Рішення

від 11.08.2023 по справі 922/2388/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2388/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, б. 32/2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техелектро Інвест" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, б. 9) про стягнення 69615,80 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Техелектро Інвест", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 69615,80 грн., що складається із: 43642,51 грн. заборгованості за спожитий природний газ; 9496,71 грн. пені; 1869,30 грн. 3% річних та 14607,28 грн. інфляційних втрат. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів №41АР200-50-21 від 11.08.2021 р. в частині здійснення своєчасних та повних оплат за природний газ у встановлені договором строки.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.06.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - для подання відповіді на відзив, а відповідачу - заперечення на відповідь на відзив.

21.06.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про видачу копії ухвали про відкриття провадження у справі від 12.06.2023 (вх. №16009), з відміткою від 21.06.2023 уповноваженої особи відповідача - Чайнікова Костянтина Юрійовича про отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі від 12.06.2023.

29.06.2023 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №16838), з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

14.07.2023 через загальний відділ документообігу суду електронною поштою від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 18454) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

19.07.2023 через загальний відділ документообігу суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 18881) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

25.07.2023 через загальний відділ документообігу суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх. №19505), з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

08.08.2023 через загальний відділ діловодства суду електронною поштою від позивача надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. №21041) з додатковими документами, які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

З метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено копії ухвали про відкриття провадження у справі учасникам справи.

Позивач та відповідач були належним чином повідомлені про розгляд даної справи, про що свідчать наявні матеріали справи,

Отже, суд констатує, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд установив наступне.

Матеріалами справи установлено, що 11.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техелектро Інвест" (споживач) було укладено Договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41АР200-50-21 (далі - Договір, т.с. 1 а.с. 10-12), відповідно до умов пункту 1.1. якого, постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2021 - 2022 році природний газ, а споживач зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Згідно з умовами п.п. 1.2, 1.3. Договору, річний плановий обсяг постачання газу складає - до 9200 куб.м. (зі змінами внесеними додатковою угодою ДУ-3/41АР200-50- 21 від 16.12.2021 р. до Договору) та планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в Додатку 1.

Відповідно до п. 9.1. Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «Твій Газзбут» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31 грудня 2021 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (зі змінами внесеними додатковою угодою ДУ-3/41АР200-50- 21 від 16.12.2021 р. до Договору).

Згідно з п. 9.3. Договору, усі зміни та доповнення до Договору оформлюються письмово, підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються їх печатками (за наявності).

Відповідно до п. 4.2. Договору оплата газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% (сто відсотків) здійснюється споживачем до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з п. 4.4 Договору, датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Також, із обставин справи слідує, що між сторонами були укладені Додаткові угоди до Договору №41АР200-50-21 від 11.08.2021 у грудні 2021 р., січні 2022 р., лютому 2022 р. та березні 2022 р. щодо ціни природного газу та інших умов Договору.

Так, відповідно до укладеної додаткової угоди №ДУ-3/41АР200-50-21 від 16.12.2021 до Договору №41АР200-50-21 від 11.08.2021 р. постачання природного газу для потреб непобутових споживачів. «Згідно з п. 1.1. Договору, сторони домовились викласти з 01.01.2022 року п. 1.1. Договору в наступній редакції: «1.1. Постачальник зобов`язується передати у власність споживачу в 2021 - 2022 роках природний газ (далі - газ), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядок, що визначені Договором.

Сторони домовились доповнити з 01.01.2022 пункт 1.2. Договору наступним абзацом: «Річний плановий обсяг постачання газу в 2022 р. до 9 200 куб.м.»

Сторони домовились доповнити з 01.01.2022 Додаток 1 до Договору плановими обсягами постачання в такій редакції: 1 - квартал: січень - 2000 куб. м., лютий - 2000 куб.м., березень 1500 куб. м., 2 - квартал: квітень - 300 куб. м., 4 - квартал: жовтень - 300 куб.м., листопад - 1100 куб. м., грудень - 2000 куб. м.

Відповідно до укладеної додаткової угоди №ДУ-5/41АР200-50-21 від 28.01.2022 до Договору №41АР200-50-21 від 11.08.2021 р. постачання природного газу для потреб непобутових споживачів.

