Рішення

від 22.06.2023 по справі 911/2487/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2487/22

Розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЙТ»

про стягнення 900 000,00 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засідання: Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Олянюк В.Л.

відповідача: Каленська М.А.

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» (надалі ? позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЙТ» (надалі відповідач) прo стягнення 900 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.12.2022 року відкрито провадження у справі № 911/2487/22 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.01.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.01.2023 року підготовче засідання у справі № 911/2487/22 перенесено на 23.02.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 23.02.2023 року від відповідача надійшло клопотання б/н б/д про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.02.2023 року продовжено строк підготовчого провадження, підготовче засідання відкладено на 23.03.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 21.03.2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву б/н від 21.03.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 23.03.2023 року від позивача надійшла заява б/н б/д про розгляд справи без участі позивача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.03.2023 року підготовче засідання відкладено на 20.04.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.04.2023 року закрито підготовче провадження у справі № 911/2487/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.05.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 18.05.2023 року від позивача надійшло клопотання № 02/1149 від 18.05.2023 року про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.05.2023 року розгляд справи відкладено на 08.06.2023 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 08.06.2023 року від відповідача надійшло клопотання б/н від 07.06.2023 року про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 08.06.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Розгляд справи відкладався на 22.06.2023 року.

В судовому засіданні 22.06.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 22.06.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, між Державним підприємством «Житомирський бронетанковий завод» (Покупець) та ТОВ «ВЕЙТ» (Постачальник) 11.06.2018 року укладено Договір № 01/П № 001-06/18, відповідно до якого Постачальник зобов`язується передати у власність, а Покупець - прийняти й оплатити Продукцію, вказану у Специфікаціях, на умовах та в строки, передбачені Договором.

Поставка продукції здійснюється силами та за рахунок Постачальника, можливо через перевізника на склад в місці знаходження Покупця (або на інших умовах, обговорених Сторонами), в строки/терміни встановлені Сторонами у відповідній Специфікації. Моментом поставки кожної окремої партії/комплекту Продукції та передачі її Покупцю є дата підписання Сторонами Накладної вимоги (п. 3.1.Договору).

Згідно з п. 4.1. Договору оплата Продукції здійснюється за цінами, зазначеними у відповідній Специфікації і включає всі податки, збори й інші обов`язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування й інші витрати, пов`язані з поставкою Продукції.

Згідно з п. 5.2. Договору Покупець здійснює оплату Продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Порядок, строки оплати та ціна встановлюється Сторонами в відповідній Специфікації.

До Договору укладено додаток № 1 «Специфікація № 1 виробу «Курсор» для бойового модуля «Дуплет» на поставку продукції на суму 3 816 000,00 грн. з ПДВ.

У п. 4 Специфікації зазначено, що оплата за Продукцію проводиться наступним чином: авансовий платіж 40 % від загальної ціни на Продукцію в розмірі 1 526 400,00 грн. (з врахуванням ПДВ) сплачується Покупцем протягом одного дня після підписання Договору. Остаточний розрахунок здійснюється Покупцем до 25.07.2018 року.

Термін поставки продукції по Специфікації складає 5 (п`ять) календарних днів, з моменту отримання постачальником платежу в розмірі 100% загальної ціни на продукцію (п.3 Специфікації).

Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч. 3 ст. 510 Цивільного кодексу України).

Сторони уклали Договір поставки 01/П № 001-06/18, за яким покупець зобов`язався здійснити попередню оплату продукції, а постачальник зобов`язався після отримання попередньої оплати поставити продукцію.

Відповідно до п. 4 Специфікації № 1 ДП «Житомирський БТЗ» здійснив 20.06.2018 року часткову оплату авансового платежу в сумі 900 000,00 грн. за системи керування вогнем СКВ «Курсор», що підтверджується платіжним дорученням № 2689 від 20.06.2018 року.

