Рішення

від 14.08.2023 по справі 910/7156/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.08.2023Справа № 910/7156/23За позовом Приватного підприємства "ІТЕК СЕРВІС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000"

про стягнення 207 778,67 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "ІТЕК СЕРВІС" (далі - позивач, ПП "ІТЕК СЕРВІС") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № б/н від 21.04.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" (далі - відповідач, ТОВ "ТЕМП-2000") про стягнення 207 778,67 грн на підставі Договору про надання послуг № 01/06-21 від 01.06.2021.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем зобов`язання за Договором про надання послуг № 01/06-21 від 01.06.2021 щодо оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2023 позовну заяву ПП "ІТЕК СЕРВІС" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

08.06.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, направлена до суду засобами поштового зв`язку 30.05.2023. У якості додатку до наведеної заяви додано позовну заяву (уточнену) № б/н від 29.05.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 позовну заяву ПП "ІТЕК СЕРВІС" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/7156/23 та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/7156/23.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2023 у справі № 910/7156/23 було направлене відповідачу за адресою: Україна, 01133, м. Київ, вул. Євгена Коновальця, буд. 29, вказаною у позовній заяві, яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Враховуючи наведене, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, заяву про усунення недоліків позовної заяви та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Частиною 4 наведеної статті ГПК України встановлено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Частиною 8 ст. 165 ГПК України встановлено, що відзив подається в строк, встановлений судом.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений строк без поважних причин, суд відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає Договір як належну підставу, у розумінні норм статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

01.06.2021 між ПП "ІТЕК СЕРВІС" (далі - виконавець, позивач) та ТОВ "ТЕМП-2000" (далі - замовник, відповідач) був укладений Договір про надання послуг № 01/06-21 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов`язується за завданням замовника виготовити поліграфічну продукцію (виконати роботу) або надати послугу, а замовник зобов`язується прийняти виготовлену продукцію та своєчасно оплатити її вартість. Виготовлена продукція постачається в асортименті, кількості та цінах згідно рахунків фактур, товарних (товарно-транспотних) накладних (актів), які в якості додатків є складовими частинами цього Договору.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є змішаним і містить у собі елементи договору про надання послуг (виготовлення поліграфічної продукції) та договору купівлі-продажу, та підпадає під правове регулювання норм статей 655-692 та 901-907 ЦК України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України (далі - ГК України). Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору даний договір за своєю правовою природою є змішаним і містить у собі елементи договору про виготовлення поліграфічної продукції (надання послуг) та договору купівлі-продажу.

Загальна сума Договору (з ПДВ) протягом його дії визначається на підставі товаросупровідної документації (рахунки-фактури, накладні, акти) на проданий або виготовлений товар.

Відповідно до п. 3.6. Договору розрахунки по сплаті вартості виконаних робіт (наданих послуг) здійснюються у безготівковій формі - шляхом переказу відповідної суми у національній валюті України на банківський рахунок виконавця, вказаний у розділі 11 даного Договору.

Згідно з п. 3.7 Договору сторони узгодили, що зобов`язання замовника щодо сплати вартості виконаних робіт (наданих послуг), згідно з умовами цього Договору, вважаються виконаними (наданими) належним чином з моменту надходження відповідної суми грошових коштів на банківський рахунок виконавця.

Виконавець має право отримати за надані виконані роботи (надані послуги) оплату в розмірі та строки, передбачені Договором (п.п. 4.2.2. Договору).

Замовник зобов`язується здійснити оплату вартості Договору у розмірі та строки, що передбачені розділом 3 цього Договору (п.п. 4.3.2. Договору).

Відповідно до п. 8.2 Договору, Договір розпочинає свою дію з дати підписання сторонами та діє до « 31» грудня 2022 р., але в будь-якому разі до виконання сторонами своїх зобов`язань за даним Договором. Договір вважається автоматично продовженим на наступний рік у випадку якщо протягом 30 днів до закінчення строку дії Договору одна із сторін не повідомить іншу про бажання розірвати даний Договір.

На виконання умов Договору виконавцем було надано замовнику такі рахунки на оплату - №2964 від 23.12.2021 на суму 23 900,00 грн, №2962 від 23.12.2021 на суму 23 999,98 грн, №144 від 27.01.2022 на суму 13 700,05 грн, №143 від 27.01.2022 на суму 4 900,02 грн, №177 від 01.02.2022 на суму 7 700,00 грн, №206 від 04.02.2022 на суму 19 300,10 грн, №301 від 16.02.2022 на суму 38 499,65 грн, №318 від 18.02.2022 на суму 11 400,00 грн.

Судом встановлено, що у період з 28.12.2021 по 23.02.2022 позивач поставив відповідачу на умовах Договору про надання послуг № 01/06-21 від 01.06.2021 товар на загальну суму 143 399,80 грн, що підтверджується видатковими накладними №3000 від 28.12.2021 на суму 23 900,00 грн, №2999 від 28.12.2021 на суму 23 999,98 грн, №173 від 01.02.2022 на суму 4 900,02 грн, №191 від 03.02.2022 на суму 13 700,05 грн, №199 від 04.02.2022 на суму 7 700,00 грн, №237 від 10.02.2022 на суму 19 300,10 грн, №322 від 18.02.2022 на суму 38 499,65 грн, №354 від 23.02.2022 на суму 11 400,00 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток Приватного підприємства "ІТЕК СЕРВІС" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000".

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується постачання позивачем на умовах Договору про надання послуг № 01/06-21 від 01.06.2021 відповідачу у період з 28.12.2021 по 23.02.2022 товару на загальну суму 143 399,80 грн.

Відповідачем, до подання позивачем позову до суду, було частково сплачено позивачу заборгованість за товар на загальну суму 13 097,22 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку у період 29.09.2022 - 10.02.2023.

Проте, відповідач не сплатив решту суми заборговності за поставлений товар у розмірі 130 302,58 грн.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань з оплати поставленого за Договором про надання послуг № 01/06-21 товару, позивач звернувся з даним позовом до суду. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пені у розмірі 19 072,59 грн, 3% річних у розмірі 4 853,63 грн та інфляційні втрати у розмірі 32 743,38 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.4 Договору замовник зобов`язується сплатити виконавцеві вартість робіт (послуг) протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів від дати прийняття виготовленої продукції.

Пунктом 3.5 Договору встановлено, що приймання-передача виконаних робіт (наданих послуг) здійснюється повноважними представниками сторін на території замовника (м. Київ. вул. Набережно-Корчуватська, 136, або інша додатково узгоджена сторонами адреса), шляхом підписання видаткової накладної, та/або підписанням Акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "ІТЕК СЕРВІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" в частині стягнення основого боргу підлягають повному задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 130 302,58 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на підставі п. 5.3. Договору пені у розмірі 19 072,59 грн, інфляційних втрат у розмірі 32 743,38 грн та 3% річних у розмірі 4 853,63 грн на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 ГК України).

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.3. Договору у випадку порушення замовником зобов`язань по оплаті, цього Договору, замовник зобов`язаний сплатити на користь виконавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення від суми простроченого платежу.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7 Розділу IX "Прикінцеві положення" ГК України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення пені у сумі 19 072,59 грн підлягають задоволенню у розмірі 19 027,00 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені (45,59 грн) суд дійшов висновку про зменшення розміру пені за рішенням суду відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Згідно з положеннями статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є спеціальним заходом відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань та пені.

Дослідивши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, наведені позивачем у позовній заяві, судом встановлено, що позивачем неправильно визначено періоди прострочення, за які нараховується 3% річних та інфляційні втрати.

Отже, враховуючи, що позивач довів факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання з оплати поставленого позивачем у спірний період товару, встановленого Договором, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 32 743,38 грн інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню у розмірі 29 938,64 грн.

Суд, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку заявленої до стягнення суми 3 % річних дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 4 853,63 грн 3% річних частково у сумі 4 126,34 грн.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 130 302,58 грн основного боргу, 19 027,00 грн пені, 4 126,34 грн 3% річних та 29 938,64 грн інфляційних втрат.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві (уточненій) наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, понесених позивачем, який складається з суми судового збору у розмірі 2 804,58 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи суду не подав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст.129 ГПК України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

3 огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та часткове задоволення позову, судовий збір у сумі 2 750,92 грн покладається на відповідача, а у сумі 53,66 грн на позивача.

Керуючись статтями 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 126, 129, 165, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000" (Україна, 01133, місто Київ, вул. Євгена Коновальця, будинок 29; ідентифікаційний код 31111758) на користь Приватного підприємства "ІТЕК СЕРВІС" (Україна, 03110, місто Київ, вул. Андрія Головка, буд. 31, кв. 28; ідентифікаційний код 31604603) 130 302,58 грн (сто тридцять тисяч триста дві гривні 58 коп.) основного боргу, 19 027,00 грн (дев`ятнадцять тисяч двадцять сім гривень 00 коп.) пені, 4 126,34 грн (чотири тисячі сто двадцять шість гривень 34 коп.) 3 % річних, 29 938,64 грн (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять вісім гривень 64 коп.) інфляційних втрат та 2 750,92 грн (дві тисячі сімсот п`ятдесят гривень 92 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 14.08.2023.

Суддя Оксана ГУМЕГА