Відповідно до п.3.3 Договору, сторони домовились про узгодження ціни на газ починаючи з 01 лютого 2022 року. Ціна одного кубічного метра (куб. м.) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 40,83333333 грн., крім того, компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метра природного газу з урахуванням компенсація вартості послуги доступу до потужності складає 40,96990933 грн. Податок на додану вартість становить 8,19398187 грн. Всього ціна одного кубічного метра природного газу становить 49,16389120 грн. Сторони домовились викласти п. 3.3.1. Договору в наступній редакції: «3.3.1. В разі порушення Споживачем графіку оплати, визначеного п. 4.2. цього Договору, більше ніж на 3 (три) банківські дні, Постачальник в односторонньому порядку встановлює ціну кубічного метра газу без урахування податку на додану вартість з 01 лютого 2022 року на рівні 40,91666667 грн., крім того, компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метра природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 41,05324267 грн. Податок на додану вартість становить 8,21064853 грн. Всього ціна одного кубічного метра природного газу становить 49,26389120 грн.». Решта умов договору залишається незмінною і обов`язковою для виконання Сторонами.

Відповідно до укладеної додаткової угоди №ДУ-6/41АР200-50-21 від 28.01.2022 до Договору №41АР200-50-21 від 11.08.2021 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів. Сторони домовились з 01.02.2022 викласти п. 4.2. Договору в наступній редакції: Оплата газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% (сто відсотків) за фактично переданий Постачальником газ здійснюється Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем. Решта умов договору залишається незмінною і обов`язковою для виконання Сторонами.

Відповідно до укладеної додаткової угоди №ДУ7/41АР200-50-21 від 28.02.2022 до Договору №41АР200-50-21 від 11.08.2021 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів. «Згідно до п.3.3 Договору, сторони домовились про узгодження ціни на газ починаючи з 01 березня 2022 року. Ціна одного кубічного метра (куб. м.) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 40,83333333 грн., крім того, компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метра природного газу з урахуванням компенсація вартості послуги доступу до потужності складає 40,96990933 грн. Податок на додану вартість становить 8,19398187 грн. Всього ціна одного кубічного метра природного газу становить 49,16389120 грн. Сторони домовились викласти п. 3.3.1. Договору в наступній редакції: «3.3.1. В разі порушення Споживачем графіку оплати, визначеного п. 4.2. цього Договору, більше ніж на 3 (три) банківські дні, Постачальник в односторонньому порядку встановлює ціну кубічного метра газу без урахування податку на додану вартість з 01 березня 2022 року на рівні 41,66666667 грн., крім того, компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метра природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 41,80324267 грн. Податок на додану вартість становить 8,36064853 грн. Всього ціна одного кубічного метра природного газу становить 50,16389120 грн.». Решта умов договору залишається незмінною і обов`язковою для виконання Сторонами.

Відповідно до укладеної додаткової угоди №ДУ8/41АР200-50-21 від 09.03.2022 до Договору №41АР200-50-21 від 11.08.2021 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів. «Згідно до п.3.3 Договору, сторони домовились про узгодження ціни на газ починаючи з 01 березня 2022 року. Ціна одного кубічного метра (куб. м.) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 40,83333333 грн., крім того, компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,12416000 грн. Ціна одного кубічного метра природного газу з урахуванням компенсація вартості послуги доступу до потужності складає 40,95749333 грн. Податок на додану вартість становить 8,19149867 грн. Всього ціна одного кубічного метра природного газу становить 49,14899200 грн. (суми потребують уточнення) Сторони домовились викласти п. 3.3.1. Договору в наступній редакції: «3.3.1. В разі порушення Споживачем графіку оплати, визначеного п. 4.2. цього Договору, більше ніж на 3 (три) банківські дні, Постачальник в односторонньому порядку встановлює ціну кубічного метра газу без урахування податку на додану вартість з 01 березня 2022 року на рівні 41,66666667 грн., крім того, компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,12416000 грн. Ціна одного кубічного метра природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 41,79082667 грн. Податок на додану вартість становить 8,35816533 грн. Всього ціна одного кубічного метра природного газу становить 50,14899200 грн.».

На виконання умов Договору позивачем було надано відповідачу послуги з постачання природного газу у лютому 2022 року, березні та квітні 2022 р., а всього 1830, 7 куб.м. природного газу на загальну суму 82976, 95 грн.

