Рішення

від 14.08.2023 по справі 914/1712/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2023 Справа № 914/1712/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства «Торговий дім «Золота миля»

до відповідача Приватного підприємства «Львівська майстерня солодощів»

про стягнення 62 120,89 грн. основної заборгованості та штрафних санкцій,

без виклику учасників,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Торговий дім «Золота миля» до відповідача Приватного підприємства «Львівська майстерня солодощів» про стягнення 62 120,89 грн. основної заборгованості та штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 01.06.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без судового засідання та без виклику сторін.

Рішенням Вищої ради правосуддя №599/0/15-23 від 01.06.2023 суддю Кидисюка Р.А. призначено членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Львівської області №212 від 08.06.2023 року призначено повторний автоматизований розподіл справи №914/1712/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2023р., справу №914/1712/23 передано для розгляду судді Король М.Р.

Ухвалою суду від 12.06.2023р. прийнято справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, без судового засідання та без виклику сторін. Також, суд ухвалив- сторонам виконати вимоги ухвали суду від 01.06.2023р.

Ухвала суду надіслана учасникам справи на адреси місцезнаходження, які зазначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Крім того, процесуальний документ щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднений у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходиться у вільному доступі.

Таким чином, судом було вчинено всіх можливих за даних обставин дій щодо належного повідомлення учасників справи про спір, що розглядається. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про відкриття судового провадження у даній справі.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором поставки №ВП20230112/001 від 12.01.2023р., внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 36 688,00 грн.

Відповідно, на переконання позивача, спір виник в зв`язку з тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання за договором, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару, всього неоплачно товар на загальну суму 36 688,00 грн., тому вказана сума коштів підлягає до стягнення з відповідача в зазначеному розмірі. Крім того, на підставі пункту 6.2 договору, позивач просить стягнути з відповідача 24 572,43 грн. штрафу, а також 860,46 грн. інфляційних втрат.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:

З матеріалів справи слідує, що 12.01.2023р. між ПП «Торговий дім «Золота миля» (позивач/постачальник) та ПП «Львівська майстерня солодощів» (відповідач/покупець) було укладено договір поставки №ВП20230112/001 (договір поставки).

Згідно п.1.1 договору, постачальник (позивач) зобов`язується передати у встановлені строки товар у власність покупця (відповідача) відповідно до поданого покупцем замовлення, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість відповідно до умов даного договору.

Згідно п.2.1 договору, поставка товару здійснюється постачальником протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання та підтвердження постачальником замовлення покупця.

Відповідно до п.5.2 договору передбачено, що покупець здійснює розрахунки на умовах відстрочення платежу- протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати поставки товару.

В період з 27.01.2023р. по 21.02.2023р. позивачем було поставлено товар відповідачу на загальну суму 78 709,00 грн. відповідно видаткових накладних, а саме:

№645 від 27.01.2023р. на суму 14 545,00 грн.

№856 від 03.02.2023р. на суму 14 358,00 грн.

№910 від 07.02.2023р. на суму 7 476,00 грн.

№1020 від 10.02.2023р. на суму 13 770,00 грн.

№1224 від 17.02.2023р. на суму 21 600,00 грн.

№1286 від 21.02.2023р. на суму 6 960,00 грн.

Також, матеріали справи містять відповідні товарно-транспортні накладні.

Видаткові накладні, товарно-транспортні накладні підписані представниками обох сторін та скріплені печатками.

Відповідно, товар було прийнято у повному обсязі, претензії щодо кількості та якості товару з моменту його поставки матеріали справи не містять, а отже у відповідача виник обов`язок щодо оплати поставленого товару.

Як стверджує позивач, відповідачем була здійснена часткова оплата товару, а саме відповідно до платіжних доручень: №696 від 09.02.2023р. на суму 14 545,00 грн., №552 від 23.03.2023р. на суму 7 476,00 грн., №е02081468b від 05.05.2023р. на суму 5 000,00 грн., №0df5a98abe від 16.05.2023р. на суму 5 000,00 грн., №17b5e0c3a від 18.05.2023р. на суму 5 000,00 грн., №b85d57f718 від 19.05.2023р. на суму 5 000,00 грн.

