Рішення

від 08.08.2023 по справі 904/2326/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2023м. ДніпроСправа № 904/2326/23

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П. при помічнику судді (за дорученням судді Невмержицькій Т.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК-ТРАНС УКРАЇНА", 49000, м.Дніпро, вулиця Орловська, будинок 21, код ЄДРПОУ 38433291

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК ДНІПРОАГРОТРАНС", 49038, м.Дніпро, вулиця Пастера, будинок 10, код ЄДРПОУ 42539296

про стягнення заборгованості

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Левковська Катерина Юріївна, адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕК-ТРАНС УКРАЇНА" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК ДНІПРОАГРОТРАНС" про стягнення заборгованості в сумі 140 000,00гр., пені в сумі 27 808,22грн., штрафу в сумі 28 000,00грн., 3 % річних в сумі 1 668,49грн., інфляційних втрат в сумі 5 249,13грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням умов договору № Д180/291122-1 на транспортно-експедиторські послуги у внутрішньому та міжнародному сполученні від 29.11.2022р. в частині надання послуг.

Ухвалою суду від 15.05.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

28.06.2023р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить закрити провадження по справі в частині основного боргу в розмірі 140 000,00грн., у зв`язку з погашенням. В решті задоволення позовних вимог відповідач просить суд відмовити. Також відповідач просить суд врахувати, що судовий збір в розмірі 3 040,99грн. за подання позивачем позовної заяви був сплачений.

Ухвалою суду від 13.07.2023р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.08.2023р.

В судове засідання з`явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про місце, день та час судового засідання був належним чином повідомлений шляхом направлення ухвали суду від 13.07.2023р. на електронну пошту.

В судовому засіданні, 08.08.2023р., оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

29.11.2022р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕК-ТРАНС УКРАЇНА" (надалі - експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТК ДНІПРОАГРОТРАНС" (надалі - клієнт) був укладений договір № Д180/291122-1 на транспортно-експедиторські послуги у внутрішньому та міжнародному сполученні.

Відповідно до п.1.1. договору, даний договір визначає порядок взаємовідносин, що виникають між сторонами при організації, здійснені та розрахунках за транспортно-експедиційні послуги (далі ТЕП), що надаються експедитором клієнт, пов`язані з перевезенням вантажів у міжнародному та внутрішньому автомобільному сполученні.

Клієнт доручає, а експедитор бере на себе обов`язки за плату і за рахунок коштів клієнта організувати перевезення вантажів клієнта та здійснювати розрахунки з транспортними організаціями (перевізниками) за перевезення вантажів клієнта. (п.1.2. договору)

Відповідно до п.3.1. договору, експедитор організовує перевезення вантажів на підставі Заявки на транспортно-експедиторські послуги (далі - Заявка), що подаються Клієнтом не пізніше, ніж за 48 годин до початку завантаження.

Заявка є невід 'ємною частиною Договору та містить наступну інформацію:

- дату та точну адресу місця завантаження та розвантаження із зазначенням контактних телефонів, маршрут руху, рухомий склад, відомості про вантаж: (вага, вартість, і т ін.), адреси проведення митного оформлення при завантаженні та розвантаженні вантажу, терміни доставки вантажу одержувачеві, сума фрахту, форма та терміни оплати ТЕП, митниці, перетин кордонів, властивості перевезення конкретного вантажу, інші додаткові інструкції. (п.3.2. договору)

Погодження Заявки між Сторонами відбувається за допомогою факсимільного зв`язку, електронної пошти, що має юридичну силу до отримання оригіналу. Заявка повинна бути повністю заповнена, за підписом і печаткою Клієнта. (п..3.3. договору)

Заявка приймається до виконання після підтвердження її підписами і печатками Сторін. По факту здійснення перевезення Сторони надсилають належним чином оформлений та затверджений Сторонами оригінал Заявки разом із іншими документами, які стосуються коленого окремого перевезення. (п.3.4. договору)

У документах, що надаються Експедитором, Клієнт може зазначатися як Замовник, а Експедитор як Виконавець. (п.3.5. договору)

Оплата організації за перевезення та винагороди експедитора здійснюється термін 3 (трьох) днів з моменту доставки вантажу, якщо інше не зазначено у заявці. (п.5.4. договору)

Оплата штрафних санкцій здійснюється клієнтом протягом 3-х днів з моменту отримання рахунку та підтверджуючих документів, якщо інше не зазначено в заявці. (п.5.5. договору)

Відповідно до п.6.1. договору, послуги за даним договором передаються Експедитором і приймаються Клієнтом за Актом наданих послуг.

Акт наданих послуг підписується Сторонами та скріплюється печатками протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання Акту Клієнтом. У разі відмови Клієнтом у підписання Акту, він надає мотивовану відмову у його підписанні. У разі відсутності мотивованої відмови від підписання Акту протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту його отримання, послуги вважаються прийнятими Клієнтом, Акт підписаний та піддягає оплаті в повному обсязі. (п.6.2. договору)

Підписаний Клієнтом Акт наданих послуг без зауважень, підтверджує факт приймання належно наданих Послуг за Договором та отримання Клієнтом належним чином оформлених первинних і інших документів (ТТН, СМR, рахунок та ін.), у відповідності до вимог Договору та Заявки.

Відповідно до п.6.4. договору, до моменту підписання Акту наданих послуг, факт надання послуг підтверджується товарно-транспортними документами, підписаними вантажоодержувачем.

Вантажі, що прибули в непошкоджених кузовах автомобіля і з непошкодженими пломбами Вантажовідправника, видаються в пункті призначення без перевірки ваги, стану вантажу і кількості вантажних місць. (п.6.5. договору)

За порушення термінів оплати виконаних транспортно-експедиторських послуг, клієнт сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день не сплати платежу. (п.7.18. договору)

За безпідставне порушення терміну підписання акту наданих послуг більш ніж на 30 днів клієнт сплачує штраф у розмірі 0,2 % за кожен день прострочення від вартості неоплачених наданих послуг. (п.7.19. договору)

За порушення термінів оплати виконаних транспортно-експедиторських послуг більш ніж 30 днів, клієнт сплачує експедитору штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості. (п.7.20. договору)

Інформація про настання обставин непереборної сили/форс-мажорних обставини повинна бути підтверджена ТПП відповідної держави, Державної автомобільної інспекції України, Державної служби України з питань непередбачених ситуацій або іншими компетентними органами або установою. (п.9.4. договору)

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання а діє до 31 грудня 2022р. При цьому закінчення терміну дії договору не звільняє сторін від виконання взятих на себе зобов`язань за даним договором, а також відповідальності за їх не виконання. (п.11.1. договору)

На виконання умов договору між сторонами за допомогою факсимільного зв`язку були укладені Заявки на перевезення на загальну суму фрахту 2 175 000,00грн. та здійсненні обумовлені перевезення вантажу, що підтверджується відповідними міжнародними товарно-транспортними накладними (СМК).

Відповідно до вимог п.п.6.1, 6.2., 6.3., 6.4., 6.5. договору, позивачем були складені акти надання послуг на транспортно-експедиційних послуги на загальну суму 2 175 000,00грн., та направлені на адресу відповідача, що підтверджується поштовою накладною № 4904500977923 з описом вкладення у цінний лист від 28.03.2023р.

Відповідач отримав зазначені акти надання послуг 29.03.2023 року, що підтверджується трекінгом Укрпошти цінного листа №4904500977923 та не надав заперечень протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання Актів.

Відповідачем було частково сплачено за транспортно-експедиційні послуги, а саме, в сумі 2 035 000,00грн., що підтверджується відповідними кредитовими повідомленнями.

На день подання позову відповідачем не були оплачені транспортно-експедиційні послуги на суму 140 000,00грн., а саме:

-в сумі 50 000,00грн. за заявкою № 3-000000091260 від 06.12.2022 року (СМК 122822)

-в сумі 90 000,00грн. за заявкою № 3-000000091252 від 06.12.2022 року (СМК 764122).

Під час розгляду справи відповідачем було перераховано позивачу основну заборгованість в розмірі 140 000,00грн., що підтверджується вхідними платежами № 11/05/202310 від 11.05.2023р. на суму 20 000,00грн., № 11/05/20239 від 11.05.2023р. на суму 50 000,00грн., № 13/06/202315 від 13.06.2023р. на суму 70 000,00грн. Також відповідачем був сплачений судовий збір в розмірі 3040,99грн., що підтверджується вхідним платежем № 13/06/202316 від 13.06.2023р.

Станом на сьогоднішній день заборгованість за Договором № Д180/291122-1 на транспортно-експедиторські послуги у внутрішньому та міжнародному сполученні від 29.11.2022р. сплачена у повному обсязі.