Позивач, у відповідності до вимог п. 9.5.3 Договору яким передбачено, що правочини та Документи, які укладені (складені) та підписані Сторонами в електронному вигляді з використанням кваліфікованого електронного підпису, мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для Сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документами що складаються на паперовому носії. Підтвердження передачі електронних документів (відправлення, отримання, тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому - передачі таких документів уповноваженими особами Сторін і не вимагає додаткового доказування.»

Із обставин справи слідує, що 13.03.2022, 02.05.2022, 05.05.2022 позивачем було скеровано відповідачу в електронному вигляді (через програму M.E.Doc) акти приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу №41АР200-50-21 від 11.08.2021 за лютий, березень та квітень 2022 року з використанням електронного підпису.

Відповідачем їх було отримано було 13.03.2022, 02.05.2022 та 05.05.2022 відповідно, що убачається з наявними відмітками - «документ доставлено контрагенту».

Проте відповідач зворотної відповіді не надав, підписанні акти приймання-передачі природного газу позивачу не повернув, мотивовану відмову в письмовій формі від підписання актів приймання-передачі природного газу також не надав.

Відповідно до п.п. 2.5.3, п.п.2.5.4. «Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.

У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) природного газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ чи Оператора ГТС. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних Постачальника.

У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом 2 календарних днів з дати отримання, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Постачальника.

Відповідно до інформації з інформаційної платформи Оператора ГТС, Відповідачем у лютому 2022 року було спожито 1756,59 куб. м. газу на суму 79334, 44 грн., у березні 2022 року 0,09 куб. м. газу на суму 4,51 грн., у квітні 74,02 куб. м. газу на суму 3368, 00 грн., про що свідчать дані з платформи оператора ГТС.

Також, із матеріалів справи убачається, що відповідачем згідно Договору на постачання природного газу №41АР200-50-21 від 11.08.2021 було проведено часткову оплату за постачання природного газу, а саме: 29.07.2022 у сумі 39334, 44 грн., про що свідчить наявна у матеріалах справи належним чином засвідчена копія виписки по рахунку. Таким чином, позивачем у позові вказано про те, що вказана сума частково покрила заборгованість за лютий 2022 р.

З урахуванням часткової оплати, станом на 02.05.2023 сума заборгованості відповідача за Договором складає 43642,51 грн. за отриманий у лютому, березні та квітні 2022 р. природний газ, яка залишилась станом на 02.05.2023 відповідачем несплаченою, що стало підставою для звернення з даним позовом до господарського суду.

Відповідач позовні вимоги не визнав та повністю заперечив проти позову, на обґрунтування свої заперечень у відзиві зазначив про те, що останнім, на виконання умов договору №41АР200-50-21 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 11.08.2021 за 2022 р. були сплачена наперед авансовими платежами всі послуги з поставки газу, а саме: 14.01.2022 сплачено 60000,00 грн. за платіжним дорученням №010 від 14.01.2022, 11.05.2022 сплачено 90000,00 грн. за платіжним дорученням №044 від 11.05.2022, 15.06.2022 сплачено 88440,76 грн. за платіжним дорученням №053 від 15.06.2022, 29.07.2022 сплачено 39334,44 грн. за платіжним дорученням №062 від 29.07.2022 та 05.06.2023 сплачено 43642,51 грн. за платіжним дорученням №0035 від 05.06.2022. Відповідно до виставлених рахунків у 2022 р. загальна сума за договором становила 82976,95 грн.: у лютому 2022 р. рахунок на суму 79334,44 грн, у березні 2022 р. рахунок на суму 4,51 грн., у квітні 2022 р. рахунок на суму 3638,00 грн. Згідно платіжних доручень №010 від 14.01.2022, №044 від 11.05.2022, № 053 від 15.06.2022 та № 0035 від 05.06.2022 за 2022 рік відповідачем всього було сплачено сплачено суму 322077,71 грн., тоді, як позивачем зазначена загальна сума послуги у розмірі 82976,95 грн. Таким чином, відповідачем зазначено про відсутність заборгованості перед позивачем, а тому позовні вимоги останній вважає необґрунтованими і безпідставними, оскільки позивачем, на переконання відповідача, не доведено правового обґрунтування щодо правомірності підстав нарахування відповідачеві зазначеної суми заборгованості. Вимоги щодо стягнення штрафних санкцій (пені, 3% річних та інфляційних втрат) на переконання відповідача також є необґрунтованими, оскільки заборгованість у відповідача відсутня, а розрахунок пені, 3% річних та інфляції здійснений невірно. Із посиланням на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 відповідачем у відзиві зазначено про те, що нарахування позивачем штрафних санкцій є безпідставним, оскільки відсутній основний борг, штрафні санкції майже становлять суму основного боргу (який позивач вважає наявним), і діють форс-мажорні обставини, тому у випадку, якщо суд дійде до висновку про обґрунтованість позовних вимог відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове позовних вимог, про що зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до положень статей 638, 639 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Як визначено в частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач на виконання умов Договору надав Відповідачу послуги з постачання природного газу у лютому 2022 року, березні та квітні 2022 р., а всього 1830, 7 куб.м. природного газу на загальну суму 82976, 95 грн.

Відповідно до інформації з інформаційної платформи Оператора ГТС, Відповідачем у лютому 2022 року було спожито 1756,59 куб. м. газу на суму 79334, 44 грн., у березні 2022 року 0,09 куб. м. газу на суму 4,51 грн., у квітні 74,02 куб. м. газу на суму 3368, 00 грн.

Матеріалами справи підтверджено, що 13.03.2022, 02.05.2022, 05.05.2022 позивачем було скеровано відповідачу в електронному вигляді (через програму M.E.Doc) акти приймання-передачі природного газу до договору на постачання природного газу №41АР200-50-21 від 11.08.2021 за лютий, березень та квітень 2022 року з використанням електронного підпису.

Відповідачем їх було отримано було 13.03.2022, 02.05.2022 та 05.05.2022 відповідно, що убачається з наявною відміткою «документ доставлено контрагенту».

Проте відповідач зворотної відповіді позивачу не надав, підписанні акти приймання-передачі природного газу позивачу не повернув, мотивовану відмову в письмовій формі від підписання актів приймання-передачі природного газу також не надав.

Відповідно до п.п. 2.5.3, п.п.2.5.4., Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання - передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання - передачі природного газу.

У випадку відмови від підписання акта приймання - передачі газу Споживачем, обсяг постачання (споживання) природного газу встановлюється Постачальником в односторонньому порядку, на підставі даних Оператора ГРМ чи Оператора ГТС. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили, обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних Постачальника.

У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом 2 календарних днів з дати отримання, такий акт вважається підписаним Споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних Постачальника.

Відповідно до п. 4.2. Договору оплата газу за Договором здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% (сто відсотків) здійснюється споживачем до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки.

Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним.

Згідно з п. 4.4 Договору, датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника.

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведене, матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем виконання передбаченого умовами Договору грошових зобов`язання з повної та своєчасної оплати послуг постачання природного газу, оскільки доказів сплати саме у встановлені договором строки відповідачем не надано.

При цьому, положеннями п.п. 5.5.2. Договору передбачені обов`язки Споживача, відповідно до яких, Споживач зобов`язаний оплачувати Постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.

Станом на 02.05.2023 своєчасної повної оплати вартості послуг з постачання газу відповідачем здійснено не було, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду.

Разом з тим, із матеріалів справи убачається, що на час пред`явлення позову у цій справі, відповідачем здійснено оплату та перераховано на рахунок позивача оплату на суму 43642,51 грн, про що свідчить наявна у матеріалах справи належним чином засвідчена копія платіжної інструкції №0035 від 05.06.2022.

При цьому, суд не приймає доводів відповідача про те, що перераховані відповідачем кошти є своєчасною оплатою заборгованості, оскільки ця оплата відбувалась із порушенням умов договору та після отримання позову, і саме вказане порушення грошового зобов`язання зі своєчасної оплати спонукало і стало підставою для позивача із зверненням з даним позовом до суду.

Суд погоджується і вважає слушними доводи позивача про те, що посилання відповідача у своєму відзиві на авансовий характер платежів за природний газ є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідачем порушені умови п.4.2 Договору щодо здійснення оплати в строки, передбачені домовленостями сторін.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи наведене, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 43642,51 грн. основного боргу підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю предмета спору.

Окрім того, у зв`язку із простроченням відповідачем виконання зобов`язання зі своєчасної оплати послуг постачання природного газу у встановлені договором строки, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 9496,71 грн., 3 % річних у розмірі 1772,45 грн. та інфляційні втрати у розмірі 14512,03 грн.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до п. 6.2.1. Договору, сторони передбачили та погодили, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

До позовної заяви позивачем долучено розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат, перевіркою яких порушень норм чинного законодавства та умов Договору судом не встановлено.

Відповідачем вірність розрахунку заперечена, проте власного контррозрахунку не надано.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 626 ЦК України).

За змістом наведених норм закону нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Приписи статті 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши розрахунки позивача, період нарахування останнім сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки відповідає нормам чинного законодавства та умовам спірного договору, а тому враховуючи те, що відповідач не виконав своє грошове зобов`язання у строк, встановлений Договором, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 9496,71 грн., 3 % річних у розмірі 1772,45 грн. та інфляційних втрат у розмірі 14512,03 грн. є обґрунтовані, тому підлягають задоволенню.

Поряд з цим, із посиланням на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 відповідачем у відзиві зазначено про те, що нарахування позивачем штрафних санкцій є безпідставним, оскільки відсутній основний борг, штрафні санкції майже становлять суму основного боргу (який позивач вважає наявним), і діють форс-мажорні обставини, тому відповідачем у відзиві викладено альтернативу як діяти суду, а саме, у випадку, якщо суд дійде до висновку про обґрунтованість позовних вимог відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Доводячи наявність підстав для зменшення санкцій, відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

При здійсненні права на зменшення розміру пені, суд повинен враховувати не лише майнові, але й інші інтереси сторін спору, керуючись у тому числі засадами справедливості, добросовісності та розумності.

Стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, а завдання неустойки - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, а також керуючись у тому числі засадами справедливості, добросовісності та розумності, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо наявності підстав для часткового задоволення позову не спростовує.

Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 ГПК України. Так, відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

У даному разі, за висновками суду, наявні всі правові підстави для покладення на відповідача судових витрат зі сплати судового збору, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Щодо витрат пов`язаних з професійною правничою (правовою) допомогою.

Позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 14000,00 грн.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст.129 ГПК України). Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).

Так, в якості доказів, що підтверджують надання правової допомоги в рамках даної справи № 922/2388/23 до матеріалів справи додано належним чином засвідчені копії документів, а саме:

- договір про надання юридичних послуг №38А200-4918-21 від 01.11.2021;

- додаткова угода до договору про надання юридичних послуг №38А200-4918-21 від 01.11.2021 №1 від 30.06.2022;

- додаткова угода до договору про надання юридичних послуг №38А200-4918-21 від 01.11.2021 №2 від 30.12.2022;

- додаткова угода до договору про надання юридичних послуг №38А200-4918-21 від 01.11.2021 №ПД-38493916 від 15.05.2023;

- довіреність №271/23 від 30.12.2022;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю;

- наказ про прийняття на роботу №72-ОС від 11.09.2020 Адвокатського об`єднання "Гарант груп";

- акт про приймання-передачі наданих послуг від 03.08.2023 за додатковою угодою №ПД-38493916 від 15.05.2023 до договору про надання юридичних послуг від 01.11.2021 №38А200-4918-21;

- звіт про фактично надані послуги за додатковою угодою №ПД-38493916 від 15.05.2023 до договору про надання юридичних послуг від 01.11.2021 №38А200-4918-21 за період (23.05.2023-03.08.2023)

Досліджуючи надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що наданих позивачем доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом професійної правничої допомоги позивачеві у справі №922/2388/23 на суму 14000,00 грн.

Заперечення відповідача щодо витрат на правову допомогу зводяться до незгоди відповідача з цими витратами, що, у свою чергу не може бути підставою для відмови у їх задоволенні.

Враховуючи вищевикладене, вимога про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 14000,00 грн. позивачем належними доказами підтверджена, тому підлягає задоволенню.

Отже, в порядку ч. 9 ст. 129 ГПК України наявні всі правові підстави для покладення на відповідача судових витрат на правову допомогу у розмірі 14000,00 грн., оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 46, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техелектро Інвест" (61057, м. Харків, вул. Гоголя, б. 9, код ЄДРПОУ 38493916) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Твій Газзбут" (01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, б. 32/2, код ЄДРПОУ 43965848) - 9496,71 грн. пені; 1869,30 грн. 3% річних та 14607,28 грн. інфляційних втрат; 2684,00 грн. судового збору та 14000,00 грн. витрат пов`язаних з професійною правничою (правовою) допомогою.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В частині позову про стягнення 43642,51 грн. заборгованості за спожитий природний газ - провадження у справі закрити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256 - 259 ГПК України.

Повне рішення складено "11" серпня 2023 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв