Постанова
від 14.08.2023 по справі 910/10162/22
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2023 р. м.Київ Справа№ 910/10162/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВ`ЯЗОКТЕЛЕКОМБУД"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 08.02.2023

у справі № 910/10162/22 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДС-ІНЖИНІРИНГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВ`ЯЗОКТЕЛЕКОМБУД"

про стягнення 202 544,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕДС-ІНЖИНІРИНГ" (далі - позивач, ТОВ "ЕДС-ІНЖИНІРИНГ", генпідрядник) звернулось до Господарського суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВ`ЯЗОКТЕЛЕКОМБУД" (далі - відповідач, ТОВ "ЗВ`ЯЗОКТЕЛЕКОМБУД", субпідрядник) про стягнення штрафу у розмірі 202 544,24 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором субпідряду № 04-11-2020-О від 04.11.2020 несвоєчасно виконав роботи, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення штраф за порушення термінів виконання робіт.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 04.11.2020 між ТОВ "ЕДС-ІНЖИНІРИНГ" та ТОВ "ЗВ`ЯЗОКТЕЛЕКОМБУД" укладено Договір субпідряду № 04-11-2020-О, відповідно до п. 5.1. та 5.2. якого Субпідрядник зобов`язується здійснити постачання обладнання не пізніше 30.12.2020 на умовах DDP-Kyiv та виконати роботи впродовж 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки обладнання Генпідряднику згідно п. 5.1. Договору за умови своєчасною виконання Генпідрядником робіт згідно п. 7.2.8. Договору та за умови будівельно - монтажної готовності об`єкту в цілому. Датою поставки обладнання вважається дата підписання сторонами накладної або відповідного Акту прийому - передачі обладнання.

Проте, відповідачем було порушено як строк поставки обладнання, так і строк виконання робіт за Договором, оскільки видаткові накладні та Акт приймання-передачі устаткування до монтажу № 1 та № 2 сторонами було підписано лише 21.04.2021, а згідно Довідок КБ-3, Акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року за формою КБ-2в та Акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року за формою КБ-2 роботи були виконані 01.10.2021. На думку позивача, відповідач допустив прострочення виконання робіт на 132 дні (останнім днем строку виконання робіт мало бути 21.05.2021), у зв`язку з чим, на підставі п. 12.3. Договору позивачем нараховано штраф за порушення термінів виконання робіт.

Короткий зміст відзиву на позовну заяву

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач посилався на те,що:

- позивачем невиконано своїх зобов`язань щодо оплати коштів в терміни, передбачені п. 3.1. Договору, з чого випливає недобросовісність виконання позивачем власних зобов`язань за Договором, що підтверджується здійсненими оплатами авансових платежів 19.11.2020 у розмірі 400 000,00 грн, 18.12.2020 у розмірі 800 000,00 грн, 24.12.2020 у розмірі 246 744,60 грн, 06.05.2021 у розмірі 512 721,22 грн, 21.12.2021 у розмірі 200 000,00 грн та 29.12.2021 у розмірі 300 000,00 грн, що в свою чергу унеможливило своєчасне постачання обладнання та виконання робіт з боку відповідача;

- аванс на придбання матеріалів та обладнання позивачем було сплачено у повному обсязі тільки 24.12.2020, у зв`язку з чим відповідач не мав змоги вчасно замовити обладнання та поставити його в строки згідно умов Договору, а саме - 30.12.2020. Авансовий платіж в розмірі 35% від ціни Договору позивачем було сплачено тільки 29.12.2021, вже після підписання Актів приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 № 1 та № 2 від 01.10.2021, які були підписані без жодних зауважень стосовно строків чи якості виконання роботи;

- 18.06.2021 відповідачем було повідомлено електронною поштою відповідальних представників позивача про повне завершення робіт згідно умов Договору та про прийняття виконаних робіт з боку представників АТ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" без зауважень, а 23.06.2021 відповідачем в електронному вигляді було надіслано на розгляд та погодження Акти приймання виконаних будівельних робіт, Акти передачі обладнання в монтаж, Акти монтажу, форми КБ-3 тощо, однак Акти були підписані з боку Генпідрядника в жовтні 2021 року;

- згідно п. 5.2. та пп. 7.2.8. Договору, позивачем у строк не здійснені необхідні земляні роботи, включаючи роботи з підготовки та улаштуванню траншей для прокладання кабелю, зворотну засипку ґрунту, вивозу ґрунту та інші види земляних робіт, передбачені проектною документацію згідно п. 1.3 Договору, також не здійснені у строк в повному обсязі поставка та монтаж стійок для кріплення відеокамер тощо;

- відповідно до фото та відео, станом на 28.01.2021, позивачем не виконано підготовчих робіт для початку виконання робіт відповідачем за Договором, відсутня будівельно-монтажна готовність об`єкту в цілому (не було завершено основні будівельні-монтажні роботи на ПС 110/35 кВ Южне - Енерджі, відсутнє стале енергопостачання на об`єкті), погодні умови унеможливлюють виконання робіт з прокладання та монтажу оптичного кабелю на території ПС 110/35кВ "Енерджі", у зв`язку з чим і виникла додаткова затримка у виконанні відповідачем своїх зобов`язань;

- дії самого позивача призвели до затримки виконання робіт та поставки обладнання відповідачем без жодної вини останнього, при цьому жодні підстави для нарахування штрафних санкцій відсутні.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДС-ІНЖИНІРИНГ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВ`ЯЗОКТЕЛЕКОМБУД" про стягнення 202 544,24 грн. задоволено, а саме: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВ`ЯЗОКТЕЛЕКОМБУД" (02068, м. Київ, проспект М. Бажана, буд. 1-М, офіс 12; ідентифікаційний код юридичної особи: 32590199) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДС-ІНЖИНІРИНГ" (49106, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Верхоянська, буд. 49; ідентифікаційний код юридичної особи: 38114069) штраф у розмірі 202 544 (двісті дві тисячі п`ятсот сорок чотири) грн 24 коп. та судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 3 038 (три тисячі тридцять вісім) грн 16 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується неналежне виконання відповідачем умов Договору субпідряду № 04-11-2020-О від 04.11.2020, а саме несвоєчасно виконання роботи, що в силу приписів п. 12.3. Договору, ст. ст. 549, 610-612 Цивільного кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України є підставами для стягнення штрафу у розмірі 202 544 (двісті дві тисячі п`ятсот сорок чотири) грн 24 коп.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗВ`ЯЗОКТЕЛЕКОМБУД" 22.02.2023 згідно відмітки поштового трекера на описі вкладеного в цінний лист, з яким була направлена апеляційна скарга) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, скаржник вказував, що провадження у справі відкрито з порушенням ч. 5 ст. 174 ГПК України, а позовна заява подана без дотримання ст. ст. 19, 162 ГПК України, адже позовна заява не містила жодних доказів досудового врегулювання спору, як зокрема передбачено і п. 17.7 Договору.

Також, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків, що роботи згідно п. 5.2 Договору, мають бути виконані впродовж 30 календарних днів з дати поставки обладнання 21.04.2021, а саме: до 21.05.2021 включно, оскільки виконання робіт у вказаний строк має бути завершено внаслідок виконання умов: сплати авансового платежу для початку робіт відповідно до п. 3.1 договору, виконання робіт згідно п. 7.2.8 та 7.2.7 договору, забезпечення будівельно - монтажної готовності об`єкту в цілому згідно умов п. 5.2 договору, що не було виконано позивачем в повному обсязі.

Також, скаржник вказував, що судом першої інстанції проігноровано фактичні строки оплати всіх авансових платежів, передбачених п. 3.1 договору, взаємозалежність їх зі строками поставки обладнання та виконання робіт та право відповідача притримати результати роботи відповідно до ст. 856 Цивільного кодексу України.

Крім того, авансовий платіж в розмірі 35% від ціни договору , позивачем сплачено 29.12.2021, вже після підписання актів виконаних робіт № 1 та № 2 за жовтень 2021 року на суму 591 400,80 грн.

Також, скаржник наголошував, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не було враховано фактичні строки виконання позивачем зобов`язань по п. 5.2 договору, зокрема своєчасне виконання генпідрядником робіт згідно п. 7.2.8 та 7.2.7 договору та строки будівельно - монтажної готовності об`єкту в цілому. Також, скаржник наголошував, що пуско-налагоджувальні роботи неможливо було провести через відсутність сталого енергопостачання на об`єкті, коли роботи проводились тільки під час вмикання та роботи бензин/дизель електрогенераторів. Саме тому роботи було завершено фактично згідно умов Договору в повному обсязі одразу ж як тільки було забезпечене стале енергопостачання та виконання таких робіт могло бути перевірено представниками АТ «ДТЕК Одеські електромережі».

Скаржник наголошував, що згідно п. 5 Акту готовності об`єкта до експлуатації, будівельні роботи виконано у наступні строки: початок робіт - січень 2021, закінчення робіт - серпень 2021, тобто, зважаючи те, що монтаж стійок для кріплення відеокамер в повному обсязі (стійки типу СТ-1 та СТ-2), як і доведення об`єкту до будівельно - монтажної готовності в цілому було здійснено в кінці серпня 2021 року, а тому завершення робіт відповідачем і підписання відповідних актів прийому - передачі 01.10.2021 є належним виконанням зобов`язань останнім та підтверджує дотримання строків виконання робіт, передбачених договором.

Крім того, скаржник посилався на неправильне застосування судом першої інстанції ст. ст. 612, 613, 853 Цивільного кодексу України щодо відстрочення виконання зобов`язання , оскільки позивачем не надано коштів для початку виконання робіт в повному обсязі, як передбачено п. 3.1 договору, що змусило відповідача вишукувати інші джерела фінансування проекту для виконання взятих на себе зобов`язань згідно умов договору та позивачем не здійснено в повному обсязі підготовку об`єкту до робіт, які за договором мав виконати відповідач. Отже, саме прострочення кредитора (позивача) унеможливили виконання відповідачем належним чином зобов`язання в строк до 21.05.2021. А здійснення певних можливих видів робіт за власною ініціативою відповідача і за власний рахунок ніяким чином не підтверджує можливість їх виконання в цілому і тим більше не діє підстав для нарахування штрафних санкцій, передбачених умовами договору.

Скаржник зазначав, що строки зазначені в п. 5.2. Договору не є безумовними та підпадають під пряму залежність від виконання зобов`язань позивачем з доведення об`єкту до будівельно-монтажної готовності об`єкту в цілому. В зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань позивачем, строк вказаний у означеному вище пункті Договору, розпочинається тільки з 01.09.2021 р., і як вже було вказано, у позивача не виникає право передбачене п. 12.3 Договору на нарахування штрафних санкцій у зв`язку з виконанням зобов`язань відповідачем у строк передбачений умовами Договору. А враховуючи той факт, що авансовий платіж для початку робіт був сплачений позивачем тільки 29.12.2021 відповідач мав право на притриманнн результатів робіт і більш пізнє їх переданий за актами приймання виконаних робіт без застосування будь-яких штрафних санкцій передбачених Договором або чинним законодавством.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

28.03.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято до розгляду у відповідності до ст. 119, ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що розділом 5 Договору були погоджені Сторонами терміни постачання Обладнання та виконання робіт, а саме: Субпідрядник зобов`язується здійснити постачання Обладнання не пізніше 30-го грудня 2020 року на умовах DDP-Kyiv (п. 5.1 Договору). Субпідрядник зобов`язується виконати Роботи впродовж 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки Обладнання Генпідряднику згідно п. 5.1 Договору за умови своєчасного виконання Генпідрядником робіт згідно п. 7.2.8 Договору та за умови будівельно-монтажної готовності об`єкту в цілому. Датою поставки Обладнання вважається дата підписання Сторонами Накладної або відповідного Акту прийому-передачі Обладнання (п. 5.2 Договору). Лише 21.04.2021 сторонами було підписано в рамках виконання Договору видаткові накладні № 00116 на суму 1 823 804,78 грн., № 00117 на суму 312 651,60 грн., № 00118 на суму 133 190,09 грн., а всього на загальну суму 2 269 646,47 грн., а 01.10.2021, з порушенням строку визначеного Договором, було виконано Субпідрядником роботи, визначені п. 1.1 Договору, згідно Довідки КБ-3 та Акту № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року за формою КБ-2в від 01.10.2021, а також згідно Акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року від 01.10.2021 за формою КБ-2в та Довідки КБ-3.

Також, позивач посилався на те, що пунктом 4.1 Договору передбачено, що Субпідрядник протягом 5 (п`яти) робочих днів після завершення виконання робіт передає Генпідряднику Акти приймання виконаних підрядних робіт. Акти прийому-передачі обладнання або накладні на поставлене Обладнання, Субпідрядник передає Г генпідряднику у день поставки відповідного обладнання. Субпідрядник зобов`язаний надавати Генпідряднику Акти згідно з п. 4.1 Договору (пп. 6.2.5. п. 6.2. Договору). Тобто, обов`язок щодо складання Актів приймання виконаних підрядних робіт та їх передачі Генпідряднику покладається саме на Субпідрядника. ТОВ «ЕДС-ІНЖИНІРИНГ» було отримано від відповідача Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2021 року (що зазначено самим відповідачем), в якій також в графі «дата підписання» відповідач зазначив 01 жовтня 2021 року та Акт № 1,2 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року та в графі «дата підписання» також відповідачем зазначено 01 жовтня 2021 року. Таким чином, на переконання позивача, відповідач намагається поставити під сумнів ним же складені документи.

В той же час, відповідач наголошує, що ним були відправлені акти виконаних робіт Замовнику на електронну адресу «Николай Александров» в червні 2021 року. Проте, згідно п. 17.6 Договору усі повідомлення, будь-яке листування тощо за цим Договором будуть вважатися зробленими належним чином за умови здійснення їх у письмовій формі та надіслані відповідним листом (рекомендований лист, цінний лист з описом вкладення, передача листа посильним). Відповідач не надав належних документів, що підтверджують відправлення актів виконаних робіт в червні 2021 року на адресу ТОВ «ЕДС-ІНЖИНІРИНГ». Направлення на електронну пошту, яка не значиться в Договорі як контактна електронна адреса, відправка документів в форматі Excel, не відповідає поняттю електронного документу.

Також, позивач наголошував, що скаржник мав виконати роботи в термін до 21.05.2021 року, проте належних доказів щодо виконання та прийняття TQB «ЕДС-ІНЖИНІРИНГ» робіт до 21 травня 2021 року матеріали справи не містять. Зокрема, згідно ч. 4 статті 882 Цивільного кодексу України єдиним документом, що підтверджує факт виконання робіт є акт виконання робіт/надання послуг, який повинен відповідати вимогам законодавства, і такий акт матеріали справи не містять.

Позивач зазначав, що ним були долучені під час розгляду справи судом першої інстанції такі документи, що підтверджують виконання з його боку всіх вимог пункту 7.2.8 Договору:

- 15.08.2019 ТОВ «ЕДС-ІНЖИНІРИНГ» було укладено з Постачальником - ТОВ «МГК Черкаси» (код ЄДРПОУ 37106104) Договір поставки № 47- 19 та Специфікацію № 23 від 18.12.2020 на закупівлю Позивачем Металоконструкцій СТ-2, Ст-1 та ШП-1, які було поставлено ТОВ «ЕДС-ІНЖИНІРИНГ» за видатковою накладною №11 від 16.01.2021, що підтверджує факт своєчасної поставки стійок навіть до моменту поставки Відповідачем обладнання за Договором субпідряду № 04-11- 2020-0 від 04.11.2020 (21.04.2021).

- Паспорт Стійки Ст-2 від Постачальника - ТОВ «МГК Черкаси»;

- Документ про якість бетонної суміші від виробника ТОВ «Комфорт-ЛВ».

На підтвердження своєчасного виконання всіх підготовчих робіт, в тому числі по монтажу стійок для кріплення відеокамер, долучені до матеріалів справи Акти прихованих робіт:

- Акт на закриття прихованих робіт від 19.02.2021 на влаштування котлованів під стійки системи відеоспостереження. За результатом виконаних робіт (дата закінчення робіт - 19.02.2022) прийнято рішення про дозвіл на виконання робіт щодо влаштування щебеневої підготовки під стійки системи відеоспостереження;

- Акт на закриття прихованих робіт від 19.02.2021 на влаштування щебеневої підготовки під стійки системи відеоспостереження. За результатом виконаних робіт (дата закінчення робіт -19.02.2022) прийнято рішення про дозвіл на виконання робіт щодо монтажу стійок СТ-2 системи відеоспостереження;

- Акт на закриття прихованих робіт від 20.02.2021 на монтажу стійок СТ-2 системи відеоспостереження. За результатом виконаних робіт (дата закінчення робіт -20.02.2021) прийнято рішення про дозвіл на виконання робіт щодо бетонування стійок СТ-2 системи відеоспостереження;

- Акт на закриття прихованих робіт від 20.02.2021 на бетонування стійок СТ-2 системи відеоспостереження. За результатом виконаних робіт (дата закінчення робіт - 20.02.2022) прийнято рішення про дозвіл на виконання робіт щодо монтажу обладнання системи відеоспостереження;

- Акт на закриття прихованих робіт від 21.02.2021 на розробку грунту під траншеї для прокладання кабелів системи відеоспостереження. За результатом виконаних робіт (дата закінчення робіт - 21.02.2022) прийнято рішення про дозвіл на виконання робіт щодо влаштування піщаної постілі в траншеї під кабелі системи відеоспостереження;

- Акт на закриття прихованих робіт від 21.02.2021 на влаштування піщаної постілі в траншеї під кабелі системи відеоспостереження. За результатом виконаних робіт (дата закінчення робіт - 21.02.2022) прийнято рішення про дозвіл на виконання робіт щодо прокладання кабелів системи відеоспостереження в гофротрубі;

- Акт на закриття прихованих робіт від 24.02.2021 на прокладання кабелів системи відеоспостереження в гофротрубі. За результатом виконаних робіт (дата закінчення робіт - 24.02.2022) прийнято рішення про дозвіл на виконання робіт щодо покривання кабелів системи відеоспостереження в гофротрубі піском;

- Акт на закриття прихованих робіт від 24.02.2021 на покривання кабелів системи відеоспостереження в гофротрубі піском. За результатом виконаних робіт (дата закінчення робіт-24.02.2022) прийнято рішення про дозвіл на виконання робіт щодо зворотньої засипки кабелів системи відеоспостереження з пошаровим ущільненням;

- Акт на закриття прихованих робіт від 24.02.2021 на зворотню засипку кабелів системи відеоспостереження з пошаровим ущільненням. За результатом виконаних робіт (дата закінчення робіт - 24.02.2022) прийнято рішення щодо виконання робіт - монтаж та підключення обладнання системи відеоспостереження.

Щодо монтажу стійок СТ-1 позивач вказував, що вони були встановлені на будівлі КРУ- 35 кВ та на будівлі ЗПУ. Враховуючи це, монтаж таких стійок не є прихованою роботою, а тому відповідно до ДБН А.3.1-5:2016 ОРГАНІЗАЦІЯ БУДІВЕЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА, Додаток Н «Основні види робіт та конструкцій, на які складаються акти на закриття прихованих робіт, акти проміжного прийняття відповідальних конструкцій» акти прихованих робіт на такі роботи не складаються. А тому, ТОВ «ЕДС-ІНЖИНІРИНГ» не надавалися та не могли бути надані акти прихованих робіт щодо монтажу Стійок типу СТ- 1. А отже, станом на 24.02.2021 позивачем було виконано всі підготовчі роботи, які мав виконати ТОВ «ЕДС-ІНЖИНІРИНГ», які дозволяли в повному обсязі відповідачу виконати роботи, передбачені Договором субпідряду № 04-11-2020-0 від 04.11.2020.