Сума сплаченого авансового платежу підтверджена Актом звіряння взаємних розрахунків, який підписаний уповноваженими особами сторін станом на 30.09.2019 року та скріплений печатками підприємств. Таким чином, постачальник підтвердив отриманий авансовий платіж в розмірі 900 000,00 грн.

Пунктом 10.5 Договору передбачено, що даний Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2018 року. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від зобов`язань та відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних), які виникли під час дії Договору.

Статтею 631 Цивільного кодексу України та ч.7 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

За загальним правилом договір припиняється у зв`язку із закінченням строку його дії.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється (ч. 3 ст. 615 Цивільного кодексу України).

Якщо договором встановлено попередню оплату товару (ст. 693 Цивільного кодексу України), прострочення покупцем оплати товару є відмовою покупця від договору, якщо інше не встановлено договором (п. 2 ст. 706 Цивільного кодексу України).

Таким чином позивач стверджує, що фактично відбулась відмова від зобов`язання з його боку, проти чого відповідач не заперечував, і така відмова не завдала відповідачу жодних збитків, оскільки поставка передбачалась лише після повної оплати Продукції.

В той же час, позивач зазначає, що в розпорядженні відповідача знаходяться передплачені позивачем кошти в сумі 900 000,00 грн. щодо яких взаємні зобов`язання припинено. Строк дії договору закінчився 31.12.2018 року. Протягом дії договору Сторони не вчиняли жодних дій щодо врегулювання умов договору з приводу оплати та поставки товару та не укладали будь-яких додаткових угод.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У зв`язку із закінченням дії Договору та відсутності потреби в Продукції, ДП «Житомирський БТЗ» звернулось до ТОВ «Вейт» з вимогою № 02/1134 від 24.06.2022 року про повернення попередньої оплати в сумі 900 000,00 грн. на поточний розрахунок ДП «Житомирський БТЗ» у строк 7 днів з моменту отримання вимоги. Дана вимога направлена відповідачу на електронну адресу 27.06.2022 року та поштою 28.06.2022 року, однак залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Наведена вимога № 02/1134 від 24.06.2022 року додатково свідчить про факт відмови Покупця від Договору.

Відповідач подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував, зазначив, що у нього не було підстав для виконання зобов`язання з поставки Продукції, оскільки позивачем авансовий платіж було сплачено не в повному обсязі.

Відповідач стверджує, що у зв`язку з несплатою позивачем всіх платежів строк виконання зобов`язання по Договору у ТОВ «Вейт» не настав.

При цьому, ТОВ «ВЕЙТ» зазначає, що на даний час готовий виконати умови Договору та поставити ДП «Житомирський бронетанковий завод» продукцію у повному обсязі та належної якості.

Таким чином, відповідач заперечує проти факту припинення зобов`язань за Договором, не зважаючи на закінчення його дії.

Згідно з ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як визначено нормою ст. 631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором.

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Відповідно до ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

З огляду на наведені норми законодавства, сторони можуть здійснюватисвої права і виконувати свої обов`язки протягом строку дії договору.

При цьому, після закінчення строку дії договору відсутні підстави для здійснення сторонами своїх правха і виконання обов`язків крім відповідальності за порушення, які мали місце під час дії договору.

Таким чином, у разі, якщо сторони приступили до виконання договору, але під час виконання були допущені порушення, відповідальність сторін не залежить від закінчення строку дії договору.

В разі, якщо сторони не приступили до виконання договору, то після закінчення строку його дії у сторін відсутні підстави виконувати такий договір.

Як вбачається з обставин спору, на виконання Договору було частково сплачено позивачем суму авансу, чого було не достатньо для виникнення у відповідача підстав та обов`язку здійснити поставку Продукції. Решту суми позивачем сплачено не було, що свідчить про невиконання позивачем умов Договору, які породжують зустрічне зобов`язання у відповідача.

Така поведінка позивача не є правомірною і надає відповідачу право на притягнення позивача до відповідальності за порушення умов Договору та/чи збитків за односторонню відмову від Договору. Однак, закінчення строку Договору, до виконання якого сторони фактично не приступили, свідчить про припинення взаємних прав і обов`язків сторін за відповідним Договором (крім застосування відповідальності).

