Рішення

від 15.08.2023 по справі 907/536/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/536/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпласт», м. Луцьк, Волинська область

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Мода-Текс», м. Мукачево, Закарпатська область

про стягнення 247 115,29 грн,

Секретар судового засідання Райніш М.І.

За участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився;

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ:

Позивач заявив позов до товариства з обмеженою відповідальністю «Мода-Текс», яким просить стягнути 247 115,29 грн заборгованості за договором поставки № 40 від 19 липня 2021 року, в т.ч. 172 608,00 грн сума основної заборгованості; 19 870,40 грн пеня; 6 693,00 грн 3% річних, 47 943,89 грн збитки від інфляції. Позов заявлено з посиланням на статті 509, 526, 530, 625, 655, 693 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 14.06.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених у ній недоліків.

Ухвалою суду від 26.06.2023 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі та здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

На адресу Господарського суду Закарпатської області 11.07.2023 надійшло клопотання вх. № 02.3.1-02/5022/23 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 12.07.2023 постановлено клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від 11.07.2023 вх. № 02.3.1-02/5022/23 задоволити. Судове засідання у справі призначити на 15 серпня 2023 р. на 12:30 год.

15.08.2023 до суду надійшла заява представника позивача вх. № 02.3.1-02/5609/23, в якій він просить розглянути справу без його участі за наявними в справі матеріалами.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить 3778,00 грн судового збору та 5 000,00 грн витрат на правову допомогу.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду була надіслана на його офіційну юридичну адресу), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція позивача.

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач має заборгованість перед позивачем за договором поставки № 40 від 19 липня 2021 року на суму 247 115,29 грн, в т.ч. 172 608,00 грн сума основної заборгованості; 19 870,40 грн пеня; 6 693,00 грн 3% річних, 47 943,89 грн збитки від інфляції.

Як зазначає позивач, покупцем не оплачено товар на суму 172 608,00 грн за видатковою накладною № 36 від 28 січня 2022 року та видатковою накладною № 124 від 02 березня 2022 року, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій і звернення з позовом до Господарського суду.

Правова позиція відповідача.

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Як встановлено з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімпласт» (надалі позивач/постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мода-Текс» (надалі по тексту відповідач/покупець) було укладено Договір поставки № 40 від 19 липня 2021 року (надалі Договір).

Згідно умов Договору, постачальник зобов`язується передати у власність Покупця партію товару, а Покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного Договору. Ціна товару погоджується Сторонами у виставлених рахунках та\або Додатках до даного Договору. У відповідності до п. 1.2. Договору, товаром є мішки поліетиленові тощо.

Згідно п. 3.1. Договору, ціна на кожну партію товару узгоджується між Покупцем та Постачальником окремо, в залежності від кон`юнктури ринку і фіксується у відповідних документах.

Відповідно до п. 3.3. Договору, порядок розрахунків: оплата по факту поставки товару. Датою поставки товару є дата, зазначена у видатковій накладній.

Позивач зазначає, що на виконання взятих на себе за Договором зобов`язань, Постачальником було передано Покупцеві товар на суму 422 301,00 грн. Покупцем було частково виконано взяті на себе за Договором зобов`язання та сплачено 338 679,00 грн. Не оплаченим залишився товар на суму 172 608,00 грн, який було передано Покупцеві за видатковою накладною № 36 від 28 січня 2022 року на суму 66 888,00 грн та видатковою накладною № 124 від 02 березня 2022 року на суму 105 720,00 грн.

Із врахуванням п. 3.3. Договору, оплата за видатковою накладною № 36 від 28 січня 2022 року мала б бути здійснена 28.01.2022 року, а за видатковою накладною № 124 від 02 березня 2022 року оплата мала б бути здійснена 02.03.2022 року.

Відповідачем було визнано заборгованість та підписано, скріплено печаткою Акт звірки взаєморозрахунків за період 01.11.2021-29.09.2022 року.

Оскільки грошові зобов`язання, обумовлені відносинами поставки ТОВ «Мода-Текс» перед ТОВ «Хімпласт» належним чином та в повному обсязі не виконало, позивач звернувся з позовом до Господарського суду.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімпласт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мода-Текс» було укладено Договір поставки № 40 від 19 липня 2021 року.