Також, позивач зазначав, що умови Договору субпідряду не ставлять в залежність виконання робіт Відповідачем від подачі Позивачем сталого енергоживлення. Позивачем повністю було забезпечено енергоживлення на об`єкті за рахунок генераторів, які виступають джерелом електроенергії та в повній мірі дозволяють належним чином проводити відповідні види робіт. Генератори працювали увесь час від початку до закінчення робочого часу Відповідача. Позивач використовував, як власні генератори, наявність яких підтверджена ОСВ по рахунку 104 за відповідний період виконання робіт (наявні в матеріалах справи), так і залучені шляхом оренди дизель-генератора TL33X № 11952 та дизель-генератора Р165-1 в орендодавця - ТОВ «МАДЕК» згідно актів здачі-приймання робіт № 564 від 28.02.2021 р., № 133 від 25.01.2021 р., № 637 від 09.03.2021 р. на загальну суму 65 910,00 грн.

24.04.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додактові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу, в яких позивач додаково наголошував на тому, що ним не вживались заходи досудового врегулюванян спору, оскільки законом не встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору з огляду на ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ч. 1 ст. 4, 19 ГПК України, ч. 1, 2 ст. 222 Господарского кодексу України, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2022 № 15-рп/2002.

Додатково до вказаних пояснень позивачем подано фотоматеріали - паперову копію електронного доказу, який підтверджує готовність кабелю зв`язку станом на 19.03.2021.

Також, позивач посилався на те, що на об`єкті ним було забезпечено енергоживлення за рахунок власного та залученого орендованого майна, і жодних листів та вимог від відповідача щодо забезпечення електроенергією не надходило до позивача, як і листів про наявність перешкод у виконанні робіт. При цьому, згідно п. 6.2.8 договору, субпідрядник зобов`язаний інформувати генпідрядника про обставини, що перешкоджають виконанню договору та про заходи, необхідні для їх усунення.

Також, позивач зазначав, що беззаперечним доказом завершення виконання робіт 01.10.2021 (тобто з порушенням встановленого договором строку) є документи, які визначені законодавством як єдино можливі - акт виконання робіт/надання послуг за формою № КБ-3 № КБ-2в та податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН.

Короткий зміст заперечень на відзив на апеляційну скаргу

17.04.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшли заперечення а відзив, яких скаржник наголошував на наступному:

- відповідно до ст. 856 ЦК України якщо замовник не сплатив встановленої ціни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв`язку з виконанням договору підряду, підрядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника;

- право скаржника притримати результати робіт на підставі положень ст.856 Цивільного кодексу України у зв`язку з несплатою ТОВ «ЕДС-ІНЖИНІРИНГ» суми авансового платежу згідно п.3.1 Договору є безумовним правом і не потребує додаткового обгрунтування чи додаткового оповіщення про його застосування;

- при цьому, факт застосування зазначеного права ніяк не пов`язаний із можливістю або неможливістю продовжувати виконання робіт.

- зважаючи, що оплата не була здійснена в строк позивачем та беручі до уваги положення ст. 856 Цивільного кодексу України позивачем не могли безумовно бути застосовані строки передбачені п. 5.2. Договору, а саме 30 (тридцять) календарних днів з дати поставки обладнання, зокрема у позивача не виникає права на нарахування штрафних санкцій на підставі п. 12.3. Договору. При цьому, варто наголосити, що відповідно до п. 1.1. Договору у відповідача відсутнє зобов`язання здійснити роботи за власний рахунок, що не враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення;

- на переконання відповідача, позивач необґрунтовано зазначає, що всі підготовчі земляні роботи (підготовка траншей), роботи з прокладання кабелів системи відеоспостереження в траншеї, а також роботи зі зворотньої засипки траншей було здійснено ним ще у лютому 2021 року, а отже виконано положення п. 7.2.8 Договору, оскільки постачання та монтаж кабелів відеоспостереження передбачено локальним кошторисом №05-003-002 кабельна підсистема системи відеоспостереження. Система відеоспостереження та входить до об`єму робіт відповідача. Згідно Акту на закриття прихованих робіт від 24.02.2021р щодо прокладання кабелів системи відеоспостереження в гофротрубі, в період з 22.02.2021 по 24.02.2021 здійснено прокладання оптичного кабелю на 20В UT-002-SM8-ADSS та силового кабелю з мідними жилами ВВГнг 3x1,5 мм2 в гнучкій ПВХ трубі 016 мм - 2650м. Строки монтажу кабелів та обладнання системи відеоспостереження підтверджено сторонами тільки у Акті №2 приймання виконаних будівельних робіт за « 01» жовтня 2021року. Відсутні будь-які підтверджуючі документи, підписані Сторонами, що скаржником було здійснено монтаж та прокладання кабелів системи відеоспостереження в строк з 22.02.2021 по 24.02.2021 року, а на Акті на закриття прихованих робіт від 24.02.21 р щодо прокладання кабелів системи відеоспостереження в гофротрубі відсутні підпис та печатка повноважного представника Скаржника як безпосереднього виконавця робіт.

Додатково відповідач зазначав, що у своєму відзиві позивач ніяким чином не підтверджує та не коментує строки виконання земляних робіт для монтажу системи зв`язку, зокрема прокладання кабелю зв`язку,_а саме кабелю ємністю 48 волокон типу КіпМагк ЬТ048-8М-25 LSZH (згідно локального кошторису на будівельні роботи №05-002-001 ВОЛЗ. Станційні споруди. Засоби зв`язку. ВОЛЗ). Строк виконання цих робіт підтверджений тільки Актом №1 приймання виконаних будівельних робіт від 01 жовтня 2021 року. Зазначене підтверджує твердження скаржника стосовно того, що загальна будівельно-монтажна готовність об`єкту в цілому була досягнута тільки у серпні 2021 року, як це і зазначено в п.5 Акту готовності об`єкту до експлуатації, а документи, надані Позивачем стосовно виконання ним п.7.2.8 та 5.2 Договору, не відповідають фактичним строкам поставки матеріалів та обладнання та строкам виконання робіт, які підтверджені відповідними первинним документами, підписаними сторонами, та Актом готовності об`єкту до експлуатації.

Також, скаржник не погоджується з твердженнями позивача у відзиві про те, що умовами Договору не ставиться в залежність виконання робіт Скаржником від сталого енергоживлення, що цілком не відповідає положенням п. 7.2.7, яким передбачено, що Генпідрядник зобов`язаний забезпечити доступ Субпідряднику до джерел енерго- та водопостачання, які необхідні для виконання Робіт, оскільки пуско-налагоджувальні роботи, які входять в обсяг робіт за Договором, можна провести тільки за наявності сталого електроживлення. Отже, фактично роботи згідно умов Договору було завершено в повному обсязі одразу ж як тільки було забезпечене стале енергопостачання на ПС «Южне Енерджі» та виконання таких робіт могло бути перевірено представниками АТ «ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ». Крім того, наявність на балансі у позивача електрогенераторів ніяким чином не підтверджує їх присутність в тій кількості на об`єкті, а також їх достатність для сталого енергоживлення передбаченого договором. Позивачем також не зазначено графік постачання електроенергії та достатність потужності для завершення всіх робіт. До того ж в документах самим позивачем було надано документи, які підтверджують оренду ним генераторного обладнання у НВП «Мадек» в період з січня до початку березня 2021 року, що свідчить про відсутність власних спроможностей забезпечити постачання електроживлення на об`єкті будівництва в необхідному об`ємі та необхідної потужності. Таким чином, на переконання відповідача, позивач умисно не підтверджує дату подачі сталого енергоживлення на нову ПС 110/35 кВ «Южне Енерджі» саме через небажання розкрити реальні строки будівельно-монтажної об`єкту в цілому. Тож, не тільки у лютому 2021 року, а навіть і станом на 25.05.2021 з боку позивача не було забезпечено виконання земельних робіт, як це передбачено п.7.2.8 Договору, не було-забезпечено стале енергоживлення, як це передбачено п.7.2.7 Договору, та не була забезпечена будівельно-монтажна готовність об`єкту в цілому, як того вимагають умови п.5.2 Договору.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 23.02.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВ`ЯЗОКТЕЛЕКОМБУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі № 910/10162/22, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів:Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10162/22. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВ`ЯЗОКТЕЛЕКОМБУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі № 910/10162/22.

08.03.2023 на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 910/10162/22.

В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 01.03.2023 по 03.03.2023 включно, з 06.03.2023 по 10.03.2023 включно перебував у відпустці і вирішення питання стосовно поданої апеляційної скарги здійснюється після виходу судді з відпустки.

Північний апеляційний господарський суд за результатами розгляду питання про відповідність апеляційної скарги дійшов висновку про відповідність апеляційної скарги вимогам, які зазначені у ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, підстав для її повернення та відмови у відкритті апеляційного провадження не встановлено.

При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно Конституції України реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі: для працездатних осіб з 1 січня - 2481 гривень.

Отже, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує: 248 100,00 грн. грн. (2 481,00 грн * 100 = 248 100,00 грн.) - станом на момент звернення з відповідним позовом та на момент звернення з апеляційною скаргою.

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога щодо стягнення коштів у розмірі 202 544,24 грн. вказана справа, у відповідності до приписів п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, відноситься до малозначних справ.

Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/10162/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВ`ЯЗОКТЕЛЕКОМБУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2023, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВ`ЯЗОКТЕЛЕКОМБУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 у справі № 910/10162/22 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено учасникам справи процесуальні строки на подання відзивів, заяв та клопотань.

Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 надіслана учасникам справи засобами електронного та поштового зв`язку, докази чого наявні у справі.

Отже, учасники справи належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №133/2022 від 14 березня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №259/2022 від 18 квітня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119- IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години ЗО хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 341/2022 від 23 травня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 573 від 12 серпня 2022 року частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 7 листопада № 757/2022, частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 р. строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України.

Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06 лютого № 58/2023, від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ , продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, і наданий час воєнний стан продовжено і він триває.

Крім того, керуючись статтею 3 Конституції України, статтями 10, 122 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", статтями 2, 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року №9, рекомендаціями Ради суддів України від 02.03.2022, враховуючи положення Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", розпоряджень Ради оборони міста Києва, прийнятих відповідно до статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2022 №1 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" наказано тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Пунктом 1 Наказу Голови Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2022 №11 "Про внесення змін до наказу від 03.03.2022 №10 "Про встановлення особливого режиму роботи Північного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану" відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 04.11.2020 між ТОВ "ЕДС-ІНЖИНІРИНГ" (далі - Генпідрядник) та ТОВ "ЗВ`ЯЗОКТЕЛЕКОМБУД" (далі - Субпідрядник) було укладено Договір субпідряду № 04-11-2020-О (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого Субпідрядник зобов`язується виконати власними силами, з власних матеріалів та із застосуванням власного обладнання - будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи з монтажу системи зв`язку та системи відеоспостереження на ПС 110/35 кВ "Южне Енерджі" згідно з п. 1.3. Договору (далі - Роботи), а Генпідрядник зобов`язується надати Субпідряднику доступ до місця виконання робіт, забезпечити прийняття Робіт, підписання Актів приймання виконаних підрядних робіт або передачі обладнання та здійснювати оплату на умовах, визначених Договором.

П. 1.3 Договору визначено, що Роботи виконуються згідно проектної документації в наступних частинах:

Том. 19 Підстанційний вузол. Засоби зв`язку. Шифр 04/02-01-0418-Р-ПВ-108-331.

Том 20. Підстанційний вузол. ВОЛЗ. Станційні споруди. Шифр 04/02-01-0418-Р-ПВ-108-332.

Том. 26. Підстанційний вузол. Система відеоспосереження. Шифр 04/02-01-0418-Р-ПВ-662-СВ.

П. 1.2. Договору визначено: найменування об`єкту будівництва: ПС 110/35 кВ "Южне Енерджі" Одеська область, Лиманський район.

Згідно з п. 2.1. Договору, загальна вартість Робіт (ціна Договору) визначена на підставі Протоколу погодження договірної ціни (Додаток № 1 до Договору) та становить: 2 411 241,00 грн, крім того ПДВ 20% - 482 248,20 грн. Всього ціна договору з ПДВ складає: 2 893 489,20 грн.

Ціна цього Договору може бути зменшена чи збільшена за взаємною згодою Сторін у випадку зміни об`ємів Робіт (п. 2.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору, розрахунки за цим Договором між Сторонами будуть відбуватись виключно в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування безготівкових коштів на поточний рахунок Субпідрядника, зазначений в розділі 19. Договору. Сторони дійшли згоди, що оплата вартості робіт, передбачених цим Договором, здійснюватиметься Генпідрядником шляхом сплати авансу та оплати за фактично виконані роботи та поставлене Обладнання у наступному порядку:

3.1.1. Для початку виконання Робіт Генпідрядник сплачує на поточний рахунок Субпідрядника наступні авансові платежі:

3.1.1.1. на придбання матеріалів та Обладнання аванс в розмірі 50% від ціни Договору в сумі 1 205 620,50 грн без ІІДВ, крім того ПДВ 20% - 241 124,10 грн, всього з ПДВ - 1 446 744,60 грн протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання Договору Сторонами;

3.1.1.2. платіж в розмірі 35% від ціни Договору в сумі 843 934,35 грн без ПДВ, крім того ПДВ - 168 786,87 грн, всього з ПДВ - 1 012 721,22 грн протягом 10 банківських днів з дати поставки Обладнання та підписання сторонами відповідного Акту прийому - передачі обладнання або Накладної;

3.1.2. Остаточний розрахунок за виконані Роботи проводиться Генпідрядником впродовж 10 (десяти) банківських днів після підписання Сторонами Акту приймання виконаних підрядних робіт (далі за текстом - Акт) з урахуванням авансу, що був раніше перерахований.

Умовами п. 4.1. Договору передбачено, що Субпідрядник протягом 5-ти (п`яти) робочих днів, після завершення виконання Робіт, передає Генпідряднику Акти приймання виконаних підрядних робіт. Акти прийому-передачі обладнання або Накладні на поставлене обладнання, Субпідрядник передає Генпідряднику у день поставки відповідного обладнання.

Генпідрядник після отримання Акту приймання виконаних підрядних робіт, Акту прийому-передачі обладнання або Накладної протягом 7 (семи) робочих днів підписує і направляє Субпідряднику зазначені Акти та Накладні або надає мотивовану відмову в прийманні робіт або Обладнання з переліком зауважень та необхідних дороблень або виправлення недоліків (дефектів) (п. 4.2. Договору).

Згідно з п. 5.1. Договору, Субпідрядник зобов`язується здійснити постачання Обладнання не пізніше 30-го грудня 2020 року на умовах DDP-Kyiv.

Відповідно до п. 5.2. Договору, Субпідрядник зобов`язується виконати Роботи впродовж 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки Обладнання Генпідряднику згідно п. 5.1. Договору за умови своєчасною виконання Генпідрядником робіт згідно п. 7.2.8. Договору та за умови будівельно - монтажної готовності об`єкту в цілому. Датою поставки Обладнання вважається дата підписання Сторонами Накладної або відповідного Акту прийому - передачі обладнання.

Умовами пп. 6.1.2. п. 6.1. Договору передбачено, що Субпідрядник має право призупиняти виконання робіт за Договором у випадку, зокрема, коли умови виконання Робіт перешкоджають подальшій можливості виконання робіт тощо.

У випадку настання обставин, передбачених п. 6.1.2 Договору, Субпідрядник негайно інформує про виникнення вищезазначених обставин Генпідрядника та викликає повноважного представника Генпідрядника для засвідчення погіршення умов або неможливості подальшого виконання робіт (пп. 6.1.3. п. 6.1. Договору).

Підпунктом 6.1.4. п. 6.1. Договору передбачено, що за необхідності, Сторони створюють двосторонню комісію для прийняття рішення щодо припинення робіт або визначення умов продовження виконання робіт за Договором. Рішення комісії в такому випадку оформлюється Протоколом, який має бути підписаний повноважними представниками обох Сторін.

Відповідно до пп. 6.2.1. п. 6.2. Договору, Субпідрядник зобов`язаний виконати роботи згідно з проектом та кошторисною документацією у терміни, передбачені Договором, таким чином, щоб якість виконаних робіт відповідала державним будівельним нормам та іншим нормативним документам України (окрім земляних робіт, передбачених п. 7.2.8. Договору, які виконуються Генпідрядником і за кошти Генпідрядника).

Субпідрядник зобов`язаний надавати Генпідряднику Акти згідно з п. 4.1 Договору (пп. 6.2.5. п. 6.2. Договору).

Умовами пп. 6.2.8. п. 6.2. Договору передбачено, що Субпідрядник зобов`язаний інформувати Генпідрядника про хід виконання зобов`язань за Договором, обставини, що перешкоджають його виконанню, та про заходи, необхідні для їх усунення.

Згідно з пп. 7.2.1. п. 7.2. Договору, Генпідрядник зобов`язаний передати Субпідряднику проектну документацію, оформлену належним чином для виконання робіт. Технічні умови Замовника та інші документи щодо виконання робіт, затверджені Замовником. Забезпечити та підтвердити Субпідряднику будівельно - монтажну готовність об`єкту в цілому перед початком виконання Робіт.

Генпідрядник зобов`язаний підписувати передані Субпідрядником згідно з пп. 4.1 цього Договору Акти приймання виконаних підрядних робіт за умови відсутності претензій до виконаних Субпідрядником Робіт за цим Договором, Накладні або Акти прийому-передачі обладнання тощо (пп. 7.2.3. п. 7.2. Договору).

Відповідно до пп. 7.2.8. п. 7.2. Договору, Генпідрядник зобов`язаний за свій рахунок виконати необхідні земляні роботи, включаючи роботи з підготовки та улаштуванню траншей для прокладання кабелю, зворотну засипку ґрунту, вивозу ґрунту та інші види земляних робіт, передбачені проектною документацією згідно п. 1.3. Договору, поставки та монтажу стійок для кріплення відеокамер тощо.

Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього Договору згідно з чинним законодавством України та цим Договором (п. 12.1. Договору).

Умовами п. 12.2. Договору передбачено, що у разі порушення термінів виконання робіт за цим Договором Субпідрядник зобов`язаний сплатити на користь Генпідрядника штраф у розмірі 1% від загальної вартості Робіт за цим Договором за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 12.3. Договору, у випадку порушення термінів виконання робіт за цим Договором понад 30 (тридцять) календарних днів, Субпідрядник додатково сплачує на користь Генпідрядника штраф у розмірі 7% від загальної вартості Робіт за цим Договором.

Згідно з п. 12.9. Договору, Сторони домовилися, що строк позовної давності три роки застосовується для вимог про стягнення штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Сторони домовилися, що за прострочення виконання зобов`язань за Договором, нарахування штрафних санкцій (неустойка, штраф, пеня) припиняється через рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано п. 12.10. Договору.