Щодо змісту п. 10.5. Договору, яким сторони погодили, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від зобов`язань та відповідальності за порушення зобов`язань (у тому числі гарантійних), які виникли під час дії договору, суд зазначає про невизначеність та суперечність відповідної умови Договору.

Зокрема, норма ч. 4 ст. 631 Цивільного кодексу України, яка визначає правові наслідки закінчення строку договору, не допускає врегулювання інших наслідків в договорі. Крім того, відповідна умова п. 10.5. Договору суперечить ч.1 ст. 631 Цивільного кодексу України і не може змінювати норми законодавства щодо поняття та строку дії договору.

Як визначено ч.4 ст. 692 Цивільного кодексу України, якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

В даному випадку Покупець (позивач) своєю неоплатою Продукції в повному обсязі фактично виразив відсутність волевиявлення щодо настання у відповідача обов`язку з поставки такої Продукції, тобто відмовився від прийняття та оплати, що надає відповідачу право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.

Однак, відповідачем не надано доказів звернення до позивача з вимогою про проведення повної оплати товару.

Натомість, позивач у надісланій відповідачу після закінчення строку дії Договору вимозі про повернення передплати № 02/1134 від 24.06.2022 року повідомив про відсутність потреби в замовленій Продукції.

Статтею 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання.

При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту.

Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону.

У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Щодо застосування відповідних норм законодавства правова позиція відображена і в судовій практиці, на яку посилається сам відповідач, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 року у справі № 903/333/17, від 29.01.2020 року у справі № 903/154/19, від 21.02.2022 року у справі № 910/21164/20, що за зазначеними вимогами закону (ст. 538 ЦК України), у разі нездійснення покупцем попередньої оплати товару зобов`язання продавця щодо поставки товару не виникає, а нездійснення ним на свій ризик поставки товару без попередньої оплати, не надає продавцю права вимагати оплати такого товару.

Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постанові від 21.02.2018 року у справі № 910/12382/17 зробив висновок щодо умов повернення авансу особі, яка його сплатила: «Виходячи з системного аналізу вимог чинного законодавства аванс - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є грошовою сумою, яка перераховується згідно договору наперед у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за роботи які мають бути виконані, при цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося».

Тобто, аванс - це лише спосіб платежу і він не є зобов`язанням. Аванс не виконує забезпечувальної функції, він сплачується боржником у момент настання обов`язку платежу, тобто виконує функцію попередньої оплати. Факт видачі авансу не зобов`язує сторони виконувати умови попередніх домовленостей. Тому, незалежно від того, яка сторона відповідальна за невиконання зобов`язання, той, хто отримав аванс, повинен його повернути.

Таким чином, оскільки позивач не виконав свого обов`язку щодо повної попередньої оплати товару, однак і відповідач на свій ризик Продукцію не поставив, протягом дії Договору не вимагав здійснення передплати чи зміни умов поставки, після закінчення дії Договору відпали правові підстави для взаємних прав і обов`язків сторін за Договором.

В той же час, відповідач не позбавлений права застосувати до позивача відповідальність за порушення умов Договору, а позивач, чиї кошти безпідставно утримуються відповідачем після закінчення Договору, може вимагати повернення таких коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Таким чином, оскільки для сторін відпали підстави для здійснення прав та обов`язків за Договором, однак передплачені позивачем кошти продовжують перебувати в розпорядженні відповідача, такі кошти є такими, що безпідставно утримуються і підлягають поверненню позивачу.

Згідно з ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі в сумі 13 500,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЙТ» прo стягнення 900 000,00 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЙТ» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул.. Декабристів, 45, код ЄДРПОУ 39592978) на користь Державного підприємства «Житомирський бронетанковий завод» (12441, Житомирська обл., смт. Новогуйвинське, вул. Жружби Народів, 1, код ЄДРПОУ 07620094) 900 000,00 грн. боргу та 13 500,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 15.08.2023 року