинок дитини» Житомирської обласної ради на одну з вакантних посад, які зазначено у додатку до попередження.

Встановлено, що із попередженням та переліком вакантних посад, зазначених в додатку №1 ОСОБА_1 ознайомлена 07.10.2022, що підтверджується її особистим підписом. Крім того, вбачається, що ОСОБА_1 відмовилася від переведення на запропоновані вакантні посади 07.10.2022, що також підтверджується її особистим підписом на персональному попередженні від 07.10.2022.

Актом КНП «Обласний спеціалізований будинок дитини» Житомирської обласної ради від 31.10.2022 засвідчено не надходження жодної інформації щодо прийняття пропозицій ОСОБА_1 згідно персонального попередження та переліку вакантних посад, зазначених в додатку до попередження.

Наказом КНП «Обласний спеціалізований будинок дитини Житомирської обласної ради» №61-ОС/тр від 24.11.2022 ОСОБА_1 була звільнена з посади сестри медичної по догляду за хворими дітьми з ураженням ЦНС та порушенням психіки з 08.12.2022 у зв`язку зі скороченням штату працівників, згідно п.1 ст.40 КЗпП України.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем в судовому порядку не доведено належними і допустимими доказами позовні вимоги, а саме, що її звільнення було незаконним, а роботодавцем порушено процедуру її звільнення.

Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року №9 зазначено, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, необхідно з`ясувати чи дійсно мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Пунктом 1 частини першої статі 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізаціях, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно частини другої статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Встановлено, що у КНП «Обласний спеціалізований будинок дитини» відбулись зміни в організації виробництва і праці, а саме, скорочення чисельності штату працівників, ОСОБА_1 07 жовтня 2022 року була ознайомлена із наказом №45-ОС/ТР від 07 жовтня 2022 року про скорочення чисельності та штату працівників КНП «Обласний спеціалізований будинок дитини» та про наступне звільнення за два місяці з дати її попередження.

Отже, позивач була попереджена про наступне звільнення з врахуванням вимог статті 49-2 КЗпП України та без порушення вимог частини другої статті 40 КЗпП України.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі №487/2191/17 викладено правові висновки, що «При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота».

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, та яка з`явилася на підприємстві протягом цього періоду і яка існувала на день звільнення. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Подібна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 14 квітня 2022 року, від 30 червня 2022 року в справі №522/8292/20, від 19 липня 2022 року в справі №711/1284/20.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Колегією суддів встановлено, що з часу попередження про звільнення за скороченням чисельності та штату і до дати звільнення ОСОБА_1 в КНП «Житомирський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків» Житомирської обласної ради були вакантні посади: реєстратор медичний 1,5 ставки; фахівець з державних закупівель 0,5 ставки; оператор комп`ютерного набору 0,5 ставки; лікар ортопед травматолог 0,5 ставки; лікар педіатр 0,25 ставки; лікар невролог дитячий 1,25 ставки; лікар рефлексотерапевт 0,25 ставки; лікар з функціональної діагностики 0,5 ставки; лікар фізичної та реабілітаційної медицини 0,75 ставки; сестра медична 4,5 ставки; сестра медична з дієтичного харчування 1,0 ставки; сестра медична з лікувальної фізкультури 1,0 ставки; сестра медична з фізіотерапії 0,5 ставки; фахівець з фізичної реабілітації 1,0 ставки; молодша сестра медична 2,5 ставки; вихователь 2,0 ставки; практичний психолог 1,0 ставки; соціальний педагог 1,0 ставки; музичний керівник 1,0 ставки; логопед 0,5 ставки; вчитель дефектолог 0,5 ставки; бухгалтер 1,0 ставки; прибиральник території 1,0 ставки; робітник з комплексного обслуговування будівель 1,5 ставки; кухар 1,0 ставки; підсобний робітник 1,0 ставки; прибиральниця службових приміщень 1,0 ставки; дезінфектор 0,5 ставки, водій 0,5 ставки, сторож 0,5 ставки.

07 жовтня 2022 року ОСОБА_1 відмовилася від переведення на вакантні посади, зазначені вище, що підтверджується її особистим підписом на персональному попередженні від 07.10.2022 та актом від 31.10.2022.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що КНП «Обласний спеціалізований будинок дитини» Житомирської обласної ради при звільненні ОСОБА_1 не порушено вимоги частини другої статті 40 КЗпП України щодо працевлаштування працівника.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Колегія суддів, встановила, що у КНП «Обласний спеціалізований будинок дитини» Житомирської обласної ради відбулися зміни в організації виробництва, що мало наслідком скорочення штату працівників, у тому числі позивача. Відповідачем дотримано порядок звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 , оскільки її звільнення відбулося з дотриманням вимог трудового законодавства України.

Згідно статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі. При винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Враховуючи, що звільнення позивача відбулося на законних підставах, позовні вимоги позивача в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу також задоволенню не підлягають.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 просить поновити її на посаді сестри медичної по догляду за хворими дітьми з ураженням ЦНС та порушенням психіки та стягнути на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08.12.2022 до дня фактичного поновлення на роботі саме з КНП «Житомирський обласний спеціалізований будинок дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишились без піклування батьків» Житомирської обласної ради, з яким остання не перебувала у трудових відносинах.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції, дослідивши належними чином надані докази та встановивши дійсні фактичні обставини у справі, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову з підстав недоведеності заявлених позовних вимог ОСОБА_1 .

Доводи апеляційної скарги про неврахування заборони на звільнення позивача, як одинокої матері є необґрунтованими та такими, що не підтвердженні належними та допустимими доказами.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, яким встановлені обставини справи, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Новоград Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 23 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 15 серпня 2023 року.

Головуючий

Судді