У пункті 9.1 Договору сторони визначили, що цей Договір набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє до 31.12.2023 р. або до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань. Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що за умовами Договору оплата здійснюється по факту поставки товару. Датою поставки товару є дата, зазначена у видатковій накладній.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до п. 3.1. Договору, ціна на кожну партію товару узгоджується між Покупцем та Постачальником окремо, в залежності від кон`юнктури ринку і фіксується у відповідних документах. Відтак, ціну товару визначено у видаткових накладних: № 36 від 28 січня 2022 року на суму 66 888,00 грн та № 124 від 02 березня 2022 року на суму 105 720,00 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковий для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" надається визначення, згідно з яким господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Дослідивши наявні в матеріалах справи видаткові накладні № 36 від 28 січня 2022 року на суму 66 888,00 грн та № 124 від 02 березня 2022 року на суму 105 720,00 грн суд зазначає, що вони в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та ЦК України, є первинними (товаророзпорядчими) документами, містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

За таких обставин, суд вважає подані позивачем документи належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76-77 ГПК України, що підтверджують факт постачання позивачем товару та його отримання відповідачем, а отже здійснення реальних господарських операцій на загальну суму 172 608,00 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач, в порушення вимог ст. 525, 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України, за поставлений товар не розрахувався. Відповідачем не надано доказів, які б спростовували спірну суму основної заборгованості.

3 огляду на вище наведене, беручи до уваги відсутність спростування відповідача, позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором поставки № 40 від 19 липня 2021 року у розмірі 172 608,00 грн підлягають до задоволення в повному обсязі.

Щодо пені.

В силу положень статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 6.2. Договору, у випадку затримки в проведені оплати товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день протермінування до повної оплати суми.

Окрім того, нарахування позивачем відповідачеві пені повинно відповідати встановленим правилам. Так, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Умовами Договору сторони не погодили інший період нарахування пені.

Судом здійснено перерахунок пені в межах заявлених періодів, тому сума пені, що підлягає до задоволення, складає 19 870,40 грн.

Щодо 3 % річних

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на це, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки і виявив що розрахунки правильні, в зв`язку з чим задоволенню підлягають три відсотки річних в межах суми 6 693,00 грн.

Щодо інфляційних втрат

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, також не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Однак, відповідно до пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 №14 інфляційні нарахування здійснюються на суму боргу, прострочення якого тривало не менше повного місяця і з застосуванням індексу інфляції такого місяця. Отже, рекомендовано з розрахунку виключати періоди, менші за місяць.

З огляду на це, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки, в зв`язку з чим вимога про стягнення в межах заявленої в позовних вимогах суми інфляційних втрат 47 943,89 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Здійснивши перерахунок суми пені, 3% річних та інфляційних втрат за весь час прострочення, які становлять 19 870,40 грн пені; 6 693,00 грн 3% річних, 47 943,89 грн збитки від інфляції, суд вважає їх правовірними, обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню.

Отже, станом на момент подання позовної заяви, заборгованість Відповідача з урахуванням додаткових нарахувань становить 247 115,29 грн.

Положеннями статей 13-14 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, розглянувши спір на підставі поданих суду доказів, суд дійшов висновку про його задоволення в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача покладається 3778,00 гривень витрат на оплату судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 80, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мода-Текс» (вул. Велленберга Рауля, буд. 36, м. Мукачево, Закарпатська обл., 89600, код в ЄДРПОУ 35922946) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімпласт» (вул. Георгія Гонгадзе, буд. 11, м. Луцьк, 43020, код в ЄДРПОУ 30297417) 247 115,29 грн (двісті сорок сім тисяч сто п`ятнадцять гривень 29 коп.) заборгованості за договором поставки № 40 від 19 липня 2021 року, в т.ч. 172 608,00 грн (сто сімдесят дві тисячі шістсот вісім гривень 00 коп.) сума основної заборгованості; 19 870,40 грн (дев`ятнадцять тисяч вісімсот сімдесят гривень 40 коп.) пені; 6 693,00 грн (шість тисяч шістсот дев`яносто три гривні 00 коп.) 3% річних, 47 943,89 грн (сорок сім тисяч дев`ятсот сорок три гривні 89 коп.) збитки від інфляції, а також 3778,00 грн (три тисячі сімсот сімдесят вісім гривень 00 копійок) витрат позивача з оплати судового збору за подання позовної заяви.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст судового рішення складено 15.08.2023

Суддя Андрейчук Л. В.