Рішення

від 15.08.2023 по справі 910/4273/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.08.2023Справа № 910/4273/23

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТРИ СТАР"доТовариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРЄВ"простягнення 159 902,96 грн Суддя Підченко Ю.О.Представники сторін:

без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИ СТАР" (далі також - позивач, ТОВ "ТРИ СТАР") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРЄВ" (далі також - відповідач, ТОВ "ЛАРЄВ") про стягнення заборгованості за договором № 15-22 від 01.02.2022 з урахуванням пені та штрафу в розмірі 159 902,96 грн.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 11.04.2023 відкрито провадження у справі № 910/4273/23, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Так, ухвала суду про відкриття була надіслана за адресою відповідача, яка містяться у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Окрім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв`язку повідомлення про повернення поштового відправлення у зв`язку із відсутністю адресата за вказаною адресою (18.04.2023), вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 11.04.2023.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРИ СТАР" (як постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАРЄВ" (як покупцем) було укладено дистриб`юторський договір поставки товару № 15-22 (далі також - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати (поставити) у певний строк товар у власність покупця з наданням права на його просування на ринках України (далі по тексту - договірна територія), у тому числі пошуку покупців, а останній зобов`язаний прийняти і оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі. Найменування товару: Кондитерські вироби торгової марки "Золотой Век" (далі по тексту - товар). Договірна територія: м. Київ та Київська область.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2 договору, найменування (номенклатура, асортимент), кількість товару, що поставляється, ціна за одиницю товару, вказуються у письмових заявках та накладних, які є невід`ємною частиною цього договору. Загальна вартість цього договору визначається згідно усієї кількості накладних, які є невід`ємною частиною договору.

У розділі 3 договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється у строки, узгоджені сторонами у заявці покупця. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця при передачі товару, що засвідчується видатковою накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.

Згідно з п.п. 4.1., 4.2. договору, покупець зобов`язаний оплатити товар у безготівковій формі в національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, протягом 21 календарного дня з моменту відвантаження товару постачальником. Датою відвантаження товару вважається дата виписки товарної накладної постачальником. Надання відстрочки оплати товару не є комерційним кредитом. За цим договором покупець має право дострокової оплати вартості поставленого товару. У разі наявності простроченої заборгованості покупця за поставлений товар, постачальник має право припинити подальшу поставку товару до погашення покупцем зазначеної заборгованості та штрафних санкцій.

Відповідно до п. 10.1. договору, цей договір вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2025, але в будь-якому разі, до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору він виконав на користь відповідача поставку товару на загальну суму 118 518,80 грн, однак, відповідач жодного разу не здійснив оплату за поставлений товар.

Відповідач відзив на позов не надав, викладених у позовній заяві доводів не спростував.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору № 15-22 від 01.02.2022, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На підтвердження факту поставки товару на користь відповідача, позивач надав копії наступних видаткових накладних:

- № 2/6-4 від 02.06.2022 на суму 1 845,48 грн;

- № 2/6-5 від 02.06.2022 на суму 84 177,00 грн;

- № 3/7-18 від 03.07.2022 на суму 32 496,32 грн.

З наданих позивачем доказів вбачається, що він дійсно виконав поставку товару на виконання умов договору та передав відповідачу товар на загальну суму 118 518,80 грн. Видаткові накладні та товарно-транспортні накладні підписані сторонами без зауважень, містять посилання на договір та скріплені печатками сторін.

У той же час, доказів оплати товару на суму 118 518,80 грн відповідач не надав, у зв`язку з чим позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню в повному обсязі.

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 37 828,60 грн пені та 3 555,56 грн штрафу.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 8.1. договору, у разі несвоєчасної оплати товару покупець зобов`язаний сплатити постачальнику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього терміну прострочення виконання зобов`язання незалежно від його тривалості.

Згідно з п. 8.2. договору (в редакції протоколу розбіжностей від 01.02.2022), у разі прострочення оплати поставленого товару на термін більше 10 календарних днів, покупець крім пені, передбаченої п. 8.1. цього договору, сплачує постачальнику штраф у розмірі 3% від вартості простроченого в оплаті товару.

Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк обов`язку за договором щодо оплати товару не виконано, чим допущено прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, і він вважається таким, що прострочив. Відповідно, позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання (або за весь період прострочення) не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, судом перевірено розрахунок заявленої до стягнення пені, який наданий позивачем та встановлено, що правильним періодом нарахування є з 24.07.2022 по 24.01.2023, а позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню на суму 30 035,59 грн. В решті вимог про стягнення пені слід відмовити.

У відповідності до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

При цьому, суд зауважує, що застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов`язання не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, при тому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. У останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Таким чином, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов`язання, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про сплату неустойки (пені та штрафу) є правомірними, а нарахований до стягнення розмір штрафу в розмірі 3 555,56 грн є вірним. Позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не спростував твердження позивача про наявність порушення зобов`язань за договором поставки.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог згідно з вимогами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИ СТАР" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАРЄВ" (02002, м. Київ, вул. Андрія Шептицького Митрополита, 4, оф. 13/4; код ЄДРПОУ 19479382) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИ СТАР" (25002, м. Кропивницький, вул. Енергетиків, 6-а, код ЄДРПОУ 13745606) заборгованість в сумі 118 518,80 грн, пеню в сумі 30 035,59 грн, штраф в сумі 3 555,56 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 2 553, 19 грн. Видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.08.2023 року.

Суддя Ю.О.Підченко