Рішення

від 15.08.2023 по справі 910/9293/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.08.2023Справа № 910/9293/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Метал Груп» (вул. Шолом-Алейхема, буд. 5, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000; ідентифікаційний код 36441934)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «А Плюс Буд» (вул. Гната Хоткевича, буд. 22, офіс 103, м. Київ, 02660; ідентифікаційний код 38290026)

про стягнення 61 572,78 грн

без виклику представників учасників справи,

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «АВ Метал Груп» (далі за текстом - ТОВ «АВ Метал Груп», Позивач, Постачальник) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «А Плюс Буд» (далі за текстом - ТОВ «А Плюс Буд», Відповідач, Покупець) про стягнення 61 572,78 грн загальної суми заборгованості за договором поставки № 2333 від 16.02.2022 (далі за текстом - Договір), яка складається з основної заборгованості - 48 524, 94 грн, 3 % річних - 647, 96 грн, пені - 10 799, 26 грн та інфляційних втрат - 1 600, 62 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує, що ним на виконання умов Договору здійснено поставку товару на суму 2 762 006, 45 грн, в той час як Відповідачем сплачено лише 2 713 481, 51 грн у зв`язку з чим заборгованість станом на дату подання даного позову становить 48 524, 94 грн.

З огляду на прострочення виконання грошового зобов`язання за Договором, Позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) та пункту 7.1. Договору здійснено нарахування 3 % річних, інфляційних втрат та пені.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що ухвала від 15.06.2023 направлялася на офіційну адресу місцезнаходження Відповідача поштовим повідомленням № 0105494532316, яке згідно наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вручено представнику - 20.06.2023.

Пунктом 3 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 у справі № 910/9293/23 встановлено Відповідачу п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву, однак станом на дату ухвалення даного рішення суду відзив на позовну заяву не надійшов.

Таким чином, приймаючи до уваги, що Відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

16.02.2022 між Позивачем та Відповідачем укладено Договір, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується у термін, встановлений Договором передати у власність Покупця металопродукцію/металопрокат, електроди, профнастил, круги абразивні, сітку, а Покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором. (пункт 1.1. Договору)

Відповідно до пункту 2.3. Договору строк поставки Товару: протягом 5-ти днів з моменту отримання на поточний рахунок Постачальника 100 % попередньої оплати, якщо інше не обумовлено Сторонами у рахунках або Специфікація.

Пунктом 3.5. Договору передбачено, що порядок розрахунків: 100% попередня оплата, якщо інше не обумовлено в Специфікаціях.

Відповідно до пункту 7.1. Договору у випадку порушення строку оплати за поставлений товар, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день порушення строку.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2022, а в частині виконання грошових зобов`язань - до повного розрахунку між сторонами (пункт 12.1. Договору).

Згідно доводів Позивача, які не заперечуються Відповідачем заборгованість у останнього виникла з поставки товару за видатковою накладною № 5356014 від 17.11.2022 на підставі Специфікації № 1 до Договору від 16.11.2022.

Суд вказує, що Специфікацією № 1 сторонами погоджено умови оплати: відстрочка платежу протягом 30 банківських днів з дати поставки товару.

Судом встановлено, що видаткова накладна № 5356014 від 17.11.2022 на суму 105 124, 94 грн підписана представниками Постачальника та Покупця (на підставі довіреності № 64 від 15.11.2022) без зауважень та претензій, що відповідно свідчить про належне виконання Позивачем обов`язку з поставки товару Відповідача та виникнення у останнього обов`язку з його оплати.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем в рахунок оплати поставленого товару за видатковою накладною № 5356014 від 17.11.2022 сплачено на користь Позивача кошти в розмірі 56 600 грн згідно платіжного доручення № 384 від 21.11.2022, № 12 від 10.01.2023, № 56 від 01.03.2023, № 78 від 21.03.2023, а сума 48 524, 94 грн є непогашеною.

Зазначене вище Відповідачем не заперечується та не спростовується.

Також Позивачем до матеріалів справи надано Акт звірки за Договором за період з 16.02.2022 - 07.06.2023 за підписом Позивача.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач звертався до Відповідача із претензією від 03.02.2023 № 783-юр, яку Відповідачем проігноровано.

Суд вказує, що докази направлення претензії наявні в матеріалах справи.

Із наданого Позивачем розрахунку вбачається, що нарахування 3 % річних, інфляційних втрат та пені здійснено з урахуванням часткових оплат Відповідача за період з 30.12.2022 по 06.06.2023.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів належного виконання Відповідачем грошового зобов`язання або інших доводів задля спростування заявлених Позивачем вимог.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою від є договором поставки.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається зі змісту частини 1 статті 265 ГК України та частини 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи встановлені судом вище обставини, суд вказує, що строк виконання зобов`язання у Відповідача з оплати, поставленого згідно видаткової накладної № 5356014 від 17.11.2022 товару є таким, що настав 31.12.2022, а враховуючи часткове виконання Відповідачем зобов`язань за Договором, суд дійшов висновку що останнім допущено порушення його умов.

Так, заборгованість Відповідача перед Позивачем в розмірі 48 524, 94 грн є непогашеною та заявлена до стягнення правомірно.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями згідно з частиною 1 статті 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (стаття 549 ЦК України).

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок, суд вказує, що правомірним є здійснення нарахувань починаючи з 31.12.2022, оскільки у строк до 30.12.2022 включно Відповідач мав право на виконання грошового зобов`язання.

Так, із врахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку, що арифметично вірними та правомірними до стягнення з Відповідача є нараховані суми інфляційних втрат - 1 600, 62 грн, 3 % річних - 643, 64 грн та пені - 10 727, 31 грн.

Також суд вважає за необхідне зауважити, що наданий Позивачем Акт звірки за Договором не може прийматися судом у якості належного та допустимого доказу, оскільки останній не підписаний Відповідачем, а матеріали справи не місять всю первинну документацію, яка відображу в такому Акті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Частинами 1-2 статті 74 ГПК України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин 1-3 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, враховуючи встановлені судом обставини за сукупністю наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що Відповідачем порушено умов Договору в частині оплати поставленого товару у зв`язку з чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Метал Груп» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «А Плюс Буд» (вул. Гната Хоткевича, буд. 22, офіс 103, м. Київ, 02660; ідентифікаційний код 38290026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ Метал Груп» (вул. Шолом-Алейхема, буд. 5, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., 49000; ідентифікаційний код 36441934) основний борг - 48 524 (сорок вісім тисяч п`ятсот двадцять чотири) грн 94 коп, інфляційні втрати - 1 600 (одна тисяча шістсот) грн 62 коп, 3 % річних - 643 (шістсот сорок три) грн 64 коп, пеню - 10 727 (десять тисяч сімсот двадцять сім) грн 31 коп. та судовий збір - 2 680 (дві тисячі шістсот вісімдесят) грн 67 коп.

3. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 15.08.2023

Суддя Антон ПУКАС