Постанова

від 15.08.2023 по справі 300/781/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2023 рокуЛьвівСправа № 300/781/23 пров. № А/857/10709/23

Колегія суддів Восьмого апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.,

суддів: Кузьмича С.М., Глушка І.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року (рішення ухвалене у м. Івано-Франківськ в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, судом у складі головуючого судді Микитюка Р.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Івано-Франківської області про визнання протиправним та скасування наказу та висновків комісії,-

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Господарського суду Івано-Франківської області, в якому просила визнати протиправним та скасувати наказ заступника голови Господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.2022 № 17-А/г; визнати протиправними висновки комісії, утвореної наказом заступника голови Господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.2022 № 17-А/г, які оформлені шляхом складання службової записки № 01-28/вих/277/22 від 12.09.2022.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідачем, в особі заступника голови суду Ірини Ткаченко винесено наказ №178-А/г від 29.08.2022. Даним наказом створено комісію, в склад якої ввійшла суддя цього суду та працівники апарату суду. Згідно пунктів 2,3 наказу, комісії доручено провести перевірку інформації стосовно позивача про результати якої повідомити голову суду та заступника голови. Також комісії надано право отримувати інформацію від працівників суду, необхідну для проведення перевірки. З даним наказом ознайомлено суддів, працівників апарату суду відповідно до п.4 наказу. Службовою запискою №01-28/вих/277/22 від 12.09.2022 на ім`я голови Господарського суду Івано-Франківської області ОСОБА_2 за підписами членів комісії викладено результати перевірки. Як видно зі змісту даної службової записки (стор. 7 розділ 5), як джерело інформації використовувались в тому числі пояснення, надані суддею Господарського суду Івано-Франківської області, помічниками судді та іншими працівниками апарату суду. Вважає, що виданням наказу про створення комісії та участю в згаданій вище комісії, заступник голови Господарського суду вийшла за межі своєї компетенції. Також вважає незаконним створення комісії з працівників апарату суду та надання їм повноважень щодо збору інформації щодо судді в тому числі, права відбору у підлеглих працівників інформації щодо судді.

Рішенням Івано Франківського окружного адміністративного суду від 19.05.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив позивач, яка покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків , викладених у рішенні суду обставинам справи, що в своїй сукупності призвело до помилкового вирішення спору, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити позовні вимоги.

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку письмового провадження за правилами ст.311 КАС України без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 189 цього Кодексу.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що заступником голови Господарського суду Івано-Франківської області Іриною Ткаченко видано наказ «Про вжиття заходів щодо забезпечення безпеки суддів, працівників апарату суду, збереження матеріалів судових справ, майна суду» №17-А/г від 29.08.2022. Зазначений наказ виданий з урахуванням дії на території України воєнного стану, враховуючи наявність інформації про неодноразове проведення до приміщення суду суддею Скапровською І.М. осіб без реєстрації на пункті пропуску, без проходження через пункт пропуску, перебування в приміщенні суду сторонніх осіб в робочий та неробочий час без супроводу працівників суду, в тому числі, на 3 - 4 поверхах суду, з метою вжиття заходів щодо забезпечення безпеки суддів, працівників апарату суду, збереження матеріалів судових справ, матеріальних цінностей, майна Господарського суду Івано-Франківської області, відповідно до Закону України « Про судоустрій і статус суддів».

Як слідує зі змісту наказу, заступником голови суду наказано:

1. Створити комісію в складі: голова комісії: заступник голови суду Ткаченко І.В., члени комісії: керівник апарату суду Кучер Н.М., начальник відділу документального забезпечення Бандура В.С., заступник начальника відділу економічно-господарського забезпечення суду Атаманчук О.С., помічник голови суду Матвійчук Л.І.

2. Комісії: здійснити перевірку інформації про неодноразове проведення до приміщення суду суддею Скапровською І.М. осіб без реєстрації на пункті пропуску, без проходження через пункт пропуску, перебування в приміщенні суду сторонніх осіб в робочий та неробочий час без супроводу працівників суду, в тому числі, на 3 - 4 поверхах Господарського суду Івано-Франківської області; про результати повідомити голову, заступника голови суду.

3. Надати право комісії отримувати інформацію від працівників Господарського суду Івано-Франківської області, необхідну для проведення відповідної перевірки.

4. Ознайомити з наказом суддів, працівників апарату суду.

Службовою запискою №01-28/вих/277/22 від 12.09.2022 на ім`я голови Господарського суду Івано-Франківської області Матуляка П.Я. за підписами членів комісії викладено результати перевірки.

Зі змісту зазначеної службової записки слідує, що як джерело інформації використовувались в тому числі пояснення, надані суддею Господарського суду Івано-Франківської області, помічниками судді та іншими працівниками апарату суду.

Позивач вважає, що виданням наказу про створення комісії та участю в згаданій вище комісії, заступник голови Господарського суду вийшла за межі своєї компетенції.