Враховуючи вищезазначений загальний розмір часткової оплати, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 36 688,00 грн.

Дані обставини матеріалами справи підтверджуються, документально не спростовувались.

Одночасно, як передбачено п.6.2 договору, за несвоєчасну оплату за даним договором, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Відтак, за наявними матеріалами справи, покупець за договором поставки свої зобов`язання перед постачальником не виконав та, відповідно, суму заборгованості за поставлений товар не сплатив, у зв`язку з чим позивач нарахував штраф, інфляційні втрати.

Досудове врегулювання проводилось шляхом направлення 21.04.2023р. відповідачу письмової вимоги листом з описом вкладення.Відповідач дану вимогу залишив без відповіді.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частинами першою і другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний сплатити товар після його прийняття або після прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися, як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Матеріалами справи підтверджується та не спростовано відповідачем, що на підставі видаткових та товарно-транспортних накладних, копії яких долучено позивачем до матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 78 709,00 грн.

Натомість, відповідач за отриманий товар розрахувався частково, в результаті чого, заборгованість за поставлений товар склала 36 688,00 грн.

Отже, відповідач позовні вимоги належними та доступними засобами доказування не спростував, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість позовних вимог.

Відтак, оскільки позивачем було належним чином виконано умови договору в частині поставки відповідачу товару, а відповідачем не було повністю оплачено такий товар, про що він не заперечив, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 36 688,00 грн. основної заборгованості є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню в зазначеній сумі.

Крім суми основної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача 24 572,43 грн. штрафу, а також 860,46 грн. інфляційних втрат.

Суд здійснив власний розрахунок нарахованих сум інфляційних втрат (з урахуванням меж заявленого розрахунку) та дійшов висновку, що такі обраховано вірно, відповідно стягненню з відповідача підлягає 860,46 грн. інфляційних втрат.

Як передбачено п.6.2 договору, за несвоєчасну оплату за даним договором, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочення від суми заборгованості.

Проте, штраф погоджений сторонами в п.6.2 договору нараховується у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, відтак, за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб його обчислення за кожен день прострочення, підпадає під визначення пені.

Відтак, перевіривши визначений позивачем розмір пені, суд констатує, що такий розрахунок є помилковим.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, в даному випадку штрафна санкція у вигляді пені є договірною та її розмір погоджується сторонами, проте, законодавцем встановлено обмеження розміру пені, яка може бути стягнута за період прострочення.

Відтак, при встановлених обставинах, підлягає застосуванню саме подвійна облікова ставка НБУ.

Провівши власний розрахунок, в даному випадку, пені, суд встановив, що сукупний розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача становить 6 665,41 грн. (з урахуванням положень наведеного чинного законодавства, умов договору та часткових проплат), а не 24 572,43 грн., як зазначає позивач.Отже, в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, на момент звернення з позовом до суду документально підтверджено, що у відповідача існує заборгованість перед позивачем на суму 44 213,87 грн., з яких: 36 688,00 грн. складає основна сума боргу, 6 665,41 грн. пені, 860,46 грн. інфляційних втрат.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно ст.79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. (ст. 86 ГПК України).

Враховуючи наведене, суд зазначає, що наявними у справі достовірними та належними доказами підтверджується обставина порушення відповідачем прав позивача щодо отримання своєчасної плати за товар. Відповідач у свою чергу доказів на спростовування такої обставини не подав, доказів сплати заборгованості також не надав. Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню частково у встановленому вище розмірі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №0000087556 від 19.05.2023р. на суму 2 684,00 грн.

Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у сумі 1 910,31 грн.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Львівська майстерня солодощів» (адреса: Україна, 81100, Львівська область, Львівський район, місто Пустомити, вулиця Глинська, будинок 56; ідентифікаційний код 44465944) на користь Приватного підприємства «Торговий дім «Золота миля» (адреса: Україна, 61001, Харківська обл., місто Харків, пр.Героїв Харкова, будинок 135-А; ідентифікаційний код 34470937) 36 688,00 грн. основної суми боргу, 6 665,41 грн. пені, 860,46 грн. інфляційних втрат та 1 910,31 грн. судового збору.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Суддя Король М.Р.