Рішення

від 14.08.2023 по справі 911/1425/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" серпня 2023 р. Справа № 911/1425/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕККАНІСКА", 04209, місто Київ, вулиця Богатирська, будинок 11

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СС-СЕРВІС", 08140, Київська область, Бучанський район, село Білогородка, вулиця Володимирська, будинок 27, квартира 15

про стягнення 131 799,61 грн за договором оренди обладнання, укладеним у спрощений спосіб

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПЕККАНІСКА" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СС-СЕРВІС" про стягнення суми грошових коштів у розмірі 131 799,61 грн.

Позовні вимоги, із посиланням на статті 11, 207, 509, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 639, 641, 642, 759, 762 Цивільного кодексу України, статті 174, 175, 181, 193, 283 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання за актами надання послуг № 569 від 23.02.2022, № 567 від 28.02.2022 та № 1424 від 21.07.2022, в частині повної та своєчасної оплати оренди.

Звертаючись з цим позовом до суд позивач просив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.05.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам установлено строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позов та інших документів до суду не надав.

Про розгляд господарським судом справи № 911/1425/23 відповідач повідомлений належним чином, шляхом направлення на його юридичну адресу копії ухвали про відкриття провадження у справі, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення № 0600027056900 про вручення представнику відповідача 23.05.2023 копії ухвали суду.

Відповідно до частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Суд наголошує, що відповідно до частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої статті 165 та частини другої статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Як зазначає позивач, у період з 01.02.2022 по 21.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕККАНІСКА" (позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СС-СЕРВІС" (відповідач, орендар) було укладено договір оренди, в спрощений спосіб, на виконання якого, позивачем передано відповідачу в користування (оренду) підйомне обладнання, що підтверджується актами надання послуг: № 569 від 23.02.2022 на загальну суму 29600,00 грн; № 567 від 28.02.2022 на загальну суму 59999,76 грн та № 1424 від 21.07.2022 на загальну суму 42199,85 грн.

Отже, загальна вартість оренди підйомників (Compact 12 HC541/HC090/HC455/HB868) за загальний період з 01.02.2022 по 22.07.2022 складає 131 799,61 грн.

Станом на день звернення до суду відповідач вищезазначені грошові зобов`язання не виконав, кошти не сплатив.

10 квітня 2023 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про виконання грошового зобов`язання б/н від 10.04.2023, в якій позивач просив оплатити отримані послуги з оренди підйомників в розмірі 131 799,61 грн. В якості доказів направлення вимоги до матеріалів справи долучено копії опису вкладення, фіскального чеку та накладної. Однак вказана вимога була повернута органом пошитого зв`язку з причин закінчення встановленого терміну зберігання, що підтверджується трекінгом поштового відправлення № 0420919711760.

З огляду на те, що відповідач своєчасно не оплатив позивачу орендні платежі, останній звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача 131 799,61 грн основного боргу.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами першою, другою статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно із частиною другою статті 184 Господарського кодексу України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися в спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (частина перша статті 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, оскільки акти надання послуг № 569 від 23.02.2022, № 567 від 28.02.2022 та № 1424 від 21.07.2022 містять предмет оренди - підйомники (Compact 12 HC541/HC090/HC455/HB868); період оренди 01.02.2022-23.02.2022, 01.02.2022-28.02.2022, 01.07.2022-22.07.2022; ціну за день; суму 29600,00 грн, 59999,76 грн, 42199,85 грн; суд дійшов висновку, що сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору оренди.

Суд зазначає, що вказані акти підписано електронним підписом з боку відповідача, який у відповідності до чинного законодавства є законним володільцем електронного ключа та накладає його під час створення електронного документа. Разом з тим у матеріалах справи відсутні та відповідачем, у порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, суду не надано будь-яких доказів направлення позивачу заперечень чи зауважень щодо отриманих актів.

Отже, між сторонами укладено договір оренди в спрощений спосіб (шляхом виставлення актів надання послуг та їх підписання відповідачем), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні положення закріплені в частині першій статті 283 Господарського кодексу України, відповідно до змісту якої за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частинами першою, другою та п`ятою статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з приписами частини першої статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (частина четверта статті 286 Господарського кодексу України).

У силу положень статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджується, що 10.04.2023 позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про виконання грошового зобов`язання б/н від 10.04.2023, в якій просив оплатити отримані послуги з оренди підйомника в розмірі 131 799,61 грн.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку, що строк оплати оренди є таким, що настав.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її сплати не надано.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не спростовано їх, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 131 799,61 грн основного боргу.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 12 684,00 грн, з яких 2 684,00 грн судовий збір та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частина третя статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Позивачем на підтвердження понесення витрат на правову допомогу долучено до матеріалів справи: копію договору про надання правничої (правової) допомоги № 1-010120 від 01.01.2020, укладеного між адвокатом Філоненком Я.А. та ТОВ "ПЕККАНІСКА"; оригінал акта надання послуг № 180-1-010120 від 08.05.2023 до договору про надання (правової) допомоги № 1-010120 від 01.01.2020 з описом робіт (наданих послуг) виконаних для надання правової допомоги у справі за позовом Клієнта до ТОВ "СС-СЕРВІС" про стягнення заборгованості на суму 10 000,00 грн; рахунок-фактуру № 180 від 08.05.2023 на оплату послуг на суму 10 000,00 грн; оригінал довіреності від 01.01.2023; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії XM № 000256 від 08.05.2019, копію посвідчення адвоката № 000295 від 08.05.2019 на ім`я адвоката Філоненка Ярослава Андрійовича та платіжне доручення № 8098 від 08.05.2023 про оплату правової допомоги відповідно до рахунку.

Досліджуючи подані документи на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "ПЕККАНІСКА" доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом Філоненком Я.А. професійної правничої допомоги позивачу у цій справі. Отже витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають розподілу.

Частина п`ята статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами частини шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з тим відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявлялось, не наведено обставин та не надано доказів на підтвердження неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги.

При цьому, судом враховано, що заявлений до відшкодування розмір судових витрат не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права (оскільки висвітлює затрати по роботі адвоката у даній справі), що відповідає правовим позиціям, викладеним Верховним Судом у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 та у постановах від 25.04.2018 у справі № 922/3142/17, від 02.05.2018 у справі № 910/22350/16, від 11.06.2018 року у справі № 923/567/17.

Враховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що судові витрати, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги позивачу підтверджені належними доказами та є співмірними розміру витрат з наданими послугами, в зв`язку з чим, судом покладаються на відповідача витрати позивача на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СС-СЕРВІС" (08140, Київська область, Бучанський район, село Білогородка, вулиця Володимирська, будинок 27, квартира 15, ідентифікаційний код 38274753) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПЕККАНІСКА" (04209, місто Київ, вулиця Богатирська, будинок 11, ідентифікаційний код 35411500) 131 799 (сто тридцять одна тисяча сімсот дев`яносто дев`ять) грн 61 коп. основного боргу, 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору та 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на правову допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись із змістом судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення складено та підписано: 14.08.2023