Також вважає незаконним створення комісії з працівників апарату суду та надання їм повноважень щодо збору інформації щодо судді в тому числі, права відбору у підлеглих працівників інформації щодо судді.

Приймаючи рішення по справі та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наказ «Про вжиття заходів щодо забезпечення безпеки суддів, працівників апарату суду, збереження матеріалів судових справ, майна суду» від 29.08.2022 № 17-A/г видано заступником голови суду для з`ясування інформації наданої працівниками Служби судової охорони про перебування в приміщенні суду осіб без реєстрації, а не для збирання інформації про суддю, як зазначає позивач у позовній заяві, тому такий наказ є законним та не має підстав для його скасування. При цьому, вказав, що висновки службового розслідування є лише носієм певної інформації, не породжують обов`язкових юридичних наслідків, тому не можуть розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Наведені висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Положеннями ст. 126 Конституції України передбачено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Спеціальним законодавством, що визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд є Закон України «Про судоустрій та статус суддів».

Повноваження голови місцевого суду визначені ст. 24 вказаного Закону, зокрема, голова місцевого суду представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами; визначає адміністративні повноваження заступника голови місцевого суду; контролює ефективність діяльності апарату суду, погоджує призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду, а також вносить подання про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст. 24 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

У разі відсутності голови місцевого суду його адміністративні повноваження здійснює один із заступників голови суду за визначенням голови суду, за відсутності такого визначення - заступник голови суду, який має більший стаж роботи на посаді судді, а в разі відсутності заступника голови суду - суддя цього суду, який має більший стаж роботи на посаді судді.

Згідно з ст. 25 зазначеного Закону, заступник голови місцевого суду здійснює адміністративні повноваження, визначені головою суду.

Під час судового розгляду встановлено, що у зв`язку з відсутністю на роботі 29.08.2022 голови суду ОСОБА_2 , його адміністративні повноваження здійснювала заступник голови суду Ткаченко І.В., що підтверджується копією табелю обліку робочого часу суддів Господарського суду Івано-Франківської області у період з 01 по 31 серпня 2022 року.

Згідно наказу господарського суду від 16.12.2019 № 44-A/г «Про розподіл обов`язків між головою та заступником голови суду» до обов`язків заступника голови Господарського суду Івано-Франківської області належить, в тому числі, здійснення моніторингу стану дотримання Правил внутрішнього трудового розпорядку працівниками суду; організація взаємодії з Службою судової охорони, її територіальними органами, правоохоронними органами щодо забезпечення охорони приміщення, працівників, відвідувачів суду.

Рішенням зборів трудового колективу Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2014 № 1, із змінами, внесеними рішенням зборів трудового колективу суду від 26.02.2016 № 1 затверджено Правила внутрішнього трудового розпорядку Господарського суду Івано-Франківської області (далі - Правила ВТР). Правила мають на меті забезпечення чіткої організації праці, належних та безпечних умов праці, підвищення її продуктивності та ефективності, підвищення авторитету судової влади, раціонального використання робочого часу, зміцнення трудової дисципліни (п. 1.4 Правил ВТР).

Згідно п.1.7. Правил ВТР працівники суду повинні знати Правила та неухильно їх дотримуватись.

Відповідно до п. 1.9 Правил ВТР словосполучення «працівники суду» використовується в тексті Правил у значенні «судді та працівники апарату суду».

Пункт 4.2 Правил ВТР визначає, що керівництво господарського суду зобов`язано: - забезпечити правильну організацію діяльності господарського суду та праці кожного працівника; для кожного створити здорові та безпечні умови праці; неухильно дотримуватись законодавства про працю та правил охорони пращі, вживати заходів для вчасного усунення причин і умов, що перешкоджають нормальній роботі працівників; - не приховувати факти й обставини, що становлять загрозу для життя, здоров`я і безпеки працівників суду.

У період поширення на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, війни рф проти України, судом вживалися додаткові заходи щодо забезпечення безпеки суддів, працівників апарату суду, відвідувачів суду, збереження матеріалів судових справ, матеріальних цінностей, майна суду.

16.03.2020 рішенням зборів суддів Господарського суду Івано-Франківської області № 3 від 16.03.2020, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», із змінами, вирішено на час дії карантину заборонити пропуск до приміщення суду осіб, які не є учасниками судових засідань.

Зі змісту наказу № 17-A/г від 29.08.2022 «Про вжиття заходів щодо забезпечення безпеки суддів, працівників апарату суду, збереження матеріалів судових справ, майна суду» слідує, що такий видано заступником голови суду для з`ясування інформації наданої працівниками Служби судової охорони про перебування в приміщенні суду осіб без реєстрації.

Таким чином, зазначений наказ виданий заступником голови Господарського суду Івано-Франківської області Іриною Ткаченко відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з врахуванням рішення зборів суддів Господарського суду Івано-Франківської області.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оспорюваний наказ не передбачав для позивачки жодних обов`язків, тому не порушував і не міг порушувати її прав та законних інтересів.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що наказ заступника голови Господарського суду Івано-Франківської області від 29.08.2022 № 17-А/г виданий в межах повноважень заступника голови суду та відповідно до вимог чинного законодавства, тому відсутні правові підстави для визнання його протиправним та скасування.

Колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про відбір інформації в підлеглих працівників про суддю, оскільки в процесі здійснення перевірки з`ясовувалась інформація про проходження до приміщення суду осіб без реєстрації на пункті пропуску, без проходження через пункт пропуску, перебування в приміщенні суду сторонніх осіб в робочий та неробочий час без супроводу працівників суду, тому вжиття додаткових заходів безпеки в умовах повномасштабної війни є прямим обов`язком керівництва суду для забезпечення й збереження життя, безпеки суддів, працівників апарату суду, відвідувачів суду.

Разом з тим, як уже зазначалось, оспорюваний наказ видано заступником голови суду для з`ясування інформації наданої працівниками Служби судової охорони про перебування в приміщенні суду осіб без реєстрації, а не для збирання інформації про суддю.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв`язку з прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень, вчиненням дій чи бездіяльністю порушуються права позивача.

Відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Аналіз вищезазначеного дає підстави для висновку, що публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Спір набуває ознак публічно-правового за умов здійснення органом публічної влади та/або його посадовими особами в цих відносинах владних управлінських функцій.

Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність суб`єкта владних повноважень із виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Як визначено у п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

До адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно ті рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку із здійсненням ним владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (ст.5 КАС України).

З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих ст.ст. 6 та 13 Конвенції про захист прав особи й основоположних свобод (далі - Конвенція).

У рішеннях «Перетяка та Шереметьєв проти України» та «Меньшакова проти України» ЄСПЛ вказав, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.

Таким чином, з метою належного звернення за судовим захистом особа на момент звернення до суду повинна обґрунтувати існування його порушеного права або законного інтересу.

Колегія суддів зазначає, що службове розслідуванням - це комплекс заходів, які здійснюються з метою уточнення причин, установлення обставин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, відповідальність за яке передбачена законодавством України, та ступеня вини особи (осіб), яка вчинила це правопорушення.

Висновок службового розслідування, в якому відображено узагальнений опис виявлених порушень норм законодавства, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо породжує правові наслідків для суб`єктів відповідних правовідносин і має обов`язковий характер.

За своєю правовою природою висновок службового розслідування є службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення.

Висновки службового розслідування не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Зафіксовані в результатах службового розслідування обставини можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб`єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки. Отже, висновок за результатами службового розслідування є лише носієм певної інформації.

Водночас обов`язковою ознакою рішення дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що правова природа оскаржуваного висновку службового розслідування унеможливлює здійснення судового розгляду вимог про визнання протиправним і скасування висновку за результатами службового розслідування, у зв`язку із чим ці позовні вимоги не можуть розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 640/9600/20.

Рішенням з`їзду суддів України 22.02.2013, керуючись Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за якою кожен має право на незалежний і справедливий суд, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Основні принципи щодо незалежності судових органів, схвалені резолюціями Генеральної Асамблеї ООН від 29.11. та 13.12.1985, Рекомендації щодо ефективного впровадження Основних принципів незалежності судових органів, схвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 15.12.1989, Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, Європейську хартію про закон щодо статусу суддів, Рекомендацію CM/Rec (2010)12 Комітету Міністрів Ради Європи державам - членам відносно суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, затверджує цей Кодекс суддівської етики, положення якого спрямовані на встановлення етичних стандартів, пов`язаних зі статусом судді.

Під час судового розгляду справи встановлено, що оскаржуваний наказ прийнятий для з`ясування інформації наданої працівниками Служби судової охорони про перебування в приміщенні суду осіб без реєстрації з метою вжиття заходів щодо забезпечення безпеки суддів, працівників апарату суду, збереження матеріалів судових справ, майна суду та не суперечить приписам Кодексу суддівської етики.

При цьому, доводи апеляційної скарги про необхідність встановлення не лише мети видання оскаржуваного наказу, а й повноваження відповідача щодо надання повноважень працівникам апарату суду та відбір інформації в підлеглих працівників про суддю, перевищення повноважень, порушення керівництвом суду Кодексу суддівської етики, зокрема твердження на неприпустимість з боку судді критики, які підривають авторитет судової влади, що викликає спотворене уявлення суспільства про роботу судового корпусу та негативно позначатися на репутації судів і суддів є необгрунтованими та голослівними.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінюючи наведені сторонами доводи, суд апеляційної інстанції виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст.139 КАС України понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги належить покласти на апелянта ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19 травня 2023 року у справі №300/781/23 без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. З. Улицький судді С. М. Кузьмич І. В. Глушко Повне судове рішення складено 15.08.2023