За приписами пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Вчинення будь-яких дій, які не є способом припинення зобов`язання, що становить предмет спору, не свідчить про відсутність спору. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми можливе лише в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення спору та припинив існування вже після відкриття судом провадження у справі та перебування справи у суді. Якщо ж предмет спору був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина не тягне за собою такий наслідок, як закриття провадження у справі.

Оскільки відповідачем сплачено основний борг після звернення позивача з позовом до суду, провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу 140 000,00грн. підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Щодо стягнення 3% річних за період з 07.12.2022р. по 30.04.2023р. в розмірі 1 668,49грн., інфляційних втрат за період з грудня 2022р. по березень 2023р. в розмірі 5 249,13грн., пені (п.7.18. договору) за період з 07.12.2022р. по 30.04.23р. в розмірі 27 808,22грн., штрафу (п.7.20. договору) в розмірі 28 000,00грн., суд зазначає наступне.

Положеннями ст.611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Норми ст.ст. 614, 617 ЦК України кореспондуються із нормами ст. 218 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особливості регулювання грошових зобов`язань встановлено статтею 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст.625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За порушення термінів оплати виконаних транспортно-експедиторських послуг, клієнт сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день не сплати платежу. (п.7.18. договору)

За порушення термінів оплати виконаних транспортно-експедиторських послу більш ніж 30 днів, клієнт сплачує експедитору штраф у розмірі 20 % від суми заборгованості. (п.7.20. договору)

Суд звертає увагу, що відповідно до актів надання послуг № 91260 від 21 грудня 2022 року Виконавцем (Експедитор) були надані послуги на суму 100 000,00грн. та за № 91252 від 21 грудня 2022 Виконавцем (Експедитор) були надані послуги на суму 90 000,00грн. Отже, фактично 100% розвантаження товару відбулось 21 грудня 2022 року (дата акту надання послуг).

Оплата організації за перевезення та винагороди експедитора здійснюється термін 3 (трьох) днів з моменту доставки вантажу, якщо інше не зазначено у заявці. (п.5.4. договору)

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов`язання, вимоги про стягнення з нього 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу за вказані вище періоди позивачем не правильно розраховані періоди.

Судом здійснено перевірку та встановлено, що до стягнення підлягає 3% річних за період з 24.12.2022р. по 30.04.2023р. в розмірі 1 472,88грн., інфляційні втрати за період з січня 2023р. по березень 2023р. в розмірі 4 239,46грн., пеня (п.7.18. договору) за період з 24.12.2022р. по 30.04.23р. в розмірі 24 547,95грн. та штраф (п.7.20. договору) в розмірі 28 000,00грн.

В іншій частині заявлених вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.

Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Щодо посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на настання у неї форс-мажорних обставин, у зв`язку із введенням військового стану на території України, суд зазначає таке.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно зі ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду і у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено (п. 74-77):

Частиною першою статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Звідси об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20 зазначено, що суди попередніх інстанцій вважали, що єдиним доказом існування форс-мажорних обставин є довідка Торгово-промислової палати, втім ця позиція є помилковою. Існування обставин форс-мажору щодо порушення/невиконання зобов`язань, які виникли внаслідок укладення договору оренди між резидентами України, може доводитися будь-якими доказами.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 вказав, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати. Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних. Звідси Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Відтак, суд вважає форс-мажорні обставини є не доведеними відповідачем.

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором № Д180/291122-1 на транспортно-експедиторські послуги у внутрішньому та міжнародному сполученні від 29.11.2022р. пеня в розмірі 24 547,95грн., штраф в розмірі 28 000,00грн., 3 % річних в сумі 1 472,88грн. та інфляційні втрати в розмірі 4 239,46грн.

Суд враховує, що відповідачем був сплачений судовий збір позивачу у повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК ДНІПРОАГРОТРАНС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК-ТРАНС УКРАЇНА" заборгованості у розмірі 140 000,00грн., у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК ДНІПРОАГРОТРАНС", 49038, м.Дніпро, вулиця Пастера, будинок 10, код ЄДРПОУ 42539296 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕК-ТРАНС УКРАЇНА", 49000, м.Дніпро, вулиця Орловська, будинок 21, код ЄДРПОУ 38433291 пеню в розмірі 24 547,95грн., штраф в розмірі 28 000,00грн., 3 % річних в сумі 1 472,88грн. та інфляційні втрати в розмірі 4 239,46грн.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 14.08.2023р.

Суддя С.П. Панна