Умовами п. 12.11. Договору передбачено, що Завершення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Відповідно до п. 13.1. Договору, Субпідрядник зобов`язується здати Роботи у строки, визначені цим Договором та в об`ємах, визначених у Додатках № 2 та № 3 до цього Договору, в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Пунктом 17.1. Договору передбачено, що цей Договір набуває чинності з дати підписання кожною Стороною та діє до 31 грудня 2021 року, але у будь-якому випадку - до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Усі повідомлення, будь-яке листування тощо за цим Договором будуть вважатися зробленими належним чином за умови здійснення їх у письмовій формі та надіслані відповідним листом (рекомендований лист, цінний лист з описом вкладення, передача листа посильним) (п. 17.6. Договору).

Згідно з п. 17.7. Договору, усі спори або розбіжності, що можуть виникнути з цього Договору та у зв`язку з ним, вирішуються Сторонами шляхом переговорів, а за неможливості вирішити спір шляхом переговорів - у судовому порядку. Сторони домовилися, що для спорів за цим Договором встановлюється обов`язкова процедура досудового врегулювання. Усі претензії за цим Договором повинні бути розглянуті Сторонами в місячний термін з дати отримання претензії.

Будь-які зміни та доповнення до цього Договору є невід`ємною частиною цього Договору та є обов`язковими для виконання Сторонами лише в разі, якщо вони оформлені таким чином: виконані письмово, підписані повноважними представниками Сторін, скріплені печатками Сторін. Усі виправлення у тексті, зміни та доповнення до Договору мають юридичну силу лише у разі їх взаємного посвідчення повноважними представниками Сторін (п. 17.8. Договору).

Відповідно до п. 18.1. Договору, невід`ємною частиною цього Договору є:

Додаток № 1 - Протокол погодження Договірної ціни;

Додаток № 2 - Договірна ціна № 1 "Нове будівництво ПС 110/35 кв "Южне Енерджі" в Лиманському районі Одеської області" (стадія "РД") Підстанційний вузол. Засоби зв`язку. Підстанційний вузол. ВОЛЗ", Локальні кошториси на будівельно-монтажні роботи та придбання устаткування.

Додаток № 3 - Договірна ціна № 2 "Нове будівництво ПС 110/35 кв "Южне Енерджі" в Лиманському районі Одеської області" (стадія "РД") Підстанційний вузол. Система відеоспостереження", Локальні кошториси на будівельно-монтажні роботи та придбання устаткування.

Сторонами були підписані Додатки, зазначені в п. 18.1. Договору, зокрема Договірна ціна № 1 на суму 398 682,00 грн та Договірна ціна № 2 на суму 2 494 807,20 грн, а також погоджені Локальні кошториси на будівельні роботи № 05-002-001 на суму 33 841,00 грн, № 05-002-002 на суму 11 205,00 грн, № 05-002-003 на суму 260 566,00 грн та № 05-003-002 на суму 233 677,00 грн, № 05-003-004 на суму 1 653 028,00 грн.

Позивачем було здійснено перерахування платежів на виконання умов договору, а саме: 19.11.2020 - 400 000,00 грн., 18.12.20202 - 800 000,00 грн., 24.12.20202 - 246 744,60 грн., 06.05.2021 - 512 721,22 грн., 21.12.2021 - 200 00,00 грн., 29.12.2021 - 300 000,00 гн., що підтверджується відповідними виписками по рахунку відповідача і не заперечувалось учасниками спору.

21.04.2021 сторонами були підписані Акт приймання-передачі устаткування до монтажу на суму 1 653 027,41 грн та ПДВ - 303 967,46 грн, а разом 1 956 994,87 грн, Акт приймання-передачі устаткування після монтажу на суму 1 653 027,41 грн, Акт приймання передачі устаткування до монтажу на суму 260 543,00 грн та ПДВ - 52 108,60 грн, а разом 312 651,60 грн, Акт приймання - передачі устаткування після монтажу на суму 260 543,00 грн.

На виконання умов вказаного Договору, в жовтні 2021 року були виконані будівельні роботи, які підтверджуються Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року (форма № КБ-2в) від 01.10.2021 на суму 80 230,80 грн з ПДВ (Відомість ресурсів до Акту прийняття № 1 за жовтень 2021 року), Актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року (форма № КБ-2в) від 01.10.2021 на суму 511 170,00 грн з ПДВ (Відомість ресурсів до Акту прийняття № 2 за жовтень 2021 року)

Відповідно Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 від 01.10.2021 вартість робіт за жовтень 2021 року становить 80 230,80 грн, у тому числі ПДВ - 13 371,80 грн (80 230,80 грн з початку року по звітний місяць включно/ 80 230,80 грн з початку будівництва по звітний місяць включно) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 від 01.10.2021 вартість робіт за жовтень 2021 року становить 511 170,00 грн, у тому числі ПДВ - 85 195,00 грн (511 170,00 грн з початку року по звітний місяць включно/ 511 170,00 грн з початку будівництва по звітний місяць включно)

Оскільки, на думку позивача, роботи були виконані з порушенням строку, передбаченого Договором, відповідачу було нараховано штраф, який не було сплачено в добровільному порядку, що і стало підставою для звернення позивача з даною позовною заявою до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відповідач заперечуючи проти позову, посилався на те, що дії самого позивача призвели до затримки виконання робіт та поставки обладнання відповідачем без жодної вини останнього, при цьому жодні підстави для нарахування штрафних санкцій - відсутні.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України , зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 Господарського кодексу України.

В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою ст. 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 317 Господарського кодексу України передбачено, що будівництво об`єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб`єктами господарювання для інших суб`єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом (частина друга ст. 317 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини першої ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (частина друга ст. 837 Цивільного кодексу України).

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник (частина перша ст. 838 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом апеляційної інстанції при дослідженні умов договору встановлено, що Субпідрядник зобов`язався виконати Роботи впродовж 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки Обладнання Генпідряднику згідно п. 5.1. Договору за умови своєчасною виконання Генпідрядником робіт згідно п. 7.2.8. Договору та за умови будівельно - монтажної готовності об`єкту в цілому. Датою поставки Обладнання вважається дата підписання Сторонами Накладної або відповідного Акту прийому - передачі обладнання (п. 5.2. Договору). Згідно з п. 5.1. Договору, Субпідрядник зобов`язується здійснити постачання Обладнання не пізніше 30-го грудня 2020 року на умовах DDP-Kyiv.

Отже, суд апеляційної інстанції встановив, що строк виконання відповідачем своїх зобов`язань по Договору визначено впродовж 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки Обладнання Генпідряднику згідно п. 5.1. Договору, за умови своєчасного виконання Генпідрядником робіт згідно п. 7.2.8. Договору та за умови будівельно - монтажної готовності об`єкту в цілому.

Тобто, виходячи з погоджених умов Договору, суд апеляційної інстанції встановив, що початок 30-денного строку виконання відповідачем робіт, визначено двома подіями, які мають настати в сукупності:

- одна з яких визначена датою - датою поставки Обладнання Генпідряднику згідно п. 5.1. Договору (не пізніше 30.12.2020),

- а інша: за сукупності двох умов: (1) своєчасного виконання Генпідрядником робіт згідно п. 7.2.8. Договору (виконати необхідні земляні роботи, включаючи роботи з підготовки та улаштуванню траншей для прокладання кабелю, зворотну засипку ґрунту, вивозу ґрунту та інші види земляних робіт, передбачені проектною документацією згідно п. 1.3. Договору, поставки та монтажу стійок для кріплення відеокамер тощо) та (2) за умови будівельно - монтажної готовності об`єкту в цілому.

Тобто, виходячи з погоджених сторонами умов Договору, виконанню обов`язку Субпідрядника щодо виконання будівельно - монтажних та пусконалагоджувальних робіт з монтажу системи зв`язку та системи відеоспостереження передує обов`язок Генпідрядника завершити роботи згідно п. 7.2.8. Договору та забезпечення умови будівельно - монтажної готовності об`єкту в цілому, після чого Субпідрядник здійснює поставку обладнання Генпідряднику (за умовами договору не пізніше 30.12.2020),і після чого розпочинається 30 (тридцяти)денний календарний термін з дати поставки для виконання відповідачем своїх зобов`язань по Договору.

В свою чергу, сторони, укладаючи відповідний правочин, були обізнані про ці умови, і відповідно, Генпідрядник зобов`язався завершити роботи згідно п. 7.2.8. Договору та забезпечення умови будівельно - монтажної готовності об`єкту в цілому не пізніше 30.12.2020, адже це є граничною датою поставки Субпідрядником відповідного обладнання, яке має встановлюватись на підготовлений об`єкт, і відповідно, роботи, обумовлені п. 1.1 Договору, мали б бути завершені відповідачем не пізніше 29.01.2021 включно, за умови отримання від позивача усієї сукупності документації, обумовленої п. умовами п. 1.3, п. 5.2, пп. 7.2.1. п. 7.2, п. 7.2.8, п. 8.1. Договору.

В свою чергу, учасниками спору не заперечувався факт, що обумовлені Договором роботи не були виконані у строк до 29.01.2021 включно.

При цьому, досліджуючи обставини виконання сторонами умов Договору, з метою встановлення обставин наявності або відсутності підстав для застосування штрафу, як договірної санкції за невиконання або неналежне виконання умов договору, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої ст. 612 Цивільного кодексу України, прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку (частина перша ст. 613 Цивільного кодексу України).

Частиною другою ст. 613 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

В силу приписів ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з частиною першою ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Частиною першою ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з пунктом 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою ст. 231 Господарського кодексу України.

Частинами четвертою та шостою статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, як встановлено вище, виходячи з погоджених умов Договору, суд апеляційної інстанції встановив, що початок 30-денного строку виконання відповідачем робіт, визначено двома подіями, які мають настати в сукупності:

Тобто, виходячи з погоджених сторонами умов Договору, виконанню обов`язку Субпідрядника щодо виконання будівельно - монтажних та пусконалагоджувальних робіт з монтажу системи зв`язку та системи відеоспостереження передує обов`язок Генпідрядника завершити роботи згідно п. 7.2.8. Договору та забезпечення умови будівельно - монтажної готовності об`єкту в цілому, після чого Субпідрядник здійснює поставку обладнання Генпідряднику (за умовами договору не пізніше 30.12.2020), і після чого розпочинається 30 (тридцяти)денний календарний термін з дати поставки для виконання відповідачем своїх зобов`язань по Договору.

Тобто, Генпідрядник, виходячи з вказаних умов договору, зобов`язався завершити роботи згідно п. 7.2.8. Договору у строк не пізніше 30.12.2020, і Субпідрядник не має жодного зобов`язання щодо виконання вказаних робіт за Генпідрядника,а також жодним чином не впливає на їх виконання.

В свою чергу, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження виконання Генпідрядником роботи згідно п. 7.2.8. Договору у строк не пізніше 30.12.2020, як не надано і доказів повідомлення/забезпечення/підтвердження Субпідряднику про завершення таких робіт у строк не пізніше 30.12.2020.

Пунктом 8.1 Договору визначено, що Генпідрядник надає Субпідряднику проектну документацію, оформлену належним чином для виконання робіт, Технічні умови Замовника та інші документи щодо виконання робіт, затверджені Замовником.

П. 1.3 Договору визначено, що Роботи виконуються згідно проектної документації в наступних частинах:

Том. 19 Підстанційний вузол. Засоби зв`язку. Шифр 04/02-01-0418-Р-ПВ-108-331.

Том 20. Підстанційний вузол. ВОЛЗ. Станційні споруди. Шифр 04/02-01-0418-Р-ПВ-108-332.

Том. 26. Підстанційний вузол. Система відеоспосереження. Шифр 04/02-01-0418-Р-ПВ-662-СВ.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в матеріалах справи наявний примірник лише першого аркушу робочої документації Том. 26. Підстанційний вузол. Система відеоспосереження. Шифр 04/02-01-0418-Р-ПВ-662-СВ, разом з кресленням та графічним матеріалом на 2 арк., а інші примірники Том 19 та Том 20, як і Том 26 у повному обсязі до матеріалів справи не надано, і матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України надання Генпідрядником Субпідряднику вказаної документації у повному обсязі, як обумовлено пп. 7.2.1. п. 7.2, п. 8.1. Договору, як не містять і доказів в підтвердження повідомлення/забезпечення/підтвердження у строк не пізніше 30.12.2020 Субпідряднику будівельно - монтажну готовність об`єкту в цілому перед початком виконання Робіт.

При цьому, в матеріалах справи наявний Витяг з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 31.08.2021 № 0192/09-21, Акт готовності об`єкта до експлуатації від 08.12.2021, які свідчать про те, що відповідний об`єкт будівництва у с.Сичавка, Южненська територіальна громада, Одеського району, Одеської обл. закінчений будівництвом та готовий до експлуатації, проте, матеріали справи не містять, зокрема, надання позивачем відповідачу відомостей з Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 31.08.2021 № 0192/09-21, а відповідний Акт взагалі видано позивачу після поставки устаткування за видатковими накладними.

З матеріалів справи вбачається, що постачання обладнання згідно п. 5.1. Договору було здійснено 21.04.2021, що підтверджуються Актом приймання-передачі устаткування до монтажу на суму 1 653 027,41 грн та ПДВ - 303 967,46 грн, а разом 1 956 994,87 грн, Актом приймання-передачі устаткування після монтажу на суму 1 653 027,41 грн, Актом приймання передачі устаткування до монтажу на суму 260 543,00 грн та ПДВ - 52 108,60 грн, а разом 312 651,60 грн та Актом приймання-передачі устаткування після монтажу на суму 260 543,00 грн, підписаними сторонами.

Тобто, з огляду на вказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дійсно, документально доведеною матеріалами справи є подія щодо поставки обладнання не у строк, встановлений Договором (не пізніше 30.12.2020).

Проте, інша подія, яка передує як поставці відповідачем обладнання саме у строк до 30.12.2020, так і виконанню відповідачем робіт за договором у строк до 29.01.2021 включно - матеріалами справи документально не підтверджена, оскільки позивачем не подано жодних належних доказів в підтвердження своєчасного виконання Генпідрядником робіт згідно п. 7.2.8. Договору (виконати необхідні земляні роботи, включаючи роботи з підготовки та улаштуванню траншей для прокладання кабелю, зворотну засипку ґрунту, вивозу ґрунту та інші види земляних робіт, передбачені проектною документацією згідно п. 1.3. Договору, поставки та монтажу стійок для кріплення відеокамер тощо) та (2) будівельно - монтажної готовності об`єкту в цілому, і факт настання цих подій, як передумови поставки обладнання, мали бути підтверджені повідомлені/забезпечені Генпідрядником Субпідряднику згідно п 1.3, п. 7.2.1. п. 7.2, п. 8.1. Договору.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що сам лише факт постачання обладнання згідно п. 5.1. Договору здійснений 21.04.2021, без наявності належних доказів в підтвердження виконання Генпідрядником своїх зобов`язань, обумовлених п 1.3, п. 7.2.1. п. 7.2, п. 8.1. Договору до 30.12.2020 - не є підставою для висновку щодо саме неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, адже виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором передують своєчасне виконання Генпідрядником робіт згідно п. 7.2.8. Договору (виконати необхідні земляні роботи, включаючи роботи з підготовки та улаштуванню траншей для прокладання кабелю, зворотну засипку ґрунту, вивозу ґрунту та інші види земляних робіт, передбачені проектною документацією згідно п. 1.3. Договору, поставки та монтажу стійок для кріплення відеокамер тощо) та (2) за умови будівельно - монтажної готовності об`єкту в цілому, і надання Генпідрядником Субпідряднику обумовленої даними пунктами документації у повному обсязі, як чітко узгоджено пп. 7.2.1. п. 7.2, п. 8.1. Договору.

При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує, що доводи позивача про те, що виходячи з дати поставки обладнання 21.04.2021, відповідні роботи мали б бути виконані відповідачем у строку до 21.05.2021 - є необґрунтованими, і вказані доводи помилково прийнято судом першої інстанції в обгрунтування застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу, оскільки умовами пункту 5.2 Договору, виконання робіт відповідачем пов`язується саме вищезазначеною сукупністю двох подій, а не лише виключно однією подією - фактом поставки.

Отже, умовами Договору сторони чітко встановили певну послідовність сукупності подій, які є підставою для виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором, однією з яких є завершення позивачем у строк до 30.12.2020 робіт згідно п. 7.2.8. Договору (необхідні земляні роботи, включаючи роботи з підготовки та улаштуванню траншей для прокладання кабелю, зворотну засипку ґрунту, вивозу ґрунту та інші види земляних робіт, передбачені проектною документацією згідно п. 1.3. Договору, поставки та монтажу стійок для кріплення відеокамер тощо) та документально підтвердженої субпідряднику будівельно - монтажної готовності об`єкту в цілому, і надання Генпідрядником Субпідряднику обумовленої даними пунктами документації у повному обсязі, як чітко узгоджено пп. 7.2.1. п. 7.2, п. 8.1. Договору, доказів виконання чого позивачем у зазначений строк - надано до матеріалів справи не було, що в силу ст. ст. 612, 613 Цивільного кодексу України є простроченням кредитора, яке не було усунуто позивачем ні на час поставки обладнання відповідачем, ні на час надання відповідачем позивачу актів виконаних робіт, ні на час надання відповідачем Актів № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року (форма № КБ-2в) від 01.10.2021 на суму 80 230,80 грн з ПДВ (Відомість ресурсів до Акту прийняття № 1 за жовтень 2021 року), Актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року (форма № КБ-2в) від 01.10.2021 на суму 511 170,00 грн з ПДВ (Відомість ресурсів до Акту прийняття № 2 за жовтень 2021 року) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 від 01.10.2021 на суму 80 230,80 грн, у тому числі ПДВ та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 від 01.10.2021 у сумі 511 170,00 грн, у тому числі ПДВ.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що дійсно, роботи були виконані відповідачем в жовтні 2021 року, що підтверджується Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року (форма № КБ-2в) від 01.10.2021 на суму 80 230,80 грн з ПДВ (Відомість ресурсів до Акту прийняття № 1 за жовтень 2021 року), Актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2021 року (форма № КБ-2в) від 01.10.2021 на суму 511 170,00 грн з ПДВ (Відомість ресурсів до Акту прийняття № 2 за жовтень 2021 року) та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 від 01.10.2021 на суму 80 230,80 грн, у тому числі ПДВ та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 від 01.10.2021 у сумі 511 170,00 грн, у тому числі ПДВ, проте, підстави для застосування до відповідача обумовленої договором відповідальності у вигляді штрафу - відсутні в силу приписів ст. ст. 612, 613 Цивільного кодексу України, оскільки прострочення боржника (тобто відповідача) не настало, адже його зобов`язання не могло бути виконано внаслідок прострочення кредитора (тобто позивача), з огляду на вищевстановлені обставини в сукупності з умовами п. 1.3, п. 5.2, пп. 7.2.1. п. 7.2, п. 7.2.8, п. 8.1. Договору.

При цьому, суд апеляційної інстанції також зазначає, що умовами пункту 5.2 Договору, виконання робіт відповідачем пов`язується саме вищезазначеною сукупністю подій, до яких не віднесено здійснення розрахунків, які обумовлені розділом 3 Договору, і проведення між сторонами оплат, як і подальша реєстрація подактових зобов"язань щодо здійснених господарських операцій, а тому доводи учасників в цій частині не впливають на встановлені вище судом апеляційної інстанції обставини.

Також, посилання суду першої інстанції на те, що умовами пп. 6.1.2. п. 6.1. Договору передбачено, що Субпідрядник має право призупиняти виконання робіт за Договором у випадку, зокрема, коли умови виконання робіт перешкоджають подальшій можливості виконання робіт тощо, а у випадку настання обставин, передбачених п. 6.1.2. Договору, Субпідрядник негайно інформує про виникнення вищезазначених обставин Генпідрядника та викликає повноважного представника Генпідрядника для засвідчення погіршення умов або неможливості подальшого виконання робіт (пп. 6.1.3. п. 6.1. Договору), і матеріали справи не було надано доказів виконання відповідачем умов пп. 6.1.3. п. 6.1. та пп. 6.2.8. п. 6.2. Договору та інформування позивача про виникнення обставин неможливості розпочати роботи в строк, передбачений п. 5.2. Договору або про обставини, що перешкоджають його виконанню, та про заходи, необхідні для їх усунення - судом апеляційної інстанції визнаються помилковими, оскільки умовами пункту 5.2 Договору, виконання робіт відповідачем пов`язується саме вищезазначеною сукупністю подій, і згідно пп. 7.2.1. п. 7.2. Договору чітко обумовлено, що Генпідрядник зобов`язаний передати Субпідряднику проектну документацію, оформлену належним чином для виконання робіт, Технічні умови Замовника та інші документи щодо виконання робіт, затверджені Замовником, забезпечити та підтвердити Субпідряднику будівельно - монтажну готовність об`єкту в цілому перед початком виконання Робіт, чого Генпідрядником, як заінтересованою особою у виконанні робіт, - здійснено не було, а у Субпідрядника відсутній обов`язок за договором вимагати вказані документи, і саме у випадку надання таких Генпідрядником у встановлений строк, і у випадку незгоди з даними або відомостями які у них містились би, Субпідрядник мав реалізувати свої права, обумовлені пп. 6.1.3. п. 6.1. та пп. 6.2.8. п. 6.2. Договору.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів передачі позивачем відповідачу документи обумовлені п. 1.3 Договору, у строк, обумовлений договором (тобто до 30.12.2020).

З урахуванням наведеного, оцінивши наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для застосування до відповідача обумовленої договором відповідальності у вигляді штрафу - відсутні в силу приписів ст. ст. 612, 613 Цивільного кодексу України, оскільки прострочення боржника (тобто відповідача) не настало, адже його зобов`язання не могло бути виконано внаслідок прострочення кредитора (тобто позивача), з огляду на вищевстановлені обставини в сукупності з умовами п. 1.3, п. 5.2, пп. 7.2.1. п. 7.2, п. 7.2.8, п. 8.1. Договору, у зв`язку з чим вимоги позивача про стягнення 202 544,24 грн. штрафу - задоволенню не підлягають за наведених у даній постанові підстав.

Посилання позивача про те, що ним були долучені під час розгляду справи судом першої інстанції документи, що підтверджують виконання з його боку всіх вимог пункту 7.2.8 Договору - судом апеляційної інстанції відхиляються як необґрунтовані, оскільки акти прихованих робіт не є такими доказами, які підтверджують виконання обумовлених даним пунктом усієї сукупності робіт у строк до 30.12.2020. До того ж, вказані акти датовані 19, 20, 21, 24 лютого 2021 року, що додатково підтверджує факт прострочення кредитора.

Крім того, суд апеляційної інстанції розглянув довод скаржника про те, що провадження у справі відкрито з порушенням ч. 5 ст. 174 ГПК України, а позовна заява подана без дотримання ст. ст. 19, 162 ГПК України, адже позовна заява не містила жодних доказів досудового врегулювання спору, як зокрема передбачено і п. 17.7 Договору - і вважає його таким, що не є підставою для скасування оскаржуваного рішення з огляду на те, що законом не встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору з огляду на ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ч. 1 ст. 4, 19 ГПК України, ч. 1, 2 ст. 222 Господарського кодексу України, рішення Конституційного Суду України від 09.07.2022 № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), яким визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Також, суд апеляційної інстанції розглянув і довод скаржника про те, що 18.06.2021 відповідачем було повідомлено електронною поштою відповідальних представників позивача (idoka@me.com, Николай Александров ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про повне завершення робіт згідно умов Договору та про прийняття виконаних робіт з боку представників замовника без зауважень, а 23.06.2021 відповідачем в електронному вигляді було надіслано на розгляд та погодження Акти приймання виконаних будівельних робіт, Акти передачі обладнання в монтаж, Акти монтажу, форми КБ-3 тощо, які були підписані лише в жовтні 2021 року, що є порушення позивачем умов Договору, а саме п. 4.2., який передбачає строк у 7 робочих днів для підписання відповідних актів або направлення вмотивованої відмови від їх підписання та свідчить про те, що саме Николай Александров (ІНФОРМАЦІЯ_1 ) був призначений позивачем відповідальним за отримання та розгляд зазначених документів.

При цьому, позивач в запереченя вказаного твердження зазначав, що електроні повідомлення, які вказує відповідач, направлені на електронну пошту особи, яка не визначена за Договором як відповідальна чи уповноважена особа, а офіційною електронною адресою позивача є info@eds-ltd.com.ua (зазначена в Єдиному державному реєстрі). Крім того, роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Відповідно до частин першої та другої ст. 91 ГПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно з частиною першою ст. 96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів, регулюється положеннями Закону України від 22.05.2003 № 851-ІV "Про електронні документи та електронний документообіг" (далі - Закон № 851-ІV).

Відповідно до частин першої, третьої та п`ятої ст. 5 Закону № 851-ІV, електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Частинами першою та другою статті 6 Закону № 851-ІV передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов`язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги".

Положенням частини першої ст. 7 Закону № 851-ІV передбачено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Відповідно до п. 12) ст. 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" від 05.10.2017 № 2155-VIII (далі - Закон № 2155-VIII), електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (п. 23) ст. 1 Закону № 2155-VIII).

Положеннями частин четвертої-шостої ст. 7 Закону № 851-ІV передбачено, що якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Однак, роздруківки електронних листів, надані відповідачем, не підписані електронним цифровим підписом уповноваженою особою відповідача, а отже, не є доказами в розумінні вищенаведених вимог процесуального закону.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в цій частині стосовно оцінки вказаних доказів, проте, вказана оцінка не впливає на встановлені судом апеляційної інстанції обставини про те, що підстави для застосування до відповідача обумовленої договором відповідальності у вигляді штрафу - відсутні в силу приписів ст. ст. 612, 613 Цивільного кодексу України, оскільки прострочення боржника (тобто відповідача) не настало, адже його зобов`язання не могло бути виконано внаслідок прострочення кредитора (тобто позивача), з огляду на вищевстановлені обставини в сукупності з умовами п. 1.3, п. 5.2, пп. 7.2.1. п. 7.2, п. 7.2.8, п. 8.1. Договору.

Усі інші доводи та посилання учасників справи розглянуті судом апеляційної інстанції, проте є такими, що не спростовують і не впливають на вищенаведені висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду справи, а саме щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача до відповідача про стягнення 202 544,24 грн. штрафу.

Також, решта наданих учасниками спору доказів, судом апеляційної інстанції оцінені, проте є такими, що не впливають на встановлені обставини справи, зокрема в частині встановлення відсутності у відповідача перед позивачем обов`язку зі сплати штрафу з підстав, наведених у даній постанові.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, за наслідками апеляційного розгляду справи дійшов висновку, що обумовлені договором та законом підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 202 544,24 грн. штрафу - відсутні, у зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає з підстав, наведених у даній постанові, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволення позову повністю.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині (п. 2).

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, з урахуванням мотивв даної постанови, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а також зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю за наведених у даній постанові підстав.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином:

- судовий збір за подачу позову залишити за позивачем;

- з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги, а саме 4 557,24 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

В апеляційній скарзі скаржником заявлено про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, про що засобами поштового зв`язку 24.04.2023 та засобами електронного зв`язку 27.04.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду скаржником було подано відповідне клопотання про долучення до матеріалів справи документів в підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи в розмірі 3000,00 грн. згідно акту прийому - передачі наданих послуг від 20.04.2023 (за надання послуг з написання та подання заперечень на відзив на апеляційну скаргу у справі № 910/10162/22) та 4 000,00 грн. згідно акту прийому - передачі наданих послуг від 30.03.2023 (за написання та подання апеляційної скарги у справі № 904/2178/22), а також долучено відповідні рахунки - фактури на оплату відповідних послуг. До вказаного клопотання також долучено докази надсилання вказаних документів на адресу юридичного місцезнаходження позивача - ТОВ «ЕДС-Інжиніринг».

15.05.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання, в якому позивач просив відмовити відповідачу у покладенні на позивача витрат на правову допомогу, визначених у клопотання від 27.04.2023, посилаючись на їх необґрунтованість та відсутність доказів фактичного понесення таких витрат, а також на те, що поданий акт прийому - передачі наданих послуг стосується не наданого до суду рахунку - фактури, оскільки датою рахунку - фактури вказано 30.03.2023, а акт прийому - передачі наданих послуг підписаний та стосується рахунку від 29.03.2023. Додатково позивач зазначав на не співмірності обсягу наданих послуг, оскільки представництво відповідача здійснювалось увесь час одним адвокатом, йому була досконально відома позиція учасників справи, яка не змінювалась протягом судового розгляду, в апеляційній скарзі не зазначено нових невідомих раніше обставин, необхідність у вивченні додаткових документів, джерел права, тощо, була відсутня.

22.05.2023 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду відповідачем були подані заперечення на клопотання позивача, в яких відповідач наголошував, що рахунок - фактура № 11/23 був сформований з допущеною у даті технічною помилкою, а його копія направлена суду помилково у зв`язку з чим відповідач просив не брати його до уваги. Також, до вказаних заперечень відповідачем було долучено належну копію рахунку - фактури № 11/23 від 29.03.2023. Також, відповідач зазначав, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

За загальним правилом відповідно до ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, дійсно, у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем в обґрунтування заяви про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу адвоката при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВ`ЯЗОКТЕЛЕКОМБУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.03.2023 у справі № 910/10162/22, надано наступні докази витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції:

- копія договору № 20/07/22-1від 20.07.2022 про надання правової допомоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗВ`ЯЗОКТЕЛЕКОМБУД", як клієнтом, та адвокатським бюро «Податя Антона»., яке діє в особі керуючого бюро Податя А.В., який діє на підставі Статуту та Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ПТ № 3885, виданого Радою Адвокатів Полтавської області 06.07.2021, відповідно до якого клієнт доручає, а бюро зобов`язується надавати правову допомогу клієнту, зокрема представляти інтереси та вести справи клієнта в усіх судах, передбачених Законом України «Про судоустрій та статус суддів» з усіма правами наданими законом заявнику, третій особі тощо, в тому числі підписувати та подавати від його імені позовні заяви, скарги, апеляційні та касаційні скарги на рішення, ухвали, окремі ухвали, постанови, судів, відзиви на апеляційні скарги, заяви про перегляд рішень за нововиявленими обставинами, довідки та інші документи, отримувати необхідні довідки та документи, знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, отримувати рішення, ухвали, постанови та інші документи (або їх копії), брати участь у судових засіданнях, подавати докази та брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, надавати усні та письмові пояснення, наводити свої доводи, міркування та заперечення з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, оплачувати судовий збір та інші витрати, засвідчувати вірність копій документів тощо; умовами договору передбачено, що надання (передача) послуг оформлюється відповідним актом прийом - передачі, який складається та підписується сторонами, в якому сторони зазначають найменування (вид) правової допомоги, наданої у відповідний період, ціна, що підлягає сплаті, про відсутність або наявність претензій (п. 3.3, 3.4)

Також, в матеріалах справи наявне Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ПТ № 3885, виданого Радою Адвокатів Полтавської області 06.07.2021, адвоката Податя Антона Вячеславовича, який представляв інтереси скаржника в суді апеляційної інстанції, та відповідний ордер серії ВІ № 112900, виданий вказаному адвокату на представництво інтересів в Північному апеляційному господарському суді.

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції, скаржником було подано відповідне клопотання про долучення до матеріалів справи документів в підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи:

- в розмірі 3000,00 грн. згідно акту прийому - передачі наданих послуг від 20.04.2023 (за надання послуг з написання та подання заперечень на відзив на апеляційну скаргу у справі № 910/10162/22), який підписано сторонами та посвідчено печатками сторін, до якого також сформовано відповідний рахунок - фактуру № 13/23 від 20.04.2023 на суму 3 000,00 грн. з зазначенням наданої послуги «написання та подання заперечень на відзив на апеляційну скаргу у справі № 910/10162/22»;

- в розмірі 4 000,00 грн. згідно акту прийому - передачі наданих послуг від 30.03.2023 (за написання та подання апеляційної скарги у справі № 904/2178/22), який підписано сторонами та посвідчено печатками сторін.

Суд апеляційної інстанції встановив, що акт прийому - передачі наданих послуг від 30.03.2023 на суму 4 000,00 грн. складено між сторонами щодо надання правничих послуг за написання та подання апеляційної скарги у справі № 904/2178/22, у зв`язку з чим вказаний акт не приймається судом апеляційної інстанції в якості доказу понесення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/10162/22 і сума витрат в розмірі 4000,00 грн. відшкодуванню саме в межах даної справи,- не підлягає, оскільки стосується надання послуг у іншій справі.

В свою чергу, акт прийому - передачі наданих послуг від 20.04.2023 (за надання послуг з написання та подання заперечень на відзив на апеляційну скаргу у справі № 910/10162/22) на суму 3 000,00 грн. складено між сторонами щодо надання правничих послуг, і до якого сформовано рахунок - фактуру № 13/23 від 20.04.2023 на суму 3 000,00 грн. з зазначенням наданої послуги «написання та подання заперечень на відзив на апеляційну скаргу у справі № 910/10162/22», у зв`язку з чим вказаний акт та рахунок фактура приймаються судом апеляційної інстанції в якості належних доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/10162/22 і сума витрат в розмірі 3 000,00 грн. підлягає відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача, оскільки стосується надання послуг у даній справі.

Також, відповідачем були надані відповідні рахунки на оплату № 11/23 від 29.03.2023 на суму 4 000,00 грн. , який не може бути прийнятий в якості доказу понесення витрат на вказану суму, оскільки згідно п. 3.3, 3.4 договору № 20/07/22-1від 20.07.2022 про надання правової допомоги, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗВ`ЯЗОКТЕЛЕКОМБУД", як клієнтом, та адвокатським бюро «Податя Антона», надання (передача) послуг оформлюється відповідним актом прийом - передачі, який складається та підписується сторонами, в якому сторони зазначають найменування (вид) правової допомоги, наданої у відповідний період, ціна, що підлягає сплаті, про відсутність або наявність претензій, а такого акту щодо надання послуг на вказану суму саме в межах розгляду справи № 910/10162/22 - відповідачем не подано, а сам лише рахунок - фактура не є належним доказом і підтвердження надання відповідних послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про відшкодування витрат на розгляд справи за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим: рішення у справах "Двойних проти України" (пункт 80) від 12 жовтня 2006 року,"Гімайдуліна і інші проти України"(пункти 34-36) від 10 грудня 2009 року, "East/West Alliance Limited" проти України" (пункт 268) від 23 січня 2014 року, "Баришевський проти України" (пункт 95) від 26 лютого 2015 року та інші.

У рішенні "Лавентс проти Латвії" (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №910/4515/18.

При цьому, суд апеляційної інстанції відхиляє як необгрунтовані посилання позивача на те, що відповідачем не подано доказів фактичної оплати заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду , зокрема висвітленою у справах № 923/560/17, № 329/766/18.

Таким чином, розглянувши заяву відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з позивача, подану при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВ`ЯЗОКТЕЛЕКОМБУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.03.2023 у справі № 910/10162/22, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлена до відшкодування сума у розмірі 3 000,00 грн. - є співмірною із значенням справи для відповідача, з ціною позову, складністю справи та кількістю витраченого адвокатом часу під час апеляційного провадження, а тому заявлена сума витрат відповідача на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду справи саме в сумі 3 000,00 грн. - є обґрунтованою, документально доведеною та не спростованою позивачем, підстави для її зменшення позивачем не було доведено в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим вказана сума витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного розгляду підлягає відшкодуванню відповідачу за рахунок позивача в розмірі 3 000 грн. 00 коп.

В решті заявлених до відшкодування витрат в розмірі 4 000,00 грн. - заява відповідача задоволенню не підлягає у зв`язку з її недоведеністю.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про часткове задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВ`ЯЗОКТЕЛЕКОМБУД" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДС-ІНЖИНІРИНГ" судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/10162/22, понесених у Північному апеляційному господарському суді у розмірі 3000 грн. 00 коп. В частині витрат в розмірі 4 000, 00 грн. слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВ`ЯЗОКТЕЛЕКОМБУД" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.03.2023 у справі № 910/10162/22 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.03.2023 у справі № 910/10162/22 -скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДС-ІНЖИНІРИНГ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВ`ЯЗОКТЕЛЕКОМБУД" про стягнення штрафу у розмірі 202 544 (Двісті дві тисячі п`ятсот сорок чотири) грн 24 коп. - відмовити повністю.

4. Судовий збір за подачу позову залишити за позивачем.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕДС-ІНЖИНІРИНГ" (49106, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Верхоянська, буд. 49; ідентифікаційний код юридичної особи: 38114069) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗВ`ЯЗОКТЕЛЕКОМБУД" (02068, м. Київ, проспект М. Бажана, буд. 1-М, офіс 12; ідентифікаційний код юридичної особи: 32590199) 4 557 (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят сім) грн. 24 коп. судовий збір за подання апеляційної скарги та 3 000 (три тисячі) судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/10162/22, понесених у Північному апеляційному господарському суді.

6. В решті клопотання щодо відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю "ЗВ`ЯЗОКТЕЛЕКОМБУД" судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн. - відмовити.

7. Матеріали справи № 910/10162/22 повернути до Господарського суду міста Києва, доручивши видати наказ на виконання пункту 5 даної постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

О.В. Тищенко


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	14.08.2023
Оприлюднено	17.08.2023
Номер документу	112839879
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань підряду

Судовий реєстр по справі —910/10162/22

Постанова від 14.08.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Станік С.Р.

Ухвала від 13.03.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Станік С.Р.

Ухвала від 27.02.2023

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Станік С.Р.

Рішення від 08.02.2023

Господарське

Господарський суд міста Києва

Демидов В.О.

Ухвала від 02.12.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Демидов В.О.

Ухвала від 25.10.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Демидов В.О.

Ухвала від 12.10.2022

Господарське

Господарський суд міста Києва

Демидов В.О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 14.08.2023 по справі 910/10162/22ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —910/10162/22

Постанова від 14.08.2023

Ухвала від 13.03.2023

Ухвала від 27.02.2023

Рішення від 08.02.2023

Ухвала від 02.12.2022

Ухвала від 25.10.2022

Ухвала від 12.10.2022

Постанова
від 14.08.2023 по справі 910/10162/22
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД