Постанова

від 14.08.2023 по справі 300/5139/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/5139/22 пров. № А/857/7446/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідачаІщук Л. П.,

суддівОбрізка І. М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року (головуючий суддя КафарськийВ.В., м. Івано-Франківськ) у справі № 300/5139/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галеан" ЛТД до Івано-Франківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

ТОВ "Галеан" ЛТД звернулося в суд з позовом до Івано-Франківської митниці, в якому просить визнати протиправним і скасувати рішення від 30.11.2022 №UA206020/2022/000176/1 про коригування митної вартості товарів.

Обґрунтовує позов тим, що контролюючому органу надані усі необхідні документи на підтвердження митної вартості задекларованих товарів, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які не містять розбіжностей та відображають відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар та витрат на транспортування, а тому аргументи митного органу про наявність розбіжностей у поданих для митного оформлення разом із митною декларацією документах є безпідставними.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що митна вартість товару, який ввозився на митну територію України, не могла бути визнана за ціною товару у зв`язку з встановленими неточностями та з ненаданням усіх додаткових документів. Зазначає, що у поданих документах відсутнє підтвердження щодо витрат на транспортування як складової митної вартості. Також покликається на невідповідність номерів і сум інвойсу та платіжного доручення від 21.11.2022 №3473. Крім того, вказує, що декларантом після прийняття оскаржуваного рішення сплачено всі платежі та не використано право скористатися порядком, визначеним ч. 7 ст. 55 МК, що слугує підтвердженням факту згоди з таким рішенням.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив щодо її задоволення та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що 04.01.2022 ТОВ «Галеан» ЛТД укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №NEDMAG/2022 з компанією NEDMAG B. V., відповідно до умов якого позивач зобов`язувався придбати хлористий кальцій гранулят 94-97% харчовий в асортименті, у кількості та за ціною, що визначаються в додатках до цього Контракту. Кожній партії товару відповідає окремий додаток до Контракту.

В подальшому, 04.01.2022 між ТОВ «Галеан», ЛТД та компанією NEDMAG B. V. укладено Додаток №1 до Контракту №NEDMAG/2022 на постачання купівлю хлористого калію гранулят 94-97% харчовий та хлорид магнію різної модифікації з умовами поставки FСА - Веєндам.

ТОВ «Галеан» ЛТД 28.11.2022 подано до митного оформлення згідно з митною декларацією (далі МД) №22UA206020022089U4 товар - хлорид магнію виробництва компанії «NEDMAG» B. V. Нідерланди в кількості 22 500 кг на суму 5 062,50 євро.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару та визначення її вартості за основним методом декларантом подано до митного органу наступні документи: митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів, декларацію-інвойс, складену уповноваженим (схваленим) експортером від 23.11.2022 №VFC/22007370, інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №9278471, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 04.01.2022 №NEDMAG/2022, специфікацію виробника товару від 11.01.2022, документ, що підтверджує вартість страхування від 28.11.2022, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 28.11.2022 №262/2022, платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 21.11.2022№473, автотранспортну накладну (Roadconsignmentnote) від 23.11.2022 №3961078, рахунок-фактуру (інвойс) (Commercialnote) від 23.11.2022 №VFC/22007370, сертифікат якості (certificateofquality) від 28.11.2022.

За результатами аналізу документів, поданих декларантом для митного оформлення, відповідачем зроблено висновок, що такі документи не містять достатніх даних для підтвердження обраного декларантом методу визначення митної вартості.

30.11.2022 Івано-Франківською митницею прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №UA206020/2022/000176/1, за яким митну вартість товару - хлорид магнію гексагідрат визначено за другорядним резервним методом, внаслідок чого її було збільшено.

В обґрунтування вказаного рішення (графа 33) зазначено: Митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині другій статті 53 МКУ (банківських платіжних документів). Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МКУ здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. - заявлена митна вартість даних товарів нижча від подібних і аналогічних товарів. Відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: банківські платіжні документи про оплату товару. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 54 МКУ неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Проведено консультації з декларантом згідно ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Митний кодекс України від 13.03.2012 року №4495-VІ розділ ІІІ. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 26.11.2022 UA100180/2022/33127.

З урахуванням Рішення про коригування митної вартості товарів від 30.11.2022 №UA206020/2022/000176/1 Івано-Франківською митницею винесено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206020/2022/000559, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією від 28.11.2022 №22UA206020022089U4.

У картці відмови роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме: задекларувати митну вартість товару, згідно винесеного до рішення по митній вартості 30.11.2022 №UA206020/2022/000176/1.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості від 30.11.2022 №UA206020/2022/000176/1, звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені Митним кодексом України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість, а відповідачем не надано доказів того, що подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації про митну вартість товару, відтак оскаржуване рішення відповідача про коригування митної вартості є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується.

У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми визначають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом ч.1,2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Згідно з ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частина 3 ст.53 МК України передбачає обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті ( ч.5 ст.53 МК України ).

Згідно із ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу ( ч.3 ст.54 МК України ).

Частиною 5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Виходячи з аналізу наведених норм, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребовувати слід ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, колегія суддів звертає увагу, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

З вищенаведеного висновується, що встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09 липня 2020 року (справа №804/5445/17), від 31 березня 2020 року (справа №809/1858/16), від 15 лютого 2022 року (справа № 826/12901/17).

Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України передбачено обов`язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з тим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Колегія суддів наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною договору.

Для підтвердження заявленої митної вартості ввезених товарів декларант подав разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, зокрема, митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів, декларацію-інвойс, складену уповноваженим (схваленим) експортером від 23.11.2022 №VFC/22007370, інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, згенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) №9278471, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 04.01.2022 №NEDMAG/2022, специфікацію виробника товару від 11.01.2022, документ, що підтверджує вартість страхування від 28.11.2022, рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 28.11.2022 №262/2022, платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 21.11.2022№473, автотранспортну накладну (Roadconsignmentnote) від 23.11.2022 №3961078, рахунок-фактуру (інвойс) (Commercialnote) від 23.11.2022 №VFC/22007370, сертифікат якості (certificateofquality) від 28.11.2022.

Як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, воно обґрунтоване тим, що митниця мала підстави вважати, що документи, подані до митного оформлення містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, наслідком чого стало корегування митної вартості.

Колегія суддів апеляційного суду вважає недоведеними відповідачем сумніви в обгрунтованості визначення декларантом митної вартості товару, виходячи з наступного.

Апеляційний суд зазначає, що однією з підстав прийняття відповідачем оскаржуваного рішення було те, що суми, які зазначені в рахунку-фактурі, не були підтверджені.

Судом встановлено, що митне оформлення згідно з МД від 28.11.2022№22UA206020022089U4 здійснювалося на виконання контракту №NEDMAG/2022 від 04.01.2022 з компанією NEDMAG B. V., відповідно до умов якого позивач зобов`язувався придбати хлористий кальцій гранулят 94-97% харчовий в асортименті, кількості та за ціною, що визначаються в додатках до цього Контракту. Кожній партії товару відповідає окремий додаток до Контракту. В подальшому, 04.01.2022 між ТОВ «Галеан», ЛТД та компанією NEDMAG B. V. укладено Додаток №1 до Контракту №NEDMAG/2022 на постачання купівлю хлористого калію гранулят 94-97% харчовий та хлорид магнію різної модифікації з умовами поставки FСА - Веєндам.

З проформи-інвойсу №16/11 вбачається, що продавець зобов`язався продати магнію хлорид гексагідрат вагою 22,5 т за ціною 5 062,50 Євро та CaCl гранули 94/97% харчової якості вагою 18,00 т за ціною 6 066,00 Євро.

Позивачем надано платіжне доручення в іноземній валюті від 21.11.2022 №473 про здійснення оплати за товар, вказана сума платежу становить 11 128,50 євро.

Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару становить 11 128,50 євро, яка в повному обсязі сплачена позивачем, як це передбачено у інвойсі.

Зазначені обставини відповідачем не спростовані.

Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у Рішенні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Наявність лише посилання на МД від 26.11.2022 UA100180/2022/33127, вказана в якій митна вартість була взята за основу для визначення спірної митної вартості без наведення пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, не може бути обґрунтованою підставою для коригування митної вартості.

Стосовно доводів апелянта про те, що у поданих документах відсутнє підтвердження щодо витрат на транспортування як складової митної вартості, то колегія суддів вважає такі безпідставними, оскільки Товариством для митного оформлення подано рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №2962/2022 від 28.11.2022 на загальну суму 1900 євро за маршрутом Виндам (Нідерланди) Краковець (Польща) на суму 1050 євро та Краковець (Польща) Івано-Франківськ (Україна) на суму 850 євро.

Покликання апелянта на відсутність платіжного доручення щодо сплати за такі транспортні послуги апеляційний суд не бере до уваги, оскільки транспортні послуги оплачуються після оформлення акту виконаних робіт, який є законодавчо встановленою підставою для оплати таких послуг, тобто після їх виконання в повному обсязі.

Також митний орган в своїй апеляційній скарзі вказує на невідповідність номерів і сум інвойсу та платіжної квитанції.

Колегія суддів такі доводи апеляційної скарги не приймає до уваги, оскільки платіжне доручення від 21.11.2022 №473 на загальну суму 11 128,50 євро в графі 72 - додаткова інформація містить в якості підстави інвойс-проформа 16/11 від 16.11.2022, яка подана позивачем по двох товарах на суму 5062,50 євро та 6066 євро, кожна з яких оформлена на окремому аркуші. До митної декларації під кодом 0380 долучено інвойс №VFC/22007370 від 23.11.2022, який є іншим документом, ніж зазначені інвойс-проформи 16/11 від 16.11.2022, на підставі яких проведено оплату за товар.

Щодо твердження апелянта про те, що позивач не скористався порядком, визначеним ч. 7 ст. 55 МК, що слугує підтвердженням факту згоди з оскаржуваним рішенням, то апеляційний суд зазначає, що таке не заслуговує на увагу, оскільки стаття 55 МК також містить право декларанта оскаржити рішення митного органу до органу вищого рівня або до суду, чим і скористався позивач.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач подав усі наявні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували правомірність декларування товару за основним методом. Водночас, митний орган не виконав обов`язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відтак оскаржуване рішення від 30.11.2022 №UA206020/2022/000176/1 про коригування митної вартості товарів підлягає скасуванню.

При обгрунтуванні цієї постанови суд апеляційної інстанції також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які б були безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Івано-Франківської митниці залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 березня 2023 року у справі № 300/